Сучасна система менеджменту

Сучасний менеджмент, враховуючи досягнення всіх шкіл і напрямів, інтегрує їх в процесі управління.
Інтеграція виробництва і управління відображає ускладнюються взаємозв'язки між зовнішнім і внутрішнім середовищем підприємства.
На макроекономічному рівні управління повинне враховувати глобальні процеси, пов'язані зі становленням світової економічної системи і загостренням протиріч з навколишнім середовищем, з інтересами сьогодення і майбутнього поколінь.
Традиційні ціннісні критерії суспільства приватного споживання (особистий успіх і багатство, прибуток і т.п.) приходять у протиріччя з вимогами збалансованого з навколишнім середовищем розвитку економіки і самої людини.
Все більш визнаним стає пріоритет суспільних інтересів над індивідуальними: задоволення потреб без шкоди для інтересів оточуючих. Відбувається визнання соціальної відповідальності менеджменту і бізнесу як перед суспільством, так і перед окремими людьми, що працюють в організації. Тому в управлінні підприємством головним стає стратегія, що є не тільки інструментом обгрунтування, вироблення і реалізації довгострокових цілей і завдань виробничого, науково-технічного, економічного, організаційного та соціального характеру, не тільки фактором, що регулює діяльність організації по досягненню намічених цілей, але одночасно пі засобом зв'язку підприємства із зовнішнім ринковим середовищем.
Сучасний менеджмент характеризують наступні положення:
· Відмова від пріоритету класичних принципів шкіл менеджменту, згідно з якими успіх підприємства визначається передусім раціональною організацією виробництва продукції, зниженням витрат, розвитком спеціалізації, тобто впливом управління на внутрішні чинники виробництва. Замість цього першорядною стає проблема гнучкості і адаптованості до постійних змін зовнішнього середовища. Значення чинників зовнішнього середовища різко підвищується в зв'язку з ускладненням всієї системи суспільних відносин (у тому числі політичних, соціальних, економічних), що складають середовище менеджменту організації.
· Використання в управлінні теорії систем, що полегшує завдання розгляду організації в єдності її складових частин, які нерозривно пов'язані із зовнішнім світом. Головні передумови успіху підприємства знаходяться у зовнішній середовищі, причому кордони з нею є відкритими, тобто підприємство залежить в своїй діяльності від енергії, інформації і інших ресурсів, що надходять ззовні. Щоб функціонувати, система повинна пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі.
· Застосування до управління ситуаційного підходу, згідно з яким функціонування підприємства обумовлюється реакціями на різні за своєю природою впливи ззовні. Центральний момент тут - ситуація, тобто конкретний набір обставин, які мають істотний вплив на роботу організації в даний період часу. Звідси випливає визнання важливості специфічних прийомів виділення найбільш значущих чинників, впливаючи на які, можна ефективно досягати мети.
Орієнтація на нові умови і чинники розвитку знайшла відображення в принципах менеджменту, формулювання яких показує зрослу роль людини, його професіоналізму, особистих якостей, а також всієї системи взаємовідносин людей в організаціях.
Практичне втілення нових принципів управління вельми складне і вимагає радикального перегляду всієї філософії бізнесу, зміни психології працюючих (в тому числі менеджерів), підвищення їх кваліфікації і зростання особистого потенціалу. Все більша кількість компаній (у тому числі великих) намагаються відійти від колишніх командно-ієрархічних відносин у своїх організаціях та посилити позиції шляхом кращого використання і створення умов для розвитку сильних сторін персоналу. Одночасно змінюються підходи до формування стратегії розвитку та її цілей, до побудови структури організації та менеджменту, до процесу розробки і прийняття управлінських рішень, до роботи з персоналом і до оцінки ефективності роботи організації, її підрозділів і працюючих. [4, с. 38]

Поиск по сайту: