Лікування. При I ступеню стенозу проводиться місцева терапія, якаспрямована на покращення венозного відтоку і нормалізації лімфовідтоку

При I ступеню стенозу проводиться місцева терапія, якаспрямована на покращення венозного відтоку і нормалізації лімфовідтоку. Сухе тепло па шию. Тепле дозоване питво, парові інгаляції. Батьки повинні забезпечити дитині вдихання зволоженого повітря через зволожнюючі пристрої, особливо у нічний час. При відсутності останніх можна використовувати пару ванної кімнати. Треба уникати впливу тютюнового диму і інших подразників на дитину.

Відволікаюча терапія сприяє перерозподілу кровоточу: зігрівання міжлопаткової ділянки, литкових м”язів, п'ят. Повітря в приміщенні повинно зволожуватись. Дитині забезпечують емоціональний і фізичний комфорт.

З медикиментозна терапіїдоцільно призначити антигістамінні засоби у вікових дозах. Госпіталізація рекомендується пацієнтам з крупом, якщо дитина має наступні симптоми:

ціаноз, гіпоксія
порушення свідомості
стрідор у спокої
наявність ознак зневоднення
Госпіталізація також рекомендується, якщо родина не в змозі належним чином надавати допомогу дитині вдома.
Дитина з II ступенєм стенозу повинна бути транспортована в стаціонар, де можливо проведення штучної вентиляції легень. Лікування дитини повинно починатися на догоспітальному етапі з продовженням в стаціонарі.

1. Інгаляція кисню. Кисень повинен бути підігрітий до температури 32 °С і зволожений. Струмінь холодного кисню, спрямований на обличча дитини, може викликати додатковий спазм гортані та рефлекторнє збільшення потреби в ньому.

Для інгаляційної терапії крупу можна застосовувати гелій є метаболічно інертний, нетоксичний газ, який можна застосовувати у поєднанні з киснем. Він має низьку в'язкість і низьку питому вагу, що дозволяє збільшить ламінарний потік повітря через дихальні шляхи. Гелій зменшує силу, необхідну для переміщення газу через дихальні шляхи і зменшує механічну роботу дихальних м'язів, що веде до зменшення дихального дістресу.

2. Седація дитини з метою зменшення інспіраторних зусиль.

3. Глюкокортикоїди. Стероїди, сприяють зменшенню набряку дихальних шляхів через їх протизапальний ефект. Застосування кортикостероїдів при середньотяжких і тяжких формах хвороби, що сприяє зменшенню симптомів крупу протягом 12-24 годин.

Дексаметазон. В більшості досліджень рекомендується введення дексаметазону по 0,6 мг / кг (внутрішньом'язево), або орально в низьких дозах 0,15-0,6 мг / кг, можливо повторне введення через 6 годин.

Преднізолон (1 мг / кг- 2 мг / кг) розподілених на 2 прийоми протягом 5, але його застосовання може бути пов'язано з виникненням рецидивів стенозу.

4. Антигістамінні препарати у вікових дозах.

5. Ретельне лікування бронхообструктивного синдрому: бронхолітики, муколітики, терапія грудної клітини. При значній обструкції здійснюється лаваж трахеобронхіального дерева впродовж декількох годин.

6. Зменшення маси тіла дитини на 3-4%, що досягається стимуляцією діурезу зі скороченням добових надходжень рідини до 80% фізіологічної потреби. Санація трахеобронхіального дерева і годування дитини перед наступним черговим введенням седативних препаратів.

До наведеної терапії, при III ступені стенозу додається обов'язкове забезпечення штучних дихальних шляхів (інтубація трахеї, трахеотомія у випадку неможливості провести в трахею інтубаційну трубку)

Інтубацію трахеї здійснюють тільки на самостійному диханні. Для зниження рефлексів з трахеї та гортаноглотки можливе зрошення ротової порожнини, носових ходів місцевими анестетиками (0,1% р-н лідокаїну).

Використовується інтубаційна трубка діаметром, менше за віковий. Віковий діаметр інтубаційної трубки (мм) визначається за формулою: вік + 16: 4.

Вагомих переваг оротрахеальної чи назотрахеальної інтубації не виявлено.

Під контролем ЧСС можливо використання інгаляції адреналіну, що дає можливість швидко зменшити набряк підзв'язкового простору, але на невизначений час. Як монотерапіястенозу інгаляція адреналіну не може використовуватися.

Небулайзерна терапія вазоконстрикторами.

Епінефрин (адреналін) стимулює альфа-,-beta1 і beta2-адренергічні рецептори, що призводить до бронходіпятації, збільшення периферичного судинного опору, гіпертензії, підвищенню хронотропної серцевої діяльності, а також володіє позитивним інотропним ефектом. Це звужує прекапіляри артеріол, тим самим зменшуює набряк дихальних шляхів. Із-за можливих несприятливих наслідків - тахікардії і гіпертонії, епінефрин (адреналін) призначається дітям із тяжким перебігом хвороби хвороби. Вплив адреналіну є тимчасовими, і полегшення симптомів зберігаються протягом не більше ніж на 2 годин.

Дозування епінефрину (адреналіну):

5 мл (5 мг) 1:1000 розчину у 2 мл фізіологічного розчину через небулайзер;.

Дозування в залежності від маси тіла 2.25% розчину для небулайзера у суміші з 3 мл фізіологічного розчину:
<20 kg: 0.25 mL
20-40 kg: 0.5 mL
>40 kg: 0.75 mL

При необхідності інгаляцію епінефрину (адреналіну) можна повторити через 20-30 хвилин.

При IV ступеню стенозу проводиться серцево-легенева реанімація, лікування набряку-набухання головного мозку.

Профілактика
Специфічної профілактики крупу не існує. Але оскільки круп є інфекційною хворобою доцільно засоби профілактики ГРВІ, уникати впливу на дихальну систему дитини таких подразників, як тютюновий дим.

Поиск по сайту: