Етіологія

Стенозуючий ларинготрахеобронхіт (круп)

Ларінготрахеобронхіт - вірусна інфекція верхніх дихальних шляхів, що викликає різні ступені обструкції дихальних шляхів.

Етіологія.

Найчастіше круп викликається вірусом парагрипу 1-го типу, хоча тип 2 і тип 3 парагрипу, також можуть викликати захворювання.

Причиною круп можуть бути також інші віруси:

• парагрипу
• вірус грипу А
• респіраторний синцитіальний вірус
• аденовірус
• ентеровіруси
• реовіруси

• вірус кору

· вірус вітряної віспи

Патогенез.
Ларінготрахеобронхіт та стенозуючий ларінготрахеобронхіт (круп)- хвороба, яка вражає головним чином дітей. У початковому (продромальному періоді) протягом декількох днів відзначається лихоманка та ознаки гострої інфекції верхніх дихальних шляхів. При поширенні інфекції на проксимальний відділ трахеї виникає дифузне запалення з ексудатом і набряком у підзв'язковому просторі що, в свою чергу, призводить до звуження дихальних шляхів.

Особливості анатомічної будови верхніх дихальних шляхів обумовлюють схильність до розвитку стенозів у дитячому віці. Так, кільце перстнеподібного хрящя трахеї (безпосередньо у підзв'язковій ділянці) є найбільш вузькою частиною дихальних шляхів у дитини. Тому навіть невеликий набряк в цій ділянці може викликати значну обструкцію

дихальних шляхів.

Рентгенологічна картина ларингіту. Ендоскопічна картина ларингіту www.scielo.br/scielo.php?pid=S0034-7299200600medical-dictionary.thefreedictionary.com/Lary...

Статеві особливості
Поширеність вище у чоловіків, ніж у жінок із чоловіками й жінками у співвідношенні близько 2:1.
Вікові особливості

Хвороба найбільш часто зустрічається у дітей у віці від від 3 місяців до 3 років. Середній вік початку хвороби становить 18 місяців. Найбільш небезпечним ларінготрахеобронхіт може бути у дітей віком понад 6 років.
Клініка.
У перші декілька днів захворювання у дитини спостерігаються симптоми ГРВІ з помірним підвищщенням температури,нежитю,та кашлю.
Як правило, в період з 6 вечора і 6 ранку, у дитини розвивається стрідор (затруднення вдиху), хрипота, і грубий гавкаючий кашель.
Батьки можуть повідомляти про симптоми погіршення на другу ніч

хвороби.

У 11-43 % дітей, що перенесли вірусне захворювання (грип, парагрип, кір тощо) формується набряк підзв'язкового простору, який є найвужчим місцем гортані у дітей. Швидке збільшення набряку у вказаних місцях зумовлено аеродинамічними особливостями, що виникають при збільшенні інспіраторних зусиль і збільшенні газотоку через просвіт гортані (закон Бернулі). Порушення дихання (іпспіраторна задишка) зумовлено опіром під час вдоху (верхній обструктивно-констриктивний тип гострої дихальної недостатності).

Стеноз підзв'язкового простору поділяють на І, II, II, IV ступінь. Ступінь стенозу встановлюється за сукупністю клінічних ознак, провідними з яких є характеристики параметрів дихання.

І ступінь стенозу характеризується такими ознаками: сиплий голос, гавкаючий кашель, незначне подовження вдиху, непостійнаінспіраторна задишка при фізичному навантаженні і під час плачу. Ступінь інспіраторних зусиль може бути різним. Ціаноз відсутній при диханні кімнатним повітрям, може з'являтися при фізичному навантаженні та під час плачу. Показники кислотно-лужного стану крові в межах норми.

II ступінь стенозу характеризується неспокоєм дитини, постійно намагається знайти положення, при якому зменшиться опор під час вдиху. До ознак, що характерні для І ступеню стенозу приєднуються постійна наявність інспіраторної задишки. Під час вдиху задіяна допоміжна мускулатура, втягування слабких місць грудної клітини (над- та підключичні ділянки), міжреберні проміжки, грудина наближується до хребта. Ступінь прояву цих ознак може бути різним. Але постійно наявний „симптом гойдалки", який однаково виявляється при кожному вдихі. В легенях вислуховується жорстке дихання (інтерстиціальний набряк легень) і велика кількість хрипів. Дихання шумне, чутне на відстані. З'являється периферичний спазм судин, який супроводжується тахікардією і гіпертензією. Ціаноз при диханні кімнатним повітрям. За даними КОС визначається компенсований метаболічний ацидоз з дефіцитом основ. Під час контролю шлунково-кишкового вмісту визначається „кавова гуща".

/// ступінь стенозу. До вище перелічених ознак додаються порушення свідомість дитини (дитина реагує лише на сильний подразнюючий фактор - тактильні, звукові, світлові подразнювачи). З'являється апное, як наслідок виснаження дитини, оскільки подоланні опору під час вдиху є дуже енерговиснажливий процес. Зменшується „симптом гойдалки", але не зникає. Найбільше він виражений під час перших вдихів після апное. Перед апное „симптом гойдалки" максимально зменшується і навіть може з'явитися „лад'євидний живіт". Під час УЗД можна визначити зміщення органів черевної порожнини в бік плевральної порожнини. Під час аускультації реєструються хрипи крепітуючого характеру, що свідчить про альвеолярний набряк легень. Зберігається гіпертензія, тахікардія, з'являються екстрасистоли. Ціаноз зберігається навіть при інгаляції кисню. В крові реєструється декомпенсований змішаний ацидоз.

IV ступінь стенозу. Дитина втомлюється боротися з задухою. Зникають „симптом гойдалки", шум під час вдиху. Складається невірний висновок, що хвороба відступає, але свідомість у дитини відсутня, ціаноз змінюється на блідість. Можуть виникати судоми, мимовільна дефекація. Артеріальний тиск не визначається, з'являється брадикардія.

Диференційну діагностику треба проводити з травматичним стенозом, рубцевим стенозом гортані і трахеї внаслідок їх хімічного і термічного ураження, а також іншими видами верхнього обструктивно-констриктивного типу гострої дихальної недостатності.

Особливо необхідна диференціація з гострим епіглотитом, який небезпечний швидкою обтурацією входу в гортань ураженим надгортанником з летальним наслідком.

Поиск по сайту: