ПОКАЗНИКИ ДІЛОВОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ АКТИВНОСТІ, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ ОСОБЛИВОЇ УВАГИ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ЖЦКПП

Серед показників фінансової та ділової активності варто виділити: показники ліквідності, показники оцінки фінансового стану, показники обіговості, показники рентабельності.

До найважливіших показників ліквідності слід віднести коефіцієнт абсолютної ліквідності, уточнений коефіцієнт ліквідності, загальний коефіцієнт ліквідності, оборотний капітал, коефіцієнт маневреності.

Фінансовий стан підприємства характеризують такі показники як коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт фінансування, коефіцієнт інвестування, коефіцієнт інвестування власних джерел й довгострокових активів, коефіцієнт забезпечення позаоборотних активів, показник співвідношення оборотного й позаоборотного капіталу, рівень функціонування капіталу.

До показників обіговості відносять коефіцієнт загальної обіговості, обіговість основних засобів, коефіцієнт обіговості матеріальних оборотних засобів, коефіцієнт обіговості оборотних засобів, коефіцієнт обіговості власного капіталу, коефіцієнт обіговості постійного капіталу, коефіцієнт обіговості функціонуючого капіталу.

Показниками рентабельності, які розподіляються на дві групи - рентабельності капіталу та рентабельності продаж - є: рентабельність активів, рентабельність капіталу, рентабельність інвестицій, рентабельність постійного капіталу, рентабельність функціонуючого капіталу; рентабельність операцій за балансовим прибутком, рентабельність основної діяльності, рентабельність інших операцій, показник чистого доходу.

Отож, належне вивчення показників ділової та фінансової активності підприємства надасть змогу швидко відреагувати на первістки кризового стану, створити умови щодо подальшого погіршення фінансового стану на підприємстві чи визначити шляхи подолання негативних фінансових параметрів діяльності.

5. Шляхи подолання фінансової кризи (покращення фінансового стану) на підприємстві

Фінансова криза на підприємстві - це, найчастіше, результат неефективної роботи певних підрозділів підприємства на попередніх етапах його життєвого циклу. Вона може бути наслідком кризи збуту, організаційної кризи, навіть кризи управління персоналом, спричиняючи розгортання виробничо-технологічної кризи на підприємстві, приводячи його до повного банкрутства, потреби докорінної зміни як напрямків діяльності підприємства, так і його внутрішнього економічного механізму.

Шляхами подолання фінансової кризи (покращення фінансового стану) на підприємстві є:

- фінансова дисципліна;

- постійний моніторинг виробничо-господарської діяльності підприємства;

- скорочення прострочених зобов'язань;

- підвищення ліквідності майна;

- використання більш прогресивних методів управління фінансово-економічною діяльністю, що сприятиме зростанню ефективності управління;

- здійснення реструктуризаційних заходів у сфері фінансів;

- проведення фінансового оздоровлення підприємства (санації) та ряд інших заходів.

Зрозуміло, що для виходу з кризового стану та поліпшення фінансового стану дані заходи буде вирізняти більша чи менша глибина, комплексність системний характер прояву, радикальність проведених заходів, більша чи менша жорсткість контролю за їх виконанням і т.д.

Лише за умов комплексного підходу до вирішення проблем фінансового характеру можливе швидке (протягом 1-3 років) відновлення фінансового стану підприємства, що підтверджує як досвід високорозвинених країн, так й досвід діяльності підприємств в умовах перехідної економіки.

Висновок

Отже, фінансова діагностика являє собою окремий, мало

досліджений вид діагностики, новий напрямок аналізу і, як

наслідок, нову характеристику управління. Слід уточнити, що

діагностика не заміняє функцію управління – аналіз, а істотно

доповнює її. Фінансова діагностика органічно пов’язана з аналізом.

Однак цілком ідентифікувати фінансовий аналіз і діагностику

неможливо. Узагальнення та аналіз основних підходів до визначення

діагностики в економічній літературі дозволяє зробити висновки,

що концепція діагностики на сучасному етапі ще не склалася і

потребує подальшого глибокого вивчення та розвитку. Це

зумовлюється багатьма чинниками і, зокрема, тим, що правильна

оцінка ситуації, отримана на базі повної і достовірної інформації, є

основою прийняття зважених і адекватних управлінських рішень.

Така оцінка визначає стиль, прийоми і методи управління. В

залежності від сфери прийняття управлінських рішень діагностика

і її інструментарій будуть також мати різну спрямованість – це, з

одного боку, прийоми і методи економічного аналізу, а з іншого –

економіко-математичний апарат, пов’язаний з теорією

розпізнавання і розв’язанням задач в умовах невизначеності

середовища. На основі аналізу існуючих підходів до визначення

діагностики нами сформовано авторське визначення поняття

„фінансова діагностика”, згідно якому: фінансова діагностика – це

частина фінансового аналізу, що акумулює знання про побудовудіагнозу про фінансовий стан об’єкта діагностування, причини і

перспективи його зміни, про можливі відхилення від нормального

режиму роботи. Фінансова діагностика є частиною не тільки аналізу, але й

економічної діагностики.

Загальні і відмінні риси фінансової діагностики й аналізу на

мікрорівні представлені в табл. 1. В основу порівняльного аналізу

покладені наступні основні, найбільш загальні методологічні

характеристики: предмет дослідження; основні задачі;

інформаційна основа; основні результати дослідження.

Список використаної літератри

Поиск по сайту: