Покривна тканина, первинна і вторинна

Головне призначення покривних тканин - охорона рослини від висихання та інших несприятливих впливів навколишнього середовища. Залежно від походження розрізняють три групи покривних тканин:

Епідерма – це первинна покривна тканина, утворена з протодерми, вкриває листки і молоді стебла.

Найчастіше епідерма складається з одного шару живих, щільно зімкнених клітин, що не мають хлоропластів.

Стінки клітин звичайно звивисті, що сприяє більш міцному з'єднанню їх між собою.

Товщина стінок неоднакова - зовнішні, що межують з навколишнім середовищем, більш товсті, ніж решта і вкриті шаром кутину (кутикула) або воску.

Захисна функція епідерми підсилюється виростами її клітин - волосками (трихомами ), різноманітними за будовою.

В епідермі є особливі утворення для газообміну і транспірації - продихові апарати, які складаються з двох замикаючих клітин і щілини між ними - продихової щілини.

Корок. Клітини епідерми внаслідок росту стебла в товщину деформуються і відмирають і утворюється вторинна покривна тканина - корок.

Утворення його пов'язане з діяльністю вторинної меристеми - коркового камбію (фелогену), що виникає із субепідермальних клітин, а іноді з клітин епідерми.

Клітини коркового камбію діляться тангенціально (перегородками, паралельними поверхні стебла) і диференціюються у відцентровому напрямі у корок (фелему), а в доцентровому - у шар живих паренхімних клітин (фелодерму).

Видільні тканини.

Рослини не мають спеціалізованих органів виділення, однак екскреторні речовини у них так або інакше видаляються з організму або накопичуються в особливих вмістищах.

У зв’язку з цим є дві групи видільних тканин:

внутрішньоїсекреції групи належать молочники, поодинокі виділь­ні клітини, накопичують чують й лізигенні вмістища; продуктами внутрішнього секреції є дубильні речовини смоли, ефірні олії тощо.

зовнішньої секреції. другої групи — відносять залозисті волоски і залозки, розташовані на поверхні органів; продуктами зовнішньої секреції є ефірні олії, нектар, вода тощо.

Видільні тканини внутрішньої секреції:

· Молочники. Це живі клітини з цитоплазмою, багатьма ядрами і вакуолею, що виповнена молочним соком (латексом).

Стінка їх складається з целюлози.

Розрізняють два види молочників: членисті і нечленисті. Членисті молочники утворюються так само, як і судини в результаті руйнування поперечних стінок у вертикального ряду клітин, нечленисті виникають внаслідок розростання спеціальних клітин зародка. Це гігантські циліндричні або розгалужені клітини.

Молочники розташовані або лише у флоемі, або пронизують усі органи тіла (стебло, корінь, листок).

Вони виконують не тільки видільну, а й провідну і запасаючу функції.

Провідна функція відбувається тоді, коли молочники з’єднують місця синтезу органічних речовин, наприклад листки, з місцями засвоєння їх.

Про видільну і запасаючу функції молочників можна робити висновок за складом латексу.

У різних рослин склад латексу дуже різноманітний.

З екскреторних речовин він часто містить каучук, таніди, алкалоїди, смоли тощо; із запасних - крохмаль, цукри, білки, жирну олію.

Іноді у латексі є ферменти.

Колір латексу білий або оранжево-червоний.

Молочники характерні лише для деяких груп рослин, наприклад складноцвітних, макових, молочайних та інших.

· Видільні клітини. Розсіяні серед клітин інших тканин.

В міру того як накопичується екстракт, протопласт клітин відмирає, а на стінку клітини зсередини відкладається суберин, який ізолює отруйні речовини від оточуючих клітин. Видільні клітини є в листках чаю, лавра, у кореневищах базана та в інших рослинах.

· Схізогенні і лізигенні вмістища. В них накопичуються і довго зберігаються багато кінцевих продуктів життєдіяльності, які не беруть участі в обміні речовин.

Вони округлої або каналоподібної форми і різні за розмірами.

· Схізогенні вмістища формуються з міжклітинників, які утворюються в результаті розсування клітин.

Живі клітини, що прилягають до вмістища, стають епітеліальними і виділяють у порожнину вмістища екскреторні речовини. Схізогенні вмістища бувають у дуже різноманітних груп рослин, але особливо характерні для голонасінних, в яких в смоляних ходах накопичується бальзам - розчин смол в ефірних оліях.

Лізигенні вмістища утворюються в результаті розчинення групи клітин, виповнених екскреторними речовинами. Вони характерні для цитрусових.

Поиск по сайту: