Трихостронгілідози (Trichostrongylidoses)

Хвороби жуйних тварин, спричинювані нематодами родів Trichostrongylus, Ostertagia, Наетопсhиs, Nетаtоdirus р_0ДИНИ Trichostrongylidae підряду Strongylata, характеризуються запальними процесами травного каналу, схудненням і загибеллю тварин. Хворіють також кролі й зайці.

Збудники. Тrісhоstroпgylus соlиbrіfоrтіs, Т. ахеі — тонкі,сіро-білого кольору нема­тоди, ротова капсула слабко виражена, головний кінець тонкий. Самці завдовжки від 3,4 до 4—6 мм, самки — від 4,6 до 6 мм. Гельмінти паразитують у шлунку і тонких кишках жуйних тварин.

Оstertagia сіrситсіпсtа має невелику ротову капсулу, на поверхні кутикули 16—18 борозен. Самець завдовжки 9,8—10,6 мм, на тілі розміщені шийні сосочки. Має дві спікули темно-коричневого кольору. Хвостова бурса добре розвішена, з трьома лопа­тями. Самка розміром 12,5—13,5 мм, хвостовий кінець загострений. Отвір вульви прикритий кутикулярною складкою. Паразитують гельмінти в сичузі.

Наетопсhus сопtоrtus має тонкий головний кінець, два шийних сосочки, у руди­ментарній ротовій капсулі міститься один хітиновий зуб. Самець завдовжки 18—23 мм із дуже розвиненою хвостовою бурсою, двома спікулами розміром 0,49—0,54 мм і рульком. Самка завдовжки 26—35 мм. Вульва розміщена в задній третині тіла, при­крита одним, двома чи трьома клапанами. За життя гельмінти червоно-рожевого ко­льору. Паразитують у сичузі.

Яйця (стронгілідного типу) овальні, світло-сірого кольору (подібні до інших яєць стронгілят жуйних).

Nematodirus spathiger має невелику ротову капсулу з одним зубом, головна везику­ла округлої форми. Самець завдовжки 8—9 мм, хвостова бурса має три лопаті. Спіку­ли розміром 0,9—1,2 мм. Самка завдовжки 12—20 мм, хвостовий кінець тупий, з гос­трим шипом. Яйця сірого кольору, еліпсоїдної форми, дуже великі (0,22 х 0,136 мм), незрілі, виділяються на стадії 6—9 бластомерів. Гельмінти паразитують у сичузі й тон­ких кишках жуйних тварин.

Збудйиками трихостронгілідозів кролів та зайців є Trichostrongylus retortaeformis і Т. іпstаbіlis; Нетаtоdirus аsріпоsus і Оbеlіsсоides lероris. Це гель­мінти дуже малих розмірів, яких важко виявити неозброєним оком. Морфологічні ознаки такі самі, як і інших стронгілят. Яйця паразитів строн­гілідного тцпу.

Цикл розвитку. Стронгіляти травного кананлу - геогельмінти. Личинки розвиваються у зовнішньому середовищі впродовж 7—12 діб. Жуйні тварини заражаються при заковтуванні інвазій­них личинок разом з травою і водою. Личинки проникають під слизову оболонку шлунка або кишок, двічі линяють, потім повертаються в порожнину органа і до­сягають статевої зрі­лості через 3—4,5 тиж­ня. В організмі тварин гельмінти живуть 5— 8 міс.

Зараження кролів личинками стронгілят відбувається перорально або через шкіру.

Епізоотологічні да­ні. Значне поширення стронгілятозів спричи­нюють часті атмосфер­ні опади, багата рос­линність і скупчене утримання тварин на обмежених пасовищах. Жуйні тварини заражаються впродовж усього пасовищного сезону. Вікову стійкість овець проти зараження збудниками не встановлено, однак висока інтенсивність інвазії спостерігається серед ягнят і молодняку поточного року народження. Навесні ягнята можуть заражатися личинками стронгілят в кошарах, на пасовищах. Інвазійні яйця паразитів легко витримують вологість і можуть зимувати.

Патогенез та імунітет. Патогенний вплив стронгілят на організм хазяїна залежить від виду паразита, інтенсивності інвазії, стадії розвитку нематод та індивідуальних особливостей організму тварини. Личинки четвертої й п'ятої стадій проникають у підслизову оболонку сичуга або кишок, травмують їхні стінки, гальмують діяльність травних залоз. Внаслідок цього порушується секреторно-моторна функція травного каналу, з'являється дисбактеріоз, в органах і тканинах створюється дефіцит макро- та мікроелементів. Слизова оболонка перестає бути надійним бар'єром для патогенної мікрофлори. Статевозрілі паразити в основному живляться кров'ю, що призводить до зниження рівня гемоглобіну і розвитку анемії. У місцях їхньої локалізації нерідко можна спостерігати гіперемію та крововиливи.

При кишкових гельмінтозах імунітет ненапружений.

Клінічні ознаки. У дорослих тварин стронгілятози мають су б клінічний пе­ребіг, у ягнят і молодняку ознаки хвороби більш виражені. Восени у молодих тварин відмічають гастроентерити (в період масової міграції личинок у підслизовий шар тон­ких кишок), проноси, запори, спрагу, інтоксикацію внаслідок порушення секреції травлення, анемію, гідремію тканин. Тварини виснажені, малорухливі, апетит по­гіршений. Гинуть від кахексії. У разі високої інтенсивності інвазії перебіг процесу швидший і гостріший. Змішана інвазія, (фасціольоз, буностомоз, трихостронгілідози) спричинює у жуйних тварин більш виражені ознаки хвороби.

Патолого-анатомічні зміни. Трупи виснажені. При шлунково-кишкових стронгілятозах спостерігаються ката­ральне або катарально-фібринозне запа­лення сичуга, тонких кишок, утворення на слизовій оболонці специфічних па­разитарних гранульом та скупчення гельмінтів. У передньому відділі травного каналу виявляють слиз різної консис­тенції, слизова оболонка кишок місця­ми потовщена, з великими крапчастими крововиливами. Мезентеріальні лімфовузли збільшені, соковиті на розрізі. Відміча­ють атрофічні й дегенеративні зміни в печінці.

Діагностика. Враховують епізоотологічні_; дані, клінічні ознаки, патолого-анатомічні зміни та приводять лабораторне дослідження фекалій методом Фюллеборна. Виявляють яйця гельмінтів. Личинок культивують. Легко визначають лише паразиту­вання N. sparthiger за характерною будовою яєць. Розтин трупів тварин проводять ме­тодами неповного або повного гельмінтологічного розтину сичуга й кишок. Личинок четвертої й п'ятої стадій виявляють у зскрібках зі слизової оболонки кишок, виготов­ляють препарати за допомогою компресорію і розглядають їх під мікроскопом. Вміст сичуга й кишок вивертають, потім розрізають на невеликі шматки,і кладуть у теплу воду. Залишають за кімнатної температури на 10—12 год. Осад збирають і розгляда­ють під мікроскопом, виявляють личинок. Якщо замість води взята фізіологічний розчин і помістити нарізані шматки органів у термостат (37—38 кількість личи­нок в осаді буде більшою.

Для виявлення дорослих гельмінтів вміст сичуга або кишок, а також змиви зі стінок цих органів поміщають у циліндричну посудину і досліджують методом послідовних промивань. Осад розглядають за допомогою лупи або мікроскопа.

Лікування. Застосовують антигельмінтики широкого спектра дії з груп бензімідазолу, макроциклічних лактонів, левамізолу в тих самих дозах, що й при інших кишко­вих нематодах жуйних тварин.

Є дані про задовільну ефективність препаратів на основі фенбендазолу при пероральному їх застосуванні кролям у дозах 5 мг/кг щодня впродовж п'яти діб.

Профілактика та заходи боротьби. Про­водять планові діагностичні обстеження та профілактичні дегельмінтизації молодняку й дорослих тварин. Створюють культурні пасовища, організовують їхню зміну через кожний тиждень, очищають від гною коша­ри, загони; обладнують місця водопою.

Для профілактики трихостронгілідозів кролів потрібно застосовувати бровермектин- гранулят або інші препарати із групи макро­циклічних лактонів у дозі 0,2 мг/кг, левамізол у дозі 1,5 мг/кг одноразово з кормом.

3. Саркоцистоз свиней.

Поиск по сайту: