Класифікація екостежок

Екологічні стежки можуть прокладатися на окремій природній території, об'єкті чи їх сукупності, поділятися відповідно до смаків відвідувачів за вартістю та рівнем сервісу тощо. Екологічні стежки та маршрути можуть бу­ти спеціалізованими та комплексними. За напрямком спеціалізації екологічні стежки можна поділити на:

* наукові, які виділяються за типовими і унікаль­ними об'єктами досліджень з метою відпрацювання методичних питань для науковців (екологів, географів, бо­таніків, зоологів, археологів, істориків та ін.*;

* навчальні, що призначені для проведення навчальних занять у дошкільних закладах, для учнів за­гальноосвітніх шкіл, студентів та інших слухачів;

* рекреаційні, які створюються для типових при­родних та природно-господарських об'єктів, що мають високий рекреаційний потенціал;

* лікувально-оздоровчі, що мають особливе профілактичне і оздоровче значення та створюються по­близу лікувальних закладів, санаторіїв та будинків відпочинку. Інший напрямок у створенні такого типу стежок має на меті ознайомлення відвідувачів з умовами зростання та біологічними особливостями лікарських рослин, з відповідними екотуристськими та лікувальни­ми послугами (контрольоване збирання лікарських рос­лин, продаж фітопрепаратів тощо*;

* освітньо-ресурсні, що закладаються переважно на природно-господарських територіях з високим еталонним природно-ресурсним потенціалом та призначені для підви­щення рівня екологічної освіти природокористувачів.

Найбільш поширеними з них є навчальні екологічні стежки. Вони призначені для формування екологічного світогляду та екологічної освіти школярів і студентів, виховання дбайливого ставлення до природи, розширен­ня знання з природознавчих дисциплін.

Основними вимогами до цього типу стежок є те, що вони мають включати такі елементи природи, які роз­глядаються навчальними програмами, максимально роз­кривати взаємозв'язки природних компонентів в екосис­темах, зокрема поєднання складових рослинного та тваринного світу між собою і з навколишнім середовищем. У цьому аспекті важливо також демонструвати окультурені людиною рослини та тварини.

Особливого значення при цьому не мають ні протяжність навчальних екологічних стежок, ні можливість відвідання їх значною кількістю осіб. Стежки повинні бути розраховані на певну оптимальну кількість туристів. Їх бажано створювати у ландшафтних парках, у зелених зонах поблизу навчальних закладів, а також на інших те­риторіях, де ще зберігаються природні комплекси.

Щоб звести до мінімуму втручання відвідувачів у при­родні процеси, створюють також мережу еколого- та науко­во-пізнавальних стежок. Вони з'єднують найцікавіші в на­уковому, природоохоронному та естетичному аспектах природні об'єкти і характеризуються значною природною інформативністю, що додатково посилюється різноманітни­ми оригінально оформленими стендами, аншлагами та мар­кувальними знаками на маршрутах, які надають необхідний для кожного відвідувача стежки мінімум знань про природ­ний об'єкт та особливості його охорони та відтворення.

Комплексні екологічні стежки та маршрути поєдну­ють функції декількох спеціалізованих, їх створення має такі самі цілі, як і в наведених вище типів стежок. Наприклад, стежка може бути закладена на природоохо­ронній території та бути навчальною, тобто служити постійною базою для певного навчального закладу. На­вчальною може стати також рекреаційна туристська стежка, закладена в зеленій зоні міста або інших цент­рах масового відвідування. При цьому не варто заклада­ти екологічні стежки для масового відвідування на при­родних територіях з особливим статусом охорони.

Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висно­вок, що у перспективі саме комплексні стежки, які поєднують всі основні цілі і завдання різноманітних еко­логічних стежок - природоохоронні, просвітні, виховні, оздоровчі, регулюючі та відтворюючі - можуть стати найпоширенішими.

Поиск по сайту: