Національні інтереси України

Особливості сучасного буття України виводять у ранг чільних завдань формування та усвідомлення національних інтересів як базових засад послідовної й цілеспрямованої політики.

Для визначення цих інтересів потрібен науковий підхід, що враховує історичні, соціально-політичні та економіко-географічні чинники. Вихідним є розуміння сучасної української нації як відкритої поліетнічної спільноти, що історично склалася на території України, яка усвідомлює себе українським народом, а її члени — громадянами суверенної держави. Таке визначення охоплює і вузьке розуміння української нації як етнічно однорідної спільності людей української національності, що проживають в Україні, і широке — в тому числі українська діаспора. Перше визначення відображає переважно сферу відносин системи «держава — громадянин», а друге — походження, виховання, культуру. Обидва визначення слід брати до уваги для з'ясування конкретних національних інтересів, що сприятиме подоланню національної обмеженості, створенню умов для консолідації українського суспільства навколо ідеї національної держави, у якій дотримуватимуться прав людини незалежно від її етнічного походження. Цей підхід є важливим аспектом діяльності держави щодо обстоювання національних інтересів, він зумовлює і відповідну політику в інтересах національної безпеки.

Національні інтереси — інтегральний вираз інтересів усіх членів суспільства, що реалізуються через політичну систему відповідної держави як компроміс у поєднанні запитів кожної людини і суспільства загалом.

Національні інтереси не тотожні інтересам націй, оскільки перші інтегрують інтереси всіх людей незалежно від національної належності, а другі — лише інтереси окремої нації. В Україні проживає майже 100 націй, у кожної є специфічні інтереси. Але національні інтереси для всіх є інтегруючим, єднальним чинником їх існування в державі, поліпшення умов соціального й політичного буття. Іншими словами, національний інтерес є домінантою загальносуспільних устремлінь.

Щодо цього народ України чітко визначився на основі національного загальнонародного консенсусу: незалежна, суверенна, соборна, демократична держава, характерні риси якої — громадянське суспільство, демократична, соціальна, правова держава, економічний і політичний плюралізм, ідеологія та мораль, що ґрунтуються на національних і загальнолюдських цінностях, дотриманні прав людини. Жодна з політичних сил України не заперечує цих ціннісних орієнтирів. Саме тому вони становлять національну мету, національну концепцію розвитку, платформу для національної згоди. У цьому руслі мають формуватися і національні інтереси України, усвідомлення яких є підставою узгодження їх з інтересами інших країн, не поступаючись стратегічними й життєво важливими цілями. Лише завдяки цьому можна запобігти небезпечній замкнутості на власних проблемах, уникнути відверто егоїстичних підходів у відносинах з іншими державами. Національний егоїзм може надати лише деякі короткочасні переваги, але згодом — зумовити конфлікти і створити у стратегічному вимірі неабияку загрозу власним національним інтересам.

Національні інтереси є основою функціонування всіх складових політичної системи. Водночас вони формуються всіма її елементами.

Формування, реалізація національних інтересів — складний процес. Інтереси, особливо молодих держав, тісно переплітаються з інтересами безпеки, загальними базовими цінностями (територіальною цілісністю, політичним виживанням, забезпеченням невід'ємних прав людини). Тому для з'ясування корінних національних інтересів слід відмежувати їх від базових цінностей суспільства.

У будь-якому суспільстві інтереси людей бувають не тільки різними, а й протилежними. Але суспільство може функціонувати лише за умови узгодження їх на основі національного компромісу й національної злагоди.

Держава як головний елемент політичної системи покликана якнайточніше виражати національні інтереси, тобто інтереси всіх членів суспільства, вирішувати соціальні суперечності та забезпечувати права людини. Але, оскільки національні інтереси реалізуються державою через державні інтереси, то останні можуть фігурувати як інтереси влади, не збігаючись із національними інтересами. Інтереси уряду, відомств можуть відрізнятися, а то й суперечити національним інтересам. Уникнути цих протиріч можна завдяки врахуванню впливу базових цінностей суспільства на формування національних інтересів, а також їх зворотного впливу. У молодих державах такий взаємовплив виявляється, наприклад, із появою певних зовнішніх і внутрішніх загроз безпеці суспільства. Країни, що перебувають на етапі становлення своєї державності, рідко мають усталену соціальну й національно-етнічну структуру. Тому відповідно змінюються національні цінності, ієрархія їх значущості, стратегія та політика. Традиційні цінності — демократія, економічний і соціальний добробут тощо за небезпечних умов для держави поступаються місцем цінностям самозбереження, національної єдності, виживання тощо.

Для України національними інтересами є раціональні державотворення і трансформація суспільних відносин. У такій ситуації на передньому плані державні інтереси, які не завжди збігаються з інтересами загальнонаціональними та з інтересами особи. Найважливіше завдання держави в системі національних інтересів — це подолання кризи, розвиток і підтримка соціально-культурного й духовного відродження як засади національної державності українського народу щодо забезпечення ефективного функціонування суспільства, внутрішньої стабільності, соціальної злагоди, сприятливих міжнародних умов і колективної безпеки. Ці завдання, випливаючи з політичної та економічної доцільності, є і національними інтересами України. Актуальним є і забезпечення інтересів кожного члена суспільства, прав людини. За нинішніх умов влада ризикує втратити довіру народу, якщо не віднайде оптимальних способів, форм і методів поєднання державних і особистих інтересів, узгодження їх з національними інтересами нашої країни.

Запитання. Завдання

1.3 яких причин Україна відмовилася від ядерної зброї? Чи відповідає це національним інтересам України?

2. Чи достатньо для гарантування національної безпеки України її власних збройних сил?

3. Складіть перелік основних чинників і загроз національній безпеці України.

4.3 яких складових постають національні інтереси сучасної України?

Теми рефератів

1. Глобальні та регіональні аспекти національної безпеки України.

2. Без'ядерний статус України: проблеми й перспективи.

3. Шляхи зміцнення національної безпеки України на сучасному етапі як складові реалізації національних інтересів української держави.

Література

Алексеев В. Вхождение в Европу: в качестве? // Віче. — 1998. — № 3.

Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть. — К., 1999.

Горбулін В. Національна безпека України та міжнародна безпека // Політична думка. — 1997. — № 1.

Декларація про державний суверенітет України. — К., 1980.

Звернення Президента України Л. Д. Кучми зі щорічним посланням до народу, до Верховної Ради України. — К., 2000 р.

Кириченко В. Національні інтереси: баланс компромісів, синтез доцільності // Віче. — 1992. — № 9.

Концепція національної безпеки України // Розбудова держави. —

1997. — № 4.

Коваль И. Н. Последняя битва «холодной войны»: восточноевропейская политика сверхдержав в концепции зарубежной политологии. Одесса. 1999.

Круглашов А. Інтеграційні орієнтири України: декларації та реалії// Віче. —

1998. — № 9.

Кудряченко А. І. Головні засади зовнішньої політики України // Віче. — 1996. — № 8.

Кудряченко А. І. Україна і НАТО. — К., 1997.

Кучма Л. Д. Нова архітектура безпеки в Європі неможлива без України // Політика і час. — 1996. — № 7.

Литвиненко О. Інформаційна безпека — складова національного суверенітету // Політика і час. — 1997. — № 4.

Лісіцин Е.М. Проблеми європейської безпеки // Спостерігач. —1994. — № 2.

Михальченко М. Лімітроф Європи: випадковість чи доля України // Людина і політика. — 2000. — № 4.

Національна безпека України: історія і сучасність. — К., 1993.

Нова Україна в новій Європі // Політика і час. — 1992. — № 2.

Основні напрями зовнішньої політики України // Політика і час. — 1993. — №11.

Пирожков С. Національні інтереси України: концепція безпеки і сучасні реалії геополітичної ситуації в Європі // Віче. — 1992.—№ 11.

Пирожков С. И., Губский Б. В. Украина — Россия: проблемы экономического взаимодействия. — К., 2000.

Удовенко Г. Й. Завдання зовнішньополітичної служби України на сучасному етапі // Політика і час. — 1995. — № 8.

Україна і Росія в новому геополітичному просторі: аспекти взаємовідносин // Віче. — 1995. — № 7.

Поиск по сайту: