Загальна характеристика

Гідросфера — це водна оболонка Землі між атмосферою і земною корою, представлена сукупністю океанів, морів і континентальних водних мас. Гідросфера покриває 70,8 % земної поверхні. Об'єм гідросфери — 1370,3 млн. км³, що складає 1/800 загального об'єму планети. Маса гідросфери — 1,4 ∙ 10¹⁸ т, із яких 98,31 % припадає на океани, моря і підземні води, 1,65 % — у материкових льодах приполярних областей і лише 0,045 % — у прісних водах річок, боліт та озер. Незначна частка води знаходиться в атмосфері і живих організмах. Хімічний склад гідросфери наближається до середнього складу морської води. Гідросфера перебуває у безперервній взаємодії3 атмосферою, земною корою та біосферою.

Проблеми.

Під забрудненням природних вод розуміють зміну їх фізичних, хімічних, біологічних та інших параметрів, що є причиною шкідливої дії на людину або природу, а також обмеження можливості використання води. Причинами забруднення природних водойм є ряд факторів як природного, так і антропогенного характеру.

Фахівці-екологи виділяють п’ять видів забруднення водойм: фізичне, хімічне, біологічне, теплове і радіоактивне.

До фізичного забруднення відносять зростання у воді кількості нерозчинних компонентів - піску, глини, мулу тощо, що призводить до обміління річок і замулювання озер. Джерелами фізичного забруднення є поверхневі стічні води, тобто змивання дощовими водами частинок грунтів внаслідок ерозії, осідання атмосферного пилу і кіптяви. Нерозчинні компоненти не тільки погіршують якість вод, але і впливають на кругообіг речовин у водоймах.

До хімічного забруднення природних вод відносять потрапляння в них органічних і неорганічних компонентів, внаслідок чого змінюється сольовий склад вод, їх кислотність або інші параметри. Значна кількість хімічних інгредієнтів-забруднювачів є токсичними. Якщо хімічні інгредієнти містять біогенні елементи, передусім це сполуки Фосфору та Нітрогену, то можливий розвиток євтрофування водойм. Джерелами хімічного забруднення природних водойм є промислові стічні води, комунальні стічні води і сільськогосподарські скидні води, нафта і нафтопродукти, атмосферні опади.

До біологічного забруднення водойм відносять потрапляння у води компонентів живої природи. Розрізняють бактеріологічне забруднення водойм та суто біологічне. Під бактеріологічним забрудненням розуміють потрапляння у водойми бактерій, вірусів, деяких простіших, які можуть бути збудниками різноманітних хвороб

і тому являють небезпеку для людей, тварин та навіть рослин. Біологічне забруднення зумовлено потраплянням в водойми безхребетних, ракоподібних та вищих представників живої природи, що може бути причиною порушення біологічної рівноваги внаслідок витіснення із водойм реліктів. Мігранти, як правило, є більш пристосовані до факторів довкілля, ніж релікти. Джерелами бактеріологічного забруднення є комунальні стічні води та промислові стічні води підприємств деяких галузей промисловості, зокрема харчової, біосинтезу, деревопереробної тощо. Біологічне забруднення потрапляє у водойми при паводках внаслідок сполучення різних водойм, тощо.

Теплове забруднення - це потрапляння у природні водойми нагрітих вод. Підвищення температури води у водоймах являє подвійну небезпеку. По-перше, із зростанням температури води

водойм зменшується розчинність у воді кисню, що може стати причиною замору. По-друге, підвищення температури води сприяє бурхливому розвитку одноклітинних зелених водоростей і розвитку євтрофування. Крім того, підвищення температури води сприяє гниттю і формуванню боліт. Джерелами теплового забруднення природних водойм є скидання нагрітих вод ТЕС, АЕС та теплої води від охолоджувальних агрегатів.

Радіоактивне забруднення природних водойм - це потрапляння в них радіонуклідів, які можуть надавати на живі організми негативного впливу викликаючи соматичний і мутагенний ефекти. Джерелами радіоактивного забруднення водойм є підприємства атомної енергетики, збройні сили, підприємства, які у технологічному циклі використовують джерела іонізуючого випромінювання. Вивченням впливу іонізуючого випромінювання на живі організми та з’ясування механізмів поширення радіонуклідів у довкіллі займається “Радіаційна екологія”.

Поиск по сайту: