Система права Європейського Союзу

Система права ЄС постійно змінюється. В літературі виділені її окремі складові – галузі та інститути, норми.

До галузей права ЄС відносять: сукупність правових норм, які визначають правове становище Союзу; правове регулювання внутрішнього ринку, торгівельне і комерційне право, право конкуренції, право охорони навколишнього середовища, право щодо державних замовлень, трудове право, право зовнішніх зноосин тощо.

Щодо інститутів права ЄС, то науковці виділяють два їх види.

По-перше, це інститути, що є загальними для всієї системи права ЄС (визнання, правонаступництво, відповідальність).

Окрім цього у кожній галузі формуються свої інститути. В межах правового регулювання внутрішнього ринку ЄС – свобода пересування товарів, вільний рух людей, свобода економічної діяльності і надання послуг, вільний рух капіталів). Право конкуренції охоплює інститут забезпечення рівних можливостей для суб’єктів підприємницької діяльності на ринку ЄС, інститут державної допомоги.

У галузі торгівельного та комерційного права формуються такі інститути, як право компаній, право на промислову та інтелектуальну власність, банківське право, страхове право тощо.

У рамках права ЄС щодо державних замовлень є групи норм, що регулюють діяльність державних та комунальних установ у сферах виконання робіт, поставок та надання послуг.

Право зовнішніх зносин ЄС охоплює такі нормативні масиви як договірне право ЄС, дипломатичне право ЄС, норми, що регулюють здійснення спільної зовнішньої політики і політики безпеки (СЗППБ) і спільна політика безпеки та оборони (СПБО), світової торгівельної політики (СТП).

Слід звернути увагу на наступну особливість: названі галузі та інститути права ЄС, як правило, не охоплюють повністю правовідносини у тій чи іншій сфері правового регулювання, а лише доповнюють відповідні галузі національного права держав-членів. Винятками з цього правила є норми, що визначають правовий стан ЄС та право зовнішніх зносин ЄС.

Тому будь-яка стратегія на зближення законодавства третіх країн (України) до рава ЄС повинна враховувати цю особливість системи права ЄС.

Норми права ЄС. Існує безліч критеріїв класифікації. Розглянемо декілька.

І. Класифікація норм за формально юридичними ознаками – відзеркалює індивідуальні особливості різних елементів юридичної форми норм, дозволяє пізнати особливості та можливості регулювання.

1.1) за типом суб’єктів, що створюють норми права ЄС:

- норми, вироблені тільки державами (норми договорів про ЄС та функціонування Союзу, норми, що вносять зміни до цих актів, норми угод, укладених представниками держав-членів у рамках Ради ЄС).

- норми, вироблені тільки інтеграційним об’єднанням (норми юридичних актів ЄС, які регулюють діяльність його органів, вони закріплюються в правилах процедури органів ЄС, постановах щодо скасування тих або інших органів та створення нових; норми юридичних актів інтеграційного об’єднання, що адресуються державам-членам ЄС, фізичним та юридичним особам (норми більшості постанов інститутів ЄС); норми угод, які укладаються між інститутами ЄС (щодо бюджетної дисципліни, фінансових прогнозів)).

- норми змішаного характеру, вироблені державами-членами та ЄС (норми, що стосуються питань місцеперебування на території держав органів ЄС).

1.2) за типом форм (джерел) норми, які регулюють інтеграційні процеси в рамках ЄС:

- договірні норми (закріплюються в різного роду угодах держав-членів та самого ЄС (статутах, конвенціях, протоколах) незалежно від їх назви. Розрізняють: норми, сторонами яких є тільки держави ЄС; є держави та ЄС; органи ЄС);

- резолюційні норми (фіксуються в різного роду постановах (регламентах, директивах, рішеннях, рекомендаціях, висновках) ЄС: норми, що забезпечують функціонування механізму ЄС та регулюють окремі питання його діяльності; норми, що забезпечують співробітництво між ЄС та іншими суб’єктами міжнародного права.

- звичаєві норми виникають з мовчазної згоди суб’єктів у ході здійснення ними інтеграції в межах ЄС.

- юдикаційні норми закріплюють моделі належної поведінки та спрямовані на відновлення порушеного правопорядку (норми, що спрямовані на врегулювання конфліктів усередині об’єднання, вони закріплюються в рішеннях Суду ЄС, які стосуються розв’язання суперечок між органами ЄС (рішення 1971 р. щодо розмежування повноважень Ради ЄС та Комісії ЄС); норми преюдиціальних роз’яснень Суду ЄС, адресовані національним судам держав ЄС).

1.3) відповідно до кількісного складу суб’єктів норми поділяються на двосторонні (норми більшості постанов Ради ЄС, що приймаються у формі директив та рішень) та багатосторонні (норми договорів, що заснували ЄС).

1.4) відповідно до термінів дії норми поділяють на безстрокові та строкові (довгострокові – 10 - 20 років; середньотермінові – 5 - 6 років; короткострокові – 1 - 2 роки.

Поиск по сайту: