Cтрахування в логістичних системах

Логістична система в будь-якій практичній реалізації – від процесу переміщення вантажів до процесу товароруху в ринковому просторі – включає багато різноманітних елементів, функціонування котрих знаходиться під впливом різноманітних факторів і пов‘язаних з певним ризиком. Одним з принципів логістики є надійність як на мікро-, так і макрологістичному рівнях. Це означає, що ризик функціонування логістичної системи повинен бути зведений до мінімуму чи бути нейтралізований.

Для виявлення раціональних способів і методів страхування доцільно під логістичною системою розуміти процес руху матеріальних ресурсів, які здійснюються в сферах обігу і виробництва.

Виходячи з цього, логістична система складається з двох підсистем:

· комерційної, тобто процесу руху товарів і фінансових засобів в сфері обігу;

· виробничої, тобто процесу фізичного переміщення чи зміни предметів праці (безпосередньо у виробництві до виготовлення готового продукту) і роботи різного виду обладнання (транспортних засобів і т.д.).

Комерційна підсистема включає наступні операції (елементи): закупівля, реалізація та збут, транспортування, зберігання (складування), виробничі та інформаційні послуги, пов‘язані з підготовкою до виробничого використання чи реалізації та ін. Вказані операції адекватні комплексу складових процесу товароруху на інтегрованому ринку.

Виробнича підсистема включає в себе основні і допоміжні технологічні операції виготовлення та переміщення продукції.

Багатоланковість логістичної системи передбачає можливість відмов та збоїв; в більш ширшому розумінні – це певний ризик. З багатоланковістю також пов‘язана висока невизначеність логістичної системи, яка вимірюється початковою ентропією

(4.1)

де n – кількість ланок (операцій) логістичної системи чи логістичного ланцюга;

p_i – можливість безвідмовності чи надійність виконуваної операції;

q_i-можливість відмови чи ризику даної операції (p+q =1).

З наведеного рівняння випливає високий рівень потенціального ризику для всієї логістичної системи. Цей ризик істотно знижується перш за все за рахунок управління матеріальним (товарним) потоком, тобто цілеспрямованої дії на операції логістичної системи для підтримання ентропії на мінімально низькому ринку (рис 4.1.)

Рис. 4.1.Схема взаємозв‘язку управління і страхування в логістичних системах.

Компетентне управління, здійснюване висококваліфікованим персоналом, дозволяє довести надійність логістичних операцій до величини, наближеної до одиниці. Звідси слідує, що для управління даним логістичним процесом необхідний певний об‘єм інформації, який відповідає умові:

де – ентропія відповідно початкова та кінцева.

Дана обставина визначає особливо важливу роль інформації як фактору запобігання чи зведення ризику до мінімуму. Для учасників логістичного процесу, зокрема, постачальників (продавців), споживачів (покупців), вантажовідправників та вантажоотримувачів, гуртових посередників, перевізників та ін., перш за все необхідна інформація про кон‘юнктуру ринку в цілому і про тих його сегментах, де здійснюється даний логістичний процес. Крім цього, необхідна поточна і прогнозна інформація про конкретні ситуації по траєкторії слідування даного матеріального потоку. Ризик логістичної системи як складової частини підприємництва включає наступні елементи:

• комерційний ризик, який виражається у зриві поставок чи недопоставці продукції, порушення термінів поставки, невиконання фінансових обов‘язків, втрати частини доходу (прибутку) внаслідок нераціональних закупок, транспортування, зберігання і т.д.;
• ризик втрати майна через несприятливі природні умови, включаючи стихійні лиха;
• ризик, зумовлений розкрадання і крадіжок товарно-матеріальних цінностей, включаючи викрадення транспортних засобів;
• екологічний ризик, який виражається в збитку навколишньому середовищу, наприклад при транспортуванні чи зберіганні продукції;
• ризик виникнення цивільної відповідальності за збиток, що наноситься юридичним і фізичним особам в процесі логістичної діяльності;
• технічний ризик, пов‘язаний з експлуатацією технічних засобів логістичної системи.

Таким чином, ризик і пов‘язаний з ними матеріальний збиток, в значній мірі можуть бути зведені до мінімуму діяльності персоналу, безпосередньо зайнятого в логістичному процесі, що не виключає, а навпаки, передбачає додаткове пряме страхування логістичних ризиків спеціалізованими страховими компаніями. В останньому випадку взаємовідносини між учасниками логістичного процесу і страховими компаніями регулюються договором страхування.

Договір страхування передбачає дві сторони: страхувальник – учасник логістичного процесу, наприклад власник товарів (вантажів) чи транспортних засобів, і страховик – юридична особа, яка приймає на себе ті чи інші ризики. Згідно договору страхування, страхувальник сплачує так звані страхові премії страховику, а останній відшкодовує збиток у випадку настання страхової події.

Треба мати на увазі, що ніяке страхове відшкодування не в стані повністю відшкодувати збиток, обумовлений тим чи іншим ризиком, бо крім прямого, неминучий і побічний збиток. Страхове відшкодування недостатньо для повної ліквідації збитку. А тому задача складається в недопустимості настання страхового випадку – рішення цієї задачі покладається на персонал, зайнятий в даній логістичні системі, оскільки логістична система функціонує як система „людина-машина”.

Таким чином, в системі страхування метою якого є забезпечення високої надійності функціонування логістичної системи, центральне місце займає управління.

В даному аспекті виявляються 2 групи факторів, які визначають ефективність управління:

1) різноманітність і ціленаправленість управлінських впливів на потоки матеріальних та фінансових ресурсів в процесі товаропросування;

2) комплекс логістичної інфраструктури, тобто система обслуговування та забезпечення процесу товаропросування.

Для реалізації вказаних груп факторів необхідно орієнтуватись на мету функціонування логістичної системи, яка повинна включати:

• досягнення глобальної та локальної збалансованості попиту та пропозиції;
• забезпечення конкурентоспроможності та збуту виробленої продукції;
• здійснення належного матеріально-технічного забезпечення, як безпосереднє „живлення” виробництва матеріальними ресурсами;
• забезпечення заданих параметрів переміщення матеріальних ресурсів по траєкторіях товаропотоків з мінімальними затратами;
• відшкодування товаровиробникам та іншими учасниками логістичного процесу здійснених ними затрат.

Для досягнення перелічених цілей в тій чи іншій конкретній ситуації можуть бути введені в дію наступні управляючі впливи:

• пришвидшення просування матеріальних ресурсів від постачальників до споживачів (від товаровідправників до товароотримувачів);
• заміна одних матеріальних ресурсів іншими;
• зміна траєкторії руху матеріальних потоків;
• використання резервів гуртово-торгових фірм – страхування поставок за рахунок товарних запасів;
• подрібнення матеріального потоку – зміна частоти поставок;
• управління загальним запасом на основі оперативного маневрування матеріальними ресурсами;
• регламентація використання матеріальних ресурсів, в тому числі нормування їх витрат чи споживання;
• оперативні закупки матеріальних ресурсів;
• ешелонування матеріальних запасів;
• консигнація товарів та вантажів;
• профілактика та резервування технічних засобів логістичного процесу
• сервісне супроводження логістичного процесу;
• попередня комплектація товарів (вантажів) згідно потреб покупців;
• поставки за системою „точно в строк”;
• диспетчеризація руху матеріальних, в тому числі транспортних, потоків.

Наведеним переліком не вичерпується арсенал управлінських впливів. Розширення цього арсеналу об‘єктивно підвищує надійність логістичних операцій та логістичного процесу загалом. Страхування надійності функціонування логістичної системи досягається також за рахунок її забезпечуючих підсистем, тобто за рахунок її інфраструктури. Під логістичною інфраструктурою розуміють сукупність видів діяльності, з допомогою котрих забезпечуються і обслуговується процес руху матеріальних та фінансових потоків чи процес товаропросування.

Логістична інфраструктура, як і будь-яка інша інфраструктура, поділяється на три види: технічну (виробничу), інституційну та соціальну. Технічна інфраструктура передбачає наявність і функціонування транспорту, доріг, споруд та будівель, складів та терміналів та ін.

Інституційна інфраструктура – це діяльність банків, митниці, органів сертифікації та ін., безпосередньо пов‘язана з обслуговуванням процесу товаропросування, соціальна інфраструктура охоплює персонал, зайнятий у процесі руху матеріальних потоків. В сучасних умовах інфраструктура відіграє головну роль в економіці в цілому та в логістиці зокрема. Наявність розвинутої інфраструктури – необхідна умова ефективного функціонування системи, а тому при формуванні системи страхування необхідно звернути увагу на стан логістичної інфраструктури, параметри котрої повинні відповідати потребам конкурентноздатності.

Логістична система передбачає велику кількість і різноманітність форм практичної реалізації. Однією з таких форм є система, яка складається з наступних блоків (підсистем): закупівлі, транспортування, зберігання, матеріально-технічне забезпечення, внутрішньо-виробниче переміщення матеріальних ресурсів. Для кожної з цих підсистем властивий певний ризик, і відповідно йому обираються способи страхування (табл.1)

Таблиця 1.

Ризики і страхування в логістичних системах

Таким чином, страхування конкретних ризиків відбувається за допомогою:

1) системи управління безпосередньо процесом товаропросування (логістичною системою);

2) системи страхування – спеціалізованими страховими компаніями. Останні, будучи самостійними суб‘єктами страхового рангу, є частиною інституційної логістичної інфраструктури.

В логістичній діяльності матеріальні складові, які називаються в практиці страхування „майном”, виступають у формі засобів виробництва, серед яких важливе місце займають основні фонди.

В залежності від місця та ролі в логістичних процесах основні фонди поділяються на наступні групи:

• будівлі;
• споруди;
• передавальні прилади;
• машини та обладнання;
• вимірювальні та регулюючі прилади;
• транспортні засоби;
• інструменти і інвентар.

Наведений перелік майна в певній мірі використовується в страхуванні логістичних систем. Особливе місце в цьому переліку займають транспортні засоби: страхування транспортних засобів є самостійною галуззю страхової діяльності. Будівлі та споруди, будучи статичними системами, підлягають мінімальному ризику, за винятком будівель високої пожежонебезпечності. Для решти об‘єктів, які є динамічними системами, ризик обумовлений ступеню надійності їх функціонування. Для транспортних засобів надійність їх експлуатації, а відповідно, і ризик обумовлені не тільки внутрішніми факторами (наприклад, зносом), але і зовнішніми (наприклад, природними явищами, ситуаціями на шляхах пересування, взаємодією з іншими транспортними засобами та іншими об‘єктами). В даному аспекті заслуговує увагу система страхування морських перевезень, зокрема морських суден.

Особлива увага при страхуванні морських суден надається профілактичним заходам ще на стадіях проектування та будівництва. Тому морські судна підлягають визначенню і класифікації з точки зору встановлених вимог безпеки мореплавання. Найбільш відомі класифікаційні товариства: „Реєстр судноплавства Ллойда” (Великобританія), „Бюро Верітас”(Франція), „Норске реєстр” (Норвегія), „Регістро Італьяно” (Італія), „Російський морський реєстр” (Росія). Такі товариства мають штат інспекторів, які здійснюють нагляд не тільки за будівництвом суден, але і за їх експлуатацією.

В розглянутому випадку компанії не стільки відшкодовують збитки, скільки приймають міри по зведенню до мінімуму можливого ризику і недопущення наступлення страхового випадку.

Попередження збитку досягається за рахунок наступних основних профілактичних заходів:

1) розробка вимог до надійності і якості технічних засобів логістичних систем, обов‘язкових при проектуванні та виготовленні цих засобів;

2) нагляд та інспекція за експлуатацією;

3) профілактика в рамках технічного обслуговування;

4) атестація персоналу, зайнятого в логістичному процесі;

5) комплекс розвитку логістичної інфраструктури.

В цій системі страхування ризик зводиться до мінімуму, а його можливість обумовлена форс-мажорними обставинами.

Як вже відзначалось, технічні засоби експлуатуються як системи „людина-машина”. Останнє означає, що надійність в значній мірі залежить від дій персоналу. Іншими словами, надійність систем „людина-машина” визначається ще і кваліфікацією, знаннями та навиками персоналу, його працездатністю, фізичним та психічним здоров‘ям. Людина своїми діями може набагато зменшити ризик чи, навпаки, стати причиною відмови системи та нанесення збитку. Звідси випливає необхідність врахування людського фактору при страхуванні логістичних систем.

Специфіка функціонування логістичних систем потребує від системи страхування посилення профілактичного начала. Треба мати на увазі, що діставши відшкодування збитку, внаслідок настання страхового випадку, страхувальник вимушений затратити чимало часу на реалізацію грошових сум, тобто на відновлення чи придбання втраченого майна, доведення його до працездатного стану, оскільки цей період – поза відповідальністю страховика.

Особливо важливу роль страхування відіграє у зовнішньо-економічній діяльності. В міжнародній логістиці, тобто при зовнішньо-економічних товаропотоках, базисними умовами поставки визначаються час і пункт переходу відповідальності за ризик збитку чи пошкоджень в торговому договорі, а в деяких умовах точно вказується, яка із сторін даного зовнішньо-торгового договору відповідає за укладання договору страхування. Однак, практика страхового відшкодування у зовнішньо-торгових товаропотоках не однозначна при розподілі збитку між учасниками міжнародного логістичного процесу. Більш того, в більшості умов поставки не обумовлюються відповідальність за страхування.

Об‘єктивно зі всіх учасників міжнародного логістичного процесу максимально ризикує покупець, і цей ризик значно зростає при закупівлі цінних чи дорогих товарів. В міжнародній комерційній практиці передбачають страхування відповідальності чи страхування товару (вантажу) (рис.4.2).

Рис.4.2. Система страхування в міжнародній логістиці.

Транспортні підприємства, як правило, пропонують страхування відповідальності при перевезеннях. Це означає, що в тих страхових випадках, коли збиток завданий по вині самого транспортного підприємства – перевізника, страхова компанія перевізника відшкодовує збитки від пошкоджень, випадкової загибелі чи знищення товарів. Але при цьому максимальна межа відшкодування співвідноситься з відповідними базовими нормами розрахунків компенсації на одиницю маси вантажу, наприклад в доларах на 1 кг вантажу. В більшості випадків така система компенсації збитку не відповідає реальному кошторису товару.

Для покупця доцільним є страхування товару (вантажу). В цьому випадку об‘єктом страхування є вантаж, а договір страхування зі страховиком укладається за ініціативою самого власника вантажу.

Страхування вантажів можна організувати наступним чином:

· по кожному окремому перевезенню;

· для кожної партії поставки;

· на річний період - за річним договором страхування.

При страхуванні вантажів передбачаються умови «від всіх ризиків» або «від аварії», крім того, можливо страхування особливих чи додаткових ризиків. Умова «від всіх ризиків» передбачає покриття тих збитків, які можуть бути понесені під час перевезення вантажу. На умовах „від аварії” покриваються тільки ті збитки, котрі були понесені в результаті завдання вантажу збитку внаслідок знищення чи пошкодження засобів транспорту при дорожніх (в тому числі морських чи повітряних) випадках.

В міжнародних перевезеннях можливі випадки, коли на вантажо-перевізника лягає обов‘язок відшкодувати збитки, які виникли під час перевезення. Відповідальність вантажоперевізника обмежується відповідною сумою у відповідній валюті.

По прибутті вантажу до вантажоотримувача, сам вантаж та вантажні документи необхідно перевірити, і у відповідності з діючими інструкціями провести огляд транспортних засобів, контейнерів, вантажних місць – виявити можливі пошкодження, недостачу чи загибель вантажу. Вантажоотримувач повинен в мінімальні терміни пред‘явити претензії вантажоперевізнику чи вантажо-відправнику. Письмова претензія про псування, недостачу чи скритий збиток повинна пред‘являтись перевізнику в наступні терміни:

• при морському транспортуванні – на протязі 14 днів з моменту передачі вантажу;
• при залізничному транспортуванні – на протязі 7 днів з моменту приймання вантажу;
• при автомобільному транспортуванні – на протязі 7 днів з моменту передачі вантажу.

При непред‘явленні вантажоперевізнику письмової претензії у встановлені терміни право позову втрачається і транспортна фірма-перевізник не несе відповідальності за нанесений збиток.

В міжнародному товаропросуванні виникає ризик, пов‘язаний з виконанням митних формальностей. Такий ризик зводиться до мінімуму при кваліфікованому і своєчасному оформленні митної документації. У зв‘язку з цим оформлення такої документації доцільно виконувати безпосередньо отримувачем чи відправником вантажів, який задіює для цього спеціальних працівників – декларантів. З точки зору потреб логістики товаропотік повинен проходити всі пункти своєї траєкторії з однаковою швидкістю та інтенсивністю. В експортно-імпортних поставках одним з таких пунктів є митниця.

На митному пункті можливі уповільнення чи затримка товарного потоку. Для пришвидшення потоку товаропросування та, взагалі, для нейтралізації митного ризику митниця повинна бути включена в логістичну систему в якості елементу її інституційної інфраструктури. Це означає, що в складі логістичних служб (закупівлі-постачання, реалізації збуту, транспортування) гуртових покупців та гуртових продавців передбачається представництво митної служби чи делегування митних функцій: митні формальності (оформлення документів, сплата мита і зборів) повинні виконуватись заздалегідь в початковій чи кінцевій точках товаропотоку. Оскільки у зовнішньо-економічної діяльності товаропросування в значній мірі визначається митним регулюванням, то правомірно говорити про специфічну митну логістику як самостійну галузь комерційної логістики зі своїми принципами, методами і технічними засобами.

Таким чином, одним з напрямів логістичної діяльності є визначення і відслідковування можливих ризиків на всьому шляху руху товаропотоків. Для тої чи іншої конкретної реалізації логістичної системи необхідно оцінити вірогідність кожного ризику або, що те ж саме, надійність чи вірогідність відмови системи, порушення функціонування складових (ланок, елементів) даного логістичного процесу. Знання цих вірогідностей необхідно для оцінки ефективності управління, з одної сторони, і зовнішнього страхування – з іншої. Вірогідність ризику визначається статистичними методами за фактичними даними про здійснені логістичні процеси.

Страхування в логістичних системах – процес складний і багатоваріантний, який вимагає проведення комплексу розрахунків для оптимальних умов страхування. Ці умови повинні бути враховані в договорі страхування. Конкуренція на ринку страхових послуг дає можливість досягнути взаємної комерційної вигоди як для страховика, так і для страхувальника. В будь-якому випадку турбота про безвідмовну роботу логістичної системи, про її ефективність лежить на безпосередніх учасниках логістичного процесу.

Питання до самоперевірки та контролю за засвоєнням знань до розділу 4.

1. У чому полягає сутність страхування як економічної та фінансової категорії?

2. У чому полягає мета страхування?

3. Які функції виконує страхування?

4. Хто є основними суб’єктами страхового ринку?

5. Що може виступати об’єктом страхування?

6. Які поняття і терміни використовують у страхуванні?

7. За якими формами здійснюється страхування в Україні?

8. Що розуміють під класифікацією у страхуванні?

9. Які ознаки використовують для класифікації у страхуванні?

10. Які види, підвиди страхування є в Україні?

11. Які види і форми страхування визначенні в Законі України про страхування?

12. Які є види обов’язкового та добровільного страхування в Україні?

13. Які є об’єкти майнового, особистого страхування та страхування відповідальності?

14. Висвітліть класифікацію страхування за видами небезпек?

15. В чому полягає зміст і призначення соціального страхування?

16. Розкрийте сутність особистого страхування?

17. Яка економічна сутність майнового страхування?

18. В чому економічний зміст страхування відповідальності?

19. Охарактеризувати страхування підприємницьких ризиків?

20. Який економічний зміст закладено в механізм перестрахування?

21. Розкрийте сутність страхового ринку?

22. Дайте характеристику сучасного стану страхового ринку України?

23. Сформуйте визначення страхової послуги?

24. Чому продукт праці страховиків відносять до категорії послуг?

25. Які особливості має страхова послуга?

Поиск по сайту: