Мідні сплави

Розрізняють дві основні групи мідних сплавів:

1. Латуні – сплави міді з цинком;

2. Бронзи - сплави міді з оловом, алюмінієм, берилієм, свинцем, кремнієм та іншими елементами, у числі котрих, але тільки поряд з другими, може бути і цинк.

Прийняте таке маркування мідних сплавів. Сплави позначають буквами “Л” – латунь та “Бр” - бронза, після чого йдуть букви основних елементів, які утворюють сплав. Наприклад, О – олово, Ц – цинк, Мн – марганець, Ж – залізо, Ф – фосфор, Б – берилій, Х – хром та інші. Цифри, які слідують за буквами, показують кількість легуючого елементу. Порядок написання цифр для бронз та латуней різний. В марках деформівних латуней перші дві цифри після букви "Л" вказують середній вміст міді у відсотках. Наприклад, Л70 – латунь, яка має 70% міді. У випадку легованих деформівних латуней вказують ще букви та цифри, які позначають назву та кількість легуючого елемента. Наприклад, ЛАЖ 60-1-1 позначає латунь із 60% Сu, леговану алюмінієм (А) у кількості 1%, залізом (1%). Вміст цинку визначається за різницею від 100%. У деформівних бронзах вміст основного компонента – міді не вказується, а визначається за різницею. Цифри після букв, відділені одна від одної тире, вказують середній вміст легуючих елементів у відсотках. Цифри розташовані у тому ж порядку, як і букви та вказують присутність у бронзі того чи іншого елементу. Наприклад, Бр ОЦ4-3 має наступний склад: олово (О) – 4%, цинк (Ц) – 3%. Вміст міді визначається за різницею від 100%.

В ливарних латунях та бронзах середній вміст компонентів сплаву у відсотках ставиться одразу після букви, яка позначає його назву. Наприклад, латунь ЛЦ40Мц1,5 містить 40% цинку (Ц) та 1.5% марганцю (Мц). Бронза Бр А10Ж3Мц2 містить алюмінію (А) – 10%, заліза – 3%, та марганцю (Мц) – 2%, решта – мідь.

Технічне застосування знайшли сплави, які мають до 45% цинку. Латуні, які мають до 39% цинку, мають однофазну структуру (ά-латунь, Рисунок 4, а), а латуні, які містять від 39 до 45% цинку – двофазну (ά + β, Рисунок 4, б). Однофазні латуні пластичні, вироби з них можна одержувати шляхом глибокої витяжки. Двофазні латуні мають більш високу твердість, міцність та крихкість.

а) б)

а) ά-латунь; б) ά + β – латунь

Рисунок 4 – Структури латуней

Латуні за способами отримання поділяються на деформівні та ливарні, за хімічним складом – на прості та складні. Прості латуні: Л99, Л90, Л80 – томпаки; Л 70, Л68 – гільзові латуні. Складні латуні: ЛС 59-1 – автоматна латунь (яка має 59% Cu, свинцю – 1%, решта – цинк), ЛО 70-1 – морська латунь.

Бронзи бувають деформівні та ливарні, прості та складні.

Наприклад, прості: Бр О10 – (олова – 10%, решта – мідь), складні: Бр ОСЦ 6-3-3 (олова – 6%, свинцю – 3%, цинку – 3%, решта – мідь); деформовані: Бр АЖН 10-4-4 (алюмінію 10%, заліза – 4%, нікелю – 4%, решта – мідь), ливарні: Бр О6С4Ц2 (олова – 6%, свинцю – 4%, цинку – 2%. решта – мідь).

Бронзи мають гарну корозійну стійкість у прісній та морській воді, тому вони широко застосовуються у суднобудуванні. Однофазні бронзи застосовують для глибокого штампування, двофазні застосовують у вигляді фасонного лиття.

Рисунок 5 – Структура олов’яністої бронзи

На рисунку 5 наведено схему структури олов’яністої бронзи (8-10%Sn), яка складається з α – твердого розчину олова у міді та евтектики.

Поиск по сайту: