Поняття, структура системи та види водного транспорту

М орський і річковий транспорт поєднані в один — водний транспорт. Що ж це означає? Згідно з його функ­ціями та нормативною базою, закріпленою в Законі України «Про транспорт», до водного транспорту можна віднести морський і річковий, до яких входять підприємства транс­порту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти й пристані, судна, заводи по їх обслуговуванню, шляхи сполучень, підприємства зв'язку, заклади соціально-культур­ного призначення, науково-дослідні, проектно-конструктор­ські установи, організації, незалежно від форм власності, які забезпечують роботу водного транспорту.

Система норм права, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв'язку з використанням водного транспор­ту, його діяльністю, називається водним транспортним пра­вом, яке, у свою чергу, можна диференціювати на морське та річкове право.

Предметом водного транспортного права є безпосередньо самі суспільні відносини, які виникають у зв'язку з діяльніс­тю водного транспорту. До них, наприклад, належать:

• майнові відносини між транспортними організаціями і клієнтурою по перевезенню пасажирів, багажу та вантажів;

• управлінські відносини, які встановлюють організацій­но-правові форми експлуатації водного транспорту тощо.

Слід зазначити, що морське й річкове транспортне право, як і транспортне право в цілому, широко використовують норми інших галузей права: цивільного, адміністративного, трудового, земельного та ін.

Для прикладу:

— порядок управління водним транспортом, державно-ви­конавча діяльність у цій галузі регулюються нормами адмі­ністративного права;

— діяльність з використання земель регулюється нормами Земельного кодексу.

Ми розглядаємо суспільні відносини, які виникають з ви­користанням водного транспорту, і усвідомлюємо, що при здійсненні транспортування морем (річкою) перевізник, від­правник, інші учасники водного транспортного процесу здійснюють чимало специфічних йому дій, вступаючи у від­носини між собою. Оскільки зміст дій перевізника, відправ­ника та інших суб'єктів транспортування водою, а також по­рядок їх здійснення регламентовані правовими нормами, то ці відносини набувають форм водних транспортних правовід­носин.

Для виникнення водних транспортних правовідносин не­обхідні певні передумови, зокрема:

• норми морського й річкового права;

• транспортна правоздатність;

• юридичні факти.

Морський транспорт посідає третє місце за вантажообігом після трубопровідного і залізничного транспорту, але загаль­ний обсяг вантажів, що перевозяться, тут незначний (близько 1 %). Постійно зростають морські перевезення у міжнародному сполученні, частка яких на морському транспорті складає по­над 95 %.

Основною проблемою морського транспорту є значний мора­льний і фізичний знос транспортних засобів і портового устатку­вання. Середній термін експлуатації торгових суден України пе­ревищує 15 років, і з огляду на їхній технічний стан переважна більшість західних портів забороняє таким торговим суднам вхід на внутрішній рейд. Застаріла інфраструктура українських портів істотно знижує їх продуктивність (до 50 % від продуктивності портів західних країн).

Переважна більшість суден торгового флоту — малотоннажні. Середня водотоннажність українських суден у 3—5 разів менша аналогічного показника в таких країнах, як США, Японія, Греція тощо.

Морський транспорт займає окреме місце серед підгалузей транспортного права у зв'язку із особливим значенням у зовніш­ньоекономічній діяльності, великою часткою іноземного елемен­та та наявністю міжнародно-правового регулювання.

До складу морського транспорту входять підприємства мор­ського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і ван­тажів, порти і пристані, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морсько­го транспорту.

Обсяги вантажних і пасажирських перевезень річковим транс­портом незначні, але є найбільш рентабельними за рахунок міжнародних сполучень із використанням басейнів рік Дніпра і Дунаю, а також прибережних вод Чорного моря у напрямку країн Центральної і Південно-Східної Європи. Ефективність функціонування річкового транспорту України значно нижча (близько 20 %) у порівнянні з розвинутими країнами Заходу.

Річковий транспорт як галузь народного господарства є одним із найважливіших видів транспорту, який у взаємодії з залізнич­ним та іншими видами транспорту сприяє забезпеченню норма­льного виробництва і обігу продукції промисловості, сільського господарства і задовольняє потреби населення в пересуванні по внутрішніх водних шляхах.

Правове регулювання річкового транспорту як підгалузі транс­портного права здійснюється загальним законодавством (Законом України «Про транспорт» і галузевими актами, зокрема, Стату­том внутрішнього водного транспорту та законодавством, яке ре­гулює перевезення як морським, так і внутрішнім водним транс­портом (Кодекс торговельного мореплавства і т. д.).

Відповідно до Закону України «Про транспорт» до складу річ­кового транспорту входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і при­стані, судна, суднобудівно-судноремонтні заводи, ремонтно-екс­плуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, проектно-конст­рукторські організації та інші підприємства, установи і організа­ції незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річко­вого транспорту.

Поиск по сайту: