Медичне страхування

Медичне страхування – це страхування на випадок утрати здоров’я з будь-якої причини, у тому числі у зв’язку з хворобою та нещасним випадком.

Сутність медичного страхування полягає у такому: сплативши одноразовий страховий внесок, значно менший, ніж вартість усіх медичних послуг, громадяни мають змогу протягом року безкоштовно користуватися комплексом медичних послуг кваліфікованих спеціалістів у клініках з платним обслуговуванням.

Медичне страхування, як і страхування від нещасних випадків, може проводитися в обов'язковій і добровільній формах. Кожна з цих форм має певні особливості щодо суб'єктів страхування і умов страхового захисту, водночас обидві пов'язані з однією з найбільш важливих галузей сфери послуг-охороною здоров'я. Розвиток страхової медицини – один із перспективних напрямів розв'язання проблем фінансування охорони здоров'я. Нині питання страхової медицини є дуже актуальними. Досвід зарубіжних країн свідчить, що відповідні страхові фонди можуть стати вагомим джерелом фінансування, а механізм формування і витрачання цих коштів може забезпечити його адресність, тобто фінансування не загалом медичних закладів, а конкретних жителів.

В Україні фінансування охорони здоров'я здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів місцевого та регіонального самоврядування, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.

В Україні Указом Президента України від 14 Листопада 2000р. № 1223/2000 "Про проведення експерименту щодо впровадження обов'язкового соціального медичного страхування в м. Києві і Київській області" передбачено здійснення відповідного експерименту, який може стати основою загального обов'язкового медичного страхування в державі. Тут планується впровадження страхової медицини, яка ґрунтується на принципі обмеження доступу приватних страхових компаній до формування страхового фонду (принаймні на початковому етапі), що формується на рівні видатків підприємців і підпорядковується державі (у Києві - муніципальній владі).

Тому пропонується спочатку впровадити державне загально­обов'язкове медичне страхування, яке забезпечуватиме фінансування певного гарантованого рівня соціально-медичних потреб кожному громадянину. Згодом, враховуючи економічні можливості держави, її політику щодо охорони здоров'я, можна перейти до впровадження приватного медичного страхування.

Сьогодні в Україні поки що в умовах безоплатної медицини медичне страхування залишається видом державного соціального страхування. Але потреби покращення рівня охорони здоров'я об'єктивно диктують пошук позабюджетних джерел фінансування лікування громадян, забезпечення їх ліками, сучасним діагностичним обладнанням тощо.

В Україні обов'язкове медичне страхування поки що знаходиться на рівні проектів. А добровільне медичне страхування активно розвивається. Близько 50 страхових компаній вже отримали ліцензію на цей вид страхування. Найбільш відомі серед них: "Укрінмедстрах", "Надра", "Остра - Київ", "Аска", "Алькона", "Пан Укрейн", "Скайд","Енергополіс" та інші.

Страхові послуги, які надають страхові компанії, можна розділити на 4 основні категорії:

– програма "Поліклініка";

– програма "Стаціонар";

– "Невідкладна і швидка допомога";

– "Стоматологія"

Деякі компанії пропонують дещо інші види послуг: медичне обслуговування на дім, безоплатна видача полісів зі страхування медичних витрат при поїздках за кордон, пільгове страхування для членів сім'ї, спеціальні програми для дітей і вагітних жінок.

Велике коло страхових програм, які відрізняються як за кількістю наданих послуг, так і за цілями чи їх комбінацією, дає можливість вибрати поліс, виходячи із наявних потреб і фінансових можливостей. Крім цього, майже кожна компанія пропонує знижки (інколи в розмірі до 25 %) при страхуванні колективів, а також для своїх клієнтів, з якими вона працює за іншими видами страхування або для постійних клієнтів за медичного страхування.

Добровільною формою охоплені й ті види страхування, згідно з якими відповідальність страхової компанії настає в разі звернення стра­хувальника до лікувально-профілактичної установи за одержанням медичної допомоги або послуг відповідно до умов договору страхування. Виплата має вигляд компенсації вартості необхідного лікування.

Поява добровільної форми медичного страхування зумовлена тим, що обсяг послуг й умови надання медичної допомоги за програмою обов'язкового медичного страхування обмежені.

Програми добровільного медичного страхування передбачають заходи, які розширюють можливості й поліпшують умови надання профілактичної, лікувально-діагностичної та реабілітаційної допомоги населенню. До цієї роботи через систему добровільного медичного страхування вдається залучати найкваліфікованіші медичні кадри, підвищуючи якість медичних послуг.

Об'єктом добровільного медичного страхування є майнові інтереси страхувальника або застрахованого, які пов'язані з витратами на одержання медичної допомоги. Добровільне медичне страхування базується на залученні вільних коштів підприємств, організацій і населення до сфери охорони здоров'я.

Суб'єктами добровільного медичного страхування є:

– страхувальники - окремі дієздатні громадяни, підприємства, що представляють інтереси громадян, а також благодійні організації та фонди;

– страховики - страхові компанії, що мають ліцензії на здійснення цього виду страхування;

– медичні установи, що надають допомогу на засоби медичного страхування і також мають ліцензію на здійснення лікувально-профілактичної діяльності.

Страхові фонди добровільного медичного страхування утворюються за рахунок:

– добровільних страхових внесків підприємств та організацій;

– добровільних страхових внесків різних груп населення;

– добровільних внесків окремих громадян.

Добровільне медичне страхування проводиться в межах створених страховою медичною компанією правил і може бути індивідуальним або колективним.

При індивідуальному страхуванні страхувальниками, як правило, виступають окремі громадяни, які уклали договір із страховиком про страхування себе або третьої особи (дітей, батьків, родичів) за рахунок власних грошових коштів.

При колективному страхуванні страхувальником, як правило, є підприємство, організація, установа, яка укладає договір із страховиком про страхування своїх працівників або інших фізичних осіб (членів сімей працівників, пенсіонерів тощо) за рахунок їхніх грошових коштів.

Страхові організації укладають угоди з профілактично-лікувальними закладами про надання ними допомоги застрахованим за певну плату, яку зобов'язується гарантувати страховик.

За строками укладання договору добровільне медичне страхування може бути коротко- або довгостроковим.

Договір добровільного медичного страхування укладається на підставі заяви страхувальника. Факт укладання договору добровільного медичного страхування засвідчується страховим полісом. Як договір, так і поліс добровільного медичного страхування можуть мати типову форму, рекомендовану для використання страховикам.

Договір з добровільного медичного страхування може передбачати:

– ширше право вибору застрахованим пацієнтом медичних установ, лікарів для обслуговування;

– поліпшення умов утримання застрахованого в стаціонарах, санаторіях, профілакторіях;

– надання спортивно-оздоровчих послуг та інших засобів профілактики;

– продовження тривалості післялікарняного патронажу та догляду за пацієнтом у домашніх умовах;

– діагностику, лікування та реабілітацію з використанням методів нетрадиційної медицини;

– розвиток системи сімейного лікаря;

– страхування виплат з тимчасової непрацездатності, вагітності, пологів та материнства на пільгових умовах за строками і розмірами грошових виплат;

– участь у цільовому фінансуванні технічного переозброєння й нового будівництва лікувально-профілактичних установ, підприємств з виробництва медичного устаткування, ліків з правом першочергового отримання послуг або продукції цих підприємств та організацій.

Договір добровільного медичного страхування включає в себе такі умови: найменування страхувальника, кількість застрахованих осіб, об'єкт страхування, обсяг страхової відповідальності, страхову суму, строк дії договору страхування, тарифні ставки. У договорі страхування визначається також розмір страхових внесків і порядок їх сплати, умови й строки вступу договору в силу, а також його припинення, порядок визначення і виплати страхового забезпечення, можливість і порядок зміни початкових умов договору страхування, права та обов'язки сторін, інші умови.

Обсяг зобов'язань страховика за договором добровільного медичного страхування визначається переліком страхових випадків, у разі настання яких у страховика виникає обов'язок провести страхову виплату.

Страхові внески, що їх сплачує страхувальник, залежать від обраної програми добровільного медичного страхування, рівня страхового забезпечення за договором страхування, строку страхування, тарифної ставки та інших умов, передбачених договором страхування.

Договір добровільного медичного страхування включає перелік умов, за яких страховик має право не виконувати свої зобов'язання зі страхової виплати. Крім того, страховик має право відмовити в оплаті медичних послуг, якщо застрахованим одержані послуги, які не були передбачені договором страхування.

Тарифи на медичні та інші послуги з добровільного медичного страхування мають установлюватися за згодою страховика та медичної установи, яка надає відповідні послуги. Тарифна ставка розраховується страховиком на основі статистичних даних про звернення по медичну допомогу та тривалість лікування. Іноді тарифна ставка диференціюється залежно від статі, віку і стану здоров'я застрахованої особи.

Розміри страхових внесків встановлюються на договірній основі страховика і страхувальника з урахуванням оцінки вірогідності захворювання страхувальника у зв'язку з віком, професією, станом здоров'я тощо. Договір страхування вступає в дію у строки, установлені в ньому. Протягом часу діє договору страхувальник має право змінити умови страхування або достроково розірвати договір.

Лікувально-профілактичні установи так само, як і при обов'язковому медичному страхуванні, повинні нести економічну відповідальність за надання застрахованим громадянам медичних послуг, обсяг і рівень якості яких передбачено договором страхування. У разі порушення лікувально-профілактичним закладом медико-економічних стандартів страхова організація може частково або повністю не оплачувати вартість медичних послуг.

Спеціалізовані страхові поліси дають змогу скористатися медичними послугами лікарів із вузьких спеціалізацій або брати під страховий захист лише певний стан здоров'я (вагітність, пологи, інфікування вірусом СНІД іт. ін.).

Добровільна форма медичного страхування дає змогу громадянам, які виїздять за кордон, укласти договори страхування на випадок захворювання, тілесних пошкоджень внаслідок нещасного випадку, а також смерті під час перебування за кордоном. Договір страхування може передбачати відповідальність страховика при потребі медичного транспортування хворого до найближчої або спеціалізованої лікарні; транспортування в країну проживання з медичним супроводом; репатріацію тіла застрахованого; дострокове повернення; екстренну стоматологічну допомогу; юридичну консультацію і т. ін.

Правила страхування громадян, які виїздять за кордон, не перед­бачають відшкодування витрат у разі лікування хронічних захворювань, стоматологічного протезування.

При укладанні договору страхування страхові компанії звичайно встановлюють максимальний розмір страхової суми, яка може бути виплачена застрахованому у разу настання страхового випадку, і встановлюють розмір франшизи.

Медичне страхування виїжджаючих за кордон здійснюється через систему “Assistans" організацію надання допомоги. Поліс медичного страхування “Assistans" гарантує за кордоном не тільки медичну допомогу з відшкодуванням витрат на госпіталізацію та лікування, а й повернення на батьківщину хворого чи загиблого та осіб, що його супроводжують.

Асистанс-компанії працюють за угодами зі страховими компаніями. Прийнявши виклик застрахованого, вони зобов'язані (за необхідністю) доставити його у відповідний лікувальний заклад, передати ква­ліфікованому медичному персоналу і контролювати процес надання допомоги.

Однією з міжнародних незалежних асистанських компаній є СОRIS, яка забезпечує різноманітний сервіс для українських громадян, які подорожують за кордоном. СОRIS має 45 представницьких офісів -диспетчерських пунктів, розташованих у найбільш відвідуваних нашими громадянами країнах, а також потужну мережу кореспондентів, які обслуговують клієнтів страхових компаній у 135 країнах світу.

Штаб-квартира асистанської компанії СОRIS знаходиться у Франції.

СОRIS надає різноманітні послуги медичного, технічного, юридичного та бізнес-асистансу, цілодобово здійснює моніторинг при регулюванні страхових подій, що відбуваються з клієнтами українських страхових компаній за кордоном, а також здійснює асистанс на території України для застрахованих клієнтів іноземних страхових компаній, які подорожують по Україні. Це якісно новий сервіс, при якому клієнту гарантується не просто безкоштовне лікування за рахунок страхової компанії, а й забезпечується медичне обслуговування високого класу.

Питання до самоперевірки та контролю за засвоєнням знань

до розділу 6:

1. Розкрийте суть страхування відповідальності перевізників вантажів.

2. Що виступає об’єктом у страхуванні відповідальності перевізників?

3. У якій формі здійснюється страхування відповідальності перевізників за вантаж?

4. Як визначаються страхові премії за перевезення вантажів?

5. Особливості страхування відповідальності автоперевізника за вантаж.

6. Як здійснюється страхування відповідальності залізниць?

7. Висвітлить страхування відповідальності за вантаж морського перевізника.

8. Розкрийте особливості страхування відповідальності авіаційного перевізника.

9. Охарактеризуйте суть обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів.

10. Висвітліть суть цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

11. Чим зумовлена обов’язкова форма страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів?

12. У чому полягають особливості страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в ряді європейських держав?

13. Порядок і умови здійснення страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні.

14. Висвітлити суть міжнародної системи страхування відповідальності автовласників «Зелена карта».

15. Сутність медичного страхування.

16. Медичне страхування осіб, що виїжджають за кордон.

Поиск по сайту: