Об’єкти фінансового обліку (активи, капітал, зобов’язання)

Фінансовий облік — комплексний системний облік майна, господарської діяльності підприємства через суцільне, повне й безперервне відображення господарських процесів за звітний період. Його ведуть відповідно до законодавства країни та міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку. Здійснюється для формування вартісних показників діяльності підприємства і виявлення зовнішніх зв’язків із постачальниками, покупцями, банками, інвесторами, акціонерами. Фінансовий облік регулюється законодавством. Він обов’язковий для всіх суб’єктів господарювання й оприлюднюється у фінансовій звітності та деклараціях, підлягає аудиту.

Фінансовий облік відображає стан майна, зобов’язань, капіталу та фінансового результату діяльності підприємства в єдиному грошовому вимірнику за допомогою подвійного запису з метою формування звітності різних видів та встановлених форм. Незважаючи на те, що в кожному з видів обліку присутні (притаманні) свої особливості, вони мають загальні характеристики в принципах побудови, використовуючих методах і, що найбільш важливо, в управлінському і фінансовому обліку в процесі поточного управління виробництвом в якості єдиних об’єктів виступають засоби праці і сама праця, тобто матеріальні і трудові ресурси.

Активи (П(С)БО 1) — ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Капіта́л — за визначенням класичної економічної теорії один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за винятком повільної амортизації). На відміну від інших факторів виробництва, землі й природних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту.

Зобов'язання (П(С)БО 2) — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Дані фінансового обліку використовуються для прийняття рішень – акціонерами, кредиторами, інвесторами, податковими органами та ін. Ці рішення у кінцевому підсумку впливають на діяльність підприємства. Фінансовий облік входить в професійне середовище, де як окремі сектори можна виділити також бюджетний облік та бухгалтерську освіту. Професіонали вищої кваліфікації на відміну від вузьких фахівців є універсалами і їх діяльність відзначається високим ступенем диверсифікації.

Фінансовий облік грає регулюючу роль і несе в собі елементи такої системи, котра передбачає прямі і зворотні зв’язки при виконанні функцій спостереження, вимірювання різних характеристик виробництва або його окремих частин, обробки інформації за даними первинної документації. Підтвердженням тому служить рух звітної документації між підрозділами і службами підприємства і бухгалтерією.

Мета обліку – основна (основоположна) ознака відмітної характеристики. Призначення фінансового обліку – складання фінансової звітності зовнішнім користувачам інформації. Мета рахується досягнутою, якщо документи складені і представлені (доставлені, подані) за призначенням.

26. План рахунків та особливості його побудови. Структура пасивів плану рахунків.

План рахунків фінансових банківських установ — це систематизований перелік рахунків фінансового обліку, використовуваний для реєстрації господарських операцій. Він є складовою частиною національної системи бухгалтерського обліку, а отже, служить для відображення бухгалтерської інформації. План рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі — План рахунків) — це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності.

План рахунків, розроблений відповідно до загальновживаних у міжнародній практиці принципів та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, є обов’язковим для використання всіма банківськими установами України. На рахунках відображаються операції, визначені чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України. Облік валових доходів і валових витрат ведеться за окремими схемами, що рекомендуються НБУ та вибираються банками України самостійно згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Інформація, що відображається на рахунках бухгалтерського обліку, має бути докладною та зрозумілою для користувачів — керівництва банку, міжнародних фінансових організацій, контролюючих органів.

Різні цілі та завдання, різні операції спричинили різні назви класів рахунків та не завжди однакові номери балансових рахунків, що в цілому не суперечить принципам міжнародного обліку, які покладаються в основу побудови обох планів рахунків.

План рахунків поділяється на чотири категорії та дев’ять класів (див. дод. 39).
Перша категорія — балансові рахунки, які об’єднано в п’ять класів:
Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції.
Клас 2. Операції з клієнтами.
Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи й зобов’язання.
Клас 4. Довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи.
Клас 5. Капітал банку.
Друга категорія — рахунки доходів та витрат.
Клас 6. Доходи.
Клас 7. Витрати.
Третя категорія — рахунки управлінського обліку.
Клас 8. Управлінський облік.
Четверта категорія — позабалансові рахунки.
Клас 9. Позабалансові рахунки.

Структура класів Плану рахунків

Кожний клас рахунків поділяється на такі групи:

● рахунки порядку ІІ — вони мають двоцифрову нумерацію, що означає розділ;

● рахунки порядку ІІІ — нумерація трицифрова, що означає групу;

● рахунки порядку ІV — нумерація чотирицифрова, що означає номер балансового рахунка.

Усі балансові рахунки класифікуються за такими ознаками:

● за видами контрагентів;

● характером операцій;

● ступен Принципи міжнародного обліку передбачають окреме відображення активів і пасивів. Саме тому рахунки дебіторської заборгованості є активними, а рахунки кредиторської заборгованості — пасивними.ем зниження ліквідності.

Поиск по сайту: