Міф п'ятий: політична нація з... багатонаціонального вінегрету

Петро Толочко намагається обґрунтувати свої «наукові відкриття» в галузі націотворення голослівними твердженнями, що нація взагалі й українська зокрема «може скластися тільки на загальноцивілізованих принципах громадянського суспільства». Отже, на його думку, треба створювати «політичну націю з українців, росіян, білорусів, кримських татар, румунів, угорців, євреїв та інших етнічних груп» ⁹⁰.

Сама ідея громадянського суспільства, як і політичної нації, в загальнодемократичному контексті заперечень не викликає. Однак при цьому слід пам'ятати, що громадянське суспільство виростає з ґрунту національної держави. Нація стає політичною, коли організовується в державну структуру. Звичайно, всі національні меншини, які становлять населення держави, є її громадянами. Але при цьому вони не перестають бути національними меншинами, і добре, що не забувають про своє етнічне коріння та етнічну культуру.

_____________________

⁹⁰ Див.: Толочко Петро. Имеет ли Украина национальную идею? // «Киевские ведомости», 20 октября 1995 г.

Ст. 112

Однак це зовсім не означає, що поняття політичного суспільства має підміняти поняття нації. Така підміна робиться для того, щоб довести, що треба будувати державу громадянську, яка нібито не має нічого спільного з державою національною. І довести, що треба передусім дбати про забезпечення прав людини, а не прав нації. Ніби абстрактні права людини вивищуються над правами нації. Ніби права нації суперечать правам людини. А коли так, то чи варто говорити про якусь там Національну державу, чи варто думати про належність до своєї нації, чи не краще навіть графу про національність вилучити з громадянських паспортів? Пам'ятаєте Сталіна: немає людини — немає проблеми? Так і тут: немає нації — немає націоналізму, немає господаря на одвічній своїй землі, немає проблем, пов'язаних з корінною, титульною нацією.

До речі, вчений академік Толочко саме і намагається довести, що нас, українців, не слід розглядати як корінний народ, оскільки «історія не виробила надійних критеріїв корінного народу», тому «акцентування на генетичних прерогативах українців не тільки нерозумно, але й шкідливо» ⁹¹.

Ось у чому суть висунутих постулатів: забудьмо, що ми — українці; забудьмо, що ми — корінний народ на цій землі; забудьмо, що ми — давня і горда нація; забудьмо, що ми — нація титульна: ми просто — малороси, ми — хохли, які є тільки одним із сотні інгредієнтів багатоетнічного вінегрету, який називають нині громадянським суспільством та політичною нацією. Саме це хочуть нам утокмачити «теоретики» подібних «теорій» ⁹².

____________________

⁹¹ Див.: Толочко Петро. Имеет ли Украина национальную идею? // «Киевские ведомости», 20 октября 1995 г.

⁹² Див.: Карпенко Віталій. Як повернути манкурту пам'ять... — К.: Газета «Вечірній Київ», 1997. (Статті «Не так тії вороженьки... або Як ми толочимо самі себе» та «Дуля з кишені... академіка»).

Ст. 113

Поиск по сайту: