ПОВІТРЯНО-СВІТЛОВИЙ РЕЖИМ ШКІЛЬНИХ ПРИМІЩЕНЬ

До основних приміщень школи належать: класні кімнати, навчальні кабінети, лабораторії, спортивний зал, майстерні, кабінет обслуговуючої праці; до допоміжних (загальношкільних) приміщень – харчоблок, вестибюль з гардеробом, рекреаційні зали і коридори, бібліотека з читальним залом, лаборантські, інструментальна, кімната навчальних посібників, роздягальні і душові при спортивному залі, туалети та ін. Сюди ж належать і службові приміщення: кабінет директора, учительська, кабінет завуча, канцелярія та інші.

Планування шкільної будівлі й основних приміщень школи повинне передбачати: диференційоване навчання учнів різних вікових груп, відокремлення загальношкільних приміщень від навчальних, наближення останніх до рекреацій, санвузлів, гардеробів і виходів на пришкільну ділянку, можливість ізоляції груп учнів у випадку появи інфекційних захворювань, сприятливі умови щодо повітряно-світлового режиму.

Навчальні приміщення поділяють на власне навчальні, навчально-виробничі та навчально-спортивні. Основними видами навчальних приміщень є класна кімната і навчальний кабінет.

Як правило, навчальна кімната має прямокутну форму з розташуванням вікон вздовж однієї довгої стіни. Площа основної класної кімнати становить не менш, як 50 м² з розрахунку 1,25 м² на одного учня. Розміри класної кімнати повинні забезпечувати учням можливість добре бачити і чути вчителя і чітко бачити написане на дошці.

Кабінет за площею повинен бути більшим від класу (до 66 м²), крім кабінету іноземних мов (32 м²), оскільки заняття в ньому проводяться з половиною учнів класу.

До приміщень для трудового навчання належать столярні і слюсарні, а також майстерні (для хлопчиків IV-VII класів), кабінети домоводства, швейний кабінет (для дівчаток IV-VII класів) і майстерня для практикумів (для учнів IX-XI класів). У школах з невеликою кількістю учнів (192-624) допускається одна комбінована майстерня (66-82 м²) з приміщенням для інструментальної. Майстерні повинні мати звукоізолюючі капітальні стіни та перекриття. Їх розміщують в торцях будинку з окремим виходом.

Внаслідок життєдіяльності людського організму в закритих приміщеннях змінюються біологічні та фізико-хімічні властивості повітря, що погіршує його якість і призводить до появи в учнів головного болю, слабості, недомагання, апатії, послаблення уваги та пам’яті, зниження працездатності.

Гігієнічно повноцінними вважається таке повітря, яке за своїми якостями близьке до незабрудненого атмосферного, або майже відповідає йому.

Оптимальні нормативи повітряних умов у приміщеннях школи такі: температура в класах і кабінетах повинна бути для середніх широт – +18°С, в майстернях з обробки дерева та металу температура не повинна перевищувати +16-18°С, відносна вологість – 40-60%, а швидкість руху повітря – 02,-0,4 м/с.

Якість повітря в приміщеннях оцінюють за кількістю в ньому вуглекислого газу, оскільки підвищення концентрації вуглекислоти призводить до зміни фізичних властивостей повітря, підвищення його температури й вологості, зміни електричного стану, нагромадження продуктів життєдіяльності організмів. Як показали дослідження, гранично допустима концентрація вуглекислого газу в приміщеннях для дітей становить 0,1%. Підвищення концентрації вуглекислоти несприятливо впливає на дитячий організм, перешкоджаючи повноцінному надходженню кисню.

Для підтримання оптимальних температурних умов використовується опалення – пічне, центральне, променеве, повітряне. Найбільш ефективним видом опалення є променеве.

З метою забезпечення належного мікроклімату і якості повітряного середовища використовують вентиляцію: природну, штучну, штучну витяжну. Для того, щоб повітря в шкільних приміщеннях відповідало гігієнічним вимогам, на кожного учня на годину повинно припадати не менше 16-20 м³ повітря. Оскільки об’єм повітря в класі на одного учня не перевищує 5 м³, то для підтримання сприятливих умов середовища потрібна 3-4 разова заміна повітря в класній кімнаті.

Усі приміщення шкільного будинку повинні мати нормальне освітлення, яке буває природним, штучним та змішаним. Природне освітлення повинно бути достатнім, рівномірним та не засліплюючим. У навчальних приміщеннях основний світловий потік повинен надходити з лівого боку від учнів. Рівень природного освітлення приміщення залежить від розміщення будинку школи, кліматичних умов, стану хмарності та інших факторів. Для характеристики природного освітлення користуються такими показниками:

Світловий коефіцієнт – відношення площі заскленої поверхні вікон без рам і переплетень (хрестовин), до площі підлоги. У навчальних приміщеннях світловий коефіцієнт повинен становити – 1: 4, у допоміжних – не менше 1: 5 – 1: 6.

Кут падіння показує, під яким кутом падають промені світла на горизонтальну поверхню. Він утворюється двома лініями, які виходять з точки визначення: горизонтальною лінією, проведеною до стіни, де є вікно, і лінією, проведеною до верхнього краю вікна. Величина кута падіння залежить від висоти вікна і відстані від вікна до робочого місця.

При оцінці штучного освітлення дають його якісну і кількісну характеристику, зокрема: вид джерела світа, система освітлення (загальна, місцева, комбінована), тип освітлювальних приладів, висота підвішування та розміщення світильників, потужність ламп, особливості захисної арматури. Освітленість вимірюють за допомогою люксометра. Питому потужність ламп світильників визначають за відношенням їх загальної потужності до площі навчального приміщення (вт/м²).

Таблиця 1.

Поиск по сайту: