Теорія нації

Для визначення поняття „нація” використовують три головних підходи:

- Духовно-психологічний прагне розглядати націю поза системою суспільних зв’язків. Деякі ідеалістичні концепції трактують „національний дух” як провідний, а іноді і як єдину ознаку нації. Інші розглядають націю як „психологічне поняття”, безсвідому психологічну спільність або спільність, засновану на „голосі крові”. Існує й така точка зору, згідно з якою нація − спільність долі, союз однаково мислячих людей, об’єднаних спільністю характеру.

- Політичний підхід розглядає націю в державно-правовому аспекті без урахування палітри суспільних відносин.

- Історичний визначає націю на підставі залучення широкої групи соціальних факторів, де головним є народження установлених економічних, торговельних зв’язків при капіталізмі, коли розвиток товарного виробництва викликав до життя глибокі зрушення в економічному, соціально-політичному і духовному житті.

Відповідно є багато визначень нації:

- Французькі політологи Г. і К. Вілард вважали, що нація − це насамперед спільність історичної долі.

- Марксисти вважали, що нація − історично сформована стійка спільність людей, котра виникла на основі спільності мови, території, економічного життя та психологічного складу, що проявляється в спільності культури (сталінське тлумачення). Пізніше Сталін уніс зміни в це визначення, підкресливши, що психічний склад виражається не в спільності культури, а в спільності специфічних особливостей національної культури, яка відрізняє одну національну культуру від іншої.

- Американський енциклопедичний словник Вебстера визначає націю як історичну спільність людей, яка має наступні спільні риси: територію, економічне життя, окрему культуру і мову. Цей же словник далі визначає націю і як політичну спільність − нація є народом, що проживає на єдиній території, об’єднаній спільним урядом, країною, державою.

- Концепція нації Е.Сміта грунтується на наявності національної держави на певній території або на наявності змагання за неї, а найголовнішими рисами націо­нальної ідентичності, за Е.Смітом, є:

1) історична територія, або рідний край;

2) спільні міфи та історична пам’ять;

3) спільна масова, громадська культура;

4) єдині юридичні права та обов’язки для всіх членів;

5) спільна економіка з можливістю пересуватись у межах національної території.

Отже, націю можна розуміти як етнічну і як державно-політичну спільність. Як державно-політична спільність нація − це сукупність усіх громадян держави, незалежно від їхньої етнічної приналежності.

Нація, крім етнічного, має полі­тичний зміст, що полягає головним чином у державотворчих, територіальних і громадянських моментах. Звідси зрозуміло, чому групи людей, що мають спільну національність (етнічні особливості психіки, культури) з тими, які належать до певної нації, але не живуть на її території, не є представниками даної нації. Національні групи менш численні, ніж корінна нація, називаються ще національними меншинами.

Поиск по сайту: