Тема: «Законодавство України про видавничу справу»

1. Коли прийнятий Закон України „Про видавничу справу”?

а) квітень 1995 р.

б) червень 1997 р.

в) вересень 1993 р.

2. Видання – це

а) будь-який твір, надрукований на законних підставах;

б) твір, виготовлений юридичною чи фізичною особою, який містить суспільно значущу інформацію, має знак ISBN і призначений для поширення в суспільстві;

в) твір, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення і відповідає вимогам державних стандартів щодо видавничого оформлення, поліграфічного і технічного виконання;

г) оформлений у відповідності з певними вимогами і відредагований твір, виготовлений друкарським способом та призначений для задоволення особистих і суспільних потреб населення, форма і зміст якого відповідає існуючим у країні стандартам.

3. Видавництво – це

а) підприємство, установа або організація, статутом якої передбачено підготовку і випуск у світ різних видів видавничої продукції;

б) зареєстрована у відповідності з чинним законодавством певна організація або юридична особа, що має право займатися видавничою діяльністю;

в) спеціалізоване підприємство, основним видом діяльності якого є підготовка і випуск у світ видавничої продукції;

г) підприємство (або установа, юридично зареєстрована фізична особа), яка здійснює підготовку, випуск і поширення видавничої продукції.

4. Визначте із запропонованого переліку складові частини видавничої справи:

а) редакторсько-творча діяльність;

б) організаційно-виробнича діяльність;

в) виготовлення видавничої продукції;

г) маркетингова діяльність;

д) видавнича діяльність.

е) розповсюдження видавничої продукції;

5. Видавнича діяльність – це сукупність певних заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції. Яких саме? (виділіть три)

а) організаційних

б) політико-правових

в) творчих

г) економічних

д) виробничих

6. Законодавство в Україні про видавничу діяльність регулюється такими законами (позначте не менше семи):

а) Конституція України;

б) „Про друковані засоби масової інформації в Україні”;

в) „Про друкарство”;

г) „Про видавничу справу і редагування”;

е) „Про інформацію”;

є) „Про підприємства в Україні”;

ж) „Про поліграфію”;

з) „Про підприємництво”;

и) „Про авторське право та інтелектуальну власність”;

і) „Про авторське право і суміжні права”;

й) „Про державну таємницю”.

7. Приватизація книжкових, газетно-журнальних видавництв, поліграфічних та книгорозповсюджувальних підприємств загальнодержавного значення може здійснюватися шляхом акціонування тоді, коли за державою залишається:

а) 25 відсотків акцій;

б) основні виробничі фонди;

в) 49 відсотків акцій;

г) земля, на якій розміщені такі підприємства;

д) 51 відсоток акцій;

е) 50 відсотків зароблених коштів в іноземній валюті;

є) це питання в умовах ринку не є принциповим.

8) Для фінансування заходів, спрямованих на підтримку і розвиток видавничої справи можуть утворюватися фонди:

а) із всеукраїнським та місцевим статусом, але без залучення іноземного капіталу;

б) будь-які фонди

в) фонди із міжнародним, всеукраїнським та місцевим статусом;

г) фонди із місцевим, всеукраїнським, а в окремих випадках – із міжнародним статусом.

9. Дотримання державної мовної політики у видавничій справі забезпечують:

а) державні законодавчі акти;

б) Закон України „Про мови”;

г) правоохоронні органи;

д) відповідні органи виконавчої влади.

10. До суб’єктів видавничої справи відносяться:

а) автори; б) редактори; в) видавці; г) розповсюджувачі видавничої продукції;

д) покупці; е) виготовлювачі видавничої продукції.

11) Засновником (співзасновником) у видавничій справі в Україні можуть бути:

а) будь-які громадяни, які проживають в Україні останні 5 років;

б) лише громадяни України;

в) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших держав.

г) громадяни України, іноземці, що мають візи МЗС, а також юридичні особи.

12. В Україні видавничою справою дозволяється займатися без внесення видавця до Державного реєстру (дві позиції):

а) іноземним громадянам для випуску благодійних видань;

б) органам різних гілок влади для випуску офіційних видань;

в) видавцям, якщо вони видають не менше 75 відсотків літератури державною мовою;

г) видавцям, якщо вони зареєстровані в Національному агентстві ISBN;

д) організаціям, навчальним закладам, творчим спілкам, науковим установам для безплатного розповсюдження інформаційних, бібліографічних, службових, методичних матеріалів.

13. Видавництвам, що спеціалізуються на випуску продукції рекламного та еротичного характеру

а) підтримка з боку держави не надається;

б) підтримка з боку держави надається на загальних підставах;

в) підтримка з боку держави надається в окремих випадках.

14. Відмова у внесенні суб’єкта видавничої діяльності до Державного реєстру може бути зроблена у випадку, коли:

а) крім видавничої в Статуті заявлено й інші види діяльності, які не мають відношення до видавничої справи;

б) назва, програмні цілі, напрямки діяльності суб’єкта видавничої справи суперечать законодавству України;

в) у видавництві немає жодного фахівця з видавничої справи та редагування.

15. Основною структурною ланкою у видавничій справі є:

а) видавництва, поліграфічні підприємства та розповсюджувальні організації;

б) поліграфічні підприємства;

в) поліграфічні підприємства і видавництва;

г) видавництва і видавничі організації різних форм власності.

16. Відповідним державним органам дозволяється контролювати в діяльності видавництв:

а) ідеологічний зміст видань;

б) рівень редагування та дотримання стандартів;

в) лише зміст інформації, що охороняється державою;

г) в умовах демократичної держави нічого не контролюється.

17. Що є об’єктом видавничої справи?

а) читацькі смаки;

б) попит, що складається на ринку друкованої продукції;

в) видавнича продукція;

г) конкуренція з радіо- і телекомпаніями.

18. Обов’язкові примірники видань – це

а) примірники, які зобов’язане надати поліграфічне підприємство видавцю для звірки з оригінал-макетом і підписання до друку;

б) примірники різних видів тиражованих видань, які надсилаються установам і організаціям відповідно до законодавства України;

в) примірники, призначені автору, згідно з підписаним договором.

19. Які з названих нижче адресатів одержувачів обов’язкових примірників є зайвими, або такими, які не зазначені в „Переліку одержувачів обов’язкового безплатного примірника видань України”:

а) Президент України

б) Верховна Рада України

г) Кабінет Міністрів України

д) Служба Безпеки України

е) Держстандарт України

є) Держкомтелерадіо України

ж) Національна бібліотека ім. В. Вернадського

з) Національна парламентська бібліотека

и) Книжкова палата України

і) Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника

й) Наукова бібліотека Київського націон. ун-ту ім. М. Максимовича

к) Одеська державна наукова бібліотека

л) Національна бібліотека для дітей та юнацтва

к) Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Короленка.

20. У яких країнах Східної Європи та Азії законом зобов’язано видавців надсилати своїм коштом найбільшу кількість примірників? (виділіть дві):

а) Україна; б) Болгарія; г) Грузія; г) Узбекистан; д) Чехія; е) Вірменія; є) Росія

21. У яких країнах Східної Європи та Азії законом зобов’язано видавців надсилати своїм коштом найменшу кількість примірників? (виділіть дві):

а) Україна; б) Болгарія; г) Грузія; г) Узбекистан; д) Чехія; е) Вірменія; є) Росія

22. Яка міра покарання передбачена Кодексом України „Про адміністративні правопорушення” видавцеві, який умисно порушив права інтелектуальної власності:

а) накладання штрафу від 100 до 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян

б) конфіскація всієї видавничої продукції;

г) заборона в подальшому займатися видавничою діяльністю;

в) накладання штрафу від 10 до 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією всієї незаконно виготовленої продукції і матеріалів, які призначалися для її виготовлення.

23. Виділіть два випадки кримінальної відповідальності видавця:

а) реалізація друкованої продукції без сплати податків державі;

б) випуск продукції на краденому папері й реалізація її за демпінговими цінами;

в) порушення авторського права і суміжних прав

г) незаконна реалізація продукції за кордоном

д) виготовлення або розповсюдження торів, що пропагують культ насилля і жорстокості

24. Яка найжорсткіша міра покарання недобросовісного видавця передбачена Кримінальним кодексом України?

а) позбавленням волі на термін до 4-х років з позбавленням права займатися видавничою діяльністю

б) позбавленням волі на термін до 3-х років з позбавленням права обіймати редакторські посади чи займатися видавничою діяльністю

в) штраф від 200 до 1000 неоподаткованих мінімумів з вилученням з держреєстру видавця без права його поновлення будь-коли.

Поиск по сайту: