Системний порядок денний – це

№ 20, 0, 6, 1, 1, 40

До зовнішніх тригерів, які сприяють включенню питання до порядку денного належать:

+ воєнні дії, інновації у військових технологіях, міжнародний конфлікт, структури розподілу світу;

- інновації комунікацій, поширення ролі ЗМІ, міжнародний конфлікт, міжнародні організації;

- інновації у військових технологіях, зміна потоків комунікації, міжнародні організації, структури розподілу світу;

- нерівність розподілу ресурсів, екологічні зміни, інновації у військових технологіях, зміна потоків комунікацій.

№ 21, 0, 6, 1, 1, 40

Життєвий цикл проблеми на думку Дж. Боссарда передбачає зміну складу людей:

- один раз;

- двічі;
+ тричі;
- жодна з відповідей.

№ 22, 0, 6, 1, 1, 40

На думку дослідників питання має більше шансів потрапити до порядку денного, якщо:

№ 23, 0, 6, 1, 1, 40

- наступає пік громадської думки;

+ пік організаційних змін на піці громадської думки;

- з’являється відгук від уряду;

- зниження бюрократичного залучення.

№ 24, 0, 6, 1, 1, 40

Феноменологічний підхід до розуміння суспільних проблем визначає проблему як:

- Відхилення від загальноприйнятої суспільної норми, яка має об’єктивний та суб’єктивний виміри;

- факт, який можна виміряти, проаналізувавши їхні причини – розв’язати;

- функціональну характеристику системи, що може спричинити відхилення поведінки;

+ суб’єктивну суспільну конструкція.

№ 25, 0, 6, 1, 1, 40

Визначте суть позитивістського підходу до визначення проблеми:

+ проблема – це факт, який можна виміряти, проаналізувавши їхні причини – розв’язати;

- проблема – функціональна характеристика системи, що може спричинити відхилення поведінки;

- проблема – це фундаментально суб’єктивне судження та об’єктивні умови;

- проблема – це відхилення від загальноприйнятої суспільної норми.

№ 26, 0, 6, 1, 1, 40

Що належить до внутрішніх тригерів:

+ природні катастрофи, технологічні, зміни, екологічні зміни;

- інновації комунікацій, поширення ролі ЗМІ, міжнародний конфлікт, міжнародні організації;

- неочікувані людські події, структури розподілу світу, інновації економічного світу, військові конфлікти;

- нерівність розподілу ресурсів, екологічні зміни, інновації у військових технологіях, зміна потоків комунікацій.

№ 27, 0, 6, 1, 1, 40

Цикл уваги до проблеми, що включає 5 стадій запропонував:

- Е.Дюргейм;

- Дж.Форестер;

+ Е.Даунс;

- Г.Лассуелл.

№ 28, 0, 6, 1, 1, 40

Роджер Кобб і Чарльз Елдер визначають два види порядку денного:

+ інституційний та системний;

- інституційний та організаційний;

- системний і позасистемний;

- громадський та формальний.

№ 29, 0, 6, 1, 1, 40

Визначте суть інтеракціоністського підходу до визначення проблем:

- проблема – це факт, який можна виміряти, проаналізувавши їхні причини – розв’язати;

- проблема – функціональна характеристика системи, що може спричинити відхилення поведінки;

+ проблема – це фундаментально суб’єктивне судження та об’єктивні умови;

- проблема – це відхилення від загальноприйнятої суспільної норми.

№ 30, 0, 6, 1, 1, 40

Порядок денний у широкому сенсі – це:

- документ, у який включено завдання для розгляду у виконавчих органах влади;

- визначення інтересів впливових груп суспільства;

+ сукупність актуальних соціальних проблем, які відображають потреби суспільства в цілому або ж вимоги окремих груп інтересів;

- вольовий акт прагматичної діяльності, що передує політичній діяльності.

№ 31, 0, 6, 1, 1, 40

Інституційний порядок денний – це:

- усі питання, щодо яких існує загальна думка членів спільноти, ніби вони заслуговують громадської уваги;

+ сукупність питань для активного розгляду центрів ухвалення рішень;

- явні питання, що повинні здобути увагу ЗМІ;

- проблеми, які зумовлюють соціальну та політичну нестабільність.

№ 32, 0, 6, 1, 1, 40

Нерішення втілюється за допомогою стратегій:

+ невключення питання до порядку денного, переформулювання питання, загальна декларація його вирішення;

- залучення до формування порядку денного нових акторів; формулювання рішення, яке неможливо реалізувати; символічна перенасиченість.

- єдність політичної еліти, підтримка символами, використання історичних прикладів;

- державний механізм, залучення ЗМІ, звернення до національних цінностей.

№ 33, 0, 6, 1, 1, 40

Предметні стратегії стримування включення питання до порядку денного мають на меті:

- дискредитацію групи або лідерів групи, які висунули питання, звернення через голови лідерів; спільному виборі лідерів;

+ символічна винагорода або заспокоєння, створення нових організаційних одиниць, спільний вибір символів, удаване спілкування;

- створення нових організаційних одиниць, спільний вибір політичних лідерів, удаване спілкування;

- формування іміджу неважливого питання, заспокоєння груп інтересів, удаване спілкування.

№ 34, 0, 6, 1, 1, 40

Що НЕ належить до внутрішніх тригерів:

+ інновації у військових технологіях;

- екологічні зміни;

- технологічні зміни;

- неочікувані людські події.

№ 35, 0, 6, 1, 1, 40

Нерішення, на думку П.Бахраха і М.Баратца, - це:

- домінування технократичної раціональності від бюрократії;

+невключення до порядку денного питань, що можуть вплинути на перерозподіл благ у суспільстві;

- ідеологічний процес невключення до порядку денного нераціональних питань;

- визначення питань, які не можуть бути вирішені в даний момент.

№ 36, 0, 6, 1, 1, 40

Г.Бекер вважає, що суспільні проблеми – це наслідок:

+ політичного процесу та «навішування ярликів»;

- дисфункціональності окремих осіб та груп, що впливає на політичну стабільність;

- зміна системи цінностей суспільства;

- конструювання соціальної дійсності.

№ 37, 0, 6, 1, 1, 40

Під питаннями за Ч.Р.Міллсом слід розуміти:

+ порушення цінностей, шанованих суспільством, що потребують публічного вирішення;

- приватна справа особи, порушення її цінностей;

- відхилення у поведінці від суспільно прийнятих норм;
- проблема безперебійного функціонування суспільства.

№ 38, 0, 6, 1, 1, 40

Роджер Кобб і Чарльз Елдер вважають, що формування порядку денного – це:

+ суб’єктивний заідеологізований процес, де відбувається перетворення суспільної проблеми в партійно-ідеологічний проект;

- вихід проблеми на системний рівень;

- сукупність актуальних соціальних проблем, які відображають потреби суспільства в цілому або ж вимоги окремих груп інтересів, на які політики та аналітики зобов’язані реагувати;

- висунення проблеми на офіційний рівень.

!7 УЗГОДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО РІШЕННЯ ТА ЙОГО ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ

№1, 1, 7, 1, 1, 40

Типологія стилів прийняття політичних рішень за Дж.Форестром включає в себе:

+ оптимізаційний, задовільний, пошуковий, торгів, організаційний;

- ефективний, максимізаційний, мінімізаційний, переговорів, ціннісний;

- ірраціональний, раціональний, пошуковий, контрольований;

- визначальний, декларативний, латентний, перспективний.

№1, 2, 7, 1, 1, 40

Визначення оптимізаційного, задовільного, пошукового, організаційного та стилю торгів належить:

+ Дж.Форестеру;

- Р. Магадеван;

- Г.Лассуеллу;

- Б.Кухті.

№2, 1, 7, 1, 1, 40

Стиль торгів прийняття політичного рішення працює:

- коли виконується умова раціональності, знання про проблему є достатнім;

+ коли існує велика кількість агентів прийняття рішення, відсутня інформація та недостатньо часу;

- за умов великої кількості проблем, розв’язання яких покладено на центр ухвалення політичного рішення;

- коли досягається результат задоволення та достатності рішення.

№ 2, 2, 7, 1, 1, 40

Пошуковий стиль ухвалення рішення діє:

- коли виконується умова раціональності, знання про проблему є достатнім;

+ коли невизначена проблема;

- за умов великої кількості проблем, розв’язання яких покладено на центр ухвалення політичного рішення;

- коли досягається результат задоволення та достатності рішення.

№ 2, 3, 7, 1, 1, 40

Оптимізаційний стиль прийняття політичного рішення

+ достатньо знань для прийняття, раціональне рішення

- коли існує велика кількість агентів прийняття рішення, відсутня інформація та недостатньо часу;

- за умов великої кількості проблем, розв’язання яких покладено на центр ухвалення політичного рішення;

- коли досягається результат задоволення та достатності рішення.

№ 2, 4, 7, 1, 1, 40

Задовільний стиль ухвалення рішення відображає рішення:

+ синтез задоволення та достатності, недостатньо знань при ухваленні рішення

- достатньо знань для прийняття, раціональне рішення

- коли існує велика кількість агентів прийняття рішення, відсутня інформація та недостатньо часу;

- за умов великої кількості проблем, розв’язання яких покладено на центр ухвалення політичного рішення;

№ 2, 5, 7, 1, 1, 40

Організаційний стиль прийняття рішення:

+ велика кількість проблем, розв’язання яких покладено на центр

- достатньо знань для прийняття, раціональне рішення

- коли існує велика кількість агентів прийняття рішення, відсутня інформація та недостатньо часу;

- коли досягається результат задоволення та достатності рішення.

№ 3, 1, 7, 1, 1, 40

Дж. Форестер визначив умови раціонального рішення; виберіть їх:

+ обмежена кількість агентів рішення, прості організаційні умови, чітко визначена проблема, достатньо часу та інформації;

- достатньо інформації для передбачення загроз рішення, єдиний центр рішення, чітка законодавча процедура рішення;

- визначена нормативно-процедурна база ухвалення рішення, нормальна ситуація ухвалення рішення, паритетні центри ухвалення рішення;

- багато агентів рішення, чіткі правила їх взаємодії, достатньо часу на ухвалення рішення.

№ 3, 2, 7, 1, 1, 40

Що НЕ є умовою ухвалення раціонального рішення за Дж.Форестером:

- обмежена кількість агентів рішення;

- чіткі організаційні умови процесу ухвалення рішення;

- визначено проблему рішення;

+ паритетні відносини між центрами рішення.

№ 3, 3, 7, 1, 1, 40

Що НЕ є умовою ухвалення раціонального рішення за Дж.Форестером:

- обмежена кількість агентів рішення;

- чіткі організаційні умови процесу ухвалення рішення;

- достатньо інформації та часу;

+ нормальна ситуація ухвалення рішення.

№ 4, 0, 7, 1, 1, 40

Раціональна модель рішення передбачає:

+ систематичне планування, організацію, рішення, вибір, координацію, залучення коштів, бюджет, що передбачає отримання користі від рішення;

- поєднання цілей рішення з суспільними цінностями та емпіричними аспектами проблеми;

- рішення приймаються ситуативно, «для даного випадку», з просуванням до акту рішення.

- рішення виступають вольовим актом центрів прийняття рішень, які часто укладають між собою угоди.

№ 5, 0, 7, 1, 1, 40

Пошуковий стиль ухвалення рішення діє:

- коли виконується умова раціональності, знання про проблему є достатнім;

+ коли невизначена проблема;

- за умов великої кількості проблем, розв’язання яких покладено на центр ухвалення політичного рішення;

- коли досягається результат задоволення та достатності рішення.

№ 6, 0, 7, 1, 1, 40

Імплементація політичного рішення – це:

+ взаємодія між цілями і заходами, спрямованими на їх досягнення, здатність вишукувати зв’язки у причинні зв’язки

- унітарна організація посилення центральної влади на місцях

- група людей, яка намагається визначити цілі та ресурси для їх досягнення

- механізм організації агенцій та структур з політичною метою

№ 7, 0, 7, 1, 1, 40

Згідно з моделлю імплементації «згори вниз» факторами ефективності є:

+ добрі розпорядження, здатність координувати і контролювати, встановлені цілі та непорушні норми, армійський тип організації, відсутність тиску часу

- ініціатива працівників агенції впровадження, обмеження в ресурсах та часові, повноважні актори мають повне підкорення

- досконале спілкування між усіма політиками та чиновниками, можливе залучення декілька агенцій для реалізації рішення, можливості перегляду цілей та засобів їх досягнення

№ 8, 1, 7, 1, 1, 40

Модель імплементації політичних рішень, яка засновується на суворій ієрархії, чіткому причинно-наслідковому зв’язку, передбачено лише одну агенцію з імплементації називається:

+ «згори вниз»

- «знизу вгору»

- гібридна

- паритетна

№ 8, 2, 7, 1, 1, 40

Модель імплементації політичних рішень «згори вниз» передбачає такі умови імплементації:

+ сувора ієрархія, чіткий причинно-наслідковий зв’язок, лише одна агенцію з імплементації

- множина агенцій, важливість акторів впровадження рішення, акцент на авторах рішення

- неможливість бюрократії відповідати змісту рішення, зв’язки між бюрократією та громадою, облік діяльності бюрократів

- повторювані функції бюрократів та рутинізація імплементації рішення, неможливість повного контролю за публічними органами, наявність тиску часу.

№ 9, 1, 7, 1, 1, 40

Імплементація у менеджералізмі передбачає такі умови ефективного рішення:

+ детальна логістика і складання графіків, захист і підтримка структурних одиниць, моніторинг плану

- добрі розпорядження, здатність координувати і контролювати, встановлені цілі та непорушні норми, армійський тип організації, відсутність тиску часу

- ініціатива працівників агенції впровадження, обмеження в ресурсах та часові, повноважні актори мають повне підкорення

- досконале спілкування між усіма політиками та чиновниками, можливе залучення декілька агенцій для реалізації рішення, можливості перегляду цілей та засобів їх досягнення

№ 9, 2, 7, 1, 1, 40

Модель імплементації, що передбачає детальну логістика і складання графіків, захист і підтримку структурних одиниць, моніторинг плану є моделлю

+ у менеджералізмі

- «згори вниз»

- гібридна

- вуличної бюрократії

Поиск по сайту: