Загальні положення

Кафедра рудникової аерології і охорони праці

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання практичної роботи

„Розрахунок соціально-економічної ефективності

заходів щодо боротьби з вібрацією та шумом”

з курсу „Безпека життєдіяльності”

для студентів всіх спеціальностей

денної та заочної форм навчання

Кривий Ріг

Укладач: канд. техн. наук, доц. Пищикова О.В.

Відповідальний за випуск: д-р техн. наук, професор Гурін А.О.

Рецензент: канд. техн. наук, доц. Янова Л.О.

В методичних вказівках наведено методику визначення рівня потужності вібрації, еквівалентного рівня звуку, а також розрахунки з визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо боротьби з вібрацією та шумом, які доцільно використовувати студентами усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання для проектування заходів та засобів з техніки безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії.

Схвалено Розглянуто

Вченою радою на засіданні кафедри

гірничого факультету рудникової аерології та

протокол № 2 охорони праці

від 28.09 2007 р протокол № 1

від 31.08 2007 р.

Тема: „Розрахунок соціально-економічної ефективності заходів щодо боротьби з вібрацією та шумом”

Мета роботи: навчитися розраховувати рівень потужності вібрації, еквівалентний рівень звуку, а також визначати соціально-економічну ефективність заходів щодо боротьби з вібрацією та шумом.

Розрахунок соціально-економічної ефективності заходів щодо боротьби з вібрацією

Загальні положення

Застосування машин й устаткування, що генерують вібрацію, параметри якої перевищують регламентовані санітарними нормами значення, приводить до розвитку вібраційної хвороби. Внаслідок цього виникають економічні втрати як у самих підприємств, так й у цілому по народному господарству. Виражаються вони насамперед в:

1. зменшенні робочого часу трудящих,

2. додаткових витратах, пов'язаних із захворюванням,

3. втратах продукції.

Вихідними даними для розрахунків приросту продуктивності праці, що характеризує підвищення використання чисельності працівників, зайнятих на підприємствах (живої праці), є динаміка втрат робочого часу. Для виявлення перерв у робочому часі на конкретній ділянці, де персонал піддається впливу вібрації, можуть служити матеріали спеціально проведених спостережень і розрахунків, дані облікових карт захворюваності працюючих, а також оперативного й статичного обліку використання робочого часу. Останній включає визначення втрат робочого часу по загальній і професійній захворюваності, у тому числі й по вібраційній хворобі в цілому по підприємству. Загальна величина, що складається із втрат робочого часу по окремих його підрозділах. Отримані результати дають можливість визначити загальні втрати, а також розрахувати їхню величину на один середній випадок як в абсолютному вираженні, так й у відсотках до фонду робочого часу. Ці дані показують наявні резерви економії робочого часу, котрі можуть бути використані при проведенні відповідних оздоровчих заходів. При визначенні величини повних втрат вони враховуються за період до виходу на пенсію по старості здорових робітників.

Додаткові витрати, обумовлені розвитком вібраційної хвороби включають у себе наступні статті:

а) оплата тимчасової непрацездатності, у тому числі по вібраційній хворобі, загальної захворюваності понад середню по всіх робітниках;

б) вартість лікування в стаціонарі, санаторії, профілакторії;

в) витрати на підготовку нових робітників у зв'язку з переходом захворілих на іншу роботу;

г) витрати на перекваліфікацію захворілого робітника, що перейшов на іншу роботу;

д) доплата (компенсація) при переводі хворого робітника на роботу, не пов’язану з вібрацією;

є) виплата пенсій за період до досягнення пенсійного віку;

ж)оплата додаткової відпустки у зв'язку із санаторно-курортним лікуванням.

До вказаних витрат додаються втрати, пов'язані з інвалідністю (втрата частки національного продукту) і втрати, викликані скороченням робочого часу (частки чистої продукції або національного доходу) та інші.

Таким чином, загальні економічні втрати у вартісній формі, зумовлені розвитком вібраційної хвороби, складаються з додаткових витрат і вартості недоданої продукції внаслідок відповідних втрат робочого часу. Останні на підприємстві можуть визначатися за чистою продукцією за формулою:

Q_п = Е_в.В, (1.1)

де Q_п – вартість недоданої продукції, грн.; Е_в – втрати робочого часу, днів; В – середньоденна виробка працюючого, грн. (враховується для кожної професії окремо).

Підраховані для одного середнього випадку захворювання, економічні втрати дозволяють надалі оцінити ефективність проведення оздоровчих заходів, основними показниками якої є:

- приріст продуктивності праці працюючих;

- показник економічної ефективності витрат на проведення профілактичних заходів.

Приріст продуктивності праці досягається внаслідок ліквідації (повністю або частково) втрат робочого часу. Для оцінки ефективності оздоровчих заходів використається показник продуктивності праці в цілому по підприємству. Для його визначення можуть бути застосовані наступні формули:

а) для розрахунку на ділянці

(1.2)

де - приріст продуктивності праці на і-й дільниці в % (і =1,...,п); і - цілоденні втрати робочого часу відповідно після й до впровадження заходів; и - внутрішньозмінні втрати відповідно після й до проведення заходів;

б) для розрахунку по цеху:

(1.3)

де - зростання продуктивності праці в цеху в результаті проведення оздоровчих заходів в %; - питома вага робітників і ділянки у чисельності робочих цеху (і = 1,..., п) п - кількість учасників;

в) для розрахунку по підприємству:

(1.4)

де - приріст продуктивності праці на підприємстві в результаті скорочення втрат працюючих, що закріплена за підприємством у %; - питома вага робочих цеху в загальній чисельності робітників; т – кількість цехів.

Варто мати на увазі, що приріст продуктивності праці на підприємствах внаслідок проведення оздоровчих заходів не повністю відображає ефективність. При цьому не враховується скорочення втрат робочого часу за рахунок виходу на інвалідність раніше пенсійного віку й ряд інших втрат, які не входять у бюджет робочого часу підприємства, а є суспільними втратами.

Іншим не менш важливим розрахунком є визначення показника ефективності витрат на оздоровчі заходи, що впливають на підвищення дієздатності робочої сили внаслідок поліпшення умов праці.

При цьому визначають:

- сумарні витрати на профілактику вібраційної хвороби,

- сумарну економію, одержувану суспільством завдяки проведенню оздоровчих заходів,

- показник економічної ефективності, як відношення сумарної економії до суми витрат на профілактику.

Сумарні витрати по розглянутих варіантах визначаються за формулою:

З=Т_п+Т_г+К, (1.5)

де 3 - сумарні витрати, тис. грн.; Т_п - поточні витрати підприємств, тис. грн.; Т_г - поточні витрати держави, тис. грн.; К - одноразові витрати на устаткування або інструмент, тис. грн.

Сумарна економія, що досягається завдяки проведенню профілактичних заходів, характеризує економічний виграш, одержаний суспільством при їхньому здійсненні. Абсолютна сума очікуваної економії, що може бути отримана в результаті запобігання збитку від вібраційної хвороби, обчислюється добутком величини економічних втрат, заподіюваних одним середнім випадком захворювання, на число недопущених випадків за формулою:

Евип_.=В(С₁-С_2,) (1.6)

де Евип. - економія від випадків захворювань, що попереджають, тис. грн.; В - економічні втрати від одного випадку захворювання, грн.; С₁, С₂ - кількість випадків захворювань до й після проведення профілактичних заходів.

У зв'язку з тим, що економічний ефект (економія) можна отримати внаслідок попередження захворюваності й пов'язаних з нею витрат, досить істотним є визначення кількості випадків, що були попереджені.