Предмети відання місцевого самоврядування

Із компетенцією як сукупністю повноважень щодо визначених предметів відання не треба ототожнювати самі ці предмети, які утворюють сферу компетенції.

Сфера компетенції може бути:

а) виключна (коли владний вплив здійснюється одним суб'єктом);

б) спільна (владний вплив здійснюють декілька органів, як правило, їх повноваження не перехрещуються і суворо розподілені, але можуть мати і конкуруючий характер із дотриманням вимог ієрархії: якщо один орган не прийняв рішення, то інший у цій сфері може приймати рішення); в) залишкова, тобто не визначена Конституцією або законами, вона за допомогою конституційної або законної презумпції може бути віднесена до будь-якої з вищевказаних4.

О. Є. Кутафін і В. І. Фадєєв до предметів відання місцевого самоврядування відносять питання місцевого значення та окремі державні повноваження. Вони зазначають, що питаннями місцевогозначення є: а) організація місцевого самоврядування в муніципальному утворені; б) правове регулювання муніципальних відносин у межах повноважень місцевого самоврядування; в) управління муніципальною власністю і місцевими фінансами, забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку муніципального утворення; г) організація, утримання і розвиток муніципальних служб, створення умов для задоволення потреб населення в різноманітних послугах; ґ) здійснення контролю за дотриманням правових актів муніципального утворення, участь у контролі за дотриманням законодавства.

Об'єктом місцевого самоврядування називають питання, що виникають на ґрунті спільного проживання в територіальній громаді, тобто громада, її самоврядні органи вирішують проблеми, які випливають із самобутніх потреб людини.

Таким чином, предмет відання (як перший елемент компетенції місцевого самоврядування) - це підвідомчість, правове закріплення сфери суспільних відносин, у якій уповноважений суб'єкт має право діяти відповідно до свого статусу та призначення в системі місцевого самоврядування.

Всебічний аналіз категорії «предмети відання місцевого самоврядування» неможливий без розкриття терміна «питання місцевого значення». Безумовно, цей термін потребує більш детальної характеристики, тому що саме в цій площині лежить одна з головних проблем організації та функціонування самоврядування - проблема розмежування функцій і компетенції між місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Говорячи про обсяг компетенції органів місцевого самоврядування, В. І. Борденюк зазначає, що це проблема, швидше, політична, аніж правова. Кожна держава визначає компетенцію органів місцевого самоврядування з урахуванням своїх національних, культурних та інших традицій, а також конкретних історичних умов.

Місцеве самоврядування та місцеві державні адміністрації функціонують практично в одних і тих же сферах, а тому взаємодія та розмежування їхніх функцій і повноважень здійснюються на підставі роздільного управління, тобто без права втручання у справи одне одного2.

Чинне законодавство України не містить поняття «питання місцевого значення», не зазначено критерії, які мають бути покладені в основу розмежування питань місцевого, регіонального і державного значення. В теорії, як правило, пропонуються два критерії:

а) матеріальний - питання повинні безпосередньо стосуватися забезпечення життєдіяльності населення відповідного населеного пункту; б) формально-юридичний - вони повинні бути закріплені як питання місцевого значення в чинному законодавстві.

Дати вичерпний перелік предметів відання місцевого самоврядування дуже складно, тому назвемо лише основні: а) комунальна власність; б) комплексний соціально-економічний та культурний розвиток територій; в) формування, затвердження і виконання бюджету, встановлення і скасування місцевих податків та зборів; г) підприємництво, створення і ліквідація комунальних підприємств, організацій, установ, контроль за їх діяльністю; ґ) будівництво, утримання і використання житлового фонду, нежилих помешкань; д) організація транспортного обслуговування населення; е) утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів; є) утилізація та переробка побутових відходів; ж) охорона навколишнього природного середовища; з) правопорядок і безпека, створення та утримання міліції; и) інші питання місцевого значення, не виключені з їх відання і не віднесені до відання інших органів самоврядування й органів державної влади.

Визначаючи предмети відання місцевого самоврядування, необхідно враховувати такі міркування: а) місцеве самоврядування і його органи знаходяться найближче до громадян, які мешкають на відповідній території, тому можуть швидко, конкретно, практично просто з організаційної позиції і з найменшими фінансовими витратами вирішити велику частину питань; б) розмежовуючи предмети відання, необхідно керуватися принципом «субсидіарності», сутність якого полягає в тому, що система визначення «питань місцевого значення» повинна будуватися знизу, управлінські повноваження можуть передаватися органам державної виконавчої влади чи органам самоврядування іншого рівня тільки в тих випадках, коли ці питання не можуть бути вирішені на відповідному рівні.

Повноваження місцевого самоврядування - це закріплені нормами муніципального права за населенням, виборними та іншими органами місцевого самоврядування права й обов'язки, необхідні для виконання завдань та функцій місцевого самоврядування на території муніципальних одиниць.

Повноваження місцевого самоврядування визначають межі самостійного вирішення населенням питань місцевого значення, володіння, користування та розпорядження комунальною власністю. Наслідком їх реалізації є встановлення, зміна, припинення правомочності органів і посадових осіб місцевого самоврядування, а також прав та обов'язків підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб і громадян.

Класифікація владних повноважень залежить від виду компетенції, тобто власній компетенції відповідають постійні (власні) повноваження: делегованій - тимчасові (делеговані), договірній - повноваження, передані за договором.

С. Шевчук, крім вищеназваних, виділяє дискреційні повноваження, тобто такі, що дають можливість органу чи посадовій особі діяти на власний розсуд.

Ю. О. Тихомиров пропонує більш детальну класифікацію повноважень: а) за характером повноважень, їх змістом і засобами здійснення; б) за видами суб'єктів, що використовують владні повноваження; в) за режимом застосування владних повноважень.

Окремі дослідники до компетенції відносять лише повноваження, звернені зовні. Прийняття регламенту, утворення комісій, обрання посадових осіб - це самоорганізаційні повноваження, звідси пропонують розрізняти повноваження компетенційні і самоорганізаційні.

Повноваження, пов'язані із самоорганізацією, до складу компетенції не входять.

Законодавство більшості розвинутих країн поділяє повноваження органів місцевого самоврядування на обов'язкові і факультативні (добровільні).

До перших відносять найбільш важливі для громад питання (водопостачання, охорони здоров'я, утримання шляхів тощо), відповідно, повноваження органів місцевого самоврядування в цих сферах детально врегульовані. До других - повноваження, реалізація яких залежить від фінансових можливостей громади. їх правове регулювання здійснюється громадою або її представницьким органом. Часто говорять, що саме реалізація факультативних (добровільних) повноважень і є місцевим самоврядуванням.

Повноваження як елемент компетенції місцевого самоврядування - є забезпечені законом вид і міра впливу уповноваженого суб'єкта місцевого самоврядування, спрямована на фізичних та юридичних осіб із метою забезпечення прав, свобод і законних інтересів або досягнення певного соціально-корисного результату в цілому для територіальної громади

Поиск по сайту: