Етнонаціональні спільноти як об’єкти та суб’єкти політики

Етнонаціональні спільноти та етнополітика

План

Етнонаціональні спільноти як об’єкти та суб’єкти політики.

Теорія нації.

Етнонаціональна політика: мета, принципи, проблеми.

Етнополітичні конфлікти: причини виникнення, динаміка, типологія

Та спроби врегулювання.

Особливості етнонаціональної політики в сучасній Україні.

Етнонаціональні процеси на Закарпатті та в Криму.

Етнонаціональні спільноти як об’єкти та суб’єкти політики

До етнонаціональих спільнот належать: етнос, етнічна група, народність, нація, національна група. Етнос − давньогрецький термін, що етимологічно означає „народ”, „плем’я”, „зграя”. „Етнос” вживається як науковий термін для визначення всіх типів етнічних спільностей, причому давні греки, відрізняючи себе від негреків, саме останніх називали етносами. Етноси є найдавнішими природними людськими спільнотами, котрі виникають задовго до появи класів і держав. Нині „етнос” вживається як науковий термін для визначення всіх типів етнічних спільнот, а термін „народ” набув соціально-політичного і геополітичного значення.

Існує низка інших важливих ознак (мова, культура, територіальна єдність і спільність економічного життя, самоназва (етнонім) та ін.), які не є обов’язковими для визначення того чи іншого ко­лективу як етносу, бо неприйнятні для всіх випадків етнічної історії.

Етнос − це гло­бальне явище, що має власні закономірності становлення, тобто по­яви, видозміни й зникнення (етногенезу). Одну з концепцій етногенезу опрацював російський дослідник Л.Гумільов.

Він визначав етнос як біологічну одиницю, а етнічний поділ людства − як один із способів адаптації у ландшафтах (не стільки у структурі, скільки у поведінці).

Етноси характеризуються спільністю поведінкових рис, що передаються від покоління до покоління з допомогою механізму умовно-рефлекторної сигнальної спадковості. Ці риси виробляються у процесі адаптації людей у етнічному та ландшафтному середовищі й утворюють стереотип поведінки етнічної спільноти. Стереотип поведінки є фунда­ментом етнічної традиції, яка включає культурні й світоглядні засади, форми співжиття і господарства − неповторні за своїми особливостями у кожному етносі.

Звідси випливає, що немає людей поза етносами. Особа може не знати про своє походження, забути рідну мову (або не знати її зовсім), не мати характерних для даного етносу релігійних уявлень, але поведінка у колективі − обов’язкова умова її буття. А оскільки характер поведінки визначає етнічну належність, то всі люди причетні до етносфери.

Кожний етнос має оригінальну структуру, яка сприймається людьми як етнічна цілісність. У тих випадках, коли структура стирається й етнос опиняється на межі асиміляції з іншими спільнотами, залишається інерція, тобто традиція. Доти, доки інерція не вичерпається, люди належатимуть до даного етносу.

Пасіонарність − ознака, яка ви­никає внаслідок мутації (пасіонарного поштовху) та утворює всередині популяції певну кількість людей, що мають посилене тяжіння до дії. Ці люди − пасіонарії. Енергія розвитку виникає у певних людей як непереборне внутрішнє прагнення до діяльності для досягнення певної мети. Саме ця сила прискорює еволюцію етносів.

Поведінка, тобто здатність пристосувати організм до но­вих умов, є результатом біологічної ознаки − здатності до мінливості. Проте остання не безмежна, тому історія знає і процеси вимирання етносів.

Етнічна група − спільнота людей, споріднених або хоча б близьких за історичним походженням, етногенезом, мовою спілкування, нинішньою або минулою територією проживання, рисами матеріальної і духовної культури, звичаями та інши­ми ознаками. Важливі лише риси й ознаки однотипової характеристики цих людей: у чомусь вони споріднені або близькі, але з певного часу і через конкретні обставини живуть нарізно.

Статус етнічної групи визначається трьома параметрами:

- компоненти цього умовно взятого „етнічного цілого” живуть на великих географічних просторах, зберігаючи у відносній цілісності основні типологічні риси своєї етногенезисної організації;

- не мають єдиного державного утворення, що суверенізує їхню політичну волю і забезпечує їхнє правове само­визначення;

- покинувши прабатьківщину, далеко за її межами створили (або створюють) нові етнокультурні ареали. Сьогодні це, наприклад, ескімоси (що проживають у Росії, Канаді, США, Гренландії, інших північних країнах), араби (у багатьох країнах Азії і Африки), індіанці (в усіх країнах Північної і Латинської Америки), євреї (в усіх країнах світу, є навіть угандійські, „чорні” євреї).

Український етнос складається з усіх осіб, хто незалежно від країни проживання вважає себе українцем або особою українського походження. Українці в Україні становлять ядро цього етносу, або українську етнічну націю. Зарубіжні українці чи особи українського походження (американці українського походження, канадські українці та ін.) − частини українського етносу, або української етнонаціональної групи. Невеликі групи українців в Україні (бойки, лемки та ін.), які мають деякі специфічні риси, зокрема мовні діалекти, особливі традиції, звичаї тощо, є етнографічними групами.

Поиск по сайту: