 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Предмет та об’єкти бухгалтерського обліку
Предметом усіх економічних наук є процес розширеного відтворення. У широкому розумінні предметом бухгалтерського обліку є процес створення суспільного продукту в тій його частині, яка може бути охоплена інформацією в єдиному грошовому вимірнику, а також його розподіл, обмін і споживання. Для більш деталізованого визначення предмета бухгалтерського обліку треба з’ясувати економічний зміст його об’єктів, тобто сутність сторін процесу суспільного відтворення, які він відображає і контролює. Оскільки бухгалтерський облік, як практична діяльність завжди орієнтований на конкретний суб’єкт господарювання, у вузькому сенсі предметом бухгалтерського обліку слід вважати стан і використання майна підприємства в процесі господарської діяльності та джерел його утворення.
Класифікація об’єктів бухгалтерського обліку
Об’єктами бухгалтерського обліку є господарські засоби і господарські процеси. Господарськими засобами називають усі ресурси, що використовує підприємство у власній господарській діяльності. Для управління діяльністю підприємства необхідно знати якими господарськими засобами воно розпоряджається, де ці засоби розміщенні, а також за рахунок яких джерел утворилися. Тому господарські засоби прийнято групувати:
- за функціональною роллю в процесі діяльності
- за джерелами формування (утворення)
Класифікація господарських засобів за функціональною роллю в процесі діяльності проілюстрована на схемі 2.
Схема 2 – Класифікація господарських засобів за функціональною роллю в процесі діяльності
 | |||
 | |||
|
  | |||
 |
За функціональною участю в процесі діяльності господарські засоби підприємства поділяються на необоротні й оборотні активи. Згідно з міжнародними стандартами, під активами розуміють ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому (тобто активи — це ресурси підприємства, які мають активно працювати і давати прибуток).
До необоротних активів належать:
— основні засоби — матеріальні активи, які функціонують у натуральній формі як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері протягом тривалого часу (більше одного року) і переносять власну вартість на готову продукцію поступово у вигляді амортизації;
— нематеріальні активи — необоротні довгострокові активи, які не мають матеріальної форми, але мають вартість і можуть приносити підприємству дохід. До них належить вартість придбаних підприємством прав на користування природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової інтелектуальної власності (патентами, винаходами тощо), вартість права на використання програмного забезпечення для ЕОМ та інші права, які визнані об'єктом права власності підприємства;
— довгострокові фінансові інвестиції — фінансові вкладення в цінні папери (акції, облігації тощо) інших підприємств на період більше одного року з метою одержання доходів (дивідендів, відсотків), збільшення власного капіталу та інших вигод для підприємства;
— інші необоротні активи (зокрема, довгострокова дебіторська заборгованість юридичних і фізичних осіб, отримання якої очікується підприємством після 12 місяців з дати балансу) та ін. Дебіторською заборгованістю називають заборгованість різних юридичних і фізичних осіб перед підприємством, що є об’єктом обліку. Вказаних осіб називають дебіторами.
До оборотних активів належать грошові кошти та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу (або протягом 12 місяців з дати балансу).
Під операційним циклом розуміють проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції (товарів, робіт, послуг).
Виходячи з цього, до складу оборотних активів належать:
— грошові кошти в касі та на рахунках в банках,
— короткострокові фінансові інвестиції — активи, які залучаються підприємством з метою збільшення прибутку (у формі відсотків, дивідендів і т. п.) або створення інших вигод для інвестора, що, як очікується, будуть реалізовані протягом строку, що не перевищує один рік;
— дебіторська заборгованість покупців (замовників) — дебіторська заборгованість, пов'язана з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що, як очікується, буде погашена протягом операційного циклу;
— виробничі запаси (сировини, матеріалів, палива, тощо) – матеріальні активи, що використовуються (авансуються) для виробництва готової продукції.
— готова продукція, товари – матеріальні активи, що залишили сферу виробництва і призначені для реалізації.
Витрати майбутніх періодів – витрати, які мали місце в поточному або попередніх звітних періодах, але відносяться до наступних звітних періодів (наприклад, витрати на освоєння нових видів продукції, оплачена наперед орендна плата, передплата періодичних видань тощо)
Класифікація господарських засобів за джерелами формування наведена на схемі 3.
Схема 3 – Класифікація джерел формування (утворення) господарських засобів
 | |||||
| |||||
 | |||||
|
|
|
| |||||
 | |||||
 | |||||
 | |||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Джерела формування господарських засобів (активів) підприємства поділяються на дві групи:
— джерела власних засобів;
— джерела залучених (позикових) засобів.
До джерел власних засобів належать: власний капітал, забезпечення зобов'язань, цільове фінансування і цільові надходження, доходи майбутніх періодів.
Власним капіталом називають джерело власних засобів, що кількісно визначається як різниця між активами підприємства та його зобов’язаннями. Довласного капіталу належать: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток.
— статутний капітал – це сукупність внесків (у грошовому вимірнику) власників (учасників) у майно підприємства для забезпечення його діяльності, передбаченої установчими документами (статутом).
— пайовий капітал – це сукупність пайових внесків членів спілок та інших підприємств (колективних сільськогосподарських підприємств, споживчих товариств, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок тощо), що передбачені установчими документами, для здійснення господарсько-фінансової діяльності.
— додатковий капітал – це джерело, що утворюється за рахунок дооцінки необоротних активів, вартості безоплатно одержаних від інших юридичних і фізичних осіб активів тощо.
— резервний капітал – це власне джерело, яке створюється для усунення можливих в майбутньому тимчасових фінансових ускладнень і забезпечення нормальної роботи підприємства.
— нерозподілений прибуток — сума чистого прибутку, яка залишилася в обороті підприємства після сплати податків до бюджету та інших обов'язкових платежів і розподілу прибутку між власниками (учасниками) підприємства.
— З абезпечення зобов'язань – це власне джерело, яке створюється шляхом поступового накопичення коштів, призначених на цільове короткотермінове витрачання у майбутньому (резерв для оплати літніх відпусток або ремонту устаткування)
— Цільове фінансування і цільові надходження - джерело коштів, одержаних підприємством від юридичних чи фізичних осіб і призначених на строго визначені цілі (надходження коштів від батьків за утримання дітей у дошкільних закладах підприємства, державне фінансування виробництва окремих товарів і т.п.)
— Доходи майбутніх періодів — джерело коштів, одержаних підприємством в поточному або попередніх звітних періодах, але які належать до доходів наступних звітних періодів (одержана в рахунок майбутніх періодів орендна плата від орендарів тощо). Вони підлягають зарахуванню до доходів того звітного періоду, до якого належать.
До джерел залучених (позикових) коштів належать зобов'язання по розрахунках, які виникають у підприємства в процесі господарської діяльності і є тимчасовим джерелом утворення певної частини ресурсів (активів) підприємства.
Під зобов'язаннями розуміють заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, призведе до зменшення ресурсів підприємства, (що втілюють у собі економічні вигоди).
Підприємства, організації та особи, перед якими дане підприємство має заборгованість по розрахунках, називаються кредиторами, а сама заборгованість — кредиторською.
Зобов'язання поділяються на: довгострокові зобов'язання і поточні зобов'язання.
До довгострокових зобов'язань належать:
— довгострокові кредити банків — заборгованість підприємства банкам по отриманих від них кредитах, строк погашення яких не припадає на звітний період;
— інші довгострокові фінансові зобов'язання — сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов'язання із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки;
— інші довгострокові зобов'язання (заборгованість по довгострокових векселях, по фінансовій оренді, відстрочених податкових зобов'язаннях тощо).
До складу поточних зобов'язань належать зобов'язання, що підлягають погашенню на вимогу кредиторів, а також та частина зобов'язань, яка буде погашена протягом операційного циклу або протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу. До таких зобов'язань належать:
— короткострокові кредити банків — сума поточних зобов'язань перед банками за отримані від них короткострокові кредити;
— кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги — сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за одержані матеріальні цінності та надані послуги;
— поточні зобов'язання по розрахунках з бюджетом та позабюджетних платежах, по оплаті праці, по страхуванню (по соціальному страхуванню, пенсійному забезпеченню, страхуванню майна тощо), з учасниками по нарахованих дивідендах та інших операціях;
— інші поточні зобов'язання (по векселях виданих, одержаних авансах, внутрішньовідомчих та інших розрахунках).
Господарські засоби підприємства знаходяться у постійному русі, змінюючи власну форму. Зміна господарськими засобами матеріально – речової форми називається господарським процесом. До складу господарських процесів входять процеси постачання, виробництва і збуту.
Поиск по сайту: