Волокниста сполучна тканина

Пухка волокниста сполучна тканина супроводжує кровоносні і лімфатичні судини та утворює строму внутрішніх органів. У її складі багато різноманітних клітин, аморфного компоненту міжклітинної речовини та мало волокон.

Міжклітинна речовина — продукт синтетичної діяльності і секреції клітин. Основна (аморфна) речовина, в яку занурені клітини і волокна сполучної тканини, – це гель певної в’язкості та хімічного складу. Вона складається з води, білків, ліпідів, полісахаридів, мінеральних речовин. Вміст і склад основної речовини неоднаковий у різних видах сполучної тканини. В утворенні основної речовини провідну роль відіграють фібробласти. Волокнисті структури міжклітинної речовини представлені колагеновими, еластичними та ретикулярними волокнами. Колагенові волокна мають вигляд хвилястих, спірально покручених тяжів. Вони не розгалужуються, можуть утворювати пучки і не анастомозують між собою. В основі цих волокон лежить білок колаген, який надає колагеновим волокнам міцності, тому вони забезпечують механічні властивості сполучної тканини. Вони побудовані із фібрилярних білків колагену і еластину, а вуглеводно-білкові комплекси, протеоглі­кани, утворюють основну міжклітинну речовину. Вуглеводними компонентами протеогліканів є глікозаміноглікани. Основні низько молекулярні компоненти сполучної тканини – вода й іони натрію. Вміст волокнистих структур, основної речовини й води неоднаковий у різних видах сполучної тканини. В середньому частка основної міжклітинної речовини в організмі складає 20 % маси тіла, а вся сполучна тканина – близько 50 % маси тіла. З віком у сполучній тканині зменшується вміст води і глікозаміно­гліканів, а зростає вміст колагену; одно­час­но змінюються фі­зико-хімічні властивості ­волокон. Макромолекули, із яких побудовані волокнисті структури, і основна речовина сполучної тканини, синтезуєються в клітинах (фіб­робластах, хондробластах тощо). Після виходу із клітин в міжклітинний простір окремі макромолекули внаслі­док міжмолекулярної взаємодії утворюють складніші структури (комплекси про­теогліканів, волокна, агрегати протео­гліканів, глікопротеїнів і волокнистих елементів). Розпад макромолекул відбувається під дією ферментів лізосом (протеїназ, глікозидаз, сульфатаз). Швидкість оновлення для глікозаміногліканів складає декілька днів чи тижнів, а для колагену – декілька місяців. Існують 4 рівні організації колагенових волокон:

1) молекулярний - синтез тропоколагену (молекула колагену, яка побудована з трьох альфа - поліпептидних лан­цюгів) в клітинах фібробластів;

2) надмолекулярний -секреція тропоколагену в міжклітинне середовище і перші етапи формування колагенових волокон в безпосередній близькості від клітинної поверхні при цьому утворюються протофібрили;

3) фібрилярний - при участі глікозамінокліканів, зростання колагенових фібрил з осіданням тропоколагену у паралельних рядах де кожна молекула колагену зміщена на чверть довжини одна по відношенню до іншої, що є причиною чергування темних і світлих смужок;

4) волокнистий - утворення колагенових волокон шляхом агрегаціі колагенових фібрил.

Поиск по сайту: