|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Існують і спрощені підходи до класифікації політичних систем. Вони поділяють політичну систему на демократію і диктатуру або на демократію, авторитаризм і тоталітаризмАле більшість сучасних політологів поділяють погляди американського вченого Г.Алмонда щодо типології політичних систем. У своїй типології він спирається у якості базової характеристики політичних систем на ступінь відповідності основних форм організації і здійснення політичної влади тим політичним ідеалам, на які було зорієнтовано суспільство. На цій підставі він виділяє наступні типи політичних систем:
/. Політичні системи англо-американського типу. Вони характеризуються вільною політичною культурою, яка спирається на раціональний розрахунок, терпимість і толерантність громадян і політичної еліти. Системи цього типу стабільні, ефективні, здатні до саморегуляції. У цій системі чітко реалізується принцип розподілу влади на три гілки (законодавчу, виконавчу і судову) і чітко визначені їх функції. 2. Континентальна-європейські політичні системи. Це політичні системи, які склались у Франції, Німеччині, Італії, країнах Скандинавії. Для них характерним є існування та взаємодія елементів старих і нових культур, політичних традицій та форм політичної діяльності. Партії та суспільно-політичні об'єднання вільно функціонують у межах існуючих конституційних норм. Представницькі і виконавчі гілки влади виконують свою діяльність на основі визначених законом регламентів та процедур. 3. Доіндустріальні політичні системи (або частково індустріальні). Ці системи характеризуються досить високим ступенем поєднання елементів різних політичних культур, що призводить до прихильності великої кількості населення до протилежних традицій. Великий вплив має орієнтація населення на лідера, а не на програми уряду. Окремі виконавчі структури (армія, бюрократія) постійно перевищує свої повноваження, досить часто бере під Контроль законодавчі функції, відверто втручається в судові справи, в той же час права І свободи громадян суттєво обмежені. І недивно, що в таких країнах характер політичних відносин досить часто призводить до авторитарних форм правління. 4. Політичні системи тоталітарного типу. У політичній системі такого типу влада зосереджена в руках нечисленної політичної номенклатури (бюрократії). Засоби масової інформації перебувають під контролем держави. У суспільстві, як правило, дозволена діяльність лише однієї партії, яка контролює всі елементи політичної системи, включаючи І державу. Панує ідеологія керуючої партії. Занадто розширені функції репресивних органів. Політична активність носить дозвільний і примусовий характер. Американський політолог С. Хантінгтон, який наприкінці 60-х років розрізняв політичні системи не по традиційних видах політичних режимів, а за рівнем стабільності, організаційної «силі», ступеню стабільності інститутів, що регулюють політичну динаміку. Аналізуючи саме умови ефективної підтримки політичного порядку при здійсненні швидких соціальних змін, він зауважує наступне: «Розходження між демократією і диктатурою менше, ніж розходження між тими країнами, у яких існує консенсус, єдність, законність, організація, ефективність, стабільність, і тими країнами, у політику яких відсутні ці риси. І комуністичні тоталітарні держави, і західні ліберальні держави відносяться скоріше до категорії сильних, ніж слабких політичних систем, тому що уряди там дійсно займаються управлінням державою. Саме в цьому стабільна політична динаміка в «першому» і «другому» світах (на кінець 60-х років) відрізнялася, на думку С. Хантингтона, від хитливого і рваного ритму політичних змін у більшості держав, що розвиваються, Азії, Африки і Латинської Америки. Для стабільності системи існує чотири види загроз: загрози від помилок у визначенні цілей її подальшого розвитку; загрози з боку внутрішніх складових системи (підсистем); загрози з боку інших соціальних систем; загрози природного або стихійного характеру. Перші дві загрози в сучасних умовах найбільшою мірою впливають на політичну систему України, оскільки її політична, економічна та інші системи життєдіяльності суспільства сьогодні переходять в істотно інший стан внаслідок кардинальних змін вказаних систем Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |