У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Панкратов О.М., Міляєв О.К.

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих економічних навчальних закладів

Київ 2005

УДК 502.3

Гриф надано Міністерством освіти і науки України

(лист №)

Панкратов О.М., Міляєв О.К. Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях. Навчальний посібник.− К.: КНЕУ. – 2005.– 286 с.

Рецензенти:

кандидат технічних наук, старший науковий співробітник Бобрик Ю.Г.

кандидат технічних наук, доцент Савченко В.І.

ISBN

Відповідальний за випуск О.М. Панкратов, керівник секції безпеки життєдіяльності кафедри розміщення продуктивних сил Київського Національного економічного університету.

У навчальному посібнику викладено навчальний матеріал, що відповідає робочій навчальній програмі вивчення дисципліни „Безпека життєдіяльності”, яка вивчається у вищих навчальних закладах економічного профілю.

Автори виражають подяку лаборанту кафедри розміщення продуктивних сил Сміян С.М. за технічну допомогу підготовки рукопису навчального посібника.

ISBN Панкратов О.М., Міляєв О.К.,2005

З М І С Т

ВСТУП

Безпека життєдіяльності являє собою область наукових знань, що охоплюють теорію і практику захисту людини від небезпечних, шкідливих і уражаючих факторів у всіх сферах людської діяльності, а також збереження її здоров'я і безпеки у середовищі існування. Ця дисципліна вирішує наступні основні завдання:

вивчає методи і способи ідентифікації (розпізнавання і кількісну оцінку) негативних впливів середовища існування;

знайомить студентів із принципами захисту від небезпек та попередження впливу тих чи інших негативних факторів на людину;

розкриває сутність ліквідації негативних наслідків впливу небезпечних, шкідливих і уражаючих факторів;

пропонує шляхи створення нормального, тобто комфортного стану середовища життя і діяльності людини.

Інтегральним показником безпеки життєдіяльності є тривалість життя. На ранніх етапах антропогенезу вона складала приблизно 25…30 років. В той період на людину впливали, в основному, небезпеки природного характеру: геофізичні процеси, кліматичні умови, низький рівень білкового харчування та інші.

Розвиток цивілізації, під якою ми розуміємо прогрес науки, техніки, економіки, індустріалізацію сільського господарства, використання різних видів енергії, створення машин, механізмів, застосування різних видів добрив і засобів боротьби зі шкідниками, значно збільшує кількість шкідливих факторів, що негативно впливають на людину. Важливим елементом у забезпеченні його життєдіяльності стає захист від цих факторів.

Протягом всього існування людська популяція, розвиваючи економіку, створювала і соціально-економічну систему безпеки. Унаслідок цього, незважаючи на збільшення кількості шкідливих впливів, рівень безпеки людини зростав. В даний час середня тривалість життя в найбільш розвинутих країнах складає близько 77 років.

Вторгаючись у природу, закони якої ще далеко не пізнані, створюючи нові технології, люди формують штучне середовище існування – техносферу. Якщо врахувати, що моральний і загальнокультурний розвиток цивілізації відстає від темпів науково-технічного прогресу, стає очевидним збільшення ризику для здоров'я і життя сучасного гомосапіенса. За даними всесвітньої організації охорони здоров'я, наприклад, смертність від нещасних випадків займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань. Від нещасних випадків гинуть молоді, працездатні люди; травматизм є основною причиною смерті людини від 2 до 41 року. Так, у даний час щорічно в Україні у аваріях і катастрофах гинуть десятки й одержують травми сотні тисяч людей. Це зв'язано з підвищенням ризику у всіх областях діяльності і житті людини.

Курс “Безпека життєдіяльності” передбачає процес пізнання складних зв'язків людського організму і середовища існування. Вплив людини на середовище, відповідно до законів фізики, викликає відповідні протидії всіх її компонентів. Організм людини безболісно переносить ті чи інші впливи доти, поки вони не перевищують межі адаптації.

Дисципліна “Безпека життєдіяльності” розглядає безпеку в побутовій сфері, на виробництві, у навколишньому природному середовищі, а також безпеку у надзвичайній ситуації мирного та воєнного часів.

Побутова сфера охоплює суму факторів, що впливають на людину в побуті. Реакцію організму на побутові фактори вивчають такі розділи науки, як комунальна гігієна, гігієна харчування, гігієна дітей і підлітків.

Виробниче середовище – це сукупність факторів, що оточують працівника в процесі трудової діяльності. З ним студенти знайомляться при вивченні курсу “Охорона праці”.

Безпека в природному середовищі – це одна з галузей екології. Екологія досліджує закономірності взаємодії організмів з навколишнім середовищем. Середовище існування нерозривно пов'язане з поняттям “біосфера”.

Термін “біосфера” введений австралійським геологом Зюссом у 1875 році. Біосфера – це природна область поширення життя на Землі, яка включає нижній шар атмосфери, гідросферу, верхній шар літосфери.

„Людина охопила своїм життям, своєю культурою усю верхню оболонку планети, усю біосферу, – писав Вернадський, – біосфера переходить у новий еволюційний стан – ноосферу, переробляється науковою думкою соціального людства... через організовану людську працю”. В епоху ноосфери людина вже може і повинна “мислити і діяти в новому аспекті, не тільки в аспекті окремої особистості, родини, держави, але й у планетарному аспекті”. У навчанні про ноосферу закладений активний оптимізм, віра в розумне регулювання відносин людини і природи.

У червні 1992 року в Ріо-де-Жанейро була проведена міжнародна зустріч на вищому рівні з проблем планети Земля. Вона була викликана тим, що у глобальному плані навколишнє середовище змінюється в даний час набагато швидше, ніж коли-небудь, і ці зміни несуть реальну загрозу безпеки майбутньому людей. На зустрічі був прийнятий всесвітній план дій – “Порядок денний на XXI століття”, спрямований на досягнення стійкого розвитку, першочерговими задачами якого є:

пошук шляхів, які дозволяють забезпечити економічний ріст і процвітання при одночасному зменшенні витрати енергії, сировини і виробничих відходів;

визначення збалансованих структур споживання для усього світу, що Земля зможе витримати протягом тривалого часу.

Марнотратний стиль життя величезним вантажем лягає на навколишнє середовище. Однією з основних причин постійної деградації навколишнього середовища в усьому світі є структура споживання і виробництва, що не забезпечує стійкості, особливо в промислово розвинутих країнах. У даному випадку стійкий розвиток означає кероване, погоджене з еволюційними законами природи і суспільства, тобто такий розвиток, при якому життєві потреби людей нинішнього покоління задовольняються без позбавлення такої можливості майбутніх поколінь.

Одним з головних понять науки про безпеку життєдіяльності є так звана “аксіома про потенційну небезпеку”.

Аналіз суспільної практичної діяльності дає підставу для твердження про те, що будь-яка діяльність потенційно небезпечна.

Потенційна небезпека полягає в схованому, неявному характері прояви небезпек. Наприклад, ми не відчуваємо до визначеного моменту збільшення концентрації СО₂ у повітрі. У нормі атмосферне повітря повинне містити не більш 0,05% СО₂. Постійно в приміщенні, наприклад, в аудиторії, концентрація СО₂ збільшується. Вуглекислий газ не має кольору, запаху і наростання його концентрації проявляється появою утоми, млявості, зниженням працездатності. Але в цілому організм людини, що перебуває систематично в таких умовах, відреагує складними фізіологічними процесами; зміною частоти, глибини і ритму дихання (задухою), збільшенням частоти серцевих скорочень, зміною артеріального тиску. Цей стан (гіпоксія) може викликати зниження уваги, що у визначених областях діяльності може привести до травматизму і навіть до летального наслідку.

Потенційна небезпека як явище – це можливість впливу на людину несприятливих чи несумісних з життям факторів.

По ступені й характеру дії на організм усі фактори умовно поділяють на шкідливі, небезпечні та уражаючі.

До шкідливих відносяться такі фактори, що стають причиною захворювань або зниження працездатності. При цьому мається на увазі симптоми зниження працездатності, які зникають після відпочинку чи перерви в активній діяльності.

Небезпечними називають такі фактори, які приводять у визначених умовах до травматичних ушкоджень або раптових і різких збуджень організму.

Під уражаючими факторами розуміють ті, котрі обов'язково викликають важкі порушення життєдіяльності організму.

Наведений розподіл умовний, тому що шкідливі фактори у визначених умовах можуть стати небезпечними або навіть уражаючими. У загальних випадках до визначених ознак небезпечних і шкідливих факторів відносяться: можливість безпосереднього впливу на організм, утруднення здійснення фізіологічних функцій – дихання, кровообігу, роботи центральної нервової системи, органів травлення, виділення.

В умовах виробництва до появи небезпечних факторів може вести перевищення меж експлуатаційної можливості технічних пристроїв, інженерних споруд і конструкцій, що іноді приводить до аварій з вивільненням нових небезпечних і шкідливих факторів чи речовин, енергії в кількостях і дозах, які представляють безпосередню загрозу здоров'ю і життю персоналу й населенню в цілому.

Аксіома про потенційну небезпеку передбачає кількісну оцінку негативного впливу, що оцінюється ризиком нанесення того чи іншого збитку здоров'ю і життю. Ризик (R) визначається як відношення тих чи інших небажаних наслідків в одиницю часу до можливого числа подій за той же термін – R = F/N, де F і N – кількість небезпечних та усіх можливих подій відповідно.

У світовій практиці знаходить визнання концепція прийнятного ризику, тобто ризику, при якому захисні заходи дозволяють підтримувати досягнутий рівень безпеки. Для звичайних загальних умов прийнятний ризик загибелі людини на протязі року приймається рівним 10^-6 (що значить один на мільйон випадків). Ступінь ризику оцінюється у світовій практиці для різних видів діяльності імовірністю смертельних випадків.

Якась частина небезпечних, шкідливих та уражаючих факторів переважно відноситься до виробничого, а якоюсь мірою й до інших сфер діяльності людини. Вони звичайно мають зовні визначені, просторові області прояви, що називаються небезпечними зонами, які характеризуються збільшенням ризику виникнення нещасного випадку.

Однак навіть якщо людина знаходиться в небезпечній зоні, але правильно організує свою діяльність, дотримує заходи безпеки, стежить за справністю технічних систем, погіршення здоров'я чи нещасний випадок не має місця. Таким чином, нещасний випадок часто є наслідком ігнорування правил особистого поводження, організаційного чи технічного порядку в момент перебування людини в небезпечній зоні.

Умови, при яких створюється можливість виникнення нещасного випадку, називають небезпечною ситуацією. Важливо вміти попередити перехід небезпечної ситуації в нещасний випадок.

У процесі діяльності й життя людина може опинитися в такій небезпечній ситуації, коли фізичні і психологічні навантаження досягають меж, при яких індивідуум втрачає здатність до раціональних вчинків і дій, адекватних сформованій ситуації. Такі ситуації називають екстремальними.

Систематизуючи сказане, безпеку життєдіяльності можна визначити, як такий стан навколишнього середовища, при якому виключена можливість ушкодження організму людини в процесі його різноманітної діяльності.

Поиск по сайту: