АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Знаково-символічні об єкти в гафічній культурі

Лекція. Знак в системі візуальної культури. Формоутворення знаково-символічних об'єктів

Роботу на зображенням за звичай починають з лінійного малюнку. Потім в процесі роботи знаходять своє, авторське відображення інші більш складні композиції. В хужожній творчості традицйійно приоритет належить малюнку та композиції. Саме композиція емоційно впливає на глядача, а графічні техніки підсилюють та привертають увагу до майстерності виконання роботи.

У перенасиченій різноманітною інформацією сучасній культурі особливої актуальності набуває текстова інформація, символи та знаки.

Си́мвол (з грец. знак) — умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища.

Знак – є частиною комунікативної діяльності людини. Також є умовним позначенням якогось предмета, поняття або явища. Художній образ, який умовно відбиває яку-небудь думку, ідею, почуття і т.ін.

Це два тотожних поняття.

В процесі життєдіяльності виникає потреба в уміннях оперувати більш узагальненими схематичними знаковими моделями, які дають можливість в абстрактній, знаково-символічній формі відображати різні об’єкти чи відносини, напрями діяльності, відпочинок - викласти це в стислій графічній формі.

Шрифт — це система візуального відображення інформації за допомогою умовних символів. В більш вузькому значенні це набір літер, цифр та спеціальних знаків визначеного (опредєленного) малюнку.

 

Слово «шрифт» походить від німецького schrift — почерк, письмо. Письмо виникло ще в доісторичну епоху, його появі передувало первісне мистецтво. Малюючи на стінах печер, на скелях, первісна людина намагалась зафіксувати свої знання про навколишній світ.

Наші далекі предки користувалися малюнками для задоволення художніх потреб і ритуальних та магічних обрядів (пов'язаних з полюванням та ін.). Пізніше малюнки стають частковим доповненням до усних розповідей, а згодом перетворюються у самостійний засіб передавання відомостей.

Письмо, що складається з малюнків, називається піктографією (від латинського «пікто» — малюю і грецького «графо» — пишу) і є найпервіснішим видом письма. Характерною рисою піктографічного письма є те, що воно зовсім не відображає окремі звуки мови, слова. Малюночне письмо має прикладне значення як зародок письмової мови. Завдання кожного такого малюнка — донести до свідомості не художній образ, а розповідь про подію. В наш час теж існують форми застосування піктографічного письма. Так, немало сучасних реклам являють собою не що інше як піктограми. Перш, ніж перетворитись у письмо, малюнок первісних людей пройшов довгий шлях. Фіксація думок та їх передача є значним прогресом в розвитку людства.

Піктографічне письмо створювалось стародавніми народами в період ранніх цивілізацій в багатьох країнах світу. Пізніше у малюнках разом з реальними зображеннями зустрічаються умовні символи, умовні знаки у вигляді штрихів, кружечків, ліній, різних позначок, які раніше мали конкретне зображальне значення. На вищій стадії розвитку письма з малюнків у піктограмах зображувались не тільки конкретні предмети, а й думки, що передавались умовними знаками і асоціювались з цими предметами. Наприклад, кружечком могли зображати не лише сонце, але й світло, спеку або слово «день». Письмо із спрощених умовних знаків — це щабель у розвитку ранніх цивілізацій, воно було доступним для багатьох людей. Спосіб передавання понять, думок за допомогою умовних знаків називається ідеографією (від грецького «ідеа» — думка, «графо» — пишу).

Ідеографічне (або ієрогліфічне) письмо, що виникло з потреби людини пізнати світ, сприяло розвиткові цивілізації, але в ньому не було зв'язку між намальованими знаками і вимовою. Умовні знаки можна було читати будь-якою мовою.

Суспільство розвивалось, збагачувалась мова. Отже, виникла потреба, щоб усні і графічні повідомлення відповідали одні одним. Так було створено фонетичне письмо. У фонетичному письмі знаками почали передавати не лише предмети, поняття, але й відтворювати звукові форми.

Розвиток суспільства вимагав активного фіксування нагромаджених знань, передавання їх новому поколінню, а значить, і дальшого спрощення форм письма, більш тісного зв'язку із звуковою мовою. Для удосконалення письма із слів і речень були виділені склади і відповідно до них створені графічні форми.

Складове письмо передувало виникненню алфавітного письма, воно було зручніше для вивчення і користування. Але цивілізація, що розвивалась, не могла обмежитись і цим видом письма.

Потреба в швидкому, доступному для всіх фіксуванні знань та думок сприяла дальшому розвитку письма. З розвитком культури і образотворчої діяльності в людини розвивалось чуття цілого, вміння узагальнювати, чуття пропорції, ритму. Все це сприяло створенню більш лаконічного і доступного для запам'ятовування і зображення письма.

У наш час існує дуже багато видів шрифтів. Сучасний шрифт за своєю конструкцією відповідає зрослим вимогам до письма, легко читається. Він створюється на наукових основах, і відповідає естетичним вимогам. Вміле, свідоме застосування певних видів шрифтів, побудови букв завдяки своїй виразності допомагає повніше передати певний зміст твору, його стиль. З самого початку створення знаків письма і до наших днів спостерігається прагнення поєднати їх практичне і естетичне значення. Розвиток художнього шрифту пов'язаний з розвитком загальної культури народу. Художній шрифт допомагає виховувати естетичні смаки.

 

Шрифти розрізняють в залежності від графічної основи: кірилицю, латинський, грецький, готичний, арабський тощо.

Класифікуються шрифти за принципом їх побудови та найважливіших графічних ознак, таких як наявність засічок, їх розміру та форми, та контрастності між основними та з єднувальними штрихами.

 

Рублені шрифти (гротески) не мають засічок (рис. 1), основні та з єднувальні штрихи у них однакової товщини. (Аріал, Гельветика, Плакатна) Появу їх пов'язують з XIX століттям. Гротеск в основному застосовують для оформлення заголовків, логотипів. Близько 90% дизайнерів використовують гротеск саме в таких цілях. Важливим фактором є те, що найбільшу популярність гротескні шрифти знайшли після появи комп'ютерів. Головною причиною такого переходу стало обмеження пікселів на моніторі. Якщо використовується невеликий розмір кегля, то антіквенний шрифт спотворюється в електронному вигляді, а ось гротеск немає.

 

 

Шрифти антиквенної групи відрізняє наявність запічок різного виду - від тонких перпендикулярних до основного штриха (Таймс, Сенчури, Елизаветинская, Бодони) до засічок з напливом (Лазурскій, літературна). Це допомагає читати великі книжкові тексти. Антіквенний шрифт з'явився ще в далекому XV столітті в Німеччині та Італії. Це найбільш древня група шрифтів, яка широко використовується в наш час. Майже всі об'ємні книги та друковані видання застосовують антикв.

 

Шрифты групи брускових шрифтів відрізняє від інших мала контрастність між штрихами, а засічки близькі по формі до прямокутників іноді навіть з закругленими кінцями. До цієї групи належать Брусковая газетная, Балтика, Реклама, Хоменко та ін. Шрифти цього типу займають провідне місце за шкалою читабельності й ідеально підходять для набору довгих текстів, бо мають дуже слабкий контраст. Сторінка, набрана таким шрифтом, виглядає значно «темніше» сторінки, набраної звичайною гарнітурою, оскільки штрихи брускового типу щільніше і більш одноманітні за товщиною. Брусковий шрифт часто використовується при наборі дитячих книг.

 

Сама яскрава група – декоративних шрифтів. Ці види шрифтів створені спеціально для прикраси тексту і надання йому незабутнього стилю, наприклад, який-небудь епохи давнини. Але якщо декоративний шрифт використовувати для набору великих текстів, то вони будуть важкі для читання. Тому його краще застосувати для логотипів і заголовків

 

До 1990 року майже не існувало так званих «брудних шрифтів»

Шрифт ТРІКСІ, створений на основі відбитку старої друкарської машинки.

"Да, ребята, у вас очень навороченные компьютеры, замечательный принтер, но для чего можно использовать этот шрифт? Кто его купит?"

 

Особлива, окрема група - Акцидентних шрифтів

Це суто авторські, ексклюзивні розробки шрифтових гарнітур для особливого використання – логотипи, декоративні написи тощо.

 

Ще шрифти поділяються на шрифти прямого креслення, похилого та курсивного.

Прямого – це коли основні штрихи розташовані вертикально, у похилих та курсивних основні штрихи мають нахил в право або в ліво приблизно на 15 *

Різниця між похилим та курсивним полягає в тім, що строчні літери курсивного креслення будуються за принципом рукописних шрифтів, а похилі шрифти ніби просто нахиляються шрифти прямого креслення.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)