Підбір літератури

Спираючись на списки рекомендованої літератури студент підбирає собі один з підручників, який знайомить його з проблемою. Зрозумівши проблему, студент використовує енциклопедичні видання, в яких подаються визначення базових понять, а також монографічні роботи, в яких детально розглянуті певні проблеми інформаційно-аналітичної діяльності в галузі міжнародних відносин.

Вивчення наукової літератури – серйозна робота. Тому статтю або книгу варто читати з олівцем в руках, роблячи при цьому помітки.

Вивчення наукових публікацій бажано проводити за етапами:

· загальне ознайомлення з твором в цілому за його заголовками;

· перегляд всього змісту;

· читання в порядку послідовності викладання матеріалу;

· вибіркове читання будь-якої частини твору;

· виписки матеріалу, який становить науковий інтерес;

· критична оцінка записаного, його редагування та «чистовий» запис фрагменту тексту майбутнього звіту про виконання індивідуального науково-дослідного завдання.

При вивченні літератури не потрібно намагатися лише запозичувати матеріал. Паралельно необхідно обдумувати знайдену інформацію. Цей процес повинен здійснюватися протягом всієї роботи над дослідницькою темою, тоді власні думки, які виникають в ході ознайомлення з чужими роботами, слугують основою для отримання нового знання.

При вивченні літератури по вибраній темі використовується не вся інформація, а лише та, яка має безпосереднє відношення до дослідницької теми і є найбільш цінною і корисною.

Таким чином, критерієм оцінки прочитаного є можливість його практичного використання в дослідницькій роботі.

2. Визначення структури та складання плану звіту.

План звіту повинен включати 3–4 проблемних питання, сформульованих на основі попереднього знайомства студента з підібраною літературою. У структурі роботи слід передбачити короткий вступ, основну частину і висновки.

У вступі повинні бути присутні такі елементи:

· Актуальність теми – це обов’язковий елемент будь-якого наукового твору. Висвітлення актуальності повинно бути небагатослівним. Починати її опис з далеку нема особливої необхідності. Досить в межах 1–2 сторінках тексту показати головне – суть проблемної ситуації, з чого буде проглядатися актуальність теми.

Досить часто проблему ототожнюють з питанням (тобто з положенням, яке також необхідно вирішити). Вважається, що проблема – це теж саме питання, але найбільш важливе і складне. Це так і не так, оскільки специфічною рисою проблеми є те, що для її вирішення необхідно вийти за межі старого, уже досягнутого знання. Що ж стосується питання взагалі, то для відповіді на нього достатньо старого знання, тобто для науки питання проблемою не є.

Отже, виходячи з мети виконання індивідуального науково-дослідного завдання, студент повинен акцентувати увагу лише на використанні вже існуючих знань стосовно вирішенні питань в галузі міжнародної інформації (теорії, концепції).

· Короткий огляд літератури з теми науково-дослідного завдання, повинен показати ґрунтовне ознайомлення студента зі спеціальною літературою та його вміння систематизувати джерела, критично їх розглядати, виокремлювати головне.

· Формулювання мети науково-дослідницької роботи – це самостійне вивчення питань дослідницького завдання.

В основній частині викладаються матеріали науково-дослідної роботи, а також підсумовуються результати по кожному питанню.

З аключна частина передбачається собою не просто перелік отриманих результатів виконаної роботи, а їх підсумковий синтез, тобто формулювання того нового, що автор відкрив для себе під час виконання науково-дослідного завдання.

Поиск по сайту: