Розпис способом холодний батик

Особливістю рисунків холодного батику є їх чітко виражений графічний характер. Рисунки ці наносять на тканину спеціальними резервними сумішами (резервами) у вигляді замкнутих контурів і вже у їх межах фарбами розписують виріб. Резерви для холодного й гарячого батику відрізняються між собою.За розпису скляною трубочкою до складу резервуючи сумішей для холодного батику входять гумовий клей, бензин, віск, парафін, вазелін і каніфоль. Існує кілька рецептів для холодного батику.

Холодні резерви для батику, г

За виготовлення резерву для холодного батику слід строго дотримуватись правил пожежної безпеки. Варити резерв необхідно у добре вентильованому приміщені на закритому вогні (електроплитка із закритою спіраллю) на водяній бані.У скляну або металеву банку насипають подрібнений парафін і розплавляють на водяній бані. Після цього вливають гумовий клей, розміщують і поступово вливають бензин. Суміш нагрівають на киплячій водяній бані до отримання однорідної маси. Такий резерв готовий до вживання. його слід зберігати у щільно закритому посуді. За зберігання резерву парафін, віск випадають в осад, бензин випаровується. Тому перед вживанням його слід розігріти на водяній бані, якщо надто густий – долити трохи бензину.В процесі виготовлення резерву бензин потрібно вливати не весь одразу, а поступово і за цього робити проби на тканині, що підлягає розпису. У холодному батику зарезервовані контури назавжди залишаються на тканині.Із наведених рецептів найпоширеніший перший. Такий резерв дає чистий білий контур. Резерви з бджолиним воском мають хорошу пластичність, текучість, але дають жовтуваті контури. У такому разі, коли біла або жовтувата лінія порушує ув’язку кольорів на рисунку, резерв можна підфарбувати. Для цього застосовують олійні або друкарські фарби. Олійні фарби попередньо знежирюють на пористому папері. Знежирену фарбу розміщують з резервом. Для одного рисунка можна використати також алюмінієвий і бронзовий порошки.

Для наведення резерву через фотошаблон рекомендується такий рецепт резерву, г/кг:

гумовий клей – 650;

парафін – 42;

каніфоль – 5;

вазелін технічний – 4;

білила цинкові – 35;

фарба олійна – 20;

уайт-спірит – 244.

У підігрітий гумовий клей вводять парафін, каніфоль, вазелін, цинкові білила і за постійного перемішування вливають уайт-спірит, а потім варять на водяній бані. У кінці варіння вводять знежирену олійну фарбу для підфарбовування резерву. Отриманий резерв перед застосуванням розводять до необхідної консистенції вводячи у нього 200... 300 г уайт-спіриту залежно від виду тканини, на якій буде друкуватись рисунок резервом (капрон, натуральний шовк) і номера сита.Правильно зварений резерв повинен мати хорошу текучість, пластичність і добре просочувати тканину. Якщо в резерві забагато парафіну, він не проникає через тканину і лежить зверху. Такий резерв ламкий, пропускатиме фарбу. Якщо в резерві забагато гумового клею, то за наведення контурний ліній з носика трубочки відділяються тонкі волосинки клею, які осідають на тканину. При фарбуванні вони проявляються у вигляді не зафарбованих ліній і замаскувати їх неможливо.За розпису способом холодний батик рисунки можуть бути виконані різноманітні, але обов’язковий чіткий поділ кольорових площин. Кожну з таких площин обводять резервом. Для нанесення контурів рисунка резервом застосовують скляні трубочки.При розписуванні кінчик трубочки з набраним резервом обтирають ватою. Після цього трубочку швидко опускають на тканину і почекавши, поки резерв зтече у кінчик трубочки, починають наводити контури рисунка (дод. №). Коли ж резерв рідкуватий, то на початку лінії, у місцях уповільненого руху або під час відривання трубочки від тканини можуть утворюватися краплі. Тому на початку роботи трубочку слід швидко опускати на тканину, не чекаючи утворення краплі й намагаються наводити контури рівномірно. Під час відривання трубочки від тканини, її кінець потрібно швидко повернути вгору, щоб резерв відійшов з кінчика. При роботі рідкуватим резервом по щільних тканинах краще починати й закінчувати наводити лінії з паперової підкладки, яку укладають поруч на початку й кінці лінії. Залежно від волокнистого складу тканини, її щільності й товщини трубочки необхідно вести з різною швидкістю. Наприклад, за наведення контуру по щільних і більш товстих бавовняних тканинах (мерсеризоване полотно, мадаполам, бязь) трубочку слід вести досить повільно, щоб резерв міг повністю просочити тканину (для таких тканин необхідно наводити контур також із зворотного боку тканин). При наведенні контурів рисунка на капроні й натуральному шовку трубочки слід вести швидше, постійно стежачи за тим, наскільки рівномірно резерв просочує тканину. Якість наведення контуру слід контролювати із зворотного боку, поки не висох резерв. Місця, які погано просочені, або мають пропуски, треба зарезервувати із зворотного боку тканини.Практика показала, що на наведення контурів рисунка резервом витрачається 60-70% часу, а на покриття рисунка фарбою – 30-40%.Резерв може наноситись на тканину і за допомогою фотошаблону. Таке нанесення нагадує друкування тканини. Цим способом можна дістати дуже складні й тонкі рисунки, які трубочкою зробити важко. Наноси ти резерв через шаблон рекомендується на тонкі й легкі тканини (капронові, з натурального шовку).Після нанесення резерву на тканину йому дають висохнути. Тривалість висихання залежить від температури приміщення і становить у середньому 20... 40 хвилин. Резерви, підфарбовані олійними та друкарськими фарбами, висихають довше. Якщо резерв не підфарбований, після висихання на тканині він стає непомітним.Перед розписом рисунок на тканину наносять олівцем, а потім нанесені контури рисунка обводять скляною трубочкою з резервом. Якщо виріб виконуватиметься у кількох примірниках, доцільно спочатку виготовити шаблон. Для цього з ескізу на кальку знімають контур рисунка, а потім чорною тушшю переводять його на щільний папір, використовуючи для цього стіл з підсвічуванням лампами. Контурна лінія рисунка повинна мати ширину не менше 1 мм, щоб її було добре видно через тканину. Отриманий шаблон підколюють до тканини. З такого шаблону рисунок на тканині наводять олівцем, а потім шаблон відколюють і трубочкою наводять контурні лінії резервом. Частіше шаблон не відколюють, а працюють трубочкою по контурних лініях, які добре помітні через тканину. При виготовленні рапорт них рисунків (горох тощо) на такому шаблоні попередньо вирізають або пробивають отвори, а потім такий шаблон накладають поверх тканини і в межах цих отворів працюють трубочкою з резервом.

Розпис фарбами

Починати розпис фарбами можна лише після повного висихання резерву. Розписаний резервом виріб не рекомендується залишати більше як на 24 години, тому що резерв дасть ореол і, фарба не буде підходити до контурів рисунка.Для нанесення фарб при розписі способом холодний батик застосовують різні пензлі і тампони.Перед початком роботи необхідно зробити пробу фарб на шматочку від тканини, що підлягає розпису. Після висихання фарби висвітлюються й тільки так можна встановити їх точний колір. Для цього на шматок тканини резервом наносять невеликі квадратики й після висихання резерву заливають ці ділянки фарбою, намагаючись досягти забарвлення, яке буде на виробі. Тканини з різних волокон неоднаково вбирають фарби, тому останні слід застосовувати різного ступеня насиченості. Фарби на різних тканинах розтікаються неоднаково. Добре розтікаються фарби на бавовняних, віскозних тканинах, натуральному шовку, трохи гірше – на ацетатних і триацетатних тканинах, ще гірше – на капронових. Тому при розписуванні останніх пензлик або тампон з фарбою слід підводити до країв зарезервованого рисунка. В процесі розписування тканин, на яких фарби добре розтікаються, під час покриття невеликих площин рисунка тампони або пензлик з фарбою треба ставити у центрі площини й фарба сама рівномірно підтече до країв зарезервованого контуру.

На поверхні тканини фарба досить швидко висихає, тому її потрібно наносити однаково насиченими тампонами швидко й рівномірно. Інакше під час покриття великих площин утворюються ареали й затікання, які є браком у роботі. Великі площини рекомендується заливати зліва направо і зверху вниз.Необхідно слідкувати, щоб фарба не проходила за межі резервної лінії, що призводить до браку в роботі. Якщо це сталось, то пляму потрібно швидко обвести резервом, а потім такі самі плями ввести у композицію рисунка, щоб маскування плями не носило випадкового характеру.Покривати фарбою площину тканини необхідно за один раз. При перекритті фарбою однієї й тієї самої площини можуть утворитись ділянки темнішого кольору. Якщо за характером рисунку потрібно по кольоровій плямі зробити кілька перекривань кольором, то це виконують нанесенням резервної лінії по висохлій кольоровій площині спочатку для другого перекриття, а потім так само для третього і т.д.Якщо під час роботи резерв випадково розлився на тканину або потрапив на неї невеликими краплями, ці плями можна замаскувати, перетворивши їх в елементи рисунка.Під час роботи може бути так, що фон і окремі ділянки рисунку нерівномірно покрились фарбою. Це може бути в тих випадках, коли тампон був неоднаково насичений фарбою, за повільної роботи, високої температури приміщення, коли фарба швидко висихає і не встигає злитись із фарбою на ділянках, покритих пізніше. У такому разі слід зробити друге перекриття фарбою темнішого кольору або нанести резервом рисунок.Розписані фарбами вироби сушать на рамах в горизонтальному положенні, щоб не підтікала фарба. Після повного висихання вироби запарюють, щоб зафіксувати барвник на волокні. Час запарювання визначається видом тканини і класом барвника, яким була розписана тканина.

Гарячий батик

Під час розпису способом батик контури рисунка й окремі площини покривають гарячим резервом. Звідси й пішла назва гарячий батик. За цього способу розпису резервування тканини є тимчасовим і допоміжним процесом, після закінчення роботи резерв із тканини знімається.Головною складовою частиною резервів для гарячого батику є парафін. Парафін у чистому вигляді для розпису майже не застосовують, тому що після охолодження він твердне і стає крихким. Другою важливою частиною резервів є віск(бджолиний або штучний) або вазелін. Співвідношення між цими компонентами можуть бути різноманітні й кожен працюючий підбиває для себе оптимальний варіант. Якщо збільшувати у резерві кількість воску, пластичність резерву також збільшується.

Гарячі резерви для батику, г

Названі речовини плавлять у металевому посуді на закритому вогні до отримання однорідної маси. За виготовлення резерву слід дотримуватись правил пожежної безпеки, оскільки парафіни і віск є дуже горючими речовинами і пари парафіну, крім того, є шкідливими. Розпис таким резервом слід робити у добре вентильованому приміщенні при відкритих вікнах. Працюючи гарячим резервом потрібно бути дуже обережним, не нахилятись над посудом із резервом, стежити, щоб у нього не потрапили краплі води, бо він може вибухнути.

Способи розпису гарячим батиком. Загальновідомі три способи розпису гарячим батиком: простий батик (в одне перекриття), складний батик (у два й більше перекриттів) і робота “від плями”.

Простий батик. За цього способу любим інструментом для гарячого батику на тканині, натягненій на раму, наносять узор гарячим резервом. Після застигання й охолодження резерву всю тканину тампоном чи пензлем покривають зверху фарбою або знімають з рами і опускають у посуд із фарбою. Після повного висихання фарби на тканині гарячим резервом покривають лише ділянки тканини, покриті фарбою і знову дають резерву охолонути. Отриманий виріб пропрасовують гарячою праскою (180... 200оС) між кількома (2-3) шарами старих газет або іншого гігроскопічного паперу. В міру вбирання папером резерву, його замінюють на чистий. Пропрасовувати слід доти, поки папір перестане вбирати резерв (не буде жирний). Жирні плями, які залишились після пропрасовування, знімають тампоном, змоченим у бензині. Внаслідок цього на поверхні тканини утворюється світлий рисунок на темному зафарбованому фоні.

Складний батик. За цього способу розпису на тканині виконують кілька послідовних перекриттів резервом і фарбою. Кожне з таких перекриттів ніби повторює розпис простим батиком. Перекриття фарбою ідуть від світлого кольору до темного. Після першого перекриття тканини резервом і світлою фарбою їй дають висохнути. Потім на зафарбованих ділянках тканини знову наносять рисунок гарячим резервом і після його застигання покривають увесь фон фарбою темнішого кольору. Після висихання цієї фарби на зафарбованих ділянках тканини знову працюють гарячим резервом, а потім наносять фарбу ще темнішого кольору і т.д. Скільки кольорів, стільки раз повторюють узор резервом, фарбують і сушать. Такі перекриття виконують до 4 разів. Треба добре знати закони змішування кольорів, щоб після кожного перекриття фарбою діставати новий красивий колір. Після останнього перекриття фарбою виробу дають висохнути і зафарбовані ділянки востаннє повністю закривають резервом. Перед пропрасовуванням для знімання резерву весь виріб розглядають, щоб на ньому не було місць, не закритих резервом. Якщо такі місця залишаться, то після пропрасовування на ньому будуть виступати “сухі” плями на загальному зажиреному фоні. Пропрасовування розписаних виробів виконують, як і у попередньому випадку.

Робота від плям. За цього способу розпису можна виконувати складні багатоколірні рисунки. Принцип розпису такий самий, як у складному батику, але замість суцільних послідовних перекрить усієї тканини, за цього способу на тканину наносять плями різних кольорів. Потім по кожній із цих плям відповідно до ескізу виконують початкову пророку орнаменту, далі ці самі плями або сусідні з ними ділянки фону покривають іншим кольором і закінчують подальшу доробку орнаменту. Так по кожній плямі працюють до трьох разів. Перед останнім перекриттям остаточно прорисовують орнамент резервом і в кінці весь виріб перекривають якимось темним кольором. Рисунки такого виду, як правило, мають темний фон, який приховує попередню фарбу, що пройшла за межі рисунка. Далі, як у попередніх випадках, виріб проглядають, щоб усі місця були закриті резервом і пропрасовують для знімання резерву.При розписі способом гарячий батик потрібно пам’ятати, що рисунок резервом слід наносити на повністю висушену тканину. Резерв має бути достатньо гарячим (але не диміти) й повністю просочувати тканину. Чим щільніша і товща тканина, тим гарячішим має бути резерв, і навпаки. Як і в холодному батику, для нанесення резерву можна використовувати шаблони, які можна накладати поверх виробу або підколювати знизу. Під час роботи фарбами тут потрібно дотримуватись тих самих правил, що й при роботі холодним батиком.Заливаючи поверхню тканини фарбою поверх резерву, необхідно залиту площину відразу витерти ватою, щоб на зарезервованій поверхні не залишились краплі фарби. У противному разі після про прасування виробу (для знімання резерву) всі ці краплі утворять на тканині плями.Збагатити рисунок на виробах гарячого батику можна, якщо на них виконати так званий ефект кракле. Після закінчення роботи, коли вся поверхня тканини покрита резервом, її знімають з рами і обережно зминають руками у різних напрямах, щоб на резерві утворились дрібні глибокі тріщинки. Після цього тканину знову натягують на раму і широким пензлем або тампоном покривають усю площу фарбою темного кольору й залишають на 15... 20 хвилин. Фарба проникає у тріщини й утворює на тканині тонку темну сітку, через яку просвічує раніше нанесений рисунок. Залишки фарби знімають з виробу ватою так, щоб поверхня його була чистою, фарба має бути лише у тріщинках. Після висихання тканини резерв знімають так само, як у попередніх випадках.Після знімання резерву вироби гарячого батику, як і холодного, потрібно запарити у виварці або автоклаві. Тривалість запарювання і режим промивання після запарювання залежать від виду тканини і класу барвника, яким був виконаний розпис. Запарювати слід добре висушені вироби.На практиці часто буває так, що вироби гарячого і холодного батику не запарюють. Це допускається для декоративних виробів типу панно, ширм, завіс. У такому разі можна розписувати усі тканини будь-якими класами барвників, дотримуючись однієї вимоги – фарба має рівномірно покривати тканину. У подальшому такі вироби не можна прати і на них не мають потрапляти краплі води.

Вільний розпис. Рисунки на тканину за цим способом наносять вільними мазками і лише заключна обробка рисунка може іноді виконуватись за допомогою резерву. Відомо кілька способів вільного розпису тканин: фарбами із застосуванням сольового розчину; фарбами із загусткою з резерву; друкувальними фарбами; по тканинах, апретованих згустками; олійними фарбами.

Вибійка

Вибійка, або декоративна техніка друку на тканині,- це прекрасна сторінка багатого народного мистецтва. Масового поширення вибійка набула на початку XIX ст. на Київщині і в західних областях України. Архівні дані свідчать, що тогочасні майстри досконало володіли технікою вибійки, працюючи у примітивних майстернях з дуже простими знаряддями виробництва: стіл, вибивні дошки і олійні фарби.Для вибійки використовували в основному тканини домашнього виготовлення з льону та конопель, рідше - з бавовняних і шовкових тканин. Якість підготовленого полотна, орнаментація вибивних дощок і колір - основні фактори у створенні художнього твору. Полотно для вибійок повинно бути гладеньким, без зайвих потовщень. Тому майстри готували його спеціально: поливали водою, розтягували, щоб не було перекосів, бо все це мало велике значення для чіткості рисунка орнаменту. Нині промисловість випускає полотно гладенької структури, тому можна досягти високої якості вибійки. У народній вибійці, щоб досягти гладень кої структури, застосовували клейову проклейку, яка утворювала еластичну поверхню, і рисунок вибивався чітко. Вибійку виконували вибивними дошками з деревини груші або липи. Спочатку намічали контури рисунка олівцем, а потім різали дошку спеціальними різцями, які виготовляли самі майстри. Українські майстри-різьбярі славились майстерністю виконання вибивних дощок з чітким контуром орнаментальних мотивів і досконалою побутовою композицією.

Мотиви орнаментів української вибійки можна поділити на три групи. Перша - мотиви орнаментації на дошках прямокутної форми, на яких розміщувався один великий або кілька невеликих рисунків. Цими дошками працювали у кілька прийомів: спочатку вибивали одну частину рисунка, потім - другу і т. д. При цьому можливі були варіанти композиції рисунка з одних і тих самих елементів (у смуги, розкидані елементи по площині тканини). Друга - мотиви орнаментації на дошках, які точно відповідали ширині полотна, тобто вся площина полотна була орнаментована. За допомогою таких дощок за один прийом виконували вибійку відповідного призначення. Створювались немовби купонні тканини. Третя - орнаментальні мотиви на квадратних дошках для вибійки на хустках.Вибивні дошки для всіх груп мотивів орнаментів могли мати односторонній мотив рисунка (квадрати, квіточки, штампики, смужечки) і двосторонній орнамент (мотиви рисунка - гілки квітів), орнамент лівого і правого повороту різних композиційних вирішень. Вибійки правого і лівого повороту утворювали композицію кайми, кутів скатертини, хустки.

Для вибійки в основному застосовували натуральні барвники. Так, фарби чорного кольору виготовляли із сажі хвойної деревини, синього - із суміші настою індиго і свинцевого білила, коричневого - із суміші вохри і свинцю. Фарби розтирали на льняній олії, яку варили у глиняних горщиках на відкритому вогні. У фарбу опускали курячу пір'їну. Якщо вона не займалась, це означало, що у фарбі багато олії і її треба ще варити. Фарбу вважали готовою, якщо пір'їна займалася. Не випарена фарба залишала на полотні жирні плями (ореол) навколо орнаментального рисунка. Коли ж фарба приготовлена добре, тоді й вибійка чиста.Отже, треба пам'ятати, що якість вибійки залежить від якості полотна, вибивних дощок та фарб.

Найпоширенішою була техніка вибійки, при якій на орнаментовану рельєфним різьбленим орнаментом дошку накладали тонкий шар фарби і ретельно її розтирали по всій площині. Потім на дошку накладали вологе полотно і зверху валиком прокочували з одного кінця до другого і назад. Після нанесення орнаменту на полотно, його знімали з дошки і підвішували на дерев'яну жердку для просушування. Кількість вирізьблених дощок залежала від кольорової гами орнаменту: для кожного кольору окрема дошка. Спочатку вибивали на полотні один колір, просушували, а потім по черзі інші кольори, просушуючи після кожного.

У техніці вибійки, використовуючи чорний або темно-синій колір по сірому полотні, виконували тканини "мальованки", з яких шили спідниці. Нескладні орнаментальні мотиви цих тканин побудовані в строгому ритмічному порядку. Вертикальні смуги невибагливих мотивів - штампиків, частіше одного кольору (чорного або синього) по сірому або відбіленому полотні створювали строгу ритміку незвичайно вишуканого декоративного звучання. У здавалось би простому вирішенні цих тканин виражалася та особливість класичної простоти, яка характерна саме для народного мистецтва. Ці мотиви можна використати і в сучасній ручній вибійці.

І народна, і сучасна вибійки за мотивами орнаментації поділяються на геометричні та рослинні.

Найбільшого поширення набули мотиви різних кружечків, гороху, квадратиків, які можна густо чи рідко розміщувати по фону. У народній вибійці дуже популярним був мотив "зірочок", які вибивали по тканині урозбрід, або по вертикалі у поєднанні з вертикальною кольоровою смугою. У цих вибійках різко контрастні кольори (білий або сірий і чорний або синій орнамент) об'єднувались введенням дрібніших елементів, які справляли враження іскристості і своєрідної динамічності. Крупніші мотиви створювали конкретний художній образ тканини. В основі композиції рисунка народних тканин лежить характер розміщення орнаментальних мотивів.

Часто застосовували композиції у вигляді смуг або розкиданих по площині окремих квітів чи букетів. Композиції в смуги створювали, поєднуючи між собою гладенькі, витончені смуги і розміщуючи між ними невеликі орнаментальні мотиви - кружечки, квадрати, ромбики, скомпоновані в смуги. Варіантність таких композицій створює різноманітні орнаментальні мотиви, ритм яких залежить від ширини смуг, розмірів мотивів, характеру їх трактування, введення додаткових елементів. Різноманітність композицій у смуги доповнювалась чіткою симетрією паралельних смуг вертикального напряму двох видів - окремих орнаментальних мотивів і прямих або хвилеподібних ліній.

У побуті народів України і Росії були поширені вибійки, рисунок яких розміщувався по сітці.(квадратній або діагональній), тобто елемент рисунка вписувався у прямокутник чи ромб. У такій вибійці використовували мотиви квітки або букета. Існують різні варіанти нахилу сіток у розміщення орнаментальних мотивів у межах кожного ромба чи в точці перетину ліній. Ритм композиції від цього не змінюється.

У народній вибійці широко використовували мотиви рослинного орнаменту. Так, мотиви букетів складалися з великих і дрібних квіток, гілочок, листя. Інколи стеблини переходили немов би у великі хвилеподібні гілки, на яких з одного або двох боків було розміщено різні квіти, листя тощо. Такі гілки здебільшого створювали своєрідні композиції у смуги із складним ритмом. Застосовували і складні рослинні мотиви, які немов утворювали на площині розводи, у центрі яких - геометризована квітка. У народних вибійках із стилізованим рослинним орнаментом застосовували дуже складні композиції, в яких великі площини фону тканини не зафарбовані, а мотиви орнаменту ніби легко розкладені, що створює красивий ритм мотивів квіткового орнаменту і фону. Цю особливість необхідно враховувати у створенні і виконанні сучасної ручної вибійки. Особливою красою відзначалися вибійкові хустки з домотканого полотна. Орнаментація цих хусток мала складну композицію. У кожному виробі немовби поєднувались. дві композиції - центрична, або сітчаста, і каймова. Так, у центральній частині площини розміщували в шаховому порядку дрібні квіточки, букетики та інші мотиви, а на широкій каймі - великі квіти. Інколи композицію середини хустки будували за схемою променів. Для такої схеми характерна легкість, гармонійність орнаментального поля і кайми, вдале співвідношення крупних і дрібних мотивів. Контур квіток окреслено м'яко і декоративно, з урахуванням орнаментальних мотивів. По краю хустки часто нав'язували кольорову бахрому з шерсті або шовку, яка об'єднувала і доповнювала орнаментацію.Колористичне вирішення української вибійки базується переважно на поєднанні одноколірних орнаментальних мотивів (чорного, синього, коричневого) з білим або сірим на відбіленому полотні.Українські майстри досконало володіли так званим резервним способом вибійки, при якому орнамент на тканину наносили з вибивної дошки не фарбою, а розчином вапна. Після цього тканину фарбували звичайним холодним способом, зануривши на кілька годин у бочку з розчином барвника. Фон тканини забарвлювався, а орнамент, вкритий густим шаром вапна, не забарвлювався. Потім тканину вимочували ("відквашували") в розчинах, знімали шар вапна, сушили і прасували. У такий спосіб виробляли вибійку із забарвленим фоном. Такі вибійки в народі називали "димками". Найчастіше вибійки фарбували в синій колір настоєм індиго. Дуже ефектні "димки", в яких поєднуються два кольори - синій фон і білий орнамент. Інколи для вибійки застосовували дві різні техніки в одній тканині. Це збагачувало орнаментальні і колористичні мотиви декорування тканин.Усі засоби технічного і художнього вирішення вибійки можна застосовувати в сучасних домашніх умовах. Для цього насамперед потрібно добре випрати бавовняне чи льняне полотно. Далі готують барвники, видаливши зайвий жир з олійних фарб. Вирізають орнаментальні мотиви на дошках, обережно вибравши фонову частину (орнаментальна частина виступає). Для дощок використовують добре просушену деревину. Вибійку виконують на столі, на який для пружності набивають шар товстого сукна. Це поліпшує якість вибійки - рівномірно віддруковується фарба на тканині. Тканину закріплюють на площині стола. Потім намічають олівцем схему орнаментальних мотивів і по цій схемі накладають дошку з барвником, міцно притискуючи. Для нанесення орнаментальних мотивів застосовують одну дошку з елементом, а для більш ускладнених композицій - дві-три дошки з різними елементами.Якщо виникають ускладнення з виготовленням дерев'яних дощечок (відсутність деревини, невміння користуватись різцем), можна вибійку виконати за трафаретом. Для цього на цупкий промасляний папір наносять рисунок і розчленовують його на окремі частини, які потім вирізають на окремих аркушах тонкого картону. Роблять це так, щоб, наклавши всі аркуші картону один на один, одержати площину всього рисунка. Усі аркуші картону послідовно пронумеровують. Потім по порядку через вирізані площини кожного аркуша картону наносять фарбу і розтирають її круглим пензлем із щетини. Роблять це не поспішаючи, у так званій техніці "сухим пензлем". Після нанесення барвника тканину сушать, потім для підвищення еластичності перуть. Останнім насом для ручної вибійки використовують друкарські фарби. У цьому випадку вибійка м'якша, еластична.

У техніці ручної вибійки можна виконати різноманітні вироби для прикрашання інтер'єра і декорування одягу. Ці вироби насамперед цікаві своєю індивідуальністю. Виконання виробів у техніці вибійки для ансамблів одягу і для прикрашання житла має дуже багато спільного.

Поиск по сайту: