Міф перший: «теорія спільної колиски»

Відомо, що дерево росте з кореня, а етнос — з глибин історії. Що глибше у ґрунт доходить корінь, то міцніше дерево. Що далі в сивину століть сягає історія народу, то він древніший, а значить — збагаченіший історичним досвідом, то значніший його внесок у світову цивілізацію. Щоб позбавити народ майбутнього, досить відібрати у нього минуле, відітнути його історичну пам'ять. Так чинила щодо українців московська імперія. Нашу історію обмежили середньовіччям (ІХ-ХШ століттями), глибше нас просто не пускали, ніби раніше нас зовсім і не було. Більше того, у нас відібрали ім'я — Русь, Руси, — великодушно дозволивши іменуватися малоросами, хохлами, молодшим братом. А виявляється насправді, що Русь і Україна — одне і те ж: так само, як Германія і Німеччина, Франція і Галлія. Що нинішні українці — це древні укри, вони ж скіфи, анти, руси, боруси, сурожці. Після ж укладення Переяславської політичної угоди з Московським царством 1654 року починається колонізація і повзуче поневолення України, поступово вихолощується, перелицьовується, присвоюється її історія.

Ст. 105

За царської імперії була прийнята офіційна концепція, згідно з якою Великоросія бере свій початок з княжих київських часів, а Україна (Малоросія) — аж ген-ген згодом. Радянська імперія всіляко підтримувала цей міф, чия наука свідомо замовчувала древність українського етносу. Та правду не сховати, вона пробивалася крізь завали брехні. Наприклад, «Велесова книга» — яскрава пам'ятка історії та культури українського народу, — яку росіяни називали підробкою, була, зрештою, видана в Росії, але вже як пам'ятка російської культури.

Останнім часом до широких верств стали доходити наукові праці, які на переконливих історичних, археологічних, лінгвістичних, антропологічних та інших даних каменя на камені не залишають від «теорії єдиної колиски». Можна назвати численні праці М. Грушевського, М. Аркаса, В. Хвойки, Ю. Шилова, М. Брайчевського, В. Шаяна, М. Чмихова, 3. Франко, Л. Силенка, Ю. Канигіна та багатьох інших. Широку панораму творів на цю тему подано в «Психології українського народу» (книга перша) Олексія Губка. Зокрема, автор доводить на прикладі археологічних знахідок біля Мезина (Чернігівщина), що праукраїнці жили тут ще 20 тисяч років тому і досягли високого розвитку матеріальної культури. Нині широко відомі досягнення наших пращурів періоду так званої Трипільської цивілізації (5-6 тисяч років до нової доби). Все це дало підстави Олексієві Губку стверджувати, що ще п'ять тисяч років тому спільнота, яка мешкала на території нинішньої України, а це — праукраїнці чи, принаймні протоукраїнці, — ця спільнота мала всі ознаки нації у сучасному розумінні цього поняття ⁸².

Однак саме це і не влаштовувало московських шовіністів, оскільки російська нація не має таких глибоких історичних коренів, вона сформувалась набагато пізніше. Тому й вигаданий міф єдиної колиски. Мовляв, навіщо українцям шукати свій родовід так глибоко, у нетрях Трипільської культури: треба брати ближче — так дохідливіше, зрозуміліше і видніше.

__________________

⁸² Див.: Губко Олексій. Психологія українського народу. — К., 2003. — С 128.

Ст. 106

І так просто: російський, український, білоруський етноси мають спільний корінь, це споріднені й об'єднані єдинокровні брати, кожен з яких утворив з часом свою державу. Але сьогодні лише наївні люди можуть брати на віру, з дозволу сказати, «теорію» трьох слов'янських братів, які вийшли з однієї колиски, але з розривом у 200 років від «старшого» брата.

3. Міф другий: велика Росія і Малоросія

Це абсолютно шовіністичний постулат. Раніше землі, які займало Московське царство, були фактично, висловлюючись по-сучасному, колонією Київської Русі. Московська держава починається з часів Андрія Боголюбського, який 1169 року сплюндрував Київ. І зовсім не була вона великою — у XIII столітті мала територію площею 216 000 квадратних кілометрів. На середньовічних картах ніякої Росії не було позначено — була Московія, Московитія, Московське царство. За рахунок загарбницьких війн було підкорено і включено до складу Московії татарську орду (1556 p.), сибірські народи (1581-1645 pp.), Україну (1709 p.), Прибалтику та Фінляндію (1721 p.), далі — частинами Польщу, Крим, Грузію, Бессарабію, Туркестан, Хіву, Бухару. Вся історія Московської держави — загарбницькі війни. І тільки у XX столітті московська держава (під назвою СРСР) стала територіально справді великою — вона займала вже майже 23 000 000 кв. кілометрів ⁸³.

Оскільки Росія, як назвав свою імперію цар Петро І, розбухала за рахунок інших етносів і народностей, то, попри те, що на всій території насаджувалася російська мова, виникла потреба в певному осерді. Таким осердям, за задумом московських політиків, мали стати слов'янські народи. Так виникла термінологія: Велика Росія (суто Московія), Мала Росія (Україна), Біла Росія (Білорусія).

____________________

⁸³ Див.: Штепа Павло. Московство. — Дрогобич.: Видавнича фірма «Відродження», 2000. — С. 138-139.

Ст. 107

Тобто — це випливає з тієї «одної колиски», про яку йшлося вище. Назва «Малоросія» була закріплена за Україною офіційно — щоб і сумніву найменшого в цій малості не було. Відповідна була встановлена ієрархія: народ — старший брат (великий) і народи — молодші брати (малі). Із цієї ієрархії випливала відповідна ідеологія взаємин між «братами» — ідеологія нерівноправності. Які це були взаємини, зрозуміло і без нагадувань. Недарма в народі склалася приповідка: «як будемо ділити (що-небудь) — по-братськи чи нарівно?» Москва, завжди все ділила «по-братськи»: все краще і все більше мало належати їй. (Згадаймо бодай історію поділу Чорноморського флоту між Російською Федерацією та Україною).

Отже, суто територіально Росія не була такою великою, як це подається її ідеологами. А як з населенням? Нині через розпад створеної більшовиками імперії та проголошенням колишніми радянськими республіками своїх національних держав, населення нинішньої Російської Федерації значно зменшилося. А що було раніше? За даними перепису 1926 року, в СРСР проживало 77 791 тис. росіян, 81 195 тис. українців, 4 739 тис. білорусів. Слід зазначити, що тоді до України ще не були приєднані західні землі. А тим часом до 1939 року у Західній Україні та Західній Білорусі нараховувалося 8 млн українців. Не важко підрахувати, що всього українців на терені нинішньої т. з. Співдружності незалежних держав (СНД) тоді проживало майже 90 мільйонів. Нині ж в усьому світі їх нараховується тільки 54 мільйони. Навіть якщо не брати до уваги таке природне явище, як приріст населення (хай навіть розрахунковий), виникає запитання: де ж поділися ще 35 млн етнічних українців? Якщо скажете, що знищені голодоморами, кегебістськими репресіями 30-х років, перемелені у жорнах Другої світової війни, — це буде правдою, та не всією. Найгірше, що багато етнічних українців під впливом великоросійської пропаганди стали називати себе росіянами. Дбаючи про кар'єру, про майбутнє своїх дітей, про пільги, які мали великороси, ці люди, не бажаючи залишатися малоросами, змінювали українські прізвища на московський кшталт і відмовлялися від своєї національної сутності ⁸⁴.

___________________

⁸⁴ Див.: Пилип Юрик. Про національну ганьбу «малоросів» //Україна. — 2001. — № 7-8. — С 12-15.

Ст. 108

Це саме ті, що не тільки за назвою, а за сутністю справді стали малоросами, — у кого витруєно національний імунітет, у кого підітнута історична пам'ять.

Такі плоди колишньої царськоімперської та пізнішої компартійної національної політики. На жаль, малоросійство як явище завжди завдавало шкоди утвердженню української національної ідеї. Євген Маланюк вважав, що це «наша історична хвороба (В. Липинський називав її хворобою бездержавности), хвороба многовікова, отже хронічна», яку треба викорінювати («ізживати») ⁸⁵.

На жаль, попри хибність, невідповідність реальному стану речей, хвороба малоросійства ще далеко не вилікувана. Міф виявився досить живучим. Нині маємо українську державність — могутній важіль, за допомогою якого, вважав Є. Маланюк, можна буде (і треба!) гармонійно сполучити національне чуття з національним розумом і отримати в результаті національну волю ⁸⁶. А все це разом і повинно викорінити кляту хворобу малоросійства.

Поиск по сайту: