Повернення, відкликання заяви про порушення справи про банкрутство

1, Господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду якщо:

заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не зазначено;

заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі;

не подано доказів щодо сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;

заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом;

заявник-кредитор не надав доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів;

з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

2. Повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.

3. Якщо про порушення справи про банкрутство подано кілька заяв і одна з них повертається без розгляду, суддя розглядає інші заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

4. Про повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство без розгляду суд виносить ухвалу.

5. Заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявником (заявниками) до дати проведення підготовчого засідання суду.

У разі відкликання заяви про порушення справи про банкрутство до винесення ухвали про її прийняття господарський суд виносить ухвалу про повернення заяви про порушення справи про банкрутство.

У разі відкликання заяви про порушення справи про банкрутство після винесення ухвали про її прийняття до дати проведення підготовчого засідання суду господарський суд виносить ухвалу про залишення заяви без розгляду.

Господарський суд має право не прийняти відкликання заяви про порушення справи про банкрутство, якщо це порушує чиї-небудь права чи охоронювані законом інтереси або якщо до господарського суду надійшла інша заява (заяви) кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство.

Боржник не має права відкликати заяву про порушення справи, подану ним відповідно до вимог частини п'ятої статті 11 цього Закону.

1. Ст. 15 ЗВБ визначає власні процесуальні й матеріально-правові підстави для повернення без розгляду заяви кредитора або заяви боржника про порушення справи про банкрутство та відсилає до ст. 63 ГПК, положення якої також застосовуються як підстави для повернення заяви без розгляду. Окрім того, ця норма права встановлює додаткову, порівняно з положеннями ст. 81 ГПК, підставу для залишення заяви без розгляду-відкликання заяви.

Подаючи заяву до Господарського суду, заявник повинен враховувати положення цієї статті, щоб не створювати підстав, які перешкоджатимуть прийняттю заяви та відкриттю провадження у справі, а також своєчасно використовувати своє право на відкликання заяви про порушення справи про банкрутство.

Господарський суд, в свою чергу, не повинен тлумачити та застосовувати положення статті у спосіб, який створює перешкоди для доступу боржника або кредитора до правосуддя у справі про банкрутство або для вільного волевиявлення сторони щодо відкликання і вирішення у такий спосіб процесуальної долі вже поданої до Господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство.

Строк повернення судом заяви та доданих до неї документів - не пізніше п'яти днів з дня надходження до Господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство.

Підстави для повернення заяви без розгляду поділяються на дві категорії: об'єктивні та суб'єктивні.

Об'єктивні підстави повернення заяви без розгляду. Це обставини, що перешкоджають Господарському суду прийняти заяву до розгляду, і норми ГПК та ЗВБ не передбачають (не допускають) можливості виправити недоліки форми і змісту заяви та/або додатків до заяви інакше, як через повторну її підготовку та нове звернення зацікавленої особи до господарського суду.

Такими підставами є випадки, коли:

- заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не зазначено. Повертати заяву з цих підете можна лише у випадку, коли заяву підписано, наприклад, головним інженером заявника (або не вказано посаду підписанта) Сидоренко С. С. без посилання у тексті заяви на повноваження, що йому надані довіреністю та відсутністю такої довіреності у доданих матеріалах. Тут, безумовно, така особа не має права підписувати заяву від імені боржника або кредитора, а рішення судді про повернення заяви без розгляду відповідатиме об'єктивним обставинам. У іншому разі слід діяти у спосіб, який визначається Постановою Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 (дивись нижче).

- заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі. Тут йдеться про зміст вимог ст. 11 ЗВБ щодо форми, змісту й переліку додатків до заяви боржника чи кредитора (кредиторів). Однак, на нашу думку, неподання усіх відомостей чи документів, які визначені ст. 11 ЗВБ не може бути беззаперечною підставою для повернення заяви без розгляду. Так, наприклад, неподання боржником довідки органів приватизації стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу, або про перелік осіб-дебіторів, або відомостей про всі банківські рахунки боржника тощо не є обов'язковими для вирішення питання про прийняття до розгляду заяви про порушення справи про банкрутство. Ці відомості безпосередньо не стосуються питання неспроможності боржника, а відносяться до питання визначення оплатності боргу взагалі, яке вирішується не на стадії прийняття заяви до розгляду, а лише в підготовчому та наступних засіданнях і процедурах. Тому, Господарський суд має прийняти таку заяву до розгляду, а в порядку підготовки справи до розгляду - витребувати такі відомості додатково.

- не подано доказів щодо сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі. Господарський суд не може приймати заяви про порушення господарських справ без сплати заявником (позивачем) судового збору, крім випадків, встановлених Законом. Розміри судового збору визначені ЗУ "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674Л/І. Сплата судового збору на відповідні бюджетні рахунки здійснюється у безготівковому порядку. Про порядок оформлення і сплати судового збору ВГСУ надано роз'яснення в Інформаційному листі "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору" від 17.09.2012 № 01-06/1260/2012. (Див. додатково коментар до ч. 2 ст. 11 ЗВБ).

-заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом. В цій нормі йдеться про підстави повернення без розгляду заяви кредитора. Підставами для повернення заяви визначено такі:

1). По-перше, неподання доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання. За змістом наведеної норми ч. 1 ст. 15 ЗВБ на заявника-кредитора покладається обов'язок подати докази неспроможності боржника. Слід звернути увагу, що диспозиція ч. 1 ст. 15 ЗВБ тісно пов'язана з диспозицією ч. 3 ст. 10 ЗВБ щодо умов порушення справи про банкрутство. Останньою встановлено, що однією з умов порушення справи про банкрутство є невиконання боржником свого зобов'язання протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. Згідно ч. 2 ст. 30 ЗУ "Про виконавче провадження" виконання рішення грошового (майнового) характеру здійснюється протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження" боржник має право до початку примусового виконання рішення самостійно вжити заходи саме для погашення боргу за виконавчим документом.

Термін "погашення" законодавцем спеціально взято з глосарію виконавчого провадження для того, щоби в ч. 3 ст. 10 ЗВБ підкреслити, що боржником добровільно не виконано грошового зобов'язання навіть після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення.

2). По-друге, - відсутність доказів невиконання боржником зобов'язання протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження. Відлік строку здійснюється не від встановленої правочином сторін (угодою, договором) дати виконання зобов'язання, а з дня винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, тримісячний строк для погашення безспірних грошових вимог боржником - це визначений ч. 1 ст. 15 ЗВБ період у часі з дня відкриття виконавчого провадження, сплив якого має юридичне значення - є доказом неспроможності боржника виконати грошове зобов'язання перед кредитором.

3). По-третє, - неподання доказів неспроможності боржника перед кредиторами вжито у множинному числі. Очевидно така диспозиція є помилковою, оскільки, якщо заявник-кредитор один подає заяву про порушення справи про банкрутство, то він взмозі подати докази про невиконання боржником своїх зобов'язань лише перед самим заявником, а не перед декількома чи усіма кредиторами. Подання доказів неспроможності боржника перед кредиторами знаходиться за межами можливостей кредитора-заявника. Питання неспроможності боржника перед заявником-кредитором та перед іншими кредиторами може бути з'ясоване лише судом при дослідженні заяви кредитора та відзиву боржника за встановленими Законом відомостями та доказами. Про неспроможність боржника виконати зобов'язання перед декількома кредиторами можна стверджувати лише у разі підписання заяви двома і більше кредиторами. Тому, зазначені положення слід розуміти так, що коли заявник-кредитор один, то він зобов'язаний подати докази незадоволення боржником лише своєї безспірної грошової вимоги. У разі, якщо заява подається декількома кредиторами, кожен кредитор-підписант зобов'язаний подати докази про незадоволення боржником лише своїх безспірних вимог.

4). По-четверте, - неподання доказів розміру грошових зобов'язань боржника. Згідно ч. 3 ст. 10 ЗВБ справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати. Якщо безспірні вимоги кредитора менше, суд повертає заяву про порушення справи про банкрутство боржника без розгляду.

Норма права, що міститься у ч. 1 ст. 15 ЗВБ за своїм призначенням є нормою процесуального права, завдання якої полягає у правовому регулюванні організаційних суспільних відносин, що стосуються забезпечення судових процедур і форм реалізації та захисту норм матеріального права. За методом правового регулювання є імперативною, містить категоричний припис, який адресований господарському суду.

Диспозиція ч. 1 ст. 15 ЗВБ, хоча є нормою процесуального права, але з неї випливають і права, що мають матеріально-правове значення. Ця норма має проборжниковий зміст та встановлює для боржника більш тривалий період часу (строк, термін) для розрахунків з кредитором (кредиторами). Боржник, який не виконав грошове зобов'язання перед кредитором у строк, що був визначений правочином (угодою, договором), має право на додатковий період часу для здійснення розрахунків до порушення справи про банкрутство, що обчислюється трьома місяцями після дати відкриття виконавчого провадження.

Ця норма, на нашу думку, буде мати негативний вплив на економічну діяльність суб'єктів господарювання, оскільки надає можливість недобросовісним боржникам консервувати стан неплатежів, віддаляючи визначений угодою сторін строк розрахунків на період від п'яти-шести місяців та більше, на "законних підставах" віддаляє можливість відкриття конкурсного процесу. Такий же негативний результат, відповідно, очікує й економіку держави, оскільки зазначені фактори стримують інвестиційну діяльність.

-заявник-кредитор не надав доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів. Аналогічна підстава для повернення заяви без розгляду передбачається положеннями ГПК. Однак, на відміну від коментованого абзацу, п. 6) ст. 63 ГПК регулює правило щодо повернення заяви не лише кредитора, а й боржника, коли не подано доказів надсилання кредитором боржникові або боржником кредиторові (кредиторам) копії заяви і доданих до неї документів.

Заява повертається Господарським судом без розгляду з інших підстав, що створюють перешкоди для прийняття заяви до розгляду, передбачених відповідними пунктами частини першої статті 63 ГПК.

Суб'єктивні підстави повернення заяви без розгляду.

Це такі фактичні обставини, що грунтуються на волевиявленні заявника-боржника або кредитора про відкликання заяви про порушення справи про банкрутство (ч. 5 ст. 15 ЗВБ).

2. Ч. 2 ст. 15 ЗВБ логічно завершує приписи ч. 1 ст. 15 ЗВБ, визначає наслідки повернення заяви та суб'єктивні права заявника, заява якого не прийнята Господарським судом до розгляду. Жодна із зазначених у ч. 1 ст. 15 ЗВБ підстав для повернення заяви без розгляду не є перешкодою для нового звернення кредитора або боржника з такою заявою до Господарського суду у встановленому загальному порядку. Для реалізації права на звернення до суду із заявою заявник має усунути недоліки, зазначені в ухвалі про її повернення, та не допустити інших. Тобто, якщо зазначені підстави, що створюють перешкоди для прийняття заяви до розгляду, відпадуть у майбутньому або будуть усунені (виправлені заявником), кредитор або боржник має право звернутися повторно до Господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство.

Повторно подана заявником заява розглядається суддею, як нова заява про порушення справи про банкрутство та підлягає перевірці дотримання усіх вимог закону щодо її форми, змісту та додатків.

3. Коментована ч. 3 ст. 15 встановлює алгоритм дій судді у разі подання декількох заяв про порушення справи про банкрутство. Така ситуація можлива, по-перше, коли в один день до Господарського суду надходять дві і більше заяв про порушення справи про банкрутство одного й того ж боржника, або ж, коли після надходження до Господарського суду однієї заяви до прийняття суддею рішення про її прийняття (протягом п'яти днів) надходять заяви від інших кредиторів того ж боржника. Суддя має розглянути усі заяви окремо, вирішивши щодо кожної питання про наявність (відсутність) підстав для повернення без розгляду. Якщо стосовно однієї з них знаходяться підстави для повернення, суддя виносить ухвалу про повернення такої заяви без розгляду, після чого розглядає інші заяви про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку їх надходження.

Законом про банкрутство та ГПК не врегульовано алгоритм процесуальних дій Господарського суду в ситуації, коли за результатами розгляду суддею декількох заяв, які надійшли в один день або у інший день після надходження першої заяви і до прийняття її до розгляду, якщо усі вони відповідають вимогам ЗВБ та підлягають прийняттю до розгляду.

ЗВБ не передбачає права господарського суду використовувати інститут об'єднання суддею кількох однорідних заяв за аналогією положенням ч. 2 ст. 58 ГПК в одну справу. У разі коли Господарським судом вже прийнято до розгляду одну заяву про порушення справи про банкрутство, усі інші заяви, що надійшли після розглянутої і прийнятої до провадження вважаються такими, що надійшли до дня підготовчого засідання. Для них застосовується правило (алгоритм) приєднання заяв, що визначений положеннями ч. 4 ст. 16 ЗВБ.

У цій ситуації заява первісного кредитора вже прийнята до розгляду та призначено дату підготовчого засідання у справі, інші заяви кредиторів, що надходять до дня підготовчого засідання, за рішенням суду приєднуються до матеріалів існуючого провадження і розглядаються у підготовчому засіданні одночасно з первісною заявою. Про таке приєднання виноситься ухвала господарського суду.

Як визначено у п. 3.6. Постанови Пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ВГСУ від 26.12.2011 № 18 право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають у його провадженні.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Не можна вважати однорідними заявами та об'єднувати заяви кредитора (кредиторів) та боржника, якщо вони надійшли одночасно до Господарського суду. По кожній з них рішення має прийматися окремо.

У випадку, коли заяви про порушення справи про банкрутство, що надійшли до Господарського суду, розподілені автоматизованою системою різним суддям, то кожен з суддів самостійно приймає рішення щодо заяви, повертає її чи приймає до розгляду і призначає підготовче засідання. Очевидно, що у разі винесення одним суддею ухвали про прийняття заяви до розгляду інші заяви повинні бути передані судді, який раніше (першим) виніс ухвалу про прийняття заяви до розгляду. Така заява вважається первісною (первісний кредитор). Доля інших заяв має вирішуватися у відповідності до алгоритму, визначеного ч. 4 ст. 16 ЗВБ (ухвалою Господарського суду, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, приєднуватися до заяви первісного кредитора).

4. Про повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство без розгляду суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена.

5. Ч. 5 ст. 15 ЗВБ встановлено підстави для повернення заяви без розгляду та залишення заяви без розгляду, які ґрунтуються на волевиявленні заявника-кредитора або боржника. Ця норма встановлює для заявнику право і можливість вчинити активні дії з відкликання заяви, що дозволяють йому "забрати" свою заяву про порушення справи про банкрутство з Господарського суду і таким чином не допустити порушення провадження у справі про банкрутство. Мотиви такої поведінки не мають значення і можуть не пояснюватися Господарському суду, у будь-якому разі заява про відкликання пов'язується із втратою інтересу заявника до порушення справи про банкрутство. Заява про відкликання заяви ґрунтується на принципі диспозитивності, відповідно до якого вважається, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених Законом.

Диспозитивність поведінки кредитора та боржника також може полягати у знаходженні сторонами підстав для примирення, яке може закінчитися, наприклад, укладенням угоди між ними про відстрочку чи розстрочку сплати заборгованості, зміни інших умов і порядку задоволення грошового зобов'язання перед кредитором тощо, що фактично є примиренням сторін на стадії розгляду Господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство. Примирення сторін є спільним волевиявленням сторін, яким врегульовується спір шляхом взаємних поступок. Примирення може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмету заяви про порушення справи про банкрутство. Примирення є рішенням сторін, а не інших осіб, які можуть брати участь у справі про банкрутство, тобто воно не повинно зачіпати прав та обов'язків третіх осіб. Що ж стосується предмету заяви про порушення справи про банкрутство, то ним є матеріально-правові вимоги заявника, що вказують на неплатоспроможність боржника виконати грошове зобов'язання, які Господарський суд має перевірити (встановити) в підготовчому засіданні та прийняти відповідну ухвалу.

Суди повинні повною мірою використовувати потенціал інституту примирення, оскільки він дає можливість зменшити навантаження на суди та знизити додаткові фінансові втрати, які здійснюються сторонами та іншими учасниками при провадженні у справі про банкрутство (витрати на роботу представників сторін, витрати на судові експертизи, оплату послуг арбітражних керуючих тощо).

Строк для відкликання заяви.

Заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявником на таких стадіях провадження: 1) до винесення ухвали про її прийняття та 2) після винесення ухвали про її прийняття, але до дати проведення підготовчого засідання суду. Норма про відкликання заяви про порушення справи про банкрутство кореспондується з правилами, визначеними ч. 2 ст. 12 ЗВБ про проведення підготовчого засідання суду у строк до тридцяти днів з дня винесення ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство. Отже і заява кредитора або боржника про відкликання заяви про порушення справи про банкрутство може бути подана до Господарського суду в зазначені строки.

В залежності від періоду відкликання заяви наступають різні процесуальні насліди.

Так, у разі відкликання заяви про порушення справи про банкрутство до винесення ухвали про ""прийняття Господарський суд виносить ухвалу про повернення без розгляду заяви про порушення справи про банкрутство.

У разі ж відкликання заяви про порушення справи про банкрутство після винесення ухвали про її прийняття до дати проведення підготовчого засідання суду Господарський суд виносить ухвалу про залишення заяви без розгляду. В ухвалі також зазначається про розподіл господарських витрат між сторонами відповідно до положень ст. 49 ГПК.

Форма заяви про відкликання.

Клопотання про відкликання заяви може бути заявлено в письмовій формі або ж усно у судовому засіданні. Відкликання заяви слід відрізняти від заяви позивача про відмову від позову відповідно до ст. 78 ГПК. По-перше, відмова позивача від позову викладається в адресованих Господарському суду письмових заявах, підписаних відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. По-друге, відмова від позову має наслідком припинення провадження у справі, що відповідно до ч. 2 ст. 80 перешкоджає можливості звернутися з тотожною заявою пізніше (повторно), а відкликання заяви про порушення справи про банкрутство не є перешкодою для повторного подання заяви з тими самими вимогами про порушення справи про банкрутство.

Суд не приймає клопотання про відкликання заяви про порушення справи про банкрутство, якщо відкликання заяви порушує права чи охоронювані законом інтереси осіб. Вирішуючи питання про задоволення клопотання про відкликання заяви. Господарський суд повинен виходити з положень ст. 13 ЦК, яка визначає межі здійснення цивільних прав:

1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

5. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У разі недодержання зазначених вимог заявником при здійсненні своїх прав, суд може не прийняти відкликання заяви про порушення справи про банкрутство.

Господарський суд також має право не прийняти відкликання заяви про порушення справи про банкрутство, якщо до відкликання заяви до Господарського суду надійшла інша заява (заяви) кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство.

Заборона відкликати заяву.

Боржник не має права відкликати заяву про порушення справи, подану ним відповідно до вимог ч. 5 ст. 11 ЗВБ, коли заява подавалася боржником до Господарського суду на виконання обов'язку боржника. Так, боржник зобов'язаний звернутися до Господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

- задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності);

- підчас ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

- в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 3.5. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 зазначається, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 ч. 1 ст. 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Так, заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або заяву підписано не уповноваженою належним чином особою чи особою, посадове становище якої не вказано, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах, або заява не підписана заявником.

Під час застосування положень п. 1 ч. 1 ст. 63, а також п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України у випадках, коли заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, слід мати на увазі таке.

Якщо Господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у заявника докази на підтвердження таких повноважень. У разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення заяви без розгляду. Якщо заяву підписано особою на підставі виданої їй довіреності, до заяви має бути додано оригінал або належно завірену копію такої довіреності. У разі коли до заяви, підписаної представником позивача, не додано оригіналу або належно завіреної копії довіреності, але в цій заяві вміщено посилання на номер і дату довіреності, то Господарський суд, приймаючи заяву до розгляду, витребує у заявника таку довіреність, а в разі її неподання виносить ухвалу про залишення заяви без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК.

Наявність на заяві факсимільного підпису означає, що вона не підписана особою, яка має право її підписувати, і підлягає поверненню. Такі ж наслідки настають, коли в заяві відсутні відомості про прізвище та посаду керівника юридичної особи або до заяви не додано належні документи на підтвердження повноважень особи, що підписала цю заяву як представник позивача в Господарському суді (ч. 3-6 ст. 28 ГПК), і на ці документи немає посилання в заяві.

Підставою для повернення заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується заявлена вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Господарський суд повертає заяву, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви.

Якщо у заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на ст. 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від заявника-кредитора або від боржника.

У разі коли до заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК.

Поиск по сайту: