Семінар №4

1. За Верденською угодою 843 р. «землі східних франків» отримав Людовік Німецький. Саме на цих землях згодом постало Німецьке королівство. Але на той час тут існувало п'ять герцогств, володарі яких майже не підкорялися королям із династії Каролінгів. Знатні роди постійно боролися за владу. Це протистояння феодалів, герцогів і королів часто мало збройний характер і тому отримало назву міжусобних війн.
Окрім міжусобиць, землі Східного Франкського королівства потерпали від нападів чужоземців. Східнофранкські королі та місцеві герцоги зуміли захистити свої землі від вікінгів. Одначе наприкінці X ст. з'явився новий небезпечний ворог, який прийшов зі сходу, — угорці, або мадяри. Після переселення з Приуралля в Європу ці племена кочових скотарів осіли на рівнині в середній течії Дунаю і почали нападати на сусідні землі. Першою від угорської навали загинула слов'янська держава Велика Моравія. Потім мадяри почали спустошувати німецькі землі, що спонукало герцогів до об'єднання в єдине королівство.
У 919 р. місцева знать проголосила королем Східного Франкського королівства саксонського герцога Генріха Птахолова. Відтоді й бере початок історія нової європейської держави — Німецького королівства.
Генріх І посилив владу і поклав край постійним чварам та суперечкам німецької знаті. Для боротьби проти угорців і захисту населення він наказав будувати невеликі фортеці — бурги. Як і в інших країнах тогочасної Європи, у Німеччині було створено потужну важку кінноту — рицарів. Саме з її допомогою у 955 р. син Генріха І Оттон І (936-973) завдав угорцям такої нищівної поразки у вирішальній битві на річці Лех у Баварії, що вони назавжди припинили напади на німецькі землі.
Поява нової імперії. На відміну від свого батька Генріха І, який після обрання королем відмовився від коронації та помазання на царство, його син, урочисто коронований в Ахені, всіляко підкреслював перевагу короля над усією знаттю. Він вважав себе людиною, яка відновить Римську імперію Карла Великого, хотів, як і батько, коронуватися в Римі та одержати імператорський титул від папи римського.
У 961 р. Оттон І здійснив похід в Італію, підтримав 22 - річного папу Іоанна XII в боротьбі проти непокірних васалів і повернув йому втрачений престол. 2 лютого 962 р. в соборі св. Петра в Римі вдячний папа коронував Отгона І як римського імператора. Відтоді німецька королівська і римська імператорська корони стали неподільними. Так на Заході було вдруге відновлено Римську імперію. Одначе це вже була інша імперія, в інших кордонах та історичних умовах.
Після коронації Оттон І подарував Іоанну XII документ про підтвердження права папи римського володіти Папською областю, підкресливши цим залежність папи і церкви від імператора. Проте Іоанн XII вважав, що його влада вища від імператорської, бо вона— від Бога, а імператор, у свою чергу, отримує владу від папи. У майбутньому ці суперечки призвели до жорстокої боротьби між імперією та папством.

Поиск по сайту: