Сервітут - це право на чужу тілесну річ, згідно з яким річ, крім свого власника, служить ще й ін особі в якомусь одному або декількох відношеннях

Емфітевзис — це право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Суперфіцієм є право передачі земельної ділянки в користування ін особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель.

Заставне право – це речове право на чужу річ, яке служить забезпеченню зобов’язальної вимоги і надає кредитору можливість продати цю річ і тим одержати задоволення своїх вимог.

Зобов’язання (obligatio) являє собою правові окови, які примушують нас щось виконати згідно з законом нашої держави.

Контракт (ex contractu) – це договір (домовленість сторін), який врегульований цивільним правом (ius civil) та забезпечений позовним захистом.

Делікт (delictum) - це протиправна дія, внаслідок якої завдається шкода, що не пов’язана з невиконанням правопорушником належного з нього зобов’язання.

Квазіконтракт (quasi ex contractu) – це зобов’язання, яке виникає на підставі події або дії однієї з сторін і має спільні риси з певними договорами (контрактами).

Квазіделікт (quasi ex delicto) - це протиправна дія, внаслідок якої завдається шкода, що не пов’язана з невиконанням правопорушником належного з нього зобов’язання, але не визнана цивільним правом (ius civil) як делікт.

Цесією (cessio) називалася пряма уступка права вимоги.

Необережність (culpa) - це коли боржник не передбачав поганих результатів, проте повинен був їх передбачи­ти.

. Інтерцесія - договір між кре­дитором певної особи і третьою особою, яка приймала на себе борг іншої.

Новація - novatio - це договір, який відміняв дію раніше укладеного договору і породжував нове зобов'язання. Новація погашала дію раніше існуючого зобов'язання за умови, що: а) новація укладалась саме з цією метою - погасити попереднє зобов'язання; б) у ньому був новий елемент порівняно з попереднім зобов'язанням.

Залік - compensatio. Для застосування заліку необхідно було дотримуватися встановлених правил: а) вимоги зустрічні; б) дійсні; в) однорідні (гроші на гроші, зерно на зерно тощо); г) «спілі», тобто за обома зобов'язаннями наставав строк платежу; д) безспірні.

Договір - це вольовий акт, він не може виникнути проти волі сторін. Якщо в договорі виражена воля однієї особи, то такий договір називається односто­роннім. Наприклад, заповіт, прийняття спадщини або відмова від неї. А коли в договорі виражена воля двох сторін (наприклад, купівля-продаж), то такий договір називається двостороннім. Договори трьохсторонні або багатосторонні в римському праві траплялися порівняно рідко.

Помилкою вважалася неправильна уява однієї сторони в договрі про будь-які речі або дії.

пакти являли собою неформальні угоди найрізноманітнішого змісту. За загальним правилом пакти не користувалися позовним захистом, не мали юридичного значення, базува­лися на добросовісності та справедливості, але не на праві. За виразом римських юристів - це були так звані голі пакти - pacta nuda.

Контракти - -угода двох або кількох осіб про вчинення певної юрид. дії або про утримання від вчинення такої дії. Це завжди двостор. правочин, який був правовою основою зобов'язувальних відносин між сторонами.

Поиск по сайту: