Рівні організації колагенових волокон

У гістологічних препаратах колагенові волокна забарвлюються оксифільно, при імпрегнації сріблом набувають бурувато-жовтого кольору. Еластичні волокназавжди розташовані поодиноко, розгалужуються та анастомозують між собою. Вони побудовані із білка еластину. Ці структури надають тканині пружності, тобто можливості розтягуватись, а потім повертатися до попередніх розмірів.У гістологічних препаратах еластичні волокна виявляють за допомогою барвника орсеїну. Ретикулярні волокна за складом подібні до колагенових, але відрізняються меншою товщиною і розгалуженістю. Вони виконують опірну функцію, разом з ретикулярними клітинами утворюють сітчасті структури, які добре розвинуті в кровотворних органах. Серед клітин пухкої сполучної тканини розрізняють: фібробласти, макрофаги, плазмоцити, тканинні базофіли, пігментні, адвентиційні, жирові та ретикулярні клітини, а також лейкоцити, які мігрують із крові.

Клітини фібробластичного ряду

Фібробласти – клітини, які синтезують сполуки, що формують волокна і основну (аморфну) речовину сполучної тканини. Це найбільш поширені і функціонально основні клітини пухкої сполучної тканини. Зрілі фібробласти довгастої форми з невеликою кількістю товстих відростків. Для них характерне світле ядро, багате на еухроматин. Цитоплазма базофільна, неоднорідна, поділяється на внутрішню, більш щільну частину, що оточує ядро, – ендоплазму і периферичну, порівняно світлішу – ектоплазму. У цитоплазмі зрілого фібробласта добре розвинута гранулярна ендоплазматична сітка і комплекс Гольджі; мітохондрії та лізосоми розвинуті помірно. Зрілі клітини інтенсивно продукують колаген. Фібробластам властива рухливість та зміна форми. За ступенем диференціювання і функціональної активності фібробласти поділяють на: малоспеціалізовані (юні), спеціалізовані (зрілі) та фіброцити. Групи клітин на різних стадіях диференціації складають диферон.

Фіброцити – кінцеві (ста­рі) форми розвитку фібробластів – клітини веретеноподібної форми, мають щільне невелике ядро і мало органел. Синтез колагену та інших речовин у цих клітинах різко знижений.

Клітини-мігранти

Макрофаги (гістіоцити) – другі за чисельністю (після фібробластів) клітини пухкої волокнистої сполучної тканини. Вони утворюються з моноцитів крові після їх міграції у сполучну тканину з просвіту кровоносних судин. Це невеликі клітини округлої неправильної форми з нерівними краями. Для макрофагів характерною морфологічною ознакою є велика кількість лізосом у цитоплазмі і численні довгі псевдоподії (мікровирости цитоплазми). Функція макрофагів полягає у захопленні чужорідних тіл (фагоцитоз) і участі в реакціях природного і набутого імунітету.

Тканинні базофіли (тучні клітини) – це клітини, що синтезують, накопичують ряд біологічно активних речовин: гепарин, серотонін, гістамін, дофамін тощо. Для морфології тучних клітин характерним є наявність у їх цитоплазмі специфічної зернистості, яка за будовою і хімічним складом подібна до гранул базофілів крові. Форма клітин різноманітна, так само як і розміри. Вони бувають округлі, овальні, з широкими відростками, що зумовлено їхньою можливістю до амебоїдних рухів. Цитоплазма містить велику кількість мітохондрій, мало гранулярної та агранулярної ендоплазматичної сітки, комплекс Гольджі розвинутий добре.

Плазмоцити походять з В-лімфоцитів крові, вони забезпечують гуморальний імунітет, виробляють антитіла (гамма-глобуліни). Плазмоцит – невелика клітина округлої форми, має невелике ядро, яке розташоване ексцентрично, (оскільки добре розвинута гранулярна ендоплазматична сітка займає більшу частину клітини) і в якому грудочки конденсованого хроматину утворюють характерний малюнок коліс зі спицями. Цитоплазма клітин забарвлюється інтенсивно базофільно, біля ядра відмічається перинуклеарна зона “світле подвір’я” із слабко базофільним забарвленням. Навколо ядра розташовується добре розвинена гранулярна ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі.

Поиск по сайту: