Суб'єкти некомерційної господарської діяльності (неприбуткові організації)

Поняття суб'єктів некомерційної господарської діяльності варто розглядати з погляду суб'єктного складу некомерційної господарської діяльності, якій присвячена глава б розділу 1 ГК України (ст.ст. 52- 54), поняття непідприємницьких товариств та установ, закріплених у ст.ст. 83,85,86 ЦК України, і поняття неприбуткових організацій, закріплених у податковому законодавстві.

Положення ст. 52 ГК України визначають склад некомерційної господарської діяльності. Некомерційне господарювання — це са­мостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економіч­них, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки в галузях (видах діяльності), в яких забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

У відповідності зі ст. 85 ЦК України непідпрнємницькими є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його на­ступного розподілу між учасниками.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94 у п.11.1 ст. 7 визначає вичерпний перелік неприбуткових організацій. Зокрема, до неприбуткових установ й організацій належать:

а) органи державної влади України, органи місцевого самовря­дування й створені ними установи або організації, які втримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів;

б) благодійні фонди й благодійні організації, у тому числі гро­мадські організації, створені з метою виробництва екологічної, оздоровчої, спортивної, культурної, освітньої й наукової діяльності, а також творчі союзи й політичні партії, науково-дослідні установи й вищі навчальні заклади III—IV рівнів акредитації, які внесені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, заповідники, музеї-заповідники;

в) пенсійні фонди, кредитні спілки;

г) спілки, асоціації й інші об'єднання юридичних осіб, створені для представлення інтересів засновників, які утримуються лише за рахунок внесків таких засновників і не здійснюють господарську діяльність, за винятком одержання пасивних доходів;

д) релігійні організації, зареєстровані в порядку, передбаченому законодавством;

в) житлово-будівельні кооперативи, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, створені в порядку, визначеному за­конодавством;

ж) професійні спілки, їх об'єднання й організації профспілок.

Виходячи з аналізу даних положень, можна дійти висновку, що суб'єктами некомерційного господарювання є ті суб'єкти, які систематично здійснюють самостійну господарську діяльність, спрямовану на досягнення економічних, соціальних й інших ре­зультатів без мети одержання прибутку. Дані суб'єкти створюються для виконання благодійних, культурних, наукових, управлінських функцій, функцій з охорони здоров'я громадян, задоволення їх духовних й інших нематеріальних потреб, захисту прав і законних інтересів тощо.

Варто звернути увагу, що розподіл суб'єктів господарювання на комерційні й некомерційні пов'язаний не з фактом одержання прибутку, а з метою його одержання, що визначається в установ­чих документах при створенні суб'єкта господарювання. Тому не виключена можливість отримання суб'єктами некомерційного гос­подарювання прибутку (доходу), однак при цьому вони не можуть вільно розпоряджатися ним, розподіляти чистий прибуток між засновниками, а останній повинен спрямовуватися, як правило, на забезпечення статутних цілей діяльності організації.

Майно некомерційним суб'єктам господарювання може належа­ти на праві власності й праві оперативного управління. Зокрема, казенні підприємства володіють, користуються й розпоряджаються державним майном на праві оперативного управління.

Можна погодитися з точкою зору B.C. Щербини з приводу того, що виділення в ГК й інших актах господарського законодавства неприбуткових організацій як самостійних суб'єктів, що можуть здійснювати певні види господарської діяльності, має найбільш важливе значення з погляду оподатковування цих осіб. Для госпо­дарського ж законодавства більш прийнятним є розподіл суб'єктів господарювання залежно від мети їхньої діяльності на підпри­ємницькі (комерційні) і непідприємницькі (некомерційні). Цей висновок підтверджується й нормами ЦК України (ст.ст. 84 й 85).

Особливості створення, державної реєстрації та припинення діяльності суб'єктів некомерційного господарювання окремих організаційно-правових форм регламентується ГК України й низ­кою законів, а також у підзаконних нормативно-правових актах.

Діяльність иекомерційних суб'єктів господарювання регламен­тується окремими законодавчими актами. Зокрема, Законом «Про благодійність та благодійні організації» від 16.09.97 р. № 531/97. Цей Закон встановлює, що основними ознаками благодійних орга­нізацій є: а) недержавна організація, б) мета — здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб; в) неприбутковий характер діяльності. Закон України«Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.91 р. № 987 визначає, що релігійні організації створюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідати й поширювати віру. Вони в порядку, передбаченому законодавством, мають право для досягнення своїх цілей, що закріплені у статуті, засновувати видавничі, поліграфіч­ні, виробничі й інші підприємства, а також благодійні установи. Прибуток від такої діяльності обкладають податками в порядку Й розмірах, встановлених для підприємств громадських організацій. Закон України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.2001 р. № 2365 закріплює, що політичні партії не мають права засновувати підприємства й займатися комерційною діяльністю, за винятком продажу пропагандистсько-агітаційних матеріалів і проведення суспільно-політичних заходів.

Крім зазначених вище законів, також дані питання регулюються: законами України «Про професійні спілки, їх правах та гарантії діяльності» від 15.09.99 p. № 1045, «Про кредитні спілки» від 20.12.2001 р. N° 2908, «Про об'єднання співвласників багатоквар­тирного будинку» від 29.11.2001 р. № 2866 тощо.

Всі ці закони поряд з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» також закріплюють некомерційний статус зазначених суб'єктів.

При цьому спеціальний режим оподатковування для некомерційних суб'єктів господарювання в частині звільнення від податку на прибуток виникає з моменту їх включення до Державного реєстру неприбуткових установ і організацій, відповідне положення про який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 232 від 11.07.97 р.

Разом з тим, невключения такої особи до зазначеного Реєстру не означає відсутність у нього некомерційного статусу. Як справедливо відзначив у цьому зв'язку Вищий господарський суд України, пере­глядаючи в касаційному порядку справу за участю некомерційної організації як відповідача, «сам по собі факт невнесення відпо­відача до Реєстру неприбуткових організацій може свідчити про порушення встановленого порядку реєстрації, однак не нівелює статусу відповідача як некомерційної організації й не є свідченням прибуткової діяльності відповідача».

За характером здійснюваної діяльності зазначені суб'єкти істотно відрізняються один від одного. Переважна більшість таких органі­зацій виступає пасивним учасником у господарських відносинах, як правило, тільки одержуючи товари й послуги від суб'єктів підпри­ємництва. В основному їхня діяльність опосередкована соціальними Цілями, як, наприклад, задоволення потреб власних членів у сфері культури, спорту, дозвілля й т.ін., залучення уваги громадськості до різних проблемних питань функціонування суспільства й держави, що характерно для громадських організацій; надання благодійними фондами допомоги нужденним категоріям населення за рахунок внесків, безповоротної фінансової допомоги, пожертвувань; захист професійними спілками трудових і соціально-економічних прав й інтересів своїх членів.

Однак діяльність інших некомерційних суб'єктів спрямована, насамперед, на досягнення конкретного економічного ефекту у ви­гляді, наприклад, утримання та обслуговування нерухомого майна, що є основним видом діяльності об'єднань співвласників багатоквар­тирних будинків, будівництва житла — для житлово-будівельних кооперативів, кредитування й надання фінансових послуг — для кредитних спілок тощо.

Контрольні запитання:

1 У чому полягає поняття суб'єкта господарського права?

2 Як співвідносяться поняття суб'єкта підприємництва, суб'єкта господарювання й учасників відносин у сфері господарювання?

3 Назвіть ознаки і види суб'єктів господарювання.

4 У чому полягає правовий статус громадян — підприємців?

5 Що таке підприємство як основний господарюючий суб'єкт?

6 Які види підприємств передбачені законодавством України?

7 Визначте склад установчих документів суб'єктів господарю­вання.

8 У чому полягає правовий статус державних і комунальних унітарних підприємств?

9 Охарактеризуйте правовий статус казенних підприємств.

10 Дайте визначення й назвіть основні ознаки кооперативу як підприємства колективної власності.

11 Назвіть загальні етапи історії виникнення господарських товариств.

12 У чому полягає сутність і співвідношення різних видів гос­подарських товариств?

13 Визначте правовий статус акціонерного товариства.

14 У чому полягає відмінність правового статусу товариств з обмеженою й додатковою відповідальністю?

16. Назвіть основні ознаки повного й командитного товариства.

17 Яке місце господарських об'єднань у системі організаційно- правових форм господарювання?

18 Охарактеризуйте поняття суб'єкта некомерційної господар­ської діяльності (неприбуткової організації).

Поиск по сайту: