Чи можна успадкувати шизофренію?

Ученим давно відомо, що шизофренія проявляється в сім'ях. Вона виникає у 1 відсотка усього населення,але виявляється у 10 відсотків людей, які мають такий розлад серед близьких родичів (батько, брат або сестра). Дюді, які мають хворих родичів другого порядку (тітки, дядьки, бабусі, дідусі або двоюрідні брати і сестри) також схильні до розвиткушизофренії частіше, ніж звичайне населення. Однояйцеві близнюки особи з шизофренією найбільше схильний до ризику, його шанси розвитку розлади становлять від 40 до 65 відсотків.

Наші гени знаходяться в 23 парах хромосом, які знаходяться в кожній клітці. Ми успадковуємодві копії кожного гена, по одній кожного з батьків. Вважається, що деякі з цих генів пов'язані з підвищеним ризиком шизофренії, але вчені вважають, що кожен ген має дуже мале вплив і сам по собі не відповідає за розвиток хвороби. В даний час неможливо передбачити у кого розвинеться хвороба, вивчаючи генетичний матеріал.

Незважаючи на генетичний ризик розвитку шизофренії, несхоже на те, що генів самих по собі досить для того, щоб стати причиною розладу. Вважається, що для розвитку хвороби необхідна взаємодія між генами і навколишнім середовищем. Багато факторів навколишнього середовища розглядаються як фактори ризику, такі як вплив вірусів або дисфункції матки, проблеми під час народження, і психосоціальні фактори, такі як стресові умови навколишнього середовища.

Чи є у хворих на шизофренію патологію хімії мозку? Ймовірно, що дисбаланс в комплексних, взаємопов'язаних хімічних реакціях мозку, які включають в себе нейромедіатори допамін і глютамат (і, можливо, інші) грає роль в шизофренії. Нейромедіатори є речовинами, які дозволяють клітинам мозку спілкуватися один з одним. Фундаментальні знання про хімію мозку та її зв'язку з шизофренією швидко розширюються і є обіцяє полем дослідження.

Чи виглядає мозок хворих шизофренією по-іншому? Мозок хворих на шизофренію виглядає дещо по-іншому, ніж мозок здорових людей, але відмінності дуже великі. Іноді порожнини, заповнені рідиною які знаходяться в центральній частині мозку, і називаються вентрікуло, у хворих на шизофренію більше, загальний обсяг сірої речовини менше, і деякі ділянки мозку мають меншу або більшу метаболічну активність. Мікроскопічні дослідження речовини мозку після смерті теж показують невеликі зміни у розподілі або характеристиках клітин мозку у людей з шизофренією. Передбачається, що багато з цих змін є пренатальними, так як вони не супроводжуються гліальними клітинами, які завжди присутні, коли мозкові ушкодження виникли після народження. Одна з теорій припускає, що проблеми під час розвитку мозку призводять до неправильних зв'язків які не проявляються до пубертатного віку. Під час пубертатного віку мозок піддається значним змінам, і ці зміни можуть запустити психотичний симптоми.

У процесі дослідження, яке частково фінансувалося Національним інститутом охорони здоров’я США (NIH)було визначено, що у хворих на шизофренію у 14 разів ймовірніша наявність додаткових (прихованих) копій гена на 7 хромосомі ніж у здорового населення (у контрольній групі). Вчені вивчають наявність рідкісних генетичних порушень для того, щоб знайти ліки для підвищення ефективності лікування осіб, хворих на шизофренію - хоча вони виявили таку мутацію тільки в 0,35 % пацієнтів.

Вище зазначена мутація гена VIPR2, який знаходиться на 7 хромосомі, кодує діяльність рецептора вазоактивного кишкового пептиду (англ. VIP) – який є хімічним месенджером і, як відомо, відіграє важливу роль у розвитку мозку. Аналіз крові хворих підтвердив, занадто високу активність VIP у їхньому організмі.

Відкриття таких генетичних аномалій навіть у невеликої групі пацієнтів суттєво підвищує сподівання щодо подальшого прогресу у сфері тих досліджень, які вважалися дуже складними або майже недоступними на протязі останніх років. У попередніх дослідженнях вчені припускають, що захворювання головного мозку, які уражують приблизно 1% дорослого можуть, виникати через різноманітні генетичні порушення, які унікальні для кожної особи. Саме це ускладнює процес діагностики і лікування, оскільки у кожному випадку лікування може суттєво відрізнятися.

"Генетичне тестування дублювання гену, відповідального за синтез VIP-рецепторів може дозволити раннє виявлення цього підтипу пацієнтів з шизофренією, а рецептор може потенційно стати мішенню для розробки нових видів лікування," пояснив Джонатан Себат (Jonathan Sebat), який очолював дослідницьку групу з університету Каліфорнії, Сан-Дієго. "Усе більше число таких рідкісних дублювань і видалень знайдених при шизофренії дозволяє припустити, що те, що ми називаємо одним розладу може виявитися, групою кількох рідкісних захворювань".

Дж. Себат (J. Sebat), володар гранту Національного інституту психічного здоров'я (NIMH) США - і його колеги з 14 дослідницьких центрів у всьому світі опублікували результати свого дослідження 23 лютого 2011, в журналі «Nature».

"Хоча такі варіації числа копій можуть пояснити лише появу малої частки випадків захворювання, але вивчення рідкісних мутацій може дати важливу інформацію, яка допоможе визначити основні причини виникнення більш розповсюджених форм" -, зазначив директор NIMH Томас Р. Інсел (Thomas R. Insel). «Це нове відкриття, яке пов’язане з VIPR2, ймовірно стане основою для серії важливих подальших досліджень, навіть у тих людей, у яких така мутація відсутня».

Як відомо шизофренія має сильний генетичний компонент - маючи батьків чи братів з даним розладом ризик успадкувати недугу збільшується у десять разів. Тим не менш, генетичні дослідження досі пояснили відносно невелике число випадків захворювання. Оскільки надія щодо того, що можливим стане пояснення багатьох випадків хвороби через загальні генетичні варіації залишається дуже малою, очевидними є те, що приховані копії генів пацієнта непропорційно великої кількості індивідуально рідкісних екземплярів варіацій числа копій - є загальними у сім'ях, але багато з них унікальні для кожної людини.

На думку вчених саме варіація числа копій (ВЧК) гену VIPR2 є одним із найважливіших показників, згідно з яким цей ген та нейробіологічний шлях його дії може бути залученим у процес виникнення та прогресування шизофренії.

ВЧК декількох десятків генів, як відомо було раніше, зустрічаються при психічних захворюваннях, проте раніше не могли бути ідентифіковані у достатній кількості для отримання доказів причетності до виникнення та прогресування цього захворювання. При проведенні новітнього, всегеномного дослідження (сканування), Себат і його колеги виявили мутації у 29 із 8290 пацієнтів (у 0,35%), тоді як у здорових людей мутації виявлялися лише у 2 з 7431 осіб. Кілька інших типів шизофренії, що вивчалися раніше, як виявилося також можуть бути пов'язані з ВЧК.

VIP та його рецептор, відіграють роль в регуляції росту нейронів, процесі навчання та пам'яті. Їх функція також проявляються у роботі імунної та серцево-судинної систем, а також в кишечнику - звідки і походить його назва. Коли VIP зв'язується з VIPR2 рецептором на нейроні, це викликає ключову хімічну зміну всередині клітини, утворення циклічного AMФ. Дослідники виявили, що як VIP так і циклічний AMФ були надактивними в клітинах крові хворих з VIPR2 мутацією.

"Цілком ймовірно, що порушення діяльності месенджера циклічного АМФ, зустрічається у більшого числа хворих на шизофренію, тому цілком можливо, що лікування, спрямоване на відновлення активності VIPR2 може бути корисним навіть для людей, які не мають мутацій в гені VIPR2", зазначив Себат. Так як мутації призводять до гіперекспресії VIPR2, агенти (середники), які блокують рецептори, які вже існують, могли б бути потенційними для розробки нових методів лікування, додав він.

Поряд з генетичним скринінгом таких пацієнтів, для розширення засобів персоналізованої медицини, Себат пропонує продовжувати дослідження для виявлення нових методів нейровізуалізації."Ми повинні визначити, як підвищена експресія VIPR2 впливає розвиток та функціональність нейронів і, відповідно, який вплив це матиме на поведінку людей. Якщо ми будемо знати, яким чином ген VIPR2 впливає на мозок людини, то це може вказати нам конкретні частини мозку, де рівень VIP- активності у людей з мутацією буде відрізнятися від тих осіб, які не є носіями цього дефекту.

Незважаючи на проблеми, пов'язані з складнощами дослідження варіації числа копій, Себат з оптимізмом ставиться до перспективи нових досліджень у галузі генетики шизофренії. "Ми припускаємо, що багато різних генетичних причин шизофренії, можливо, мають щось спільне", сказав він. "Можуть бути великі групи пацієнтів, які можуть мати різні мутації (не мати спільних мутацій), але, можуть мати той сам основний нейробіологічний дефект (загальний для хворих із шизофренією)".

Поиск по сайту: