Письмові джерела про виникнення християнства

1. Християнство виникло в І ст. н.е. на території Римської імперії за часів глибокої кризи рабовласницького ладу: постійно точилася боротьба між рабами і вільними, багатими і бідними, загарбниками і підкореними.

Поразка народних рухів породжувала настрої відчаю, беззахисності, надію на допомогу надприродних сил. Відбувалася потреба в новій ідеології. Особливості духовного розвитку того часу були такі, що нова ідеологія могла виступити лише в релігійній формі. Отже, виникла необхідність у новій релігії.

Нова релігія зародилася в Палестині й спочатку поширювалася серед євреїв. У І ст. з'явилося чимало мандрівних проповідників, що сповіщали про скорий прихід месії, який звільнить народ від римського панування і стане справжнім "царем іудейським". Відомим проповідником був Іоанн Хреститель. Він говорив, що треба покаятись хрещенням у водах річки Йордан. Він похрестив і Ісуса Христа.

Найбільш відомим і авторитетним був геніальний іудейський проповідник і мислитель, якого було названо Христом (Христос – по-єврейськи Месія, грецький переклад – Помазаник, ім’я Ісус - Спаситель). На думку більшості вчених, він був реальною особою.

попередники християнства

Релігійним попередником християнства в Палестині була релігійна громада єссеїв ( з сірійської - праведник), яка існувала в II ст. до н.е. - І ст.н.е. Це була іудейська напівчернецька секта, члени якої жили в пустелі і створили замкнуту релігійну організацію. Вони ще називалися кумранітами (за іменем місцевості Ваді-Кумран в Іудейській пустелі).

Єссеї сповівдували іудаїзм, але вони розірвали відносини з храмом, вважаючи, що там жреці спотворили вчення Бога і стали йменуватися «Новим союзом» або «Новим заповітом», чи "синами світла".

Вони вірили в кінець світу і в прихід спасителя, помазаника Божого — вчителя праведності.