Зміст та завдання державної регіональної політики

ТЕМА 5 Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики. Механізм реалізації регіональної економічної політики

Зміст та завдання державної регіональної політики.

Методи проведення держаної регіональної соціально-економічної політики

Інструменти і форми регіональної державної економічної політики

Програми соціально-економічного розвитку регіону

Зміст та завдання державної регіональної політики.

Українська держава розбудовуючись та інтегруючись у європейські та світові структури має вести науково – обгрунтовану регіональну політику. Держава має сприяти демократичному самоврядуванню та регіональному управлінню, розширенню взаємозв’язків по горизонталі та вертикалі. Правові та економічні відносини, інші регулятори відносин “держава – регіон” будуються на конституційних засадах за верховенством загальнодержавного права та законів.

Доцільно далі поглиблювати територіальний поділ праці, спеціалізацію та створювати структури, які відповідають природно – кліматичним умовам регіону, якісному екологобезпечному виробництві, інфраструктурі економіки, кон’юктурі ринку.

Економічна віддача природних та виробничих ресурсів регіону, забезпеченість ринку товарами та послугами залежить від ефективності використання наукового та технічного потенціалу регіону, розвитку підприємництва у регіоні. Одним з напрямків регіональної політики є економне раціональне використання місцевих ресурсів (в основному природних), застосування мало- та безвідходних, енерго – та ресурсозберігаючих технологій, високорезультативних форм організації праці. Важливе значення має дотримання вимог екологічної безпеки регіону, охорони та розширеного відтворення природно – ресурсного потенціалу регіону.

Наряду з полагодженням міжрегіональних зв’язків потрібно забезпечіти відкритість української економіки (відкритість ринку товарів, інвестицій, технологій, цінних паперів та інших елементів ринкової кон’юктури). Для розробки та здійснення ефективної регіональної політики досліджено на фундаментальному рівні природно – ресурсний потенціал, національну та соціальну структуру населення, розміщення продуктивних сил.

На жаль, фундаментальна база розвитку ефективної регіональної політики використовується недостатньо.

Існуючий адміністративний поділ України не можна визначити досить обгрунтованим з точки зору економічного районування.

Регіональна політика неві’дємна від загальної політики держави, яка в перехідний період опирається на економічну міцність регіонів, на результати дослідження та розробки у соціально – економічній сфері. Вирішальними проблемами регіонального розвитку є пошук вигідних змін у поділі праці (внутрірегіональний, міжрегіональний та міжнародний), спеціалізація, кооперування, інтеграція та збут.

Чим краще діє система управління та господарювання регіону, тим повніше використовується його потенціал та природно – кліматичні умови, тим поглиблюються інтеграційні процеси у світове господарство.

Вирішення проблем регіонального розвитку зводиться до формування взаємовигідних відносин “регіон – центр”.

Науково обгрунтована регіональна політика виключає можливість керувати регіонами тоталітарними методами та управління за принципами “повної автономії регіону”.

Формування ринкової економічної системи вимагає створення нових конкурентноздатних комплексів, галузей, сфер народного господарства, структурної перебудови економіки. Без пошуку ефективних високоприбуткових ринкових структур, збільшення грошово – кредитних ресурсів для інвестиційної та інноваційної активності структурна перебудова не відбудеться.

Кризою охоплені всі регіони, загострені міжрегіональні та регіональні взаємозв’язки з центром, соціальна напруга, криміналізація. В таких умовах необхідно активізувати зусилля держави, регіонів, місцевої влади. У виробничій сфері потрібно сприяти розвитку підприємництва. Перепрофілювання виробництва вимагає значних інвестицій, що усугубляє кризовий економічний стан.

За допомогою чинного законодавства та виконавчої влади можливо переорієнтувати інвестиційну та інноваційну діяльність на прогресивне економічне зростання у вигляді Макропоказників (ВИП, ВВП, Національне багатство). Це неможливо без змін податкової, бюджетної політики.

Господарський механізм регіону включає конкретні форми господарювання, систему виробничих відносин. У структурі організаційно – господарського механізму виділяють:

- блок управління (побудова організаційних структур управління виробництвом, менеджмент);

- блок планування, прогнозування, розробку цільових програм;

- блок регулювання (ціноутворення, фінансування, страхування, кредитування, оподаткування, матеріальне та моральне стимулювання);

- блок обліку та контролю, економічного аналізу.

Регіональна політика — це сфера управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни у просторовому, регіональному аспекті. Регіональна політика характеризується такими напрямами:

- співвідношення й взаємодія рушійних сил регіонального розвитку в державному, кооперативному, приватному та інших секторах національної економіки;

- співвідношення державного й регіонального аспектів розвитку, центрального й регіонального рівнів управління;

- зближення рівнів соціально–економічного розвитку регіонів;

- регіональні аспекти демографічної, екологічної політики.

Науково обґрунтована політика особливо актуальна для України. За роки існування системи жорсткого централізованого управління економічні й соціальні структури країни дуже деформувалися; це стосується й регіонального рівня. Власне, відомчий підхід до розміщення виробництва ігнорував інтереси регіонів. Через це багато де в Україні посилилась екологічна й соціальна напруженість.

Метою регіональної політики України має бути забезпечення населенню гідних умов життя.

Регіональна політика держави є системою взаємовідносин центральних та місцевих органів влади і самоврядування в управління соціально-економічними процесами на певній території. Вона включає сукупність політичних, організаційних, правових, економічних та екологічних заходів, які здійснюються державою і спрямовуються на стимулювання ефективного розвитку продуктивних сил регіонів, підвищення їхньої фінансово-економічної самостійності та відповідальності. Регіональна політика орієнтована на забезпечення однакових організаційно-правових умов функціонування регіональних господарських комплексів та збереження територіальної цілісності Української держави. Вона ґрунтується на таких основних принципах:

- конституційності і законності, субсидіарності, забезпеченні унітарності та територіальній цілісності країни;

- партнерства та тісної взаємодії центральних, регіональних та місцевих органів державної влади і самоврядування у вирішенні завдань життєзабезпечення та комплексного розвитку територій;

- послідовне скорочення найбільш значних відмінностей у рівнях соціально-економічного розвитку регіонів;

- досягнення соціально і економічно виправданого рівня комплексності та забезпечення раціоналізації структури господарства регіонів;

- створення міцних засад для поліпшення демографічної ситуації, збільшення тривалості життя населення та підвищення його якості;

- послідовне формування раціональної системи розселення шляхом створення нових населених пунктів, активізації економічної діяльності та забезпечення комплексного розвитку кожного міста, села, селища;

- регулювання природно-ресурсної збалансованості регіонів, запобігання забрудненню природного середовища, ефективне використання та відтворення природних ресурсів.

Зміст та особливості державної регіональної політики на певному етапі визначаються станом суспільних відносин у країні та характером розвитку продуктивних сил. Але за будь-яких обставин слід враховувати суть соціально-економічних процесів, що відбуваються в регіонах впродовж тривалого часу, особливо зважуючи на періоди кардинальних змін.

Поиск по сайту: