Класифікація депозитних та ощадних сертифікатів

За строком випуску депозитні й ощадні сертифікати класифікуються як строкові, тобто ті, що випущені на конкретний строк (у практиці США найбільш поширені строки випуску — 7–31 день, 3 місяці, 6 місяців, 1 рік, 1,5 року, 3 роки; в Росії законодавчо встановлені максимальні строки обігу депозитних сертифікатів — 1 рік, ощадних — 3 роки), та до запитання, строк обігу яких не встановлений.

Виступаючи в ролі фондових інструментів, сертифікати банків вільно обертаються. Проте в США випускаються депозитні сертифікати двох видів: як ті, що вільно обертаються, так і ті, що не обертаються.

Інші характеристики депозитних та ощадних сертифікатів банків збігаються з характеристиками облігацій.

Українське законодавство не робить різниці між депозитними та ощадними сертифікатами. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків на нього.

Ощадні сертифікати бувають строкові або до запитання, іменні та на пред’явника. У випадку, коли власник строкових сертифікатів вимагає повернення грошей до закінчення обумовленого сертифікатом терміну депозиту, йому сплачується знижений відсоток, рівень якого визначається при внесенні депозиту. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх відчуження іншим особам є недійсним.

Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити:

* найменування цінного паперу — «ощадний сертифікат»;

* найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаход­ження;

* порядковий номер сертифіката;

* дату випуску;

* суму депозиту;

* строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката);

* найменування або ім’я держателя (для іменного сертифіката);

* підпис керівника банку або іншої вповноваженої на те особи, печатку банку.

Загальний обсяг ощадних сертифікатів становить 35,5% номінальної вартості всіх недержавних цінних паперів, що випущені в Україні з 1 січня 1993 р. по 1 січня 1996 р.

Векселі

Вексель — це цінний папір, що засвідчує незабезпечене зобов’язання сплатити в зазначений термін борг. Борг може сплачуватися самим боржником — простий вексель, а також боржником чи іншою особою — переказний вексель.

Схематично порядок розрахунку векселями показано на рис. 5.2.

На відміну від боргових розписок векселі мають властивість обігу — за допомогою передаточного напису вони можуть переходити з рук до рук. Ця властивість забезпечує векселям можливість:

¨виступати як засіб кредитування;

¨прискорювати розрахунки між суб’єктами господарювання;

¨служити інструментом оформлення взаємної заборгованості контрагентів;

¨замінювати низку бартерних операцій.

Вексель — найстаріший цінний папір, що обслуговував торговельні операції починаючи з ХII століття. З того часу склалася специфічна термінологія вексельного обігу:

* аваліст — поручитель по векселю;

* аваль — поручительство по векселю;

* акцепт —згода на оплату векселя;

* акцептант —особа, що згодна оплатити вексель;

* алонж — додатковий до векселя листок, на якому вчиняються передавальні написи;

* індосамент —передавальний напис на векселі, згідно з яким вексель передається новій особі;

* індосант —новий держатель векселя;

* ремітент — перший одержувач переказного векселя;

* тратта — переказний вексель, платником по якому є не векселедавець, а третя особа, що бере на себе обов’язок платежу;

* трасант — векселедавець переказного векселя, що переводить свій платіж на третю особу — платника;

* трасат — платник по переказному векселю.

Вексельний обіг регулюється згідно з Женевською конвенцією 1930 р., до якої приєдналася Україна, а також з національними правовими нормами.

Рис.5.2. Порядок розрахунку векселями

Векселі випускаються на спеціальних бланках, які купують векселедавці у Національного банку за посередництвом комерційних банків. Реквізити векселів наведено в табл.5.3.

Таблиця 5.3

Поиск по сайту: