МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ. ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ Навчальна дисципліна Ортопедична стоматологія Модуль №1 Протезування

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Полтава 2011

1. Актуальність теми:

Загальний успіх ортопедичного лікування значною мірою забезпечується складенням плану ортопедичного лікування та якісною підготовкою порожнини рота перед протезуванням. Попереднє лікування складається з загальносанаційних та спеціальних заходів, планування яких базується на ретельному клінічному обстеженні.

Грамотно складений план лікування, оздоровчих та спеціальних (терапевтичних, хірургічних, ортопедичних) заходів підготовки порожнини рота перед протезуванням є основою раціонального ортопедичного лікування.

2. Конкретні цілі:

• аналізувати структуру плану ортопедичного лікування;
• аналізувати психологічну підготовку хворих перед протезуванням;
• аналізувати загальносанаційні заходи в ротовій порожнині;
• трактувати видалення зубних відкладень, як частину загально санаційних заходів в порожнині рота;
• трактувати лікування слизової оболонки, як частину загально санаційних заходів в порожнині рота;
• трактувати лікування карієсу та його ускладнень, як частину загально санаційних заходів в порожнині рота;
• трактувати видалення зубів та коренів, що не підлягають лікуванню, як частину загально санаційних заходів в порожнині рота.
• аналізувати методи спеціальної терапевтичної підготовки порожнини рота до протезування;
• аналізувати методи спеціальної хірургічної підготовки порожнини рота до протезування;
• аналізувати методи спеціальної ортопедичної (ортодонтичної) підготовки порожнини рота до протезування;
• трактувати вибір виду протезування та ортопедичні конструкції, як лікувальні заходи, що відтворюють жувальну здатність зубних рядів.

1. Базовий рівень підготовки:

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Методичні вказівки для самостійної роботи студентів під час підготовки до практичного заняття та альбом для самопідготовки студентів.

4.2 Теоретичні питання до заняття:

1. Структура плану ортопедичного лікування;
2. Психологічна підготовка хворих перед протезуванням;
3. Загальносанаційні заходи в ротовій порожнині;
4. Видалення зубних відкладень, як частина загально санаційних заходів в порожнині рота;
5. Лікування слизової оболонки, як частина загально санаційних заходів в порожнині рота;
6. Лікування карієсу та його ускладнень, як частина загально санаційних заходів в порожнині рота;
7. Видалення зубів та коренів, що не підлягають лікуванню, як частина загально санаційних заходів в порожнині рота.
8. Методи спеціальної терапевтичної підготовки порожнини рота до протезування;
9. Методи спеціальної хірургічної підготовки порожнини рота до протезування;
10. Методи спеціальної ортопедичної (ортодонтичної) підготовки порожнини рота до протезування;
11. Вибір виду протезування та ортопедичних конструкцій, як лікувальних заходів, що відтворюють жувальну здатність зубних рядів.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Обгрунтувати доцільність оздоровчих заходів у порожнині рота перед протезуванням;

2. Скласти план спеціальних терапевтичних заходів у порожнині рота перед протезуванням;

3. Скласти план спеціальних хірургічних заходів у порожнині рота перед протезуванням;

4. Скласти план спеціальних ортопедичних (ортодонтичних) заходів у порожнині рота перед протезуванням.

Зміст теми:

Успіх ортопедичного лікування хворих залежить від багатьох чинників, але, на нашу думку, однією з головних ланок складного механізму лікування є правильне складання його плану. План лікування складають після обстеження хворого та постановки діагнозу. У нього передусім включають необхідність і обсяг спеціальної підготовки ротової порожнини до протезування, вид протезування та конструкцію протеза. Спеціальна підготовка ротової порожнини до ортопедичного лікування викладена в розділі "Підготовка ротової порожнини до протезування".

Підготовка до протезування починається із загальних оздоровчих заходів, тобто із санації ротової порожнини.

Крім того, проводиться спеціальна підготовка ротової порожнини залежно від конструкції та виду протезування. Нині неможливо уявити цей процес без психологічної підготовки хворого.

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ХВОРИХ ПЕРЕД ПРОТЕЗУВАННЯМ

Психологічна підготовка хворих має велике значення для кінцевого успіху ортопедичного лікування. Основна мета лікаря — заспокоїти хворого, знизити больовий поріг, а також запобігти емоційно-стресовим реакціям, які розвиваються не тільки під час здійснення самого ортопедичного втручання, але ще й до його початку.

Лікар стоматолог-ортопед повинен знешкодити всі подразники, здатні

спричинити нейровегетативну реакцію у хворого. Почуття страху та психомоторне напруження у пацієнтів напередодні прийому у лікаря мають індивідуальні прояви і можуть змінюватися у досить широкому діапазоні — від пасивного опору до нестримних психо-невротичних реакцій. Якщо у першому випадку можна використати з більшою чи меншою ефективністю методи психологічної підготовки та місцеву анестезію, то у другому необхідно застосувати медикаментозну седативну терапію і потенційоване місцеве знеболювання.

У наданні надійної, високоефективної допомоги важлива роль належитьорганізації системи лікування. Цьому сприяють такі чинники, як можливістьзареєструватися по телефону, отримати чітку, вичерпну інформацію, наданучемним, доброзичливим тоном, узгодити дії та години прийому.

Важливим моментом у заспокоєнні хворого є злагодженість роботи медперсоналу, охайність його одягу, чистота робочого місця, сприятливе оточення. Хворий повинен з перших хвилин переконатися, що лікар застосовуєтільки стерильні або одноразові інструменти. Не останню роль у знятті нервової напруги чи страху відіграють відповідні інтер'єри лікувальних закладів.

Гарні, зі смаком підібрані меблі та обладнання, а також затишні кабінети з квітами, картинами чи іншими декоративними елементами позитивно діютьна хвору людину.

Загальновідомо, що успіх лікування значною мірою залежить від бажання пацієнта співпрацювати з лікарем. Взаєморозуміння між лікарем та пацієнтом має надзвичайно важливе значення у профілактиці розвитку побічних реакцій, оскільки хвора людина перебуває у незвичній обстановці, що інколи може справляти на неї гнітюче враження. Тому в клініці потрібно створити атмосферу взаємної довіри і позитивних емоцій на всіх етапах лікування.

Психологічну підготовку загалом застосовують хворим, яким не потрібніневідкладні втручання, що дозволяє лікареві раціонально використати час наїї здійснення, особливо коли мова йде про знімне протезування.

Хворий, у свою чергу, має можливість обміркувати, зрозуміти й оцінитивесь процес запланованого лікування. Тільки після цього у нього виникає упевненість у необхідності лікування та віра в його успіх. Для досягнення взаєморозуміння і довіри пацієнта до лікаря останній має володіти методами впливу на хвору людину. Основними серед них є роз'яснення, заспокоєння, переконування, підбадьорювання, наведення прикладів успішного лікування інших хворих. Під час вибору способів індивідуальних підходів до лікування обов'язково ураховують тип нервової системи хворого, різновид особистості, психофізичні та поведінкові реакції. На практиці доводиться проводити протезування пацієнтам з неврозами, психопатіями, психозами. У такому разі лікар-ортопед змушений звертатися за допомогою до психіатра і разом з ним продовжувати лікування хворого, суворо дотримуючись медичної деонтології та етики.

Лікар стоматолог-ортопед, так само як і лікар будь-якої спеціалізації, повинен підходити до пацієнта як до хворої людини з дотриманням усіх канонів медицини.

ЗАГАЛЬНОСАНАЦІЙНІ ЗАХОДИ В РОТОВІЙ ПОРОЖНИНІ

Проведення загальносанаційних заходів у ротовій порожнині є обов'язковим для усіх хворих. Як свідчить практика, всі хворі, за незначним винятком, потребують лікування різних захворювань ротової порожнини. Лікування ортопедичними конструкціями за умови несанованої ротової порожнини є серйозною лікарською помилкою, оскільки це протирічить лікарській етиці, збільшує небезпеку інфікування СОПР під час ортопедичних маніпуляцій, створює загрозу зміни плану лікування, що проводиться, або після завершення його.

Загальносанаційні заходи в порожнині рота перед протезуванням включає:

• видалення зубних відкладень;
• лікування слизової оболонки;
• лікування карієсу та його ускладнень;
• видалення зубів та коренів, що не підлягають лікуванню.

Необхідно диференційовано підходити до лікування за наявності деяких захворювань слизової оболонки ротової порожнини, що мають хронічний перебіг і для їх лікування необхідно багато часу. До таких захворювань належать лейкоплакія, червоний плоский лишай, парестезії різного характеру. Тривалий термін терапії цих захворювань буде спричинювати подальше прогресування хвороб травного каналу, щелепно-лицевої ділянки, тому вважається, що ортопедичне лікування їх є доцільним. За наявності таких захворювань можна використовувати знімні конструкції зубних протезів, але хворі повинні бути під постійним наглядом лікаря.

Використання знімних конструкцій зубних протезів за наявності лейкокератозу протипоказано. Необхідно пам'ятати, що деякі захворювання слизової оболонки ротової порожнини не уражують коміркових відростків та тверде піднебіння, наприклад, червоний плоский лишай, і обмежень у такому разі в ортопедичному лікуванні не повинно бути.

Низка захворювань є прямим показанням до лікування, наприклад, глибокий травмувальний прикус, різного роду парастезії та глосалгії, адже використання у таких випадках звичайної медикаментозної терапії є неефективним.

ВИДАЛЕННЯ КОРЕНІВ ЗУБІВ

Існує загальноприйняте положення, що всі корені зубів, які знаходяться у ротовій порожнині, підлягають видаленню, за винятком тих, які можуть бути використані для відновлення анатомічної будови зуба сучасними конструкціями (куксовими вкладками, анкерними штифтами тощо). Такі зуби можуть використовуватисяяк опори у разі знімного протезування. Вимоги до коренів,які будуть використані з цією метою, дуже жорсткі: вони повинні міцно триматисяу комірці, підвищуватися над ясенним краєм, канали бути запломбованимидо верхівкового отвору. За таких жорстких умов реально можуть бути використанілише корені окремих груп зубів, це передусім корені ікол на обохщелепах та корені різців на верхній щелепі. Рідше використовуються кореніпремолярів. Корені всіх інших груп зубів підлягають видаленню.

Особливої уваги заслуговує клінічна картина у разі збереження одиночнихзубів чи коренів на щелепах, видаливши які щелепи стають беззубими. Розглянемо окремо клінічну картину на нижній щелепі, де умови для фіксації протезів дуже несприятливі, якщо видалити останній зуб, який зберігся.

Отже, одиночні зуби на нижній щелепі необхідно зберігати, як необхідно зберігати і корені зубів. Це має важливе значення у хворих, які раніше не користувалисязнімними конструкціями зубних протезів. Корені збережених зубів найчастішеможна використовувати для виготовлення покривних протезів (Evans,Vilmor, М.І.Кирилюк). Термін служби таких зубів і коренів обмежується негативною дією на них кламерів та інших фіксувальних елементів знімних протезів, але він дозволяє адаптуватися хворим до таких протезів, зберігає міостатичні рефлекси, зменшує швидкість атрофії коміркової частини.

Інший підхід існує до збереження одиночних зубів та коренів на верхній щелепі, де анатомічні умови фіксації добрі. Усі одиночні збережені зуби та кореніна верхній щелепі підлягають видаленню. Існують рідкісні клінічні ситуації, коли є необхідність тимчасового збереження одиночних зубів на верхній щелепі (рубцеві зміни, післяопераційний період тощо).

Гінгівоектомія. Суть цієї операції полягає у висіканні слизової оболонки, яка перекриває корінь зуба, та звільнення і від неї між'ясенних сосочків. Післярубцювання рани зовнішня частина кореня звільняється, що дозволяє використовуватийого у разі застосування ортопедичних конструкцій. Цей метод підготовкидозволяє використовувати корені зубів навіть у тих випадках, коли межавідлому або руйнування коронкової частини знаходиться під яснами.

СПЕЦІАЛЬНА ПІДГОТОВКА РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

Спеціальна підготовка ротової порожнини до протезування складається ізтерапевтичних, хірургічних, ортопедичних та ортодонтичних заходів.

На першому етапі вона включає терапевтичне лікування зубів, а саме їх депульпування за суворо визначеними показаннями. Необхідно зазначити, що витрата лікарем-терапевтом часу на депульпування зуба набагато перевищує таку витрату на обережне, поступове, малотравматичне препарування зуба за умови хорошого знеболення. Приймаючи рішення про депульпування зубів, необхідно враховувати вік хворого, його загальний стан, стан тканин пародонта та твердих тканин зуба.

Існує думка, що депульпування є крайнім заходом і його необхідно проводити за наявності таких показань: у разі необхідності значного препарування твердих тканин зуба під пластмасові, металокерамічні, комбіновані коронки, за наявності на рентгенограмі широкої пульпової камери зуба; у разі необхідності значного вкорочення коронкової частини зуба, коли вона порушує оклюзійні співвідношення, а інші методи використати немає можливості; перед шинуванням фронтальної групи зубів у разі захворювань тканин пародонта, коли виникає необхідність значного вкорочення коронок; коли лікування пов'язане з патологічною стертістю зубів і наявна втрата 2/3 коронкової частини зуба; внаслідок допущених помилок після препарування зуба, коли стійко зберігається гіперестезія. Показане депульпування зубів, які значно нахилені в бік дефекту і повині бути опорами у мостоподібних протезах. Депульпування необхідне звичайно у зубах із значним ступенем оголення коренів. Водночас із показаннями до депульпування зубів існують абсолютні протипоказання до цієї маніпуляції. Це гіпертонічна хвороба НІ ступеня, інфаркт міокарда (протягом 6—12 міс після його виникнення), тризм щелеп різного генезу, мікростомії різного походження, епілептичні статуси, порушення психіки.

Спеціальна підготовка рогової порожнини перед протезуванням включаєхірургічну підготовку. Власне хірургічна підготовка складається з великої кількості операцій, які Wassmund (1931) ділить на такі:

1) поглиблення присінка ротової порожнини;

2) перенесення місця прикріплення м'язів убік від розміщення меж протеза;

3) відновлення коміркового відростка;

4) поглиблення піднебінного склепіння;

5) видалення основи виличного відростка верхньої щелепи.

За Buisson та Solas (1958) усі операції поділяються на підготувальні та коригувальні. Кожна операція має свої завдання і технічні особливості проведення. З цієї точки зору необхідно виділити такі операції:

1) видалення одиночних збережених зубів;

2) виправлення форми коміркових відростка та частини;

3) пластика коміркових відростка та частини;

4) створення штучної комірки;

5) підсадка металевого піднадкісткового або іншого імплантата;

6) підготовка твердого піднебіння;

7) ліквідація тяжів та рубців на слизовій оболонці протезного ложа;

8) поглиблення присінка та дна ротової порожнини.

Питання щодо видалення одиноких збережених зубів на верхній та нижній щелепах описано в попередньому підрозділі.

СПЕЦІАЛЬНА ОРТОПЕДИЧНА ТА ОРТОДОНТИЧНА ПІДГОТОВКА РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ДО ПРОТЕЗУВАННЯ.

Часткова втрата зубів призводить не тільки до порушення цілісності зубних рядів, але й до порушення оклюзійних взаємовідношень, що перешкоджає ефективно проводити ортопедичне лікування. У разі значних порушень оклюзій них взаємовідношень між зубними рядами протезування без попередньої спеціальної підготовки стає неможливим. Виправити оклюзійну поверхню можна за рахунок підвищення прикусу, вкорочення зубів, які вийшли із зубного ряду, дії на коміркові відросток і частину ортодонтичної апаратури, видалення зубів, які порушують оклюзійні співвідношення. Вибір одного із цих методів залежить від віку і загального стану хворого, стану та положення зубів у зубній дузі, а також від наміченого плану лікування.

ВИРІВНЮВАННЯ ОКЛЮЗІЙНОЇ ПОВЕРХНІ ЗУБНИХ РЯДІВ ШЛЯХОМ ПІДВИЩЕННЯ ПРИКУСУ. ВКОРОЧЕННЯ ЗУБІВ.

Ці методи є доступними для кожного лікаря і широко використовуються у клініці ортопедичної стоматології. Підвищення прикусу показано у разі незначного вертикального переміщення зубів. Для цього достатньо незначно підвищити прикус, щоб усунути блокувальні моменти і поліпшити умови для протезування.

Прикус підвищують на одиночних коронках, мостоподібних протезах абошинувальних апаратах. Щоб уникнути помилок, необхідно знати, що одномоментно підвищувати прикус можна не більше ніж на 2 мм. За необхідності прикус можна підвищити і більше ніж на 2 мм. Цю процедуру треба проводити у два етапи, щоб запобігти виникненню небажаних реакцій з боку жувальних м'язів та скронево-нижньощелепного суглоба.

Необхідно пам'ятати, щозуби,які утримують висоту прикусу, повинні бути з'єднані в один блок, а само підвищення прикусу не повинно порушувати множинний контакт між зубами.

Укорочення зубів застосовується дуже часто, коли виправлення їх положення неможливо провести ортодонтичним методом. Виправлення деформацій оклюзійної поверхні шляхом укорочення зубів без їх депульпування показано у разі незначного переміщення як у вертикальному, так і в медіо-дистальному напрямках. За наявності значно виражених форм деформацій виникає необхідність у депульпуванні зубів. У такому разі необхідно враховувати функціональну цінність зуба, який треба депульпувати, а також виконувати всі вимоги щодо терапевтичного лікування зубів.

ОРТОДОНТИЧНИЙ МЕТОД ВИПРАВЛЕННЯ ОКЛЮЗІЙНОЇ ПОВЕРХНІ ЗУБНИХ РЯДІВ.

Цей метод дає хороші результати, але має суворо визначені показання дозастосування. Метод вимагає подовжених термінів лікування, що не завжди є можливим, а також спричиняє труднощі, з якими стикаються хворі, особливо похилого віку.

На час виправлення оклюзійної поверхні впливають багато чинників:

ступінь переміщення зуба, його положення у зубній дузі, стан тканин пародонта, вік хворого і його загальний стан.

В осіб старшого і похилого віку перебудова здійснюється помалу і приносить лише частковий успіх. У людей віком понад 45-50 років необхідно віддавати перевагу радикальнішим методам, які описані вище. Апаратурно-хірургічний метод виправлення оклюзійної поверхні зубних рядів не знайшов широкого застосування через складнощі оперативних втручань і не завжди позитивний ефект від лікування, особливо у хворих старшого віку із супутніми соматичними захворюваннями.

Під час вибору виду протезування необхідно пам'ятати, що розрізняють безпосереднє, найближче та віддалене протезування. Безпосередні протези фіксують у ротовій порожнині відразу після проведення оперативних втручань, але не пізніше 24 год, такі протези виготовляють до операції. Серед лікарів стоматологів-ортопедів такі протези ще називають імідіат-протезами.

Найближче протезування використовують у перші два тижні, у період загоювання та епітелізації післяопераційної рани. Віддалене протезування проводять у пізніші терміни, приблизно до 3 міс після оперативних втручань. Необхідно пам'ятати, що вирішення проблеми лікування — це тільки одна частина лікувального процесу, адже відновлення цілісності зубного ряду ще не вирішує усіх завдань.

Ортопедичну конструкцію слід розглядати як лікувальний захід, що відтворює жувальну здатність зубних рядів, здатний покращити зовнішній вигляд хворого і попереджує руйнування жувального апарату. Всі ортопедичні засоби лікування по призначенню поділяються на:

• протези зубів;
• шинувальні лікувальні апарати і протези;
• апарати для ортодонтичних цілей;
• апарати, що застосовують при травмах обличча;
• протези обличча та щелеп.

Ортопедичні конструкції насамперед повинні виконувати профілактичну функцію для максимального запобігання подальшому руйнуванню зубо-щелепної системи.

Обираючи засіб ортопедичного лікування, необхідно в кожному клінічному випадку обґрунтувати конструкцію протезу, його елементів з позиції основних елементів біомеханіки. Вид, форма, розміри протеза та матеріали для його виготовлення повинні бути підібрані з врахуванням стану органів порожнини рота та організму в цілому. Приймаючи остаточне рішення що до вибору того чи іншого протеза необхідно керуватися результатами клінічного аналізу про характер захворювання, індивідуальних особливостей його протікання, стадією розвитку патологічного процесу.

Щоб зробити правильний вибір методу ортопедичного лікування, необхідно мати добрі знання з функціональної анатомії, фізіології, етіології, патогенезу, клініки та діагностики стоматологічних захворювань. Адже від того, наскільки правильно складено і виконано план ортопедичного лікування, залежить кінцевий результат роботи лікаря - відновлення функцій та запобігання подальшому прогресуванню захворювань щелепно-лицевої ділянки.

Поиск по сайту: