Клініка гострого вульвіту

Скарги на свербіння і печію в ділянці зовнішніх статевих органів, особливо після сечовипускання, біль при рухах, гнійні виділення. При огляді спостерігаються набряк тканин, гіперемія вульви, значні виділення (їх характер залежить від етіологічних факторів). Нерідко гіперемія переходить на пахові складки і внутрішню поверхню стегон.
В хронічній стадії зменшуються гіперемія, набряк, ексудація, свербіння стихає, але періодично відновлюється.
Діагностика: бактеріоскопічне і бактеріологічне дослідження.

Лікування визначається причиною. Місцеве лікування:

• санація зовнішніх статевих органів розчином KMnO4 (1:10000);

• сидячі ванни з відваром ромашки чи евкаліпту;

вагінальні свічки – тержинан, гіналгін, гіно-певарил, мікожинакс, клотримазол, бетадин (протягом 7-10 днів).

Бартолініт - це запалення великої залози присінка вагіни.
При запаленні присінка вагіни мікроби проникають у вивідні протоки бартолінієвої залози, викликаючи запалення - каналікуліти. В результаті закупорки вивідної протоки утворюється несправжній абсцес; якщо запалення переходить на навколишню клітковину - виникає справжній абсцес.

Скарги на біль в ділянці зовнішніх статевих органів, виділення з статевих шляхів. Загальний стан хворої задовільний. При огляді: гіперемія навколо вивідної протоки, при натисканні виділяється крапелька гною, яку потрібно дослідити бактеріоскопічно.
При несправжньому абсцесі великої бартолінієвої залози: підвищення температури тіла, різкий біль при ходьбі в ділянці зовнішніх статевих органів.

Через декілька днів несправжній абсцес випорожнюється самостійно. Неповне витікання гною з вогнища запалення призводить до рецидиву абсцесу чи розвитку хронічного бартолініту. Загальний стан хворих відносно задовільний. При огляді виявляють припухлість великої і малої статевих губ, при пальпації та розкритті статевої щілини виникає різка болючість. Шкіра над пухлиною гіперемована, набрякла, але рухома.
Справжній абсцес бартолінієвої залози виникає при проникненні в її паренхіму гнійних мікроорганізмів. Паренхіма залози при цьому повністю розплавляється. Скарги на підвищення температури тіла до 39^оС, різкий постійний біль навіть в спокої, різкий біль при ходьбі. Загальний стан хворої важкий. При огляді: гіперемія, набряк в ділянці статевих губ, болючість при пальпації, збільшення пахових лімфатичних вузлів.

Лікування. В гострій стадії - ліжковий режим, антибіотики (відповідно до чутливості мікроорганізмів), знеболюючі, холод на промежину. Якщо протягом 2-3 днів покращення не настає, то призначають процедури, які сприяють швидкому абсцедуванню (тепло, мазь Вишневського). Коли з’являється флуктуація, гнійник розкривають.
Лікування несправжнього та справжнього абсцесів полягає у широкому розкритті і дренуванні гнійника. Призначають антибактеріальну та детоксикаційну терапію, в порожнину гнійника вводять антибіотики і дренаж.

Рецидивні псевдоабсцеси підлягають оперативному лікуванню – видалення залози. Оперувати слід в холодний період.

Запальні захворювання внутрішніх статевих органів:

- кольпіт чи вагініт - запальне захворювання вагіни

- ендоцервіцит і цервіцит - запальні захворювання шийки матки

- ендометрит, метроендометрит, панметрит - запальні захворювання матки

- сальпінгіт, оофорит, сальпінгооофорит (аднексит), запальні пухлини (аднекстумори) - запальні захворювання придатків матки

- параметрит, пельвіоцелюліт –

запалення навколоматкової клітковини

- пельвіоперитоніт – запалення тазової очереви

- дифузний перитоніт – розлите запалення очеревини.

Вагініт -це запалення слизової оболонки вагіни.

• простий (серозно-гнійний)

• гранульозоклітинной

• атрофічний (старечий)

• кандидозний

Скарги на виділення з статевих шляхів, свербіння, відчуття печії в вагіні та в ділянці вульви, ниючий біль і печію при сечовипусканні. Огляд в дзеркалах: слизова оболонка гіперемована, набрякла, місцями покрита серозним чи серозно-гнійним нальотом, скупчення гною, інколи виявляють дрібноточкову зернистість.

Бактеріоскопічне та бактеріологічне дослідження виділень.

Лікування:вагінальні свічки (мікожинакс, тержинан, клотримазол), зрошення розчинами антисептика (7-10 днів).

Бактеріальний вагіноз (БВ) - стан вагінального дисбіозу, який характеризується високою концентрацією анаеробних умовно-патогенних мікроорганізмів та різким зниженням чи відсутністю молочкокислих бактерій.

Умовно-патогенна флора: Bacteroides, Peptococcus, Peptostreptococcus, Mycoplasma hominis, Gardnerella Vaginalis.

Поширеність БВ складає від 4 % до 64 %.

Скарги на значні виділення з статевих шляхів (20-50 мл в тдень при нормі до 8 мл) сірого чи білого кольору, з неприємним запахом, що підсилюються після менструації. Виділення пінисті чи гомогенні, липкі, рівномірно розподіляються на стінках вагіни. Свербіння, дизуричні розлади, диспареунія зустрічається рідко, з’являються періодично чи взагалі відсутні.

Діагно з БВ підтверджується при наявності не менше 3-х критеріїв із:

1. Наявність характерних гомогенних, липких, сірих чи сіро- жовтих виділень з неприємним запахом «гнилої риби».

2. Зміна рН вагінального вмісту (рН більше 4,5).

3. Позитивний амінний тест.

4. Наявність в нативному мазку "ключових клітин” (поверхневі клітини вагінального епітелію, які покриті великою кількістю грамваріабельних паличок, переважають G.vaginalis і вагінальні анаероби).

Лікування: Метронідазол всередину по 500 мг 2 рази в день протягом 7 днів або одноразово 2 г; кліндаміцин 150- 300 мг 2-4 раза в день per os і інтравагінально у вигляді крему 2 рази в день 5 днів; еубіотики (лактобактерин, біфідумбактерин, біфікол, біфі-форм, вагілак) у вигляді тампонів інтравагінально 2,5-3 дози двічі на день, курс лікування 7-10 днів.

Ендоцервіцит (цервіцит)
Скарги на слизисто-гнійні виділення, іноді на ниючий біль внизу живота. При огляді шийки матки в дзеркалах навколо зовнішнього вічка цервікального каналу виявляють гіперемію, мутні (рідше гнійні) виділення з каналу. При тривалому перебізі - гіпертрофія шийки матки.
Лікування цервіциту проводять одночасно з терапією фонових і передракових захворювань шийки матки. Мета лікування - ліквідація неспецифічного запального процесу, підвищення кількості факторів специфічної і неспецифічної резистентності організму, нормалізація обміну речовин, стимуляція процесів регенерації.

Запальна хвороба матки:

- ендоміометрит; - метрит; - міометрит; - піометра;

- абсцес матки

Ендометрит - інфікування внутрішньої поверхні матки в основному базального шару ендометрію.

Розвивається після абортів, пологів, діагностичного вишкрібання матки.

- початок гострий через 3-4 дні після інфікування;

- загальний стан середньої важкості чи важкий;

- підвищення температура тіла з ознобом;

- біль в нижніх відділах живота з іррадіацією в крижові, пахові ділянки;

гнійні чи кров’янисто-гнійні виділення з статевих шляхів, при залишках плідного яйця може бути сильна кровотеча;

- частота пульсу відповідає температурі тіла, артеріальний

- тиск не змінений; живіт м’який, болючий при пальпації в нижніх відділах;

в загальному аналізі крові лейкоцитоз і зсув формули вліво, зростання ШОЕ.

- Вагінальне дослідження: матка дещо побільшена, болюча при пальпації, інволюція її значно затримується. При залишках в порожнині матки плідного яйця цервікальний канал залишається привідкритим. Придатки та параметрії в нормі. Виділення серозно-гнійні, тривалий час сукровичні.

- УЗД з ендометритом після аборту: порожнина матки розширена; в центрі ехопозитивні включення - згортки крові обмежені з усіх боків ехонегативною зоною товщиною до 15 мм (запальний інфільтрат з перифокальним набряком).

Бактеріологічне дослідження до антибіотикотерапії.

- В загальному аналізі крові - запальний процес.

- Гостра стадія ендометриту триває 8-10 днів, при правильному лікуванні процес закінчується видужанням, рідше переходить в підгостру, хронічну форми.

Піометра - це вторинне гнійне ураження матки, яке

- виникає при затримці гнійного ексудату внаслідок звуження

- перешийку чи шийкового каналу раковою пухлиною, міомою

- матки, ендометріозом; часто перебігає без клінічних проявів.

Скарги на високу температуру, біль в нижніх відділах живота; гнійні виділення з статевих шляхів можуть бути відсутні чи незначні.

При гінекологічному огляді: шийка матки атрофічна чи звичайна; тіло матки збільшене, кругле, м’якої чи щільноеластичної консистенції.

Зондування цервікального каналу чи перешийку сприяє відтоку гною. Забір гнійних виділень для бактеріологічного дослідження та визначення чутливості до антибіотиків та гістологічного дослідження.

Лікування:

- дієта багатою вітамінами, легко засвоюватись;

- періодично аплікація холоду на низ живота;

- зрошення порожнини матки антисептичними середниками (фурацилін, хлоргексидин) в поєднанні з атибактеріальними засобами;
- утеротонічні засоби (окситоцин в/м, дезаміноокситоцин трансбуккально;

- антибактеріальна та детоксикаційна терапія;

- при ендометриті на фоні ВМК - видалення контрацептиву (з поверхні ВМК взяти матеріал для посіву, бактеріоскопічного і цитологічного досліджень);
- інструментальна ревізія порожнини матки (вакуум-аспірація затриманих частин плідного яйця в перші 3-4 дні). при наявності інфікованих залишків плідного яйця.

Поиск по сайту: