Відповідно до статті 129 КЗпП України відрахування з вихідної допомоги не здійснюються

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи (у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або вагітністю та пологами, виконанням працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час, службовим відрядженням, змушеним прогулом, направленням працівників на обстеження до медичних закладів та в інших випадках), вихідної допомоги здійснюються шляхом множення середньоденного (погодинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (погодин­на) заробітна плата визначається діленням суми заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Відображення в обліку операцій з нарахування та виплатою працівникам заробітної плати в обліку наведено в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

ВІДОБРАЖЕННЯ НА РАХУНКАХ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НАРАХУВАННЯ ТА ВИПЛАТИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

5. Облік утримань із заробітної плати. Утримання та сплата податків і платежів до органів державного пенсійного і соціального страхування.

З нарахованої заробітної плати працівників здійснюються обов'язкові та добро­вільні утримання.

До обов'язкових утримань відносять:

— прибутковий податок;

— утримання до Пенсійного фонду;

— утримання до фонду соціального страхування;

— утримання до фонду соціального страхування на випадок безробіття;

— утримання за виконавчими листами та приписами нотаріальних контор на користь юридичних та фізичних осіб.

За письмовою згодою працівника (на підставі поданої заяви) можуть здійснюва­тись такі утримання з нарахованої заробітної плати:

• профспілкових внесків;

• сум недостач матеріальних цінностей та грошових коштів;

• за товари, придбані в кредит;

• погашення отриманої позики;

• невикористані підзвітні суми;

• відрахування на індивідуальне соціальне страхування;

• інші утримання.

Невикористані і неповернені своєчасно в касу підзвітні суми, надлишково виплачені суми внаслідок облікових помилок, суми збитку, заподіяні працівником підприємству в розмірі не більше від середньомісячного заробітку, суми отриманих відпускних за невідпрацьований період, суми авансів, виплачених у рахунок заро­бітної плати утримуються без письмової згоди працівника на підставі наказу керів­ника підприємства.

Облік утримання податків та платежів

Оподаткування доходів працівників здійснюється за вимогами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. № 889-ГУ (далі — За­кон). Об'єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід (ЗМОД) працівника, до складу якого відносять доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати і винагороди, нараховані (виплачені) працівникові згідно з умовами трудового або цивільно-правового договору. Обов'язок з нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб покладається на підприємство (організацію, установу), що виплачує заробітну плату, і визначається як податковий агент.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування ви­значається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування — фонду обов'язкового державного соціального страху­вання у зв'язку з утратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням, і фонду обов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Отже, внески до перелічених фондів утримуються з нарахованої основної і додаткової заробітної плати, заохочувальних та компенсаційних виплат (включаючи виплати в натуральній формі).

Утримання в соціальні фонди здійснюється з таких нарахованих виплат, що відносяться до фонду заробітної плати підприємства (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

ТАБЛИЦЯ УТРИМАНЬ ВНЕСКІВ І ПЛАТЕЖІВ ДО СОЦІАЛЬНИХ ФОНДІВ З ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування утримується в таких розмірах:

— 1 % від об'єкта оподаткування, якщо загальний місячний оподатковуваний дохід працівника не перевищує 150 грн за місяць;

— 2 % від об'єкта оподаткування, якщо загальний місячний оподатковуваний дохід працівника перевищує 150 грн за місяць.

Для фізичних осіб, що мають статус державного службовця, встановлено таку шкалу відрахувань до Пенсійного фонду:

1% з частки сукупного оподатковуваного доходу, що не перевищує 150 грн;

2% з частки сукупного оподатковуваного доходу в розмірі від 151 до 250 грн;

3% з частки сукупного оподатковуваного доходу в розмірі від 251 до 350 грн;

4% з частки сукупного оподатковуваного доходу в розмірі від 351 до 500 грн;

5% з частки сукупного оподатковуваного доходу що перевищує 501 грн.

При утриманні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з нарахованого працівникові заробітку складається запис:

Дебет 661 «Розрахунки за заробітною платою»; Кредит 651 «За пенсійним забезпеченням».

Якщо розмір загального місячного доходу працівника у 2004 році більше ніж 2660 грн, то пенсійні внески з нього не утримуються. Надалі максимальна величина витрат на оплату праці одного працівника за місяць, вище від якої пенсійні внески не утримуються, буде щороку встановлюватись на рівні семи середніх заробітних плат попереднього календарного року.

Внесок до фонду обов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням утримується відповідно до Закону України «Про розміри внесків на деякі види за­гальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 № 2213 з нарахованого місячного сукупного доходу працівника в розмірі 0,5 % незалежно від розміру оподатковуваного доходу працівника. При утриманні внеску складається запис:

Дебет 661 «Розрахунки за заробітною платою»; Кредит 652 «За соціальним страхуванням».

Перерахування внесків до Пенсійного фонду здійснюється одночасно з випла­тою заробітної плати, але не пізніше від 20 календарних днів після закінчення міся­ця, в якому заробітна плата була нарахована. Отже, збори до Пенсійного фонду по­винні сплачуватись, навіть якщо заробітна плата не виплачувалась.

Порядок і ставки нарахування внесків на обов'язкове страхування на випадок безробіття визначено Законом України «Про розмір внесків на деякі види загально­обов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 № 2213-Ш. Внесок до фонду обов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття утримується з нарахованого місячного сукупного доходу працівника у розмірі 0,5 % незалежно від розміру оподатковуваного доходу працівника. При утриманні внеску складається запис:

Дебет 661 «Розрахунки за заробітною платою»; Кредит 653 «За страхуванням на випадок безробіття».

06'єктом оподаткування прибутковим податком є заробітна плата, включена до ЗМОД, за вирахуванням внесків на всі види соціального страхування.

Ставка оподаткування для заробітної плати незалежно від того, чи це основне, чи друге місце роботи за трудовим договором (робота за цивільно-правовими дого­ворами), становитиме:

— з 1 січня 2004 року — 13 % об'єкта оподаткування;

— з 1 січня 2007 року — 15 % об'єкта оподаткування.

Для окремих категорії працівників об'єкт оподаткування може бути зменшений з урахуванням податкових соціальних пільг, які застосовуються тільки за одним міс­цем роботи, яке визначає для себе працівник самостійно шляхом подання письмо­вої заяви визначеної форми. Граничний рівень заробітної плати, який дає право на застосування податкових соціальних пільг, визначається на рівні місячного прожи­ткового мінімуму, встановленого на одну працездатну особу, помноженого на кое­фіцієнт 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. У 2004 р. — 510 грн (365 х 1,4 з урахуванням округлювання до 10). Якщо працівник має право на кілька соціальних пільг, то він може вбрати найбільшу, але лише одну з можливих.

На перехідний період (2004—2007 рр.) встановлюються понижувальні відсотки до податкової соціальної пільги, передбаченої п. 6.1.1 (2004 р. — 30 %, 2005 р. — 50 %), 2006 р. — 80 %)

Приклад. У січні 2004 року працівникові Петришину Є.В. була нарахована за­робітна плата за основним місцем роботи 450 грн. Прожитковий мінімум станом на 1 січня 2004 року становить 365 грн (за проектом Закону України «Про затвер­дження прожиткового мінімуму на 2004 рік» — 382,74 грн). Мінімальна заробітна плати з 1 грудня 2003 року становить 205 грн. Отже, розмір соціальної пільги буде 61,50 грн (30 %) від 205 грн.

Отже, із заробітної плати Петришина Є.В. будуть здійснені такі утримання:

При утриманні податку з доходів громадян складається такий обліковий запис:

Дебет 661 «Розрахунки за заробітною платою»;

Кредит 641 «Розрахунки за податками».

Податок на доходи громадян сплачується в бюджет одночасно з виплатою заро­бітної плати, але не пізніше 30 числа наступного за звітним місяця. При сплаті податку складається такий обліковий запис:

Дебет 641 «Розрахунки за податками»;

Кредит 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Облік інших утримань

В окремих випадках підприємство може утримати суми з нарахованої заробіт­ної плати без згоди працівника. Наприклад, невикористаний аванс, прострочені від­сотки за позиками, сума збитку, заподіяного підприємству з вини працівника, в розмірі не менше від середньомісячної заробітної плати, сума відпускних при на­данні відпустки за невідпрацьований період (авансом). При цьому слід дотримува­тись вимоги Кодексу законів про працю, за якою утримання не повинні перевищу­вати 20 % заробітної плати до виплати, а в окремих випадках — 50 %. При утриманні аліментів на неповнолітніх дітей розмір утримань не повинен перевищу­вати 70 % заробітної плати до виплати.

Облік утримань з нарахованої заробітної плати працівників на рахунках наведе­но в табл. 5.2.

Таблиця 5.2

ВІДОБРАЖЕННЯ НА РАХУНКАХ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ УТРИМАНЬ З НАРАХОВАНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ПРАЦІВНИКІВ

При проведенні утримань із нарахованої заробітної плати слід пам'ятати, що загальний їх розмір не повинен перевищувати 20 %. У випадках, передбачених чинним законодавством, — до 50 % заробітної плати до виплати. При від­буванні виправних робіт і утриманні аліментів — до 70 % заробітної плати до виплати.

Утримання аліментів із заробітної плати працівника здійснюється на підставі виконавчого листа, оформленого за рішенням суду або на підставі письмової заяви працівника при добровільній згоді сплачувати аліменти. Виконавчі листи або отри­мані заяви працівників реєструються у спеціальному журналі із зазначенням дати їх отримання. Утримання аліментів здійснюється в розмірах, передбачених виконав­чими документами або обумовлених у заяві із суми заробітку після оподаткування. Аліменти утримуються із сум нарахованої заробітної плати без урахування наданих працівникові гарантійних та компенсаційних виплат. Висилання аліментів отримувачу через відділення зв'язку здійснюється за рахунок платника аліментів (включаючи ПДВ на послуги пересилання).

6.Облік розрахунків з персоналом по оплаті праці.

Аналітичний облік розрахунків із працівниками здійснюється за кожним з них за табельними номерами.

Для обліку розрахунків із працівниками використовуються такі форми типових документів:

—розрахунково-платіжна відомість (форма П-49);

—розрахункова відомість (форми П-49, П-50);

—розрахунок заробітної плати (форма П-52);

—платіжна відомість (форма П-53);

— особовий рахунок (форми П-54, П-54а);

— нагромаджувальна картка виробітку і заробітної плати (форма П-55).

Нарахування заробітної плати працівникам здійснюється в розрахунковій відо­мості (форма П-50). У відомості за кожним працівником розраховується: нараху­вання заробітку і виплати за звітний місяць, утримання із заробітної плати і заробі­тна плата до видачі. Визначення відрядного заробітку проводиться з використанням нагромаджувальних карток обліку виробітку і заробітної плати (форма П-55) або в нагромаджувальних картках обліку заробітної плати (форма П-56) За нею здійсню­ється також і виплата заробітної плати. До розрахункової відомості відкривається платіжна відомість (форма ГТ-53), за якою виплачуються суми до видачі працівни­кам. Якщо у відомості є графа «Підпис в отриманні», то така відомість називається розрахунково-платіжною (форма П-49).

Для отримання інформації про суми нарахованої заробітної плати за попередні періоди за кожним працівником ведеться особовий рахунок (форма П-54, П-54а), у якому окрім загальних відомостей про працівника вказуються щомісячні суми на­рахованої заробітної плати. Особові рахунки (а за їхнього браку — розрахункові або розрахунково-платіжні відомості) зберігаються протягом 75 років з дати їх за­повнення.

Виплата заробітної плати здійснюється з каси підприємства в 3-денний період (включаючи день отримання коштів з банку). Якщо не всі працівники в цей термін отримали заробітну плату, то проти них у відомості ставиться штамп або здійсню­ється вручну запис «Депоновано». Невиплачені суми заносяться касиром в реєстр депонованої заробітної плати.

Бухгалтер перевіряє правильність визначення депонованих сум. На їх загальну величину складається видатковий касовий ордер. Депоновані суми повертаються на рахунок у банку і виплачуються працівникам на їх вимогу. Аналітичний облік де­понованих сум ведеться в журналі обліку депонованої заробітної плати або в ре­єстрі, синтетичний облік — в Журналі 5 або 5-А.

Заробітна плата може перераховуватись працівникам на їх індивідуальні рахун­ки (наприклад рахунки пластикових карток) в установах банків.Заробітна плата має виплачуватись працівникам регулярно в терміни, визначені колективним договором, двічі на місяць. Перерва між виплатами заробітної плати не повинна перевищувати 16 днів. Якщо день виплати заробітної плати припадає на вихідний або святковий, то заробітна плата виплачується попередньо.

Підприємство зобов'язане проводити індексацію нарахованої працівникам заробіт­ної плати у зв'язку з недодержанням строків її виплати та у зв'язку зі зростанням цін.

7. Облік розрахунків з персоналом по інших операціях.

Облік витрат на відпустки працівників.

Право на відпустки мають усі громадяни України; його гарантується ст. 45 Кон­ституції України. Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 р. — ВР (ст. 4) визначаються такі види оплачуваних підприємством відпусток:

—щорічна основна і додаткова відпустка;

—додаткова відпустка у зв'язку з навчанням;

—творча відпустка;

—соціальні відпустки (відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка
з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та ін.);

—додаткова відпустка працівникам, що мають дітей;

—відпустка без збереження заробітної плати;

—інші види відпусток.

При наданні соціальних відпусток (відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) працівникам виплачується допомога виходячи з їх середньої заробітної плати.

Основна відпустка надається щороку всім без винятку працівникам. її мінімаль­ний термін не може бути менше, ніж 24 календарні дні. Тривалість щорічної основ­ної відпустки для окремих категорій працівників визначена ст. 6 Закону. Ново­прийнятим працівникам перша основна відпустка може надаватись лише через 6 місяців безперервної роботи.

Додаткові відпустки надаються працівникам згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1290. Постановою затверджений список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці. Робота на таких виробництвах чи в особливих умовах дає право на такі відпустки."

—у зв'язку зі шкідливими умовами праці (до 35 календарних днів);

—за особливий характер роботи (до 7 календарних днів).

Розрахунок кількості днів відпусток здійснюється в календарних днях. Макси­мальна тривалість основної й додаткової відпусток — 59 днів, для працівників, зай­нятих на підземних роботах, — 69 днів.

Сума оплати працівникам за час відпустки визначається виходячи із середньої заробітної плати працівників за останні 12 місяців перед місяцем надання відпуст­ки. Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Ка­бінету Міністрів України від 8.02.1995 №100 (зі змінами від 16.05.95 № 348, 24.02.97 №185, 30.07.99 №1398).

При визначенні середньої заробітної плати беруться до уваги основна заробітна плата, доплати і надбавки, премії та одноразова виплата за підсумками роботи за рік (1/12). Не враховуються при визначенні середнього заробітку виплати за вико­нання окремих доручень, одноразові та компенсаційні виплати, пенсії, заробітна плата за сумісництвом, відсотки та дивіденди. Якщо працівник не мав заробітної плати не зі своєї вини, то відпускні нараховуються виходячи з установленої йому тарифної ставки чи посадового окладу.

Нарахування виплат за час відпусток здійснюється діленням сумарного заробіт­ку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або менший фактично відпра­цьований час за винятком святкових і неробочих днів, визначених законодавством. Для розрахунку відпустки можна скористатися формулою:

де В — сума виплат за час відпустки;

п — кількість місяців, за які додається заробіток;

З_п — заробіток працівника за місяць;

Д — доплати і надбавки, передбачені чинним законодавством;

К_д — календарні дні року чи меншого відпрацьованого періоду;

С_д — святкові дні;

Т — кількість днів відпустки.

Якщо працівник не відпрацював 12 місяців, та відпустки нараховуються з ура­хуванням фактично відпрацьованих місяців і суми отриманого заробітку.

Приклад. Наказом керівника робітнику Петришину І. М. за його заявою надана відпустка тривалістю 28 календарних днів з 1 жовтня до 28 жовтня. За останні 12 місяців працівник отримав такі виплати: заробітна плата — 4680 грн, премії за ре­зультати роботи — 2100 грн, допомога з тимчасової непрацездатності — 86 грн, виплати за відрядження — 120 грн.

Для розрахунку суми відпустки використовується попередня формула:

Розрахунок нарахуваннят виплати за відпрацьований час (2 дні) наведено в таблиці 7.1.

Таблиця 7.1

ВІДОБРАЖЕННЯ НА РАХУНКАХ ОБЛІКУ НАРАХУВАННЯ ЗАРПЛАТИ І ВІДПУСКНИХ ПРАЦІВНИКУ

Заробіток працівника Петришина І. М. за жовтень до видачі становив 454,03 грн (534,76 + 36,12 - 99,73 - 11,42 - 2,85 - 2,85)

Святкові та неробочі дні, які припадають на період відпустки, у розрахунок три­валості відпустки не включаються і не оплачуються. Вони збільшують тривалість відпустки.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникам щорічної відпустки (ос­новної і додаткової) не повинна бути меншою 24 календарних днів.

Поиск по сайту: