Богдан Лепкий. Мазепа

------------------------------------------------------------------------

Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"

OCR: Евгений Васильев

Для украинских литер использованы обозначения:

Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)

Ї, ї - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)

I,i (укр) = I,i (лат)

------------------------------------------------------------------------

НЕ ВБИВАЙ

ДОРОГОМУ ШВАГРОВI

IВАНОВI ЛIЩИНСЬКОМУ

В БОРИСЛАВI У ЖОВКВI

Вiдколи Жовква Жовквою, таких Великоднiх свят, як 1707 року, вона не

переживала.

Ще зимою заїхав туди цар Петро з Меншиковим i з новим своїм канцлером

Гаврилом Iвановичем Головкiним. З царем нахлинуло багато царських людей,

бояр, прислуги та вiйськових старшин.

Невеличке мiсто зароїлося людьми, не було двора, де б не стояли

москалi.

Жовкiвцi тулилися по повiтках i "маштарках", а були й такi, що залишали

своє хазяйство та переїздили жити на село до родичiв або до знайомих.

До царя часто-густо прибували пани польськi, що вороже ставилися до

Карла i до нового польського короля Станiслава Лєщинського i обстоювали за

Августом, хоч вiн ще влiтку зрiкся корони i 14 вересня пiдписав мир у

Альтранштадтi.

Вiдвiдували царя у Жовквi навiть такi вельможi, як кракiвський каштелян

Януш Вишневецький та мазовецький воєвода Хоментовський. Вони без великого

почоту i кроку ступити не вмiли, тому-то на час такої гостини у мiстi за

жоднi грошi зайвої квартири не знайшов би.

Були, щоправда, такi шинкарi та властителi гостиниць, що гарнi грошi

тодi заробляли, але загал терпiв i молився до Бога, щоб раз увiльнив їх

вiд тих непрошених гостей.

Цар Петро бiсився. Його союзник Август не витривав на становищу, Карло

трiумфував.

Цар боявся, що Карло, покiнчивши з Августом, усi свої потуги на

Московщину кине, i заздалегiдь давав накази, як народ має на той час

поводитися.

Росiя велика, впустити ворога, а тодi не дати йому нi хлiба для людей,

нi пашi для коней,- це дуже простий спосiб, щоб загнати його в бiду.

Тому-то цар i писав до Апраксiна, щоб усi хлiбороби, великi й малi, не

тримали хлiбiв по клунях та по коморах, а закопували зерно в лiсах та

дебрях, звiдки б ворог не легко мiг його добути.

Царськi люди, навiть найчiльнiшi, знайомилися тодi з його славною

дубинкою i благословили такий день, коли їм поталанило не досвiдчати

царського гнiву.

Одиноким союзником царя був гетьман Мазепа.

"Весь тягар вiйни лягає тепер на нас",- писав цар до гетьмана,

закликаючи його в Жовкву на воєнну раду.

* * *

Саме в страсну п'ятницю приїхав гетьман з невiдступним Орликом i з

деякими старшинами до Жовкви на тую раду.

Ледве пiднайдено для них квартири, i то примусом, а не з доброї волi, i

навiть не за добрi грошi.

Малий городок перемiнився у якийсь венецький маскарад. Зеленi

московськi кафтани змiшувалися з козацькими кунтушами та киреями, а три

мови - українська, польська i московська - зливалися у якусь мiшанину, вiд

якої аж вуха пухли.

Матiркування, шлякування i псякревання чути було на кожному кроцi, їх

заглушувало хiба тарахкання хлопцiв дубовими довбеньками до церковних

парканiв у велику п'ятницю i в глуху суботу.

А коли прийшов Великдень, то жовкiвськi дiвчата не зважилися виводити

гагiлки на цвинтарях бiля церков, не спiвали про Романа, бо бачили, що

приїхав ще хтось могутнiший i небезпечнiший вiд нього.

Гiрка була паска цього року, i не один та й не одна слiзьми її

обiлляла, порiвнюючи минулi страстi Христовi з власними терпiннями, котрi

їм отсе доводилося переживати. Нi слiду колишньої радостi в це

найнадiйнiше весняне свято.

Хоч Великдень був пiзнiй i природа вспiла вже прибрати нове - зелене,

бiле, рожеве й синє - вбрання, хоч цвiли фiалки й пахла черемха, хоч у

збiжжях могла сховатися курка, нiхто не втiшався весною i кожний з

острахом дивився на пiвнiч - чи не надсувається нова туча у виглядi нових

царських або яких iнших вiйськ.

Жовкiвцi, як звичайно мешканцi малих мiст, не дуже-то розбиралися в

полiтицi. Куди там їм було розумiти хитрощi Петровi, котрий польську

корону, скинену з голови Августа, предкладав i королевичевi Собєському, i

Ракочому, i якомусь там герцоговi англiйському, котрий одиноким своїм

союзником признавав Мазепу, а рiвночасно чужинцям пропонував князiвство

київське або володимирське, як нагороду за спiлку або хоч би навiть за

посередництво в замиренню Росiї зi Швецiєю...

Хто дасть бiльше?..

Навiть люди, що не раз мали з полiтикою дiло, не годнi були стежити за

дивними скоками гадок, якi вiдбувалися у великiй, але неспокiйнiй i

ненормальнiй головi молодого царя. Тому-то мешканцi славного й гарного

города Жовкви несотворенi речi розказували собi тихцем. Не один, дивлячись

на солдатiв, полякiв i навiть на своїх, на козакiв, хрестився, бо нiяк

зрозумiти не мiг, звiдки й пощо вони тут взялися.

Нiби Пандора ящик свiй над Жовквою вiдчинила i, що в ньому було,

висипала нараз на мiсто.

До того, вiдома рiч, що цар несамовитий, на нього всi дивляться, як на

антихриста,- який же тут Великдень?

Добре, що минув i що кiнця свiта не було.

* * *

Бiльше нiж тиждень i мало що не два довелося ждати гетьмановi Мазепi на

тую воєнну раду. Правда, у Жовквi вiн не потребував скучати. I вiн їздив,

i до нього приїздили люди, але треба було дуже секретно видiтися з ними й

дуже полiтично балакати, бо в Жовквi пiд тую пору i стiни вуха мали.

Гетьмановi старшини теж не були радi. Весна. В маєтках чимало роботи. В

кожного родина, святкуватимуть без батька, а ти сидиш у тiй Жовквi не

знати пощо й нащо.

Нарiкали старшини, зiбравшись в гетьманськiй господi, коли їм довелось

на гетьмана ждати, так як нинi, у вiвторок по провiднiй недiлi.

* * *

Гетьмана ще вранцi покликали на раду, бо Цар скоро встає. Сидiти може

геть поза пiвнiч, а вставати мусить разом зi сходом сонця, i зараз за

роботу береться. Чорт, не чоловiк!

Старшини посходилися коло полудня. Не буде ж тая рада Бог вiсть як

довго тривати! Петро не любить зайвих слiв. Або говори до речi, або мовчи.

Декому вже й язик вiдрiзали за те, що непотрiбне балакав. З Петром

короткий процес.

Чекають старшини, гетьмана нема.

"Ясновельможний сам пiшов?" - питає Орлика компанiйський полковник

Танський.

"Сам, як палець".

"Також новi звичаї, щоб гетьман одинцем ходив, нiбито в нього надiйних

людей нема".

"Видно, нас там не треба",- додає обозний Ломиковський.

"Нас тiльки тодi кличуть, як голову пiд кулi та пiд шаблi треба

наставляти,- зауважує Танський,- а до вiйськової ради - то ми за дурнi.

Москалi всi розуми поїли".

"Звичайно, вони барини, а ми холопи їхнi".

"Царськi люди in spe".

Говорили чимраз тихiше, щоб який чорт не пiдслухав.

Хтось добув iз шароварiв добре вже постиранi кiстки.

"Кидаймо!"

Скорочували час, як могли. Але нервувалися, i навiть костi не могли

цьому нервуванню зарадити.

"Хтось iде!"

I властитель костей сховав їх назад у свої глибокi шаровари.

Увiйшов покойовий гетьманський Кендзєровський, оженений з сестрою Настi

Скоропадської, чоловiк молодий, не дуже ще бувалий, але вiдомий своєю

вiрнiстю Мазепi.

"Як же там, Кендзєровський,- стали питати його,- не чув, що там дiється

на тiй радi?"

"Звiдки я, вашi милостi, чути маю. Дверi позамиканi наглухо, скрiзь

варти, туди й миш не пересунеться".

"От, як москалi вмiють секретнi ради тримати!"- зауважив хтось.

"То правда, а ми свобiдний народ i не любимо секретiв. Що на серцi, те

й на язицi".

"Бiжимо з язиками, чи треба, чи не треба".

"Але як же там, пане Кендзєровський, не чув, коли гетьман поверне?"

"Кажу милостям вашим, нiчого я не чув, i сам прийшов подивитися, чи не

повернувся вже ясновельможний, бо звiдси до царського постою недалеко.

Пiду назустрiч".

"Iди, йди, небоже. А якщо гетьмана зазриш, так i нас iсповiсти".

I Кендзєровський пiшов.

Ломиковський потягнувся i позiхнув на всю губу: "Їй-Богу, вже менi того

всього забагато!"

"А менi обiдати хочеться,- сказав, утираючи губи, полковник Танський.-

Тепер, як тут говорять, загальниця. Пощо має чоловiк себе морити?"

"На гетьмана з обiдом чекаємо".

"Може, вiн у царя обiдатиме".

"А мабуть. Якщо рада затягнулася так довго, то цар своїх радних на обiд

запросить. Iду я. У мене тут i знайомi є. Хоч медку поп'ю. Тутешнi люди

вмiють добрi меди ситити".

I Танський вийшов.

Ломиковський знову протягнувся, аж крiсло затрiщало, i позiхнув вiд

вуха до вуха.

"Не люблю я цього Танського",сказав.

"А це чому?"

"От так, не люблю, та й годi! Непевний вiн для мене чоловiк. Нiколи

тобi не подивиться в очi, як кiт".

"Щось нiби Кочубей".

"А гадаєте, панове, що Кочубей певний?"

"Хто його знає, чи певний вiн, чи нi, а грiха на совiсть не треба

брати,- зауважив Орлик.- Щодо Танського, то гадаю, що вiн, як

компанiйський полковник..."

"Компанiйський, охочекомонний чи сердюцький - один чорт. Тут не в ранзi

дiло, а в людинi",- замiтив прилуцький полковник Горленко. Вiн

недолюблював тих нових формацiй i, хоч як був прихильний до Мазепи, криво

дивився на тих всiляких попридумуваних ним старшин. Взагалi генеральнi

старшини i полковники старих, справжнiх, козацьких полкiв тримали себе за

щось окреме.

"Молоде вино вишумiти мусить. Так i тi новi гетьманськi полковники поки

не вишумлять, то з серцем до них не пiдходи".

Критикували однi других, аж до Кочубея дiйшли.

"А цей же що? Старий гетьманський товариш. Яму пiд Самойловичем копав,

а тепер, мабуть, пiд Мазепою гребе".

Апостол боронив свого свата. Не такий-то вiн небезпечний. От, звичайно,

бiда, коли жiнка чоловiком нiби швець шкурою крутить.

"Нi, нi, пане товаришу, не борони ти генерального судцi. Побачиш, вiн

колись ще таку штуку затiє, що всiм одне горе вийде",- обстоював Горленко.

"Наш судень Чуйкевич куди краща людина".

"Золото - не чоловiк!"

"А син?"

"Яблуко вiд яблунi недалеко паде. Молодий Чуйкевич у свого батька

вдався".

"Гадаю, що в нього ще бiльше характеру, нiж у батька. Подумайте лише.

Цей парубок закохався у Кочубеєву Мотрю, ну, як чорт у вербу".

"Добра менi верба, Кочубеєва Мотря! Це ж найпишнiша троянда, пане

товаришу!" - зауважив Орлик.

"Для тебе, генеральний писаре, бо ти, хоч свою гарну жiнку маєш, але й

на iнших не вiд того, щоб глипнути оком. Звичайно - молодий. А менi вже не

до жiнок. Отож, кажу, закохався Чуйкевич у Мотрю, Мотря до гетьмана

втекла, а вiн її у гетьмана сторожив, для нього. Погадайте, яка це

вiрнiсть!"

"Бувають ще характернi люди на нашiй Українi".

"Україна буйна, а на нiй усяке квiття процвiтає".

"Але будяччя найбуйнiше буяє!"

"Звичайно - степ. Та ми вiдбiгаємо вiд речi. Про молодого Чуйкевича

мова. Чую, вiн тепер знову до Мотрi сватається".

"Говорять".

"Кажуть, нiбито Кочубей i старий Чуйкевич уже й гетьмана просили, щоб

їм дiтей повiнчати дозволив".

"А гетьман що?"

"Викручується,- прошептав Горленко.Кортять Мошка гуглi",- i старшини

стали голосно смiятися.

"Такий старий, а на жiночу вроду -пес".

"Тут не в старостi дiло, а в комплекцiї. Такої комплекцiї наш гетьман i

- годi".

"Але що йому не наскучать тi юбки?"

"Доброму козаковi гостра шабля i гарна юбка не наскучать нiколи. Шабля

на вiйнi, а юбка дома, от воно як!"

Апостол крутив свiй дивно закоцюрблений вус.

"Та що ви його так крутите, пане товаришу, як Мошко пейси?" - жартував

Ломиковський, а Горленко вiдповiв:

"Товариш Данило, бачите, кiнець вуса такий гачок чiпає, щоб на нього

жiнок ловить".

"Як риб на вудку".

Апостол розплющив око, зморщив над ним чоло i вiдповiв:

"Твоєї, товаришу, не зловлю. Не бiйся?"

"Тс!.."

На порозi появився Кендзєровський, цитьнув i нараз вискочив на двiр.

"Гетьман iз воєнної ради вертає!"

Полковники попричiсували пальцями чуприни, поправили пояси, файки

повитрушували i поховали.

"Та й накурили ж ми в тiй хатi".

"Нiби архiєрей у церквi накадив".

Орлик вiдчинив вiкно i здалеку побачив гетьмана, котрому назустрiч бiг

Кендзєровський.

* * *

Орлик знав гетьмана, як тiльки можна було його милiсть знати. Вгадував,

коли вiн у доброму, а коли в поганому настрої. Тепер жахнувся. Гетьман

надтягав, як чорна хмара. Орликовi потемнiло в очах. Нагадався йому той

Мазепа, котрого вiн бачив по вiд'їздi царя Петра з київського бенкету...

"Слухай, що Меншиков каже".

Орлик вiдскочив вiд вiкна i почав згортати та порядкувати на своєму

столi якiсь папери. Деякi ховав у нагрудну кишеню.

"Не остався наш гетьман у царя на обiдi",- зауважив Данило Апостол i

перестав крутити свiй ус.

Нагло вiдчинилися дверi, i в хату увiйшов Iван Степанович Мазепа. Його

обличчя, звичайно блiдаве, нiби зi слонової костi, паленiло. Мiж бровами

зарисувалася характеристична складка, уста затялися, вус нервово тремтiв.

"Здоровi були!" - сказав, не пiдводячи задуманих очей, перейшов хату i

вступив у свою спальню. Кендзєровський занiс за ним туди кирею i шапку,

замкнув дверi i вийшов до старшин. Тi стояли, збитi в гурт, збентеженi i

не знаючи, що їм робити. Йти чи дожидати аж вийде до них ясновельможний?

Такої ситуацiї вони не пам'ятали.

Гетьман дуже вважав на товариськi форми. Хоч як був iнодi стурбований,

а може, й лихий, а все ж таки зi старшинами чемно i ввiчливо вiтався. А

тепер вiн перелетiв через кiмнату як вiтер, i тiльки його сап'янцi

проскрипiли, аж, здавалося, долiвка пiд ногами застогнала. Що такого

зчинилося на радi, що вивело старого гетьмана з рiвноваги?

I старшини стали перешiптуватися мiж собою.

"Навiть у царя на обiд не залишився!"

Це їх турбувало найбiльше. Це був дiйсно поганий знак.

Крiзь зачиненi дверi чути було, як гетьман ходив кругом стола; ходив,

ходив, ходив...

"Що сталося?" - питали Кендзєровського.

"Не знаю. Його милiсть словечком не вiдзивалися до мене",- вiдповiв i,

зiтхаючи, вийшов.

Пристали тодi до Орлика. Але й вiн нiчого сказати не мiг.

"Може, якi листи?"

"Нiяких таких листiв не було. Видно, на радi збентежився".

"Цар - нахабна людина. Чи не обидив вiн його?"

"Не гадаю, щоб аж до того дiйшло. Цар потребує наших людей i -

червiнцiв, а вони є тiльки в Мазепи".

"Як колись у батька Хмельницького бували. Король мерз тодi у своїх

покоях на Вавелю, не було курки, щоб йому на обiд зварити, а в

Хмельницького все грошi знайшлися..." - зауважив хтось.

Гетьман ходив, ходив, ходив.

"Ви, як собi гадаєте,- озвався Апостол, шарпаючи свiй вус,- а я таки

йду. Не люблю такої гостини".

Вийшов Апостол, а за ним й iншi. Дверi, немащенi, мабуть, вiдколи їх у

завiси поклали, заскрипiли так жалiбно, що гетьман, здається, цей скрип

почув i вийшов зi своєї вiдпочивальнi.

Явився на порозi не рум'яний уже, а бiлий. Орлик стояв при столi,

Горленко пiдпирав пiч, Ломиковський дивився у вiкно.

"А тамтi де?"-спитав гетьман, розглядаючись по хатi.

"Обiдати пiшли".

Орлик несмiливо приступив до гетьмана: "Ваша милiсть теж зводять

прийняти обiд".

Гетьман заперечив головою: "Не хочу!"

Це "не хочу" було так сказано, що Орлик i не питався далi.

Гетьман переступив порiг. Прискореним кроком пiдiйшов до Ломиковського,

подав руку, потiм до Горленка i теж звитався з ним. "Як ваше здоров'я?" -

спитав, силуючися на усмiх.

"Спасибi милостi вашiй. Живемо помаленьку".

"Гiрке це наше життя, панове товаришi, ой гiрке! Вороговi своєму такого

не бажаю".

Орлик подав гетьмановi якийсь старий, сильно висиджений фотель. Сiв,

спираючи руки на непевнi поручча.

Прикра мовчанка запанувала в кiмнатi. Нараз - гук!

Гетьман здригнувся: "Стрiляють царевi до обiду!" - процiдив крiзь зуби.

Його руки нервово стискали поручча. Зелений бузок заглядав у вiкна. Вiд

цiєї зеленi падали вiдблиски на бiле гетьманське обличчя i робили його

нiби мертвим.

Горленко й Ломиковський глянули на Мазепу i їм жаль зробилося старого.

На гадку, що його на царськiй радi могла стрiнути обiда навiть дiлом, а не

лиш словом, кров ударила їм до вискiв. Це ж не лиш для нього, але й для

них усiх обiда. Невже ж посмiв би цар тепер, коли стiльки тисяч козацького

вiйська, кiнного й пiшого, б'ється за його престол, котрий трiщить, як

отсе старе крiсло, на якому сiв гетьман,- невже ж смiв би вiн

вiддячуватися Українi каменем за її хлiб?

Гетьман мовчав. Всi три його вiрники не спускали з нього очей.

Як же вiн за останнi мiсяцi подався! З тої пори, як Мотря вiд'їхала вiд

нього, нiби й життя покидає Мазепу. Нiби Мотря молодiсть з собою забрала.

Гетьман схуд, посивiв, морщинами покрилися лиця, тiльки тi очi свiтяться,

як свiчки. Як свiчки над усопшим,- прийшло Ломиковському на гадку.

I вiн стихiйно i не надумуючися довго обхопив гетьмана за колiна: "Ваша

милiсть, зводьте прийняти обiд, хоч одну страву, хоч ложку борщу. Як же

так у голодi сидiти. Будь ласка!"

"Спасибi вам. Такого вони менi пива наварили, що й страви не хочу".

У словах гетьмана почувся жаль.

Старшинам дивно було слухати таких слiв i дивитися на пригноблення

гетьмана, котрий нарiкати й жалiтися не любив.

"Коли б я так вiрно i дбало служив Боговi, то дiстав би найбiльшу

нагороду, а тут, хоч би ти i в ангела перетворився, то й тодi, мабуть,

жодної подяки не зажив би за службу i за вiрнiсть свою".

Знов залунали голоснi стрiли, перебиваючи гетьмановi слова.

"На вiват стрiляють проклятi!" - вихопилося Горленковi.

Гетьман пильно подивився на нього.

"Стрiляють!"

I вiн гiрко всмiхнувся, i поправився у старiм i невигiднiм крiслi.

Як же вiн постарiв,- знову промайнуло їм через голову. Це вже не той

Мазепа, що був перед роком.

I мороз пiшов їм поза плечi. Якби так вiн, не дай Боже, покинув їх

тепер, переходячи, як сам це перед хвилиною зазначив, а поганої царської

на кращу, божу, службу, що тодi сталося б з ними i з цiлою Україною? Нема

чоловiка, щоб мiг зайняти його мiсце й гетьманувати так, як вiн.

Мазепа нiби їх гадки вiдгадав: "Га, що ж, в ложцi кашi з'їсти себе не

дамо, хоч роти в них широкi й апетити великi".

Горленко стиснув рукоять шаблi, Ломиковському очi засяяли.

"Милосте ваша! Не журiться. Ваш розум, а нашi руки - не пiдемо в Москву

шукати науки".

"Не пiдемо!"

"Чого ж ви стоїте? - перебив їх нараз гетьман.- Сiдайте! Подай, Пилипе,

три крiсла. Ближче! так".

Старшини крiсла до гетьмана притягнули.

"Присуньтеся, щоб не балакати голосно".

Присунулися крiсло в крiсло, i гетьман почав: "Кажете, не пiдемо до них

в науку. Шкода! Бо нема такого дурня на свiтi, вiд котрого не можна би

чогось навчиться. А вiд москалiв таки чимало. Подивiться на них. Не знаю,

як вiйна скiнчиться, але як тепер воно є,-- то цар програв. Август зложив

королiвську корону, на польському престолi засiв царський супротивник.

Станiслав Лєщинський. Карло побiджує i трiумфує. А дивiть, який послух у

царському вiйську! Чи чували ви, що там про якiсь бунти, про якусь

супротивнiсть царевi? Анi слiду чогось подiбного. А хай би воно так, не

дай Боже, в нас! Ще не скiнчилася б баталiя, а вже горлали б нашi

всезнайки, що гетьман винуватий, що його скинути треба, або, ще чого

гiршого, залунав би клич - переходiть на другий бiк! От де наше нещастя,

панове! Розказують, не знаю, чи правда, що коли цар у курфiрста був i з

ним з високої вежi одного замку дивився, то прийшла йому охота сказати до

свого чоловiка, що поруч нього стояв: "скачи!"

"I що?"

"I - цей скочив..."

"Монгольська деспотiя".

"А в нас анархiя слов'янська. Щоб збудувати державу, треба перше тую

анархiю переломити".

Нiхто не перечив.

Зеленi вiдблиски на обличчю гетьмана жовкли й золотiли. Сонце схилялося

на захiд, а в хатi були вiд заходу вiкна. I знов забринiли шибки.

"Але ж стрiляють до бiса!" - зауважив Ломиковський, i гетьман знову

допитливо глянув на нього. Годi було з того погляду догадатися, чи по

нутру йому тая заввага, чи нi.

Чому вiн нiчого не говорить? Мовчить, як грiб! - питалися в душi

старшини. Це ж така непевнiсть, що довше й витримати годi. Висить над

тобою скеля i гнiтить. Нi втiкати вiд неї, нi трутити, щоб покотилася до

чорта.

Натяки, натяки й натяки, а нiчого певного, нiчого нового, ходиш, як у

потемках, потайниками блукаєш.

I Ломиковський, як близький до гетьмана чоловiк, зважився завдати йому

питання: "Що ж там на тiй радi було?"

Гетьман здивовано подивився на нього.

"Нарада тайна була. Знаєте, що таке тайна?" - вiдповiв нерадо.

"Прощення вашої милостi за смiливiсть прошу, але ж ми не чужi до вашої

милостi люди, не стороннi, а так сказати, свої, близькi, з чого собi i

честь велику маємо. Бачили збентеження свого регiментара i радi б знати,

чи не приключилося йому щось непристойного для його достойної особи, щось

такого, за що ми, як вiрнi його старшини, повиннi б з усiх сил своїх

крiпко за ним постояти".

Усi три припiднялися з мiсць. Видно, слова не сказанi були на вiтер, а

добулися десь iз глибин душi. Їх обличчя зробилися поважнi й грiзнi, в їх

очах запалав довго здержуваний вогонь. Коли б гетьман сказав їм був у цей

мент: "Так, зневажено мене. Iдiть i боронiть мою честь!" - вони безперечно

пiшли б, не зважаючи на нiщо.

Але гетьман не сказав того. Ще не пора.

Потягнув їх злегка за поли: "Чого ж би ви зриваєтеся, сiдайте! Невжеж

гадаєте, що Мазепа дасть обiджати себе? Добре я знаю, хто я такий. Не

купити мене нi за грошi, нi за титули. Грошi я й царевi даю, а титулу

вищого, як гетьман, значиться, вождь i начальник України, теж не

потребую.. Мiй титул нинi не згiрший вiд королiвського польського, а за

значiння я з ним також не мiнявся б. Але болять мене тiї торги, що за живу

шкiру українського ведмедя iдуть. Мене герцогом хочуть зробити, а

київське, волинське й чернiгiвське князiвства другим дають. До чого воно

подiбне? Це ж фантазiї, на якi я, старий, досвiдчений i практичний

чоловiк, нiяк не пiду. Мазепа - гетьман i гетьманом усiєї України хоче

зостатися. Мазепа нiяким чином не допустить до того, щоб чужинцi сидiли на

нових престолах пошматованої української землi. Досить менi цього,

досить!"

Гетьман зiрвався з дряхлого крiсла i став нервово ходити по хатi.

Повставали й старшини i попiдпирали собою стiни, щоб не спиняти його.

Крiзь вiкна залiтав спiв птахiв i свiжий запах розквiтлих бузкiв,

котрих було повно по городах i попiд плотами.

"Або отсе перестроювання України на московський лад. Замiсть виборних

старшин мають командувати нами, козаками, московськi бояри. Що п'ятий

чоловiк з полку перейде в компанiю, дiстане мундир i солдатську плату, а

решта повернеться додому, щоб сiяти i орати та щоби згодом зробитися

звичайними царськими холопами. Скажiть, можемо ми на таке пристати?"

Гетьман встав i глянув старшинам в очi.

"На таке ми нiяким чином пiти не можемо".

"Краще зi шаблею у руцi згинути чесно, нiж соромно пхати шию в ярмо".

Гетьман значуще подивився на вiкна. Орлик зрозумiв цей знак i

позачинював їх.

"Милосте ваша,-- почав палко Ломиковський,- регiментаре наш, надiє ти

наша! Пощо ж нам гаятися, якої ще бiльшої наруги дожидатися? Затягають

петлю на шиї нашiй чимраз то крiпше, зашморгнуть нас. Усi ми бачимо, до

чого воно йде. Вони хочуть Україну не лиш поневолити до решти, але хочуть

злити її з Московщиною в одно, хочуть переорати нашi останнi межi, щоб був

один великий царський лан, а на ньому цар-ратай, що оре його нашими

списами i шаблями i гноїть козацьким трупом на московську пшеницю.

Спасаймося, рятуй ти нас, поки пора! Тепер пригожа хвилина, а за який час,

може, доля знов повернеться до царя, а вiдвернеться вiд Карла й

Станiслава. Пощо нам дожидатися такого повороту, їй же Богу, або тепер,

або нiколи. Гнiвайся на мене, пане гетьмане, вiдбери вiд мене ранг й

ранговi маєтностi, роби зi мною, що твоя воля, а я раз мушу це тобi

сказати, бо так само, як я, гадає нас багато, дев'ятдесять дев'ять чоловiк

на сто!"

Гетьман узяв Ломиковського за руку, i його уста осiнив знову звичайний,

приязливий усмiх:

"Приятелю мiй! Ти знаєш, як поляки кажуть: ц о н а г л є, т о п о д я б

л є. Не хочу я, щоб i в нас сталося п о д я б л є. Розумiєш мене?"

Ломиковський глибоко зiтхнув. Бачив, що гетьман знов, як старшини

казали, виляє хвостом.

"Не на те я,- говорив гетьман,- цiле життя мудро робив, щоб тепер

якоюсь дурницею все дiло попсувати. Полiтика, товаришi, не така проста

рiч, як декому здається. Легше виграти битву, як заключити корисний мир.

Вiрте ви менi, старому. Бачу це не вiд нинi, що ви напираєте на мене, мо

лєстуєте мене, щоб я зробив, як вам завгiдно, а я казав уже це не раз i

нинi кажу, що зроблю так, як менi мiй розум i мої полiтичнi плани велять.

Не iнакше! Мусить же в кожному органiзмi бути якась голова. Хвiст конем не

вертить, а кiнь хвостом. Не обiджайтеся на мене. Я вас люблю i за вами й

жiнками й дiтьми вашими постою, бо на це я хрест святий цiлував, але

лишiть ви отсi намови. Я вам довiряю, довiряйте ж i ви менi".

Гетьман устами всмiхався, а очима грозив.

"I ще вам одне хочу сказати, щоб ви спокiйно могли вiдiйти вiд мене, а

саме, що Мазепа живим у неволю себе не здасть, чуєте - не здасть себе

живим у полон нiколи й нiкому! Але того самого вiн i вiд вас бажає.

Побачимо, чи дотримаєте з ним кроку".

На улицi затупотiли чоботи. Весняне болото пiдсохло, чути було здалеку,

як хто йшов.

Орлик вiдчинив квартирку i глянув.

"Меншиков!" - прошепотiв.

Старшини скоро попрощалися з гетьманом i подалися в дверi вiд подвiр'я.

Гетьман ще скорше пустився у свою вiдпочивальню.

Орлик скоренько постелив йому лiжко, зачинив дверi вiд свiтлицi i сiв

при своїм столi писати.

Гетьман роздягнувся i поклався в постiль. Зробив це навмисне, щоб не

виходити його свiтлостi назустрiч. Забагато честi, та ще пiсля нинiшньої

воєнної ради.

Треба ж цiну собi знати. Хто не цiнить себе, того й не дооцiнюють iншi.

Помиляється цар, гадаючи, що на Мазепу можна гримати, як на бояр. Нинi

позволь йому, щоб гримав, так завтра дубинкою поб'є.

Гетьман столик з медицинами ближче до свого лiжка присунув. ПОСОЛ ВIД

ЦАРЯ

Орлик удавав, що щось пильне пише. Йому ця нашвидко зготовлена комедiя

дуже подобалася. Хай знають наших! Цар гороїжиться, бо гадає криком

вiдстрашити лихо, як китайцi ворога мальованими смоками страхають. Хто

багато галасу робить, той або совiсть нечисту має, або боїться. Одне i

друге криком хоче вiдвернути вiд себе. Так гетьманський блазень казав.

Видно, i цар з таких-то людей, але гетьман iз iнших.

Вiдчинилися дверi, i черговий офiцер Меншикова оповiстив, що його

свiтлiсть князь Олександр Данилович Меншиков до гетьмана в гостину зводив

прибути.

Орлик на рiвнi ноги зiрвався. Лiвою рукою чуприну пригладив, правою

пояс поправив, гудзики позащiпав i вискочив на ганок.

Його свiтлiсть якраз на останнiй схiд ногою ступав. Високi чоботи з

чуткого юхту, прилягаючi до тiла лосевi ясно-жовтавi споднi, зелений,

золотом гаптований кафтан, андрiївська лента через плече. Гарний, хоч

малий, з пристiйним, але мало iнтелiгентним, хоч не дурним лицем, гордо

здивувався, побачивши замiсть гетьмана його генерального писаря.

Орлик поклонився у пояс.

"Його милiсть гетьман дома?" - спитав князь.

"В лiжку лежать, недужi",- вiдповiв Орлик.

"Що ж такого? Перед годиною бачилися ми, а тепер i недужий!"

"Його милiсть пан гетьман в доброму здоров'ї на раду до його величества

пiшли, а недужими вернули".

"Можна провiдати? Не стурбую його?"

"Перед вашою свiтлiстю дверi до вiдпочивальнi його милостi пана

гетьмана повсякчасно розтвором стоять. Будь ласка!"

I Орлик вiдчинив дверi до свiтлицi, в котрiй перед хвилиною велася

розмова гетьмана зi старшинами. По кутах снувався ще димок, бо старшини

сильно своїм звичаєм накурили.

Меншиков, переходячи свiтлицю, кинув оком на Орликiв стiл, потягнув

носом дим i, повертаючись до Орлика, завважив: "Не дуже то в тiй домiвцi

Iвановi Степановичевi вигiдно. Мала вона, i не має такої обстановки, до

якої вiн привик".

Крiзь дверi вiд гетьманської вiдпочивальнi чути було сухий, вiдривний

кашель.

Орлик постукав щиколодками правої руки i спитав: "Його свiтлiсть князь

Меншиков. Чи вiльно?"

"Проси!" - почувся голос з-мiж подушок.

Орлик вiдчинив низькi однокрилi дверi, як до келiї чернечої. Меншиков

увiйшов. Орлик подався назад, зачиняючи дверi за собою.

Меншиков поклонився до iкони, котру гетьман привiз i наказав почепити в

утлi, праворуч вiд свого лiжка, перехрестився тричi, доторкаючись пальцями

свiжо вимитої i жовтим пiском ради гетьманового приїзд витертої долiвки, а

тодi, стаючи перед лiжком i заломлюючи руки, питався нiбито дуже тривожно:

"Невже ви справдi нездужаєте, шановний Iване Степановичу?"

"Вдаю! - вiдповiв гетьман i вказав на крiсло.- Сiдай, князю!"

"Спасибi милостi вашiй. Висидiвся на радi".

"Я також. I досидiвся, бачите, до чого".

"Невжеж?"

"Вдаю, жартую, брешу - що хочете гадайте собi".

Свiтлiйший збентежився. Гетьман нiколи таким тоном не вiдзивався до

нього.

"Будемо благати Всевишнього, щоб ви скоро поправилися, Iване

Степановичу. Дуже нам не впору ваша недуга".

Гетьман з докором подивився на нього: "Знаєте що, князю?"

"Що такого?"

"Не будемо гратися словами, бо менi тепер не до того. Якщо вам дiйсно

моя недуга не впору, так чого ж ви тодi накликуєте її на мене?"

"Ми? На вас? Iване Степановичу, що це ви? В гарячцi балакаєте чи як?"

"Балакаю я те, що гадаю, свiтлiйший князю, а гадаю я, що людинi старiй

i такiй заслуженiй, як гетьман Мазепа, належиться якщо не окрема шана, так

хоч бiльша увага. На всякий спосiб, знаючи, що Мазепа недужий, не треба

бентежити його криком i стуком, як якогось пахолка. На мене й за молодих

моїх не гукали, а тепер я тим бiльше не бажаю собi того".

Меншиков ноги розкрачив i руками за пiд боки взявся:

"Ах, гетьмане, гетьмане! Говориш ти, нiби царя-батюшки нашого не знаєш.

Подивись, я, може, й найлюбiший з близьких до нього людей, а спитай, якої

зневаги менi не доводиться вiд його величества зазнавати".

Гетьмановi було того забагато. В нiм накипiла злiсть ще зранку, розмова

зi старшинами долила оливи до вогню, так тепер вiн, не витримавши, й

вiдповiв: "Це, князю, ти, а це я".

Меншикова як коли б хто шпилькою в саме серце вколов. Вiн же був у

Москвi, що в Москвi, в цiлiй Росiї, перша пiсля царя людина, що хотiв, те

й робив, хоч, правда, знав, що йому можна хотiти. Вiн з бублейника вибився

в князi, в генерали, блистiв вiд орденiв, купався у достатках, гордощi

розпирали його, а тут цей старець, якийсь там гетьман, котрому, може,

нинi-завтра вiдберуть iз рук булаву, смiє так спокiйно казати: "це ти, а

це я!"... Вiдповiв би гетьмановi свiтлiйший, коли б не дiстав був вiд царя

виразного наказу йти i заспокоїти старого. А наказ царський сильнiший вiд

почуття особистої честi i вiд обiджених гордощiв свiтлiйшого.

Тому-то це "ти i я" Меншиков сховав у своє серце, як гадючку,

проковтнув, як гiркий лiк, i вiдповiв спокiйно:

"Знаю я, Iване Степановичу, що ти чоловiк достойний i великозаслужений,

але цар-батюшка над усiма нами стоїть. Йому й покоритися треба. У нього

сильний темперамент, а до того часи такi, що треба бути святим, щоб не

бентежитися зело. Потерпiм ради царя-батюшки нашого i рада вiри нашої

святої православної".

"Терпiв я, князю, i терплю чимало, але зневаги стерпiти не можу. Хто

зневажає мене, той мене до гробу заганяє, як ось тепер... Не посилаєте ви

тепер якого пiсланця до Львова?" - спитав нараз гетьман, змiнюючи свiй

голос.

"Або що?"

"Бо менi хотiлося б тамошнього митрополита попрохати, щоб вiн з

маслосвятiєм приїхав до мене. Може покращає менi, а як нi, то, може, Бог

якого грiха вiдступить... Грiшнi ми, князю, ой грiшнi!"

Меншиков сiв.

"Пощо такi гадки? Ваша милiсть доживуть ще вiкторiї над ворогами

нашими, доживуть ще нашого спiльного трiумфу".

"Не гадаю",- заперечив головою гетьман.

"До митрополита у Львовi посилати не раджу. Вiн чоловiк непевний. Ще

вас католицьким миром намастить".

"Краще католицьке, нiж жодне".

"А менi здається, що краще пiдiждати, аж вернете в Київ".

"Пiдiжди, Iване, аж приложу гiрчицi до рани".

Меншиков бачив, що з гетьманом не договориться нинi. А жаль. Царська

казна пуста. Грошей, як умирати, треба. Недавно дав Мазепа 200 тисяч

талерiв, а вже й помину по них нема. Скiльки тих грошей на вiйну треба:

грошей, грошей i ще раз грошей! Найкраще забрати б їх насильно, а гетьмана

вiдсунути вiд них, десь на Сибiр або у якусь глуху провiнцiю за Москвою.

Але цар такої наглої перемiни тепер робити не хоче. А Меншикова руки

сверблять. От i взяв би вiн того старого за вуси, от i поторгав би тою

хитрою головою, а тодi: "пашов вон, сякий-такий сину!"

Так цар не дає.

I, всмiхаючись солодко до гетьмана, говорив свiтлiйший князь Меншиков:

"Так тодi маємо в Боговi милосердному добру надiю, що вiн зглянеться на

нашу о п р е с i ю i не позбавить нас такого мудрого й вiрного союзника,

яким ти єси, Iване Степановичу".

"Спасибi, князю, оставайся в здоров'ю. Твiй свiт перед тобою, а мiй уже

геть-геть!"

"Не треба, Iване Степановичу, гадок таких допускати до серця. От

подивись на нашого Толстого. Вiн також не молодик, а нашi бояринi i

генеральшi зiтхають до нього як до Адонiса".

Гетьман зрозумiв натяк на свою слабiсть до жiнок, зокрема, може, i до

Кочубеєвої Мотрi, i вiдповiв:

"Бо Толстой еротики класичнiї на теперiшню мову i теперiшнiм ладом

перекладає, а я i книжки мудрої прочитати не маю коли. Все гонять мною з

одного краю у другий, з одної небезпеки в другу, i ще одної пригоди не

позбувся, як у другу зовуть. А все те для добра його величества i ради

блага церкви нашої, а з поминенням всякого взгляду на життя i здоров'я

ваше. Нiчого я за тую службу вiрную не бажаю, як тiльки шани, яка

належиться чоловiковi старому i чесному".

"Що тодi маю переказати його величеству царю, батюшцi нашому?"

"Передай йому мiй поклiн i впевни у вiрностi гетьмана Iвана

Степановича".

Меншиков стиснув руку Мазепи, бренькнув острогами i вийшов.

_ЧОГО ПРИХОДИВ?_

"Як ти гадаєш, Пилипе, чого це свiтлiйший до мене приходив?" - спитав

гетьман Орлика, коли той, вiдпровадивши Меншикова, повернувся у

вiдпочивальню.

"Не можу я, ваша милосте, знати, не вiдаючи, що на радi зайшло".

"Щоб там i не зайшло, а без причин вiн не приходив. У них, бачиш, такий

звичай, що перше з перцем, а тодi з серцем, спершу полають, тодi

обiймають: "мої ж ви!"... Настрашилися, що розгнiвали Мазепу. А в того

Мазепи все ще i козакiв нових набереться, i червiнцiв дещо знайдеться.Жаль

утратити союзника такого. Поки коника тягне, не вiдпрягай".

Орлик бачив, що в гетьмановому серцi злiсть у гореч перемiнилася.

"Ваша милiсть подоброму з князем Меншиковим розiйшлися?" - спитав.

"Чеши дiдька зрiдка, вiн i так кострубатий. Чує серце моє, що мiж нами

ще до великого дiйде. Вiн менi ногу пiдставляє. Котрийсь iз нас конечно

спотикнеться i впаде... А все ж таки спасибi йому, що до лiжка поклав".

I гетьман став уголос смiятися: "Коли б не наднiс його чорт, я й досi

сновигав би по хатi, а менi вiдпочинку треба. Кожна кiстка болить.

Погадай, я все при роботi i при турботi. Як не похiд, то фортеця, як не

фортеця, то на раду їдь, як не з чужими, то зi своїми своє серце гризи. А

тут уже й вiк. Коли б менi твої лiта, Пилипе, я цiлий свiт догори ногами

перевернув би, а так - слухай, що Меншиков скаже!"

"Ваша милiсть ще й мене можуть пережити".

"Можу, можу! Але я того навiть не хочу. Ти молодий, тебе ще багато

дечого чекає. Чую, що воно надовго затягається. Ходимо, як у хмарi. А хто

з нас угадає, чи нинiшнiй вiтер тую хмару розвiє".

Вечорiло: Останнє промiння заходячого сонця падало з вiкна просто на

гетьманову голову, осяювало її краще вiд герцогської корони. Мазепине

обличчя, недавно блiде, аж зеленаве, оживало тепер, променiло. Орлик з

насолодою дивився на нього.

"Пилипе!"

"Слухаю милостi вашої".

"Я на тебе великi надiї покладаю, на тебе й на Войнаровського".

Орлик нахилився до гетьманської руки.

"Бачу я, що в тебе ум небуденний. Гадаю, що не дурно бiля мене сидиш.

Може, я ще проживу декiлька лiт, а може, мене Господь нинi-завтра i

покличе до себе. Щоб ти тодi з Андрiєм попiд сили не брався, щоб ви менi в

мирi i в добрiй згодi тою дорогою iшли, яку я вам в останнiй хвилинi

покажу. Розумiєш - в останнiй хвилинi, бо часи змiняються, як погода в

мартi, i нiчого певного я нинi сказати не можу i не хочу, а роблю так, щоб

для нашого спiльного дiла добре було".

"Ваша милiсть можуть покладатися на мене; надiї не заведу".

* * *

Останнi слова заглушив крик, зразу далекий, а потiм чимраз ближчий,

нiби хтось порятунку просив i з цим проханням добивався до гетьманських

вiкон.

Орлик побiг подивитися, що це. Гетьманова голова покривалася тiнями.

Подушки з бiлих робилися сiрими, стеля нависала над лiжком, iкона з

невгасаючою лампою вiдривалася вiд стiни i нiби у повiтрi плила.

Гетьман передумував нинiшню воєнну раду, розмову зi старшинами i

гостину Меншикова.

Все воно переконувало його i впевняло, що наближається рiшаючий момент,

рiшаючий не лиш для нього i для України, але, мабуть, для iсторiї цiлого

Сходу. Тендiтна сiтка, котру вiн так хитро й обережно сплiтав, доснована

до решти. Треба вважати, щоб її не порвали. Кiнець дiло хвалить - треба

подбати, щоб кiнець не обезславив дiла.

Мазепа дорожив тим своїм дiлом. Хоч яке воно важке й небезпечне, любив

його. Покiнчивши з Мотрею, нiчого бiльше в життi своїм не бачив, що могло

б приманювати його.

Так, так. Приїхали бiлi конi в Бахмач i повезли вiд гетьмана Мотрю.

Бiлi конi!.. Коли б тiльки на тому й покiнчилося! Пiслав би гетьман свою

шестiрню чорну i в золоченiй каретi привiз би назад Мотрю. Та чи приїде

вона? Для неї Iвана Степановича вже немає, є тiльки гетьман Мазепа...

Зрозумiй ти її! Гомонить Мемнонова колюмна, але що?.. Кажуть, у Мотрi знов

з мамою попсулось, навiть, мабуть, до великого доходить... Бiдна, бiдна

Мотря!

Старий Чуйкевич i Василь Кочубей радi би дiтей своїх повiнчати. Га, що

ж? Коли Мотря згодна, хай iде. Вiн її силувати не стане. Щастя бажає

Мотрi. Для себе спомин оставить. Гарний спомин. Але ще ночi нема, ще й

сумеркiв не було. Тепер лише пiдвечiр'я...

Чого в тiй хатi такi малi вiконця? Вiдчинити б їх, щоб видно було кущi

розквiтлого бузку i синє небо над ними, i багато, багато зiр. Хай би чути

було, як солов'ї спiвають i як любi розмови гомонять по садочках...

А тут крик. В найкращий акорд паде фальшива нутка... Що таке?

Вернув Орлик i донiс, що це наших людей знов москалi "пороли". Побилися

з солдатами чи з рейтарами, мабуть, i польськi драгуни теж були. Намiшали

вiйська, як в казан гороху з капустою, i тепер клекотить. Нiхто не

розбирається в тiй стравi.

Гетьман, почувши, аж на лiжку присiв: "От, бачиш, якi то вони. Одною

рукою гладять, а другою б'ють. Тут свiтлiйший до мене вiд царя приходив, а

там моїх людей зневажають. Яке їм дiло до нас? Мої люди пiд моїм

регiментом стоять. Карати їх нiхто не має права. Не стерплю того, не

стерплю!"

Вiн кулаком бив об нiчний столик, аж плящинки з лiками скакали.

"Провiриш менi, Пилипе, це нове, нiкчемне дiло. Переслухати свiдкiв,

розслiдити, хто винуватий, i звiдомлення подати на письмi. Досить менi

тiєї зневаги. Моїх людей я маю судити, я їх вождь. У всьому руку

свiтлiйшого бачу. На царську гарячу комплекцiю вину спихає, а сам вiн воду

каламутить, щоб рибу ловить. Але побачать ще вони, побачать, хто такий

гетьман Мазепа!" ТАНСЬКИЙ

Якось на провiдному тижнi зiбралися в гетьмана старшини, давали йому

свої звiдомлення i накази приймали. Вечором розiйшлися: хто до себе на

квартиру вiдпочивати, хто до знайомих, а хто до заїздного дому, де в

боковiм, окремiм, покою можна було тихо й незамiтно старого меду попити.

Бiля гетьмана остались тiльки Орлик i Ломиковський.

Цей почав.

"Не хотiв я вашiй милостi при людях цього казати, знаючи, що не мило

буде милостi вашiй таку новiсть почути".

"Що ж там знову нового?" - спитав нiби байдужо гетьман, привиклий до

всiляких немилих новин.

"Компанiйський полковник Танський вiд князя Меншикова лист дiстав?"

"Танський? Вiд Меншикова? Лист?.. Якого змiсту?"

"Щоб з полком своїм, взявши за шiсть мiсяцiв плату i придбавши харчiв,

у похiд у Польщу пiд накази польського коронного гетьмана Сiнявського

рушав".

Гетьманом аж пiдкинуло на лiжку. Його вдумливi, пронизливi очi

змiнилися нараз, запалали гнiвом, на висках набринiли жили, вуста в

кутиках затряслися, рука нервово стискала й м'яла накривало.

Ломиковський, як сидiв бiля гетьмана, так мимохiть вiдсунувся вiд

нього, Орлик пiднявся з мiсця i стояв, з тривогою дожидаючи громiв з тiєї

хмари.

"Правда це?" - спитав не своїм голосом гетьман.

"Як Бог на небi, правда,- вiдповiв Ломиковський.- Не смiв би я

гетьмановi мойому брехати".

"А ти чув про це?" - повернувся гетьман до Орлика.

"На жаль, чув,-вiдповiв тривожно Орлик.- Танський, кажуть, вже й у

похiд готовитися почав".

"Заки пiде, як скажену собаку застрелю за непослух, за легковаження

регiментаря свого!"

Орлик пополотнiв. Ломиковський i собi з крiсла пiднявся. Гетьман

вiддихав важко. Обидва вони боялися, щоб з ним не стався поганий припадок.

"Чом ти менi про цей лист не сказав ранiше. Ти ж нiчого не смiєш

затаювати передi мною?" - гримав на Орлика Мазепа.

"Не було коли, ваша милосте. Чекав я аж старшини розiйдуться".

"На другий раз, не гаючись, кажи. Зi сну мене буди, вiд страви

вiдривай. Це ж страшне, нечуване, до правди не подiбне. Свiтлiйший щоднини

бачиться зi мною, балакає про всiлякi речi, нiбито радиться, а тут поза

мої плечi полками моїми розпоряджається, накази людям мойого регiменту

роздає, нiби мене вже й на свiтi немає, нiби мене вже позбавлено влади й

сили. Чи чували ви про таке нахабство? Хто ж то без мого дозволу видасть

Танському грошi на шiсть мiсяцiв уперед i харчi для його полчан? I питаюся

я, як смiє Танський йти, не дiставши наказу або хоч дозволу вiд мене,

регiментаря свого? Нехай спробує! Як скажену собаку застрелю!"

Орлик, зачекавши аж перша хвиля гнiву перекотиться, запримiтив: "Може,

Танський i не винуватий у тому. Може, гадав, що свiтлiйший у порозумiнню з

вашою милiстю цей наказ видає".

"Так тодi чому до мене з листом не прийшов, чого носиться з ним, як з

писаною торбою? Це противиться регулямiнам нашим, це понижує не тiльки мою

владу, але й честь вашу. Прихвоснi роблять таке, а не полковники, котрих я

надiляю так щедро i маєтками, i значiннями. Танський нiбито з панiв, а хам

вiн, холоп - отщо!"

Нова хвиля злостi пiдкочувалася пiд серце старого гетьмана. Вiн цiлий

аж трусився.

"I з такими людьми кажете ви менi починати якесь полiтичне дiло, писати

нову сторiнку iсторiї? Ха-ха-ха! З такими людьми!"

Гетьман смiявся так голосно, а старшини так тривожно слухали його

прикрий смiх, що не зауважили, як замкненою вулицею до брами того дому, де

була гетьманська квартира, пiд'їхав вiз. Почувся крик варти, i черговий

офiцер вибiг на ганок. Орлик i Ломиковський пiшли подивитися, що за гiсть

так пiзно до гетьмана приїхав.

"З Вiнницi,- сказали, вертаючи в гетьманську вiдпочивальню,- якийсь

Залевський чи якось, козак чи шляхтич, не розбереш?"

"З Вiнницi?.. Залевський? - аж скрикнув гетьман.- Ведiть його до мене,

а самi можете йти на вечерю. Пилипе, кажи перед свiтлицею поставити варту.

Щоб менi туди нiхто не входив. На твою вiдповiдальнiсть цей наказ видаю".

"Слухаю милостi вашої!"

"Завтра вранцi заходьте знов до мене".

Орлик i Ломиковський вийшли. Чути було, як Орлик вартi накази давав, як

варта здоровила панiв генерального писаря й обозного i як вони попри двiр

у город пiшли.

До дверей гетьманської вiдпочивальнi хтось несмiливо постукав.

"Увiйдiть!"

Заскрипiли дверi i почувся покiрний, тихий, але дуже виразний голос:

"Laudetur Jesus Christus!"

Вiдблиск невгасаючої лампи освiтив злегка згорблену стать нiби шляхтича

а нiби нашого козака, бо по одежi, та ще в сумерках, годi було пiзнати.

Гетьман пiднявся, вдивився в тi сумерки, а потiм, простягаючи руки

перед себе, вказав:

"Скорше б я смертi своєї сподiвався, як вашої особи. Козак, їй-Богу,

козак! Навiть вус невеличкий вирiс, не менший, як у мене! А покажiть

голову".

Гiсть ще бiльше нагнувся над лiжком господаря, а той по головi його

погладив.

"I тонзура заросла. Їй-Богу, нiхто б не пiзнав, що це духовна особа,-

Говорив без слiду недавнього гнiву i збентеження.- Вiтаю вас, отче

ректоре, i дивуюся смiливостi вашiй".

"Для доброго дiла варт i життя не пожалувати".

"То правда. Не гнiвайтеся, що не хочу свiтла. Не хочу кликати

Кендзєровського. Нехай собi люди гадають, що Мазепа спить. Тут, знаєте, i

пiдслухують, i пiдзирають, i гадки вгадували б, коли б можна".

"Не тiльки тут, скрiзь так у полiтицi буває".

"Але тут бiльше, як скрiзь. Щось вони нiби зачувають своїм носом, та на

слiд попасти не можуть. На всякий спосiб, стереженого Бог стереже".

Обидва привикали до сумеркiв i при блисках лампади слiдкували за грою

своїх облич.

"Були?" - спитав нараз гетьман коротко свого несподiваного гостя.

"Був",- вiдповiв єзуїт Залевський.

"У Саксонiї?"

"У його милостi короля Станiслава".

"I як вас приняв гех Stanislaus?"

"Над усяке сподiвання гарно. Людина вiн образована, iдейна, чоловiк,

можна сказати, iдеальний. Про милiсть вашу висказувався з великою пошаною,

здоровити велiв".

"Спасибi. А дiло?"

"Дiло не легка рiч".

"Не легка?"

"Так, бо милiсть ваша дуже багато жадають".

"Я багато жадаю? Отець ректор жартує собi. Не жадаю бiльше, нiж менi

належиться. Годi з одної бiди в другу лiзти, з ярма в шлию, з-пiд кнута

пiд канчук. Подумайте! Коли б я тепер вiддав Правобережну Україну, пiсля

того, як вона довго борикалася за свою незалежнiсть i як я деякi її

частини вже таки дещо до ладу довiв i загосподарював, так це був би новий

козир у руках моїх ворогiв проти мене. Сказали би. Мазепа половину України

запродав. СIага расtа claros faciunt amicos. Тут Україна, а там Польща,

тiльки тодi можуть вони бути для себе добрими сусiдами й союзниками. А

поки Польща сягає рукою по Чорне море, поти вона необачно вiдбивається вiд

Балтiйського. Одне втратить, а другого не здобуде. В боротьбi з

українським степом вона обезсилиться до краю, не опанує своєї внутрiшньої

анархiї i скiнчиться тим, що Москва i їх, i нас проковтне в свiй

ненасичений шлунок".

"Але те саме, що сказали б українцi про вашу милiсть, коли б ваша

милiсть вiддали Правобережжя, скажуть поляки про короля Станiслава, якщо

вiн згодиться його вам вiдступити".

"Раrdоп! В тiм є велика рiзниця".

"Яка?"

"Загарбане вiддати, а своє прогайнувати,- це не все одно. До того його

милiсть король Станiслав, кiнчаючи давню польсько-українську ворожнечу,

покладе пiдвалини пiд новий устрiй Схiдної Європи. Помиренi колишнi вороги

з'єдиняться i спiльними силами вiдпиратимуть грiзного ворога вiд своїх

границь. Як нi, то, як кажу, вiн i нас, i вас поневолить, одних i других

зробить своїми холопами й рабами. Цар Петро це символ нової Росiї, котра

зi своїх болот i снiгiв виступає на широку європейську видiвню, щоб на нiй

вiдiграти великодержавну, iмперiалiстичну роль. Балтiйське i Чорне море,

Карлати й Царгород - це тi границi, до котрих вона пiде по наших трупах.

Король Станiслав, як людина розумна й далекоглядна, як чоловiк образований

i розумiючий iсторiю, мусить послухати голосу розуму, а не крику

короленят, котрi поза границями своїх власних маєткiв границь i добра Речi

Посполитої не бачать".

"Не легка рiч робити щось проти волi панiв i вельмож польських".

"Треба робити те, що iнтерес державний велить. Кожний пануючий

зречеться частини, щоб цiлiсть скрiпить. Це - конечнiсть i годi".

"А ваша милiсть частини не зрiкаються".

"Бо менi не вiльно. Це ж українська земля. Я чужої землi не домагаюся,

навiть найменшого шматочка, нi!"

"А що ж вашiй милостi дає цар Петро?" - спитав нараз, не без хитростi,

єзуїт.

"Власне тому, що дає не те, чого менi треба, я хочу балакати з Карлом i

Станiславом. Менi, як гетьмановi Мазепi, нiчого бiльше й не треба. Як

бачите, я собi не менший пан вiд якого там короля i не бiднiший вiд

жодного з них, але для iдеї державної i заради культури європейської

зважуюся на гру, в котрiй можу втратити все".

"Того нiколи не буде. Карло побiдник, Карло герой, на нього дивиться

весь свiт".

"А воєнне щастя, отче ректоре? Невже ж Олександр Македонський, Ганнiбал

i Валєнштайн - це не герої? А що сталося з ними?,Еvеntus Ьеlli sеmper

dubius est'".

Балакали по-латинськи, але так легко й живо, нiби це була їх спiльна,

рiдна мова. Один на другого дивилися з-пiд ока. Обидва мали за собою школу

й досвiд. Єзуїт балакав майже шепотом, але так виразно, що можна було

кожний звук почути, зате не чулося того чуття, з котрого звуки людської

мови виходять i забарвлюються ним.

"Ваша милiсть,- почав єзуїт,- можуть бути впевненi, що нема такого

аргументу, якого б я не вжив у користь милостi вашої, вважаючи себе його

милостi послом i адвокатом. Але ж признати годиться, що також контрагенти

нашi не оставалися в боргу, їх контраргументи зневолювали мене з офензиви

переходити в дефензиву. Але оружжя я все-таки не склав i не складаю,

сподiваючися, що ваша милiсть, як вельми досвiдчений полiтик, поступлять

дещо зi своїх постулатiв, деякi з них переведуть пiд рубрику дезiдератiв,

противна сторона також пiде на компромiси i почин наш увiнчається успiхом

аd maiorem gloriam Dei, et magnificentiae vestrae".

Гетьман глянув у хитрi очi свого гостя i заперечив головою:

"Отче ректоре! На довгi торги в мене часу нема. Земля пiд ногами

горить.,Hannibal ante portas!' Як людина, начитана в iсториках грецьких i

римських, а також знаюча пiзнiшi аннали й volumina legum, зрозумiєте,

venerabilis pater, що за що-небудь я певної теперiшностi за непевну

будучнiсть не промiняю. Краще живий хорунжий, нiж умерший сотник. Мої

бажання мiнiмальнi".

"А максимальнi, милосте ваша?"

"Максимальнi - це те, до чого безперечно всякий народ має природжене

право i чого певно, може й у недалекiй будучностi, будуть добиватися

освiдомленi одиницi i цiлi народи,- нiким i нiчим необмежена воля... Але

скажiть менi, яке становище Карла?"

"Становище Карла?"

"Так.. Його до мого проекту".

Єзуїт зморщив чоло. Пiд напором того несподiваного запитання думка його

стала зi здвоєною швидкiстю працювати.

"Його милiсть Саrоlus rex, не можу затаїти правди, рад довести до

згоди".

"Рад. Ось i бачите. На його я числю. Сподiваюся, що цей молодий,

генiальний чоловiк зрозумiє моє важке положення i не допустить до довгих

торгiв, котрi, як самi ви бачите, вести дуже важко й дуже небезпечно.

Граюся з огнем, мiж мечами танцюю, як сновида по покрiвлях височезного

будинку ходжу. Один нерозважний крок i - все пропало..."

"А релiгiйне питання?" - так само несподiвано спитався єзуїт.

Гетьман, не гаючись, вiдповiв:

"Ви знаєте, як я ставлюся до нього. Толеранцiя, отче ректоре, це мiй

iдеал. Насильним ширенням якоїсь вiри i опресiєю супротивникiв релiгiйних

слави божої не умножимо. Середньовiчнi практики релiгiйного питання не

розв'язали, видно, треба вирiшувати його iншими способами, а саме свободою

слова й совiстi. Нехай духовнi, сповняючи пильно i совiсно свої обов'язки,

воюють не мечем, а словом божим".

"А якщо нам не дозволять сповняти своїх обов'язкiв?"

"В державi, котрої я буду головою, насильства нiкому не дозволю

чинити".

* * *

Пiзно в нiч продовжалася розмова в гетьмановiй вiдпочивальнi, а царськi

шпигуни, здалеку пiдглядаючи за його мешканням, дивувалися, який там

спокiй.

"Мабуть, Мазепа дiйсно хворий",казали, вiдкладаючи свою працю до

завтрiшньої днини.

ВIД'ЇЗД

Нiби крiзь сито цiдився весняний теплий дощ.

Дерева i корчi, повнi зеленого листя, понамокали й понависали i здалеку

виглядали, як стiжки, копицi сiна, як гори. Зi стрiх i з дахiв спливала

струминками дощiвка. Вулицями шумiли потоки, забираючи з собою весь бруд i

нечистоту, нанесену кiньми й людьми.

Одних i других було на таке мале мiстечко, як Жовква, аж забагато.

Ще не свiтало. Без годинника годi було вгадати, яка тепер година,- анi

нiч, нi день.

Та хоч так рано, Жовква будилася зi сну. Блимало свiтло по хатах,

козаки напували коней, солдати прокльонами вiтали день.

Нараз засурмлено в труби i заграли козацькi литаври. Вулицями, як тiнi,

помчали їздцi i побiгли пiшi. Мiщани виходили на ворота i до фiрток.

"Бувайте здоровi! Не поминайте злом!"

"Їдьте здоровi, най вас Бог провадить!"

Навiть до непрошених гостей привикнеш. Нарiкав, як прийшли, i жалуєш,

коли вiдходять. Все-таки свої люди, хоч i з таких далеких сторiн. Тою

самою мовою говорять, так само Бога хвалять,козаки.

I не одна дiвчина притулилася до вишнi в садочку, i як вишнею вiтер,

так нею хитав жаль, i як з вишнi дощ, так з її очей на траву скапували

сльози... Поїде i, може, не побачаться бiльше. Така велика тая Україна,

такi непевнi часи! Як пес за возом, побiгла б за козацьким табором,- куди

вiн, туди й вона; так не пускають. Тут батько й мати, а там старшини.

Така-то вже нещаслива дiвоцька доля. I без кохання годi, i з коханням

важко.

Заграли дзвони й заревли на пiвнiч вiд мiста гармати. Пролетiв кiнний

козацький вiддiл i заторjхтiла ошклена карета. Мешканцi Жовкви прожогом

метнулися з хат.

"Гетьман їде! Гетьманi"

Кланялися i повними смутку очима вiдпроваджали карету.

Вiдколи гетьман до Жовкви приїхав, москалi трохи присмирнiли. Мiщани до

гетьманської канцелярiї жалуватися ходили, i гетьман уймався за ними.

Декiлька солдатiв таки гостро покарали, вiдрiзуючи вуха й носи або

пропускаючи крiзь вербову алею чи там крiзь шпiцрутени. Якщо жалоби не

допомагали, то за покривдженими жовкiвцями ставали їх новi знайомi -

козаки. Щонайгiрших пакiсникiв закатруплено за мiстом так, що й дiйти було

годi, хто й коли це зробив.

Тепер жовкiвцi поопускали носи, бо їх протектор вертав на велику

Україну.

Гетьманський ридван котився на пiвнiч.

Поруч гетьмана сидiв Ломиковський, навпроти Орлик.

Ридван великий i вигiдний, як хата. Дорога нерiвна й болотиста, ридван

хитався на ремiнних пасах i, нiби колиска, колисав їх до сну.

Ломиковський позiхав, Орлик рукою загулював уста, щоб гетьман не бачив,

що вiн не виспався.

На гетьманi не пiзнати втоми. На його блiдiм обличчi вицвiтали легкi

рум'янцi, в кутиках уст таїлася злобна усмiшка, в очах огники грали.

Як минули останню хату i з садкiв виїхали на поле, гетьман рукою

показав налiво.

Ломиковський i Орлик зирнули в вiкно. Кiлькасот сажнiв перед ними щось

мрiло, суєтилося, шумiло, нiби хмари, нiби дими, нiби лiс двигнувся з

мiсця i йшов. Козацьким очам не важко було пiзнати - вiйсько!

"Бачите, панове?"

"Бачимо, милосте ваша!"

"Москалi з почестями випроваджають мене".

"I Танського полчани з ними".

"Бо Танський до москалiв пристав. Пiдлабузнювався свiтлiйшому, гадав,

що мiд лизати пiде".

"Скуштує вiн московського меду! - завважив Ломиковський.- Я тому

Поиск по сайту: