Форми бібліотечних каталогів

Вигідність користування каталогами великою мірою залежить від форми бібліотечних каталогів. Найпростішою формою є звичайний список чи перелік у формі плаката на стіні (періодичних видань, що надходять у бібліотеку). Цей каталог часто використовують у дитячих бібліотеках. Упродовж довгого часу основною формою каталогів була книжкова, спочатку рукописна, а пізніше друкована. З другої половини ХХ ст. пануючою формою бібліотечного каталогу стала карткова. Сьогодні бібліотечні каталоги можуть бути реалізовані в різних формах: картковій, у формі книжкового видання, на мікроносіях, машиночитній, електронній.

Традиційними вважають карткові каталоги. У них зручно вносити зміни і доповнення, тобто включати картки із записами на нові надходження і вилучати картки на видання, що вибули з фонду. Картковий каталог завжди відображає реальний склад фонду, хоч і має низку недоліків: існує в одному примірнику, має великий обсяг і тому потребує значних площ для розміщення, пошук за його допомогою часто відбирає багато часу.

Каталоги у вигляді книжкового видання зручні тим, що їхній тираж залежить від потреб бібліотеки, вони можуть використовуватись за межами бібліотеки, займають мало місця, зручні у користуванні. Проте їх зміст швидко застаріває, а видання коштує дорого. Тому деякі бібліотеки видають каталоги у вигляді книги на постійно діючий фонд. Сьогодні найбільш поширені зведені каталоги у вигляді книг. У деяких бібліотеках комплексно використовують ці дві форми каталогів. Нові надходження відображають в картковому каталозі, а через деякий час у вигляді книги. Така організація створює можливість запобігти основних недоліків кожної з форм.

Деяке розповсюдження, особливо в наукових і спеціальних бібліотеках, набули каталоги на перфокартах і рейтеркартах. Перфокарти – це спеціальні картки, що мають отвори по периметру (з крайовою перфорацією) або всередині (з внутрішньою перфорацією). Інформацію на перфокартах подають за допомогою вирізок від певного отвору до зовнішнього краю карги або вирізу між двома отворами. Рейтеркарта – це спеціальна кольорова пластина на перфокарті, яка виступає як розпізнавальний знак різних матеріалів. Використання перфокарт і рейтеркарт спрощує і прискорює пошук інформації, але для користування такими каталогами читачам потрібна спеціальна підготовка і такі каталоги придатні для невеликих фондів документів.

У великих бібліотеках, де особливо актуальна проблема економії площі, каталоги переводять на мікрофільми. У деяких бібліотеках використовують мікрокарти, тобто мікрокопії, розташовані на прямокутному аркуші фотопаперу. Одержали розповсюдження і мікрофіші – це мікрокарти на прозорій фотоплівці. Використання мікрофіш і мікрокарт дає змогу зменшити обсяг каталогів і зменшити зношення документів. Для користування інформацією на мікроносіях бібліотеці потрібні спеціальні оптичні прилади, тобто читальні апарати, які збільшують зображення.

Усе більшого розповсюдження набувають каталоги, які реалізуються на основі електронно-обчислювальної техніки і їх часто називають електронними каталогами. Власне у цих каталогах один раз здійснений опис документа використовують багаторазово для репрезентування документа під різними кутами бачення, тобто для сприйняття різного типу інформації про документ. Власне опис відповідає на такі основні питання, що стоять перед бібліотечними каталогами: чи запитуваний документ знаходиться у фондах бібліотеки, які ще твори цього автора тут наявні, які документи певної галузі знання наявні в бібліотеці тощо. Електронний каталог уможливлює поєднання в одне ціле каталогів, створених для різних типів документів. Електронні каталоги відрізняються великою швидкістю здійснення пошуку, багатоаспектністю пошуку, тобто можливістю здійснювати пошук за багатьма ознаками одночасно: автором, предметом, галуззю. Електронними каталогами можуть одночасно користуватись багато читачів в залежності від кількості ресурсів. Важливо, що вони можуть поєднуватись у загальній мережі бібліографічної інформації, що дає змогу здійснити пошук у фондах різних бібліотек.

Крім розглянутих форм каталогів, існують ще такі їх різновиди, як, наприклад, панорамні каталоги, де картки розташовані на стрічці, каталоги у вигляді блокнотів, де окремі аркуші закріплені за допомогою спеціальних затискачів.

Види каталогів

Задовольнити різні запити користувачів можливо за допомогою різних видів каталогів. Бібліотечні каталоги класифікують за такими ознаками: структурою, цільовим призначенням, обсягом фонду.

За структурою, тобто за способами групування бібліографічних записів, існує кілька видів каталогів (географічний, хронологічний, топографічний, нумераційний), а найбільш поширені алфавітний, систематичний, предметний. В алфавітному каталозі записи групують в алфавітному порядку прізвищ авторів і назв творів, незважаючи на тематику видань, їхнє призначення, завдяки чому легко встановити наявність у фонді конкретного документа і склад творів певного автора. В цьому каталозі можна зібрати воєдино всі твори конкретного автора, установи, тобто створити авторський комплекс. Алфавітний каталог з найбільшою повнотою відображає бібліотечні фонди, широко використовується при обслуговуванні читачів, комплектуванні фондів, у довідково-бібліографічній роботі. Це головний довідковий апарат та бібліографічне джерело. Він є обов’язковим для всіх типів та видів бібліотек. У систематичному каталозі записи розташовують у залежності від змісту документа за галузями знань, а в межах кожної галузі – у логічній послідовності від більш загальних ділень до більш конкретних. Завдяки цьому систематичний каталог задовольняє запити на документи з тієї чи іншої галузі. Групування видань за галузями знання дає можливість користувачам оглянути всі наявні в бібліотеці документи з конкретної дисципліни, галузі знання. Він, як і алфавітний, обов’язковий у кожній бібліотеці. Предметний каталог своєю структурою нагадує енциклопедичний словник. У ньому бібліографічні записи групують за алфавітом назв предметів, про які йдеться в творах друку. Завдяки цьому в одному місці каталогу розташовані відомості про документи, що розглядають один предмет, але з точки зору різних галузей знань. Наприклад, в книгах про нафту може йти мова про її властивості, склад і такі документи відносять до хімії, в інших – розповідається про переробку нафти і вони відносяться до хімічної технології, про родовища нафти та її розвідку – це проблема геології. Тому в систематичному каталозі всі ці матеріали перебувають у різних місцях, тобто у відповідних галузях знань, а в предметному каталозі – поруч, оскільки предмет всіх цих документів один – нафта. Такий каталог не завжди відображає всі наявні фонди, а лише видання, що відповідають основному профілю обслуговування бібліотеки. У предметних і систематичних каталогах комплекси документів створюють, виходячи з їх змісту, тому ці каталоги називають реальними. Різновидом такого каталогу є широко розповсюджений краєзнавчий каталог. У ньому зібрані відомості про твори краєзнавчого змісту, де розглядається окрема область, район, місто, де розташована бібліотека. На противагу реальним каталогам у каталогах, які будують за формальними ознаками, головними виступають зовнішні характеристики документів. В алфавітному каталозі – це прізвище авторів і назви творів, у хронологічному – роки видання документів, в географічному – місце видання, в нумераційному – номери документів.

Бібліотечні каталоги в залежності від призначення поділяють на читацькі (для читацького користування) і службові (для службового користування). Службові – це робочі каталоги, які використовуються бібліотечним персоналом та розміщаються у недоступних для читачів місцях. Читацькі призначені для безпосереднього використання читачами. Вони розміщені в читальних залах чи спеціальних приміщеннях. Такий розподіл пов'язаний із забезпеченням зручності користування каталогами. По-перше, існують каталоги, які виконують суто службові функції, наприклад, обліковий каталог, головне завдання якого – здійснення обліку документного фонду. Крім того, при використанні каталогів у внутрішній роботі бібліотеки (у великих бібліотеках) не завжди зручно працювати бібліотекарям разом із читачами. Тому в наукових бібліотеках, де зібрані морально застарілі видання, що рідко запитують, вони відображені лише у службових каталогах, щоб не утруднювати пошук більшості читачів. Такий розподіл умовний, оскільки при необхідності і працівники бібліотеки, і користувачі мають змогу використовувати службові каталоги.

За обсягом відображеного фонду бібліотечні каталоги бувають генеральними (охоплюють увесь фонд, є службовими) та спеціальними. Генеральним називають каталог, що охоплює описи всіх фондів бібліотеки – книг, періодики, стандартів, патентів тощо. На практиці такі каталоги майже не зустрічаються, оскільки вони є надто громіздкими і користуватися ними складно. Найчастіше генеральний каталог відображає найважливішу частину бібліотечних фондів – книги. Спеціальні каталоги поділяють залежно від того, що покладено в основу їх спеціалізації. Якщо це вид видань, то мова йтиме про каталоги книг, періодичних видань (журналів, газет), авторефератів дисертацій, нот, географічних матеріалів, мікрофільмів, рукописів, стародруків. Якщо це мова, то можна виокремити каталоги іноземних фондів, східних мов, гебраїки тощо. Ведуть також окремі каталоги певних колекцій чи структурних підрозділів бібліотеки: відділів (абонемента, читального залу) і філіалів.

Бібліотечні каталоги відображають фонди однієї бібліотеки в цілому, або окремих її частин. Проте набувають поширення також зведені каталоги, що відображають фонди не однієї, а кількох самостійних бібліотек – міста, регіону, країни. Їх також розподіляють в залежності від територіального обсягу (регіональні, національні), профілю та типу бібліотек, виду друкованої продукції (інкунабул, рукописів), що відображена у каталозі. Матеріали у таких каталогах групують за різними ознаками залежно від типу каталогу та поставлених завдань.

Поиск по сайту: