Феномен України, або сім її див за Братком - Кутинським

Коріння українського етносу, власне, української нації, сягає доісторичних часів. Нам треба знати наше минуле, щоб правильно оцінювати сучасне і прогнозувати майбутнє. Нашу історію відібрали колонізатори, обмеживши її середньовіччям (XIV-XVI століттями). Насправді ж древність української нації підтверджується численними археологічними розкопками, зокрема, біля села Мезин Чернігівської області, де наші предки жили ще 20 тисяч років тому, Кам'яної Могили під Мелітополем (ХХ-ІІ тисячоліття до нової ери), нарешті, під Трипіллям на Київщині (IV-II тисячоліття до Різдва Христового), так звана епоха Трипільської культури, відомої нині всьому світові ⁹.

ст. 14

Тут, за визнанням світової науки, була колиска індоєвропейської культури, тут з'явилися перші землероби, приручено коня, винайдено колесо, що на той час було великою ознакою прогресу тодішньої цивілізації.

Нині правда про нашу історію повертається до нашого народу. Однією з перших праць, яка ставила все з голови на ноги, було дослідження психолога Олексія Братка -Кутииського «Феномен України», оприлюднене у «Вечірньому Києві» і видане редакцією газети окремою книгою, на жаль, посмертно. Того, хто хотів би детальніше ознайомитися з оригінальними думками автора, відсилаю до самої книги. Тут же зупинюся лишень на стислому викладі семи особливостей України.

Перша — особливості території. Наша земля є однією з найзагадковіших у світі. Попри відсутність фізичних рубежів (гірські пасма, острівне положення тощо), попри перебування на перехрестях шляхів «великого переселення народів», попри тюркське сусідство і тюркський тиск, монгольську, а потім російську навалу, попри усе це — наш етногенез триває в тих самих межах протягом десятків тисячоліть. Аналіз українських традицій, способу життя, світосприймання, мислення, народних свят, звичаїв, обрядів, казок, міфів та народного мистецтва, зіставлений з даними археології, історії, антропології, етнографії, світової міфології, свідчить: багатотисячолітній етногенез на терені України охоплює один і той самий сталий народ, себто, наших пращурів, праукраїнців.

__________________________

⁹ Див.: Губко Олексій. Психологія українського народу. — К., 2003. — С 31-58.

ст. 15

Стародавній грецький історик Геродот називав ці краї Скитією. Вчені доводять, що українці й росіяни належать до різних типів — за генною характеристикою крові. На давній італійській карті (1508 р.) територію сучасної України подано під назвою Русь, Московське царство не визнавалось Руссю, писалося Московія. Таким чином, міф про старшого брата розсипається на порох.

Друга особливість України полягає в тому, що планета Земля, як доводять вчені, має ікосаедро-додекаедричний силовий каркас, який проектується у вигляді мережі з величезних трикутників і п'ятикутників. Так от, у центрі європейського силового трикутника міститься Київ. Індійські йоги зафіксували наявність особливо чистих полів високих енергій у районі Києва. Звідси — святість (близькість до високих космічних енергій) нашої землі забезпечила формування українського етносу. Звідси — феномен Києво-Печерської лаври, до якої здавна тягнулися віруючі на прощу і в печерах якої зберігаються сотнями років нетлінно мощі реальних людей.

Трете українське диво — унікальні ґрунти. Наддніпрянщина і Наддністрянщина — єдине у світі місце, де ширина чорноземної зони досягає 500 км. Недарма німці, окупувавши Україну, вагонами вивозили наш чорнозем.

Четвертий феномен — значний масив українських земель (Вінниччина, Житомирщина) з часу появи на земній кулі перших рослин та тварин (Силурійський період) жодного разу не був затоплений водами морів чи океанів. Отже, протягом сотень мільйонів років тут зберігався та нагромаджувався родючий ґрунт і найбагатший у світі генетичний фонд. Протягом усієї історії планети ця земля відігравала роль недоторканої генетичної скарбниці. Саме терен України є тим містичним місцем планети, на якому відбувається передача естафети знань від послідовно змінюючих одна одну рас (цивілізацій) земної кулі — лемурійської, атлантичної, арійської.

ст. 16

П'ята загадка України полягає у повній невідповідності надзвичайно високих ідеологічних засад формування світогляду українського етносу і примітивних умов його життя. Цей парадоксальний факт ще чекає свого дослідника.

Шосте чудо — багатство етнотворення. Якщо переважна більшість індоєвропейських народів сформовані з однієї-двох підрас, то у формуванні українського етносу брали участь усі п'ять нині існуючих підрас аріїв: індоарії, пелаги, скитоіранці, кельти-гали, тевтонці-слов'яни.

І, нарешті, сьоме диво — загадкова пасіонарність української культури, ідеології, символіки і її прив'язаність до українських земель. Таких нещадних ударів і спроб тотального винищення та асиміляції, що їх зазнали українці, по витримала б жодна із нинішніх націй ¹⁰.

Отже, наша історія, наша земля, наш народ справді є унікальними. Нам є чим пишатися. І ще ми повинні затямити: в усі часи Україну заганяли в могилу дві речі — розбрат і зрада. У княжу добу міжусобиці роз'єднували нашу силу. Яскравий приклад — поразка на Калці від монголо-татар. Занепад української (руської) державності починається з удільних чвар князів за київський престол — надто після Ярослава Мудрого. На початку XIII ст. з'являється «Слово про погибель Руської землі». Волання про єдність звучать і з Велесової книги, і зі Слова про Ігорів похід, і з Поучення Мономаха. На жаль, ці волання не знайшли та й досі не знаходять відгуку. Чи буде успішною ще одна спроба — Помаранчева революція — покаже час...

Вочевидь, саме у притупленості національної самосвідомості, у недостатності національної гордості, у відсутності почуття самоіндентичності українців і слід вбачати причини живучості синдрому меншовартісності, хохляцтва та національного самоприниження, які прищеплювалися віками і, на жаль, ще досі часто подибуються у нашому суспільстві.

________________________

¹⁰ Див.: Братко – Кутинський Олексій. Феномен України. – К. – Газета «вечірній Київ». – 1996. – С. 14 – 22

ст.17

Ось чому треба раз і назавжди кожному громадянинові України усвідомити, що ми є Українською національною державою, а українці є державною нацією. Інакше не мусить і не може бути — така логіка розвитку світової цивілізації. Тоді не виникатиме жодних сумнівів, яку державу ми мусимо збудувати, яку державну ідеологію мусимо мати, які духовні цінності мусимо відстоювати, яку відсіч повинні давати українофобству. А будемо мати свою справді національну державу — будемо мати все: доброжиток, високу культуру, умови для духовної самореалізації для всіх громадян України, незалежно від їхньої національності.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Братко - Кутинський Олексій. Феномен України. — К. — Газета «Вечірній Київ». — 1996.

Губко Олексій. Психологія українського народу. — К., 2003.

Данилів Володимир-Юрій. Солідарність і солідаризм. — К.: Видавничий дім «KM Академія», 2000.

Карпенко Віталій. Журналістика: основи професіональної комунікації. — К.: Нора-прінт, 2002.

Коновець Олександр. Український ідеал. — К.: Просвіта, 2003.

Лук'яненко Левко. Національна ідея і національна воля. — К., 2003.

Плачинда Сергій. Лебедія. Як і коли виникла Україна. — К.: Українська видавнича спілка. — 2005.

Погрібний Анатолій. Поклик дужого чину. — К.: Просвіта, 2004.

Святеє вчення. Силенкова Віра в Дажбога. — К.: Обереги.

Українська радянська енциклопедія. — Т. 7. — К., 1982.

Поиск по сайту: