Причини і фактори виникнення ризиків

Національний університет «Львівська політехніка»

М.М. Мамчин

О.Б. Мних

І.М. Паробецька

Управління ризиками в логістиці

Конспект лекцій

для студентів базового напряму 0502 «Менеджмент»

Затверджено на засіданні

кафедри маркетингу і логістики

Протокол № 7 від 19.02.2010 р.

Мамчин М.М., Мних О.Б., Паробецька І.М. Управління ризиками в логістиці;

Конспект лекцій для студентів базового напряму 0502«Менеджмент» – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2009. –

У пропонованому курсі лекцій викладено основні поняття теорії ризиків, охарактеризовано ризики, що виникають в логістичному ланцюзі, розглянуто засади аналізу і оцінки ризиків, викладено основні методи зниження ризиків, а також управління ними під час прийняття рішень.

Курс лекцій призначено для студентів і слухачів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. Може бути корисним також для менеджерів з логістики, фахівців економічного профілю і всім, хто цікавиться проблемами ризику.

Відповідальний за випуск: Крикавський Є.В., д-р екон. наук, проф.

Рецензенти: Чухрай Н.І., д-р екон. наук, проф.

Поперечний С.І., канд. екон. наук, доцент

Зміст

	Вступ
	Розділ 1. Сутність та системні характеристики ризику в логістичних ланцюгах.
	1.1. Поняття ризику. Функції ризику
	1.2. Причини і фактори виникнення ризиків
	1.3. Класифікація ризиків
	1.4. Основні види підприємницьких ризиків
	1.4.1. Ризики підприємства
	1.4.2. Транспортні ризики
	1.5. Ідентифікація ризиків в логістичних ланцюгах
	Розділ 2. Аналіз і оцінка ризиків
	2.1. Принципи та послідовність проведення аналізу ризиків
	2.2. Методи аналізу ризиків
	2.2.1. Загальна характеристика методів оцінки ризиків.
	2.2.2. Статистичний метод оцінки ризиків
	2.2.3. Метод аналізу доцільності витрат
	2.2.4. Метод експертних оцінок
	2.2.5. Аналітичний метод оцінки ризиків
	2.2.6. Метод використання аналогів
	2.2.7. Метод аналізу ризику за допомогою дерева рішень
	2.2.8. Комплексна оцінка ризиків
	Розділ 3. Управління ризиками
	3.1. Поняття ризик менеджменту
	3.2. Методи управління ризиками
	3.2.1. Контроль з ризиками
	3.2.2. Фінансування ризику
	3.3. Особливості управління ризиками підприємства
	3.4. Ризик та психологічна теорія рішень
	3.5. Особливості управління логістичними ризиками
	Розділ 4. Страхування ризиків
	4.1. Сутність і функції страхування
	4.2. Основні поняття у страховій справі
	4.3. Форми страхування
	4.4. Класифікація страхування
	4.5. Розвиток ринку страхових послуг
	4.6. Особливості страхування в логістичних системах
	4.7. Страхування в логістичних системах
	Розділ 5. Страхування вантажів
	5.1. Економічна суть і необхідність страхування вантажів
	5.2. Особливості страхування вантажів у міжнародних перевезеннях
	5.3. Умови страхування вантажів
	Розділ 6. Страхування відповідальності перевізника
	6.1. Страхування відповідальності перевізника вантажів
	6.1.1. Зміст і завдання відповідальності перевізника
	6.1.2. Страхування відповідальності авто перевізника за вантаж	110
	6.1.3. Страхування відповідальності залізниць
	6.1.4. Страхування відповідальності за вантаж морського та авіаційного перевізника
	6.1.5. Обов’язкове страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів.
	6.2. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів
	6.3. Медичне страхування
	Розділ 8. Хеджування ризиків
	8.1. Суть і основні характеристики хеджування
	8.2. Види хеджування
	8.3. Здійснення хеджевих операцій з урахуванням реальних ситуацій на ринках
	8.3.1. Хеджування продажем
	8.3.2. Хеджування купівлею

ВСТУП

Актуальність вивчення курсу «Управління ризиками в логістиці» в програмі підготовки фахівців у сфері менеджменту і, зокрема, логістики викликана необхідністю обов’язкової оцінки ризику в будь-якому виді діяльності, перед прийняттям тих чи інших менеджерських рішень. Це особливо важливо в ситуації соціально-економічних і трансформаційних процесів, в яких розвивається сучасна українська економічна система і які супроводжуються невизначеністю, конфліктністю, мінливістю цілей, зумовленими різноманітними причинами, зокрема, природними явищами, політичними подіями, податковим регулюванням, змінами в законодавстві, коливанням цін і курсів валют, конкуренцією, виконанням договірних зобов’язань та рядом інших чинників.

Характерною особливістю ризиків за сучасних умов є їх тотальність і всеосяжність і тому фахівцеві з менеджменту треба навчитись чітко організовувати діяльність підприємницьких суб’єктів в умовах невизначеності та постійних змін у навколишньому середовищі.

Основною метою вивчення курсу «Управління ризиками в логістиці» є ознайомлення майбутніх фахівців з логістики з новими підходами до аналізу, оцінювання та моделювання ризиків та управління ними під час прийняття рішень в логістичних системах.

Відповідно до поставленої мети головними завданнями вивчення курсу є:

· набуття студентами глибоких теоретичних знань з визначення та класифікації ризиків, управління ризиками та їх запобігання;

· опанування студентами методичного інструментарію системного підходу до управління ризиками;

· оволодіння навичками визначення та управління ризиками в логістичних системах.

Пропонований курс лекцій підготовлено відповідно до програми курсу «Управління ризиками в логістиці» для студентів спеціальності «Логістика».

Видання розраховане на студентів економічних вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальностями «Логістика», «Менеджмент організацій», «Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності», «Управління комерційною діяльністю», «Маркетинг».

Розділ 1. Сутність та системні характеристики ризиків в логістичних ланцюгах

Поняття ризику

Поняття ризику виникло в давні часи. Перші дослідження ризику стосуються азартних ігор. Оскільки бізнес і, зокрема біржові ігри близькі до азартних, методи і результати цих досліджень згодом були застосовані до різних сторін підприємницької діяльності. В подальшому ризик почав досліджуватися у зв’язку з комерційною й управлінською діяльністю. Це були вже початки досліджень економічного ризику.

Слово “ризик” має іспансько-португальського походження і означає “підводна скеля”, тобто небезпека.

Ризикологія як наука виникла в кінці 1970-х років у зв’язку із погіршенням екологічної ситуації в США. Практично підходи до виявлення, ідентифікації і оцінки ризиків, що існували до цього часу, активно використовувались у морських перевезеннях вантажів, у фінансовій сфері, в сфері економіки, виробництва, в сфері страхування і т.д. Більшість виявлених і ідентифікованих ризиків у більшості випадків асоціювались із втратами різних видів ресурсів.

Слід зазначити, що існує розуміння ризику як “дія на удачу” з надією на щасливий результат, тобто акцентування уваги на інше значення поняття ризику – виграш або додатковий прибуток.

В економічній теорії під “ризиком” прийнято розуміти (ймовірність) втрати ринковим суб’єктом частини доходів в результаті здійснення певної виробничої або фінансової діяльності.

В широкому розумінні ризик є ситуативною характеристикою діяльності будь-якого ринкового суб’єкта, що є наслідком невизначеності в його внутрішньому і зовнішньому середовищі і при її реалізації для даного суб’єкта можуть наступити несприятливі наслідки, тобто будь-який ринковий суб’єкт чи то незалежний індивідуум, чи підприємство, змушені працювати в умовах ризику.

У вузькому розумінні під ризиком необхідно розуміти ймовірність понесення підприємством втрат в результаті підприємницької діяльності.

Ризик – це об’єктивно-суб’єктивна категорія, яка пов’язана з подоланням невизначеності, випадковості і протидії в ситуації неминучого вибору і відображає ступінь досягнення очікуваного результату.

Виходячи з наведеного визначення, основними причинами виникнення ризику є три фактори зовнішнього середовища, які визначаються різноманітними ситуаціями або набором обставин, зокрема невизначеність, випадковість, протидія, з якими необхідно рахуватись, передбачати, планувати і якщо можливо, зменшувати.

Невизначеність розглядається як сума обставин, які можна передбачити наперед, але не можна визначити наскільки суттєво вони впливають на результуючі показники діяльності.

Випадковість включає обставини, які можуть виникнути незалежно від загальної ситуації і в більшості випадків виникають під впливом факторів зовнішнього середовища.

Протидія – намірений спротив обставинам учасників процесу підприємницької діяльності їх виконанню.

Якщо конкретизувати категорію ризику стосовно підприємницької діяльності, то підприємницький ризик виникає в результаті будь-яких видів діяльності пов’язаних з виробництвом продукції, товарів і послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими і фінансовими операціями, торгівлею, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів.

Україна, перейшовши на ринкові відносини, підприємницьку діяльність регулює за допомогою таких основних документів:

· конституції;

· господарського кодексу;

· цивільного кодексу;

· кримінального кодексу;

· закону “Про підприємництво”.

В Законі «Про підприємництво» зазначено, що підприємницькою є самостійна на свій ризик діяльність, спрямована на одержання прибутку від користування майном, продажу, виконання робіт особами зареєстрованими в цій якості у встановленому законом порядку. Тобто із законодавства випливають два постулати:

· самостійність підприємців;

· ризикований характер підприємництва.

З погляду права підприємницький ризик може бути розглянутий як:

· особливий випадок цивільної та правової відповідальності і правомірності прийняття рішень;

· відшкодування збитків, накладання обов’язкових санкцій за невиконання директив вищих організацій;

· з точки зору дій, що суперечать суспільним інтересам.

Функції ризиків

Як зазначалось вище, ризик не може розглядати тільки як несприятливе явище. Його подвійна сутність виявляється, насамперед у функціях, які він виконує у підприємницькій діяльності.

В економічній літературі виділяють такі функції ризику (рис.1.1):

· інноваційну;

· регулятивну;

· захисну;

· аналітичну.

Рис. 1.1. Функції ризику

Інноваційна функція ризику полягає у пошуку нетрадиційних шляхів вирішення економічних проблем.

Регуллятивна функція ризику виявляється у конструктивній і деструктивній формах.

Конструктивна полягає в тому, що здатність ризикувати-це один із шляхів успішної діяльності, що допомагає переборювати консерватизм, догматизм, відсталість.

Деструктивна полягає в тому, що приймаються необгрунтовані, незважені, нерозумні рішення, іноді за відсутності повної інформації і належного врахування закономірностей ризику явищ.

Захисна функція ризику полягає в тому, що ризик треба розглядати не тільки, як природній стан суб’єкту підприємницького ризику, але й терпимо ставитись до можливих невдач.

Аналітична функція ризику передбачає аналіз усіх можливих альтернативних варіантів рішень і вибір з них найбільш ефективних і найменш ризикованих. У простих випадках опираються на інтуїцію і минулий досвід, у складних випадках використовують спеціальні методи аналізу.

Причини і фактори виникнення ризиків

Основними джерелами підприємницького ризику є внутрішні і зовнішні невизначеності, пов’язані із ймовірністю настання подій і явищ, що можуть впливати на діяльність підприємства.

Передбачити настання тих чи інших подій буває важко. Саме тому виникає певна невизначеність в прогнозуванні наслідків, пов’язаних з тією чи іншою подією.

Основними причинами виникнення підприємницького ризику є:

· раптове настання непередбачених змін у зовнішньому середовищі, які відображаються (або можуть відображатись) на діяльності підприємства (зміна цін, зміни у податковому законодавстві, коливання валютного курсу, зміни в соціально-політичній ситуації тощо);

· зміни відносин підприємства з його контрагентами (можливість укласти більш вигідну угоду, продовження або скорочення терміну діючої угоди, зміна ринкової стратегії, партнерів, зміна умов переміщення товарних, фінансових і трудових ресурсів між підприємствами тощо). Ці зміни можуть бути здійснені як самим підприємством, так і його контрагентами, що вплине на зміни досягнутих раніше домовленостей, або відмова від них;

· зміни, що відбуваються всередині самого підприємства, або інші причини внутрішнього походження (невідповідність рівня кваліфікації працівників підприємства запланованим виробничим завданням, плинність кадрів, криза в колективі, криза керівництва тощо);

· зміни, що виникають внаслідок науково-технічного прогресу, результатом яких є формування нової системи орієнтації (наприклад, зміна відношення до ручної праці після появи машинної).

Специфічні особливості сучасного ринку змушують всі його суб’єкти активно займатись пошуком і вивченням інформації з метою попередження ризику, а отже, і підвищення ефективності функціонування господарських суб’єктів.

Ступінь передбачуваності подій, що відбуваються на ринку, залежать від внутрішніх і зовнішніх причин, які обумовлюють ділову активність ринкових суб’єктів. Дані події розвиваються в динаміці і їх відслідковування не завжди є можливим з цілого ряду причин.

За характером прояву ці причини умовно можна розділити на дві великі групи:

· причини об’єктивного характеру, тобто такі, які не залежать від підприємства (складність в оцінці політики держави по формуванню закупівельних цін на деякі види продукції і переваги для тих, чи інших товаровиробників в розподілі державних замовлень, контрактів тощо);

· причини суб’єктивного характеру, які безпосередньо залежать від підприємства (відсутність кваліфікованих спеціалістів, відсутність достатньої кількості засобів на купівлю або збір всієї необхідної для проведення аналізу інформації, непередбачуваний розвиток високотехнологічних галузей, прийняття авантюрних і непродуманих рішень тощо).

Підприємства в своїй щоденній діяльності повинні постійно враховувати і відслідковувати процеси, які можуть певним чином впливають на їх діяльність. Одним з найбільш важливих інструментів при цьому є постійно здійснюваний моніторинг.

Зміни, які впливають на діяльність підприємства, можна класифікувати за ступенем впливу на прямі і непрямі:

Прямі зміни – зміни, які проходять у внутрішньому і зовнішньому середовищі, і безпосередньо впливають на діяльність підприємства (зміна закупівельних цін на товари, вартість орендної плати, рівень кваліфікації персоналу тощо).

Непрямі зміни – відображаються на діяльності підприємства опосередковано через інші суб’єкти ринку (зміна ціни на сировину у постачальників, зміна цін на паливо і як наслідок – зміна затрат на транспортування тощо).

Постійне здійснення обміну інформацією між підприємством і зовнішнім середовищем дає можливість звести до мінімуму невизначеність в діяльності підприємства. В свою чергу, на основі аналітичного матеріалу може бути виявлена відповідність між політикою, що проводиться підприємством, і потребами ринку, а також змінами, що відбуваються на ньому. Іншими словами, підприємство може бути готовим до ризиків і приймати їх, або мати можливість відвернути той чи інший ризик.

На рівень ризику впливають різні фактори, які можна згрупувати у дві групи – внутрішні і зовнішні.

Зовнішні фактори – це ті умови, які не можна змінити, але треба брати до уваги. Їх можна розділити на дві групи: фактори прямого і непрямого впливу.

Факторами прямого впливу є

· зміна законодавства, що регулює економічні відносини партнерів;

· непередбачувані дії органів державного управління і самоврядування;

· рекламація та штрафи за браковану продукцію;

· витік конфіденційної інформації;

· необґрунтовані чутки;

· порушення зобов’язань за угодами;

· інфляція;

· зміна податкової політики;

· зміна цін;

· корупція і рекет;

· форс-мажорні обставини (стихійні лиха, аварії, смерть керівника або провідних спеціалістів, раптова поява сильних конкурентів, вороже ставлення уряду і преси);

· конкуренція.

Особливо увагу варто звернути на конкуренцію. У літературних джерелах відзначається, що близько чверті банкрутств відбувається внаслідок конкуренції. Вона створює механізм економічного змагання, змушує підприємців переглядати свою стратегію. Особливо слід звернути увагу на несумлінну конкуренцію, а саме:

· поширення помилкових, неточних або перекручених відомостей;

· введення в оману споживачів, щодо виготовлених конкурентами товарів;

· некоректне порівняння товарів;

· використання чужої марки чи інтелектуальної власності;

· розголошення науково-технічної, виробничої, торгової інформації без згоди її власника;

· підкуп співробітників;

· таємна змова на торгах;

· махінації з діловою звітністю;

· фізичне знищення конкурентів.

Окреме місце в конкурентній боротьбі посідає реклама. Недобросовісною є реклама, що дискредитує юридичних і фізичних осіб, які не користуються рекламованими товарами; містить некоректне порівняння рекламованого товару з іншим товаром; допускає висловлювання, що ганьблять достоїнство і ділову репутацію конкурентів; вводить в оману споживачів.

Поняття недобросовісної реклами регламентує Закон України “Про рекламу”, стаття 10.

Факторами непрямого впливу є:

· політична ситуація;

· міжнародна обстановка;

· економічна нестійкість країни діяльності;

· стихійні лиха;

· науково-технічний прогрес.

Внутрішні фактори – це фактори, зумовлені діяльністю підприємства. Їх поділяють на такі групи:

1) стратегію підприємства;

2) принципи діяльності підприємства;

3) ресурси і їх використання;

4) якість і рівень використання маркетингу;

5) якість і рівень використання логістики.

Серед конкретних внутрішніх факторів виділяються: некомпетентність співробітників; несумлінність; недбайливість; витік конфіденційної інформації; якість продукції і послуг; прорахунки в організації виробничого процесу; аварії на підприємстві й поломки устаткування; помилки у визначенні попиту; взаємини з партнерами.

В умовах України є своя специфіка причин економічного ризику. Тут на перший план виступають:

· необов’язковість і безвідповідальність суб’єктів господарювання усіх видів;

· суперечливість законодавства;

· високий рівень інфляції;

· відсутність реального господарського права;

· недієздатність правоохоронних органів;

· перевага політичних інтересів над економічними;

· нестійке податкове законодавство.

Поиск по сайту: