Методи проведення держаної регіональної соціально-економічної політики

Адміністративні методи охоплюють регулюючі засоби, пов'язані із забезпеченням правового поля економічної діяльності. Їх завдання – створення оптимальних і обґрунтованих правових рамкових умов. Функція адміністративних методів полягає у забезпеченні стабільного правового середовища для ділового життя, захисті конкурентного середовища, збереженні прав власності і можливостей для вільного прийняття економічних рішень.

Ступінь активності застосування адміністративних методів може бути різною залежно від сфери економіки. В сучасних умовах найбільш активно вони проявляються в сфері охорони навколишнього середовища, а також соціального захисту найбільш уразливих верств населення.

В українській економіці стосовно використання адміністративних методів державної регіональної соціально-економічної політики відслідковуються такі тенденції:

- в результаті загостреного політичного протистояння владних структур ефективність адміністративних заходів суттєво знизилась;

- командно-адміністративна економіка привела до дискредитації практики використання адміністративних важелів; перехід до ринкової системи господарювання призвів до природного намагання звільнитися від них і в результаті спрацьовування "ефекту маятника" цей відхід був занадто сильним.

- Економічні методи впливають на певні характеристики ринкових процесів: сукупний попит і пропозицію, ступінь централізації капіталу, а також на соціальні, структурні і територіальні параметри економіки. До економічних методів належать такі:

А. Фінансова (бюджетна, фіскальна) політика.

1. Бюджетна політика: реалізується у вигляді двох основних груп засобів – нормативно-розрахункових механізмів і особливих бюджетних режимів.

- Нормативно-розрахункові механізми призначені для вертикального (забезпечення всіх рівнів влади ресурсами, достатніми для виконання їх повноважень) і горизонтального (вирівнювання доходності бюджетів регіонів до відповідних середніх рівнів, або фактичного обсягу витрат регіонів по конкретних напрямах державної соціальної політики) подолання бюджетних диспропорцій.

- Особливі бюджетні режими можуть розповсюджуватися як на цілі регіони країни, так і невеликі за площею адміністративно-територіальні одиниці. Характер особливого бюджетного режиму, види і набір податково-бюджетних префенцій залежать від правового і господарського статусу отримувача, причин і завдань їх введення.

2. Фіскальна політика реалізується через податкову систему; податкові пільги застосовуються до пріоритетних галузей економіки, регіонів: як до затрат (поточних і капітальних), так і до випуску (продукції); можуть бути одноразовими, тимчасовими і постійними.

Б. Грошово-кредитна (монетарна) політика, яка включає:

- грошову політику, що передбачає вплив на кількість і ціну (відсоткова ставка) пропонованого позичкового капіталу, щоб у відповідності з цілями державного регулювання регіонального розвитку впливати на попит, механізми і напряму використання кредитів;

- кредитну політику, яка першочергово зорієнтована на кредитування та інвестування пріоритетних галузей економіки і регіонів.

В. Програмування. Реалізується у вигляді довгострокових і короткострокових планів соціально-економічного розвитку територій та комплексних цільових програм. (Поняття регіональної програми ми розглянемо нижче більш детально).

Залежно від характеру регулюючого впливу держави методи регіональної соціально-економічної політики поділяються на прямі та непрямі.

- Методи прямого впливу. Передбачають таке регулювання з боку держави, при якому суб'єкти економіки змушені приймати рішення, що ґрунтуються не на самостійному економічному виборі, а на державних розпорядженнях. Вони включають: державне інвестування, субсидування, ціноутворення, програмування, а також організацію за участю держави певних видів діяльності (виробництв, об'єктів інфраструктури).

- Методи непрямого впливу. Полягають у створенні державою необхідних передумов для того, щоб при самостійному виборі суб'єкти господарювання тяжіли до тих економічних рішень, котрі відповідають цілям економічної політики. Вони включають кредитну, податкову, бюджетну, амортизаційну політику.

В залежності від характеру імпульсів регіонального розвитку, спричинених зовнішніми чи внутрішніми факторами, методи поділяються на екзогенні та ендогенні.

- Методи екзогенного розвитку регіонів передбачають значне державне втручання з боку державних органів влади у вигляді великих державних інвестицій, субсидій, кредитів.

- Методи ендогенного розвитку ґрунтуються на державному втручанні у вигляді податкових пільг, послабленні адміністративного контролю, скороченні частки державної власності. Мета такого державного втручання - надати імпульс внутрішнім факторам розвитку, викликати кумулятивний процес, оскільки спонтанний ендогенний розвиток є нетиповим явищем у світовій практиці. Ці методи застосовуються за такими напрямами: стимулювання розвитку сектора послуг, активізація малого і середнього підприємництва, створення територіально локалізованих зон підприємництва.

Поиск по сайту: