 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Фази радіаційних аварій
У розвитку радіаційної аварії виділяють три основні часові фази:
а) рання (гостра) фаза аварії;
б) середня (фаза стабілізації);
в) пізня (фаза відновлення).
Період ранньої фази включає наступні події:
- газо-аерозольні викиди і рідинні скиди радіоактивних матеріалів з аварійного джерела.
- процес повітряного переносу та інтенсивної наземної міграції радіонуклідів.
- радіоактивні опади і формування радіоактивного сліду.
Тривалість ранньої фази від декількох годин до 1-2 місяців.
Період ранньої фази має такі особливості:
а) присутність у навколишньому середовищі короткоживучих радіонуклідів, включаючи радіоактивні благородні гази, які обумовлюють високі інтенсивності і градієнти гамма-полів;
б) при значних викидах радіоізотопів йоду виділяється так званий йодний період, протягом якого існує серйозна загроза інгаляційного надходження цих радіонуклідів в організм і як наслідок, опромінення щитовидної залози у населення, особливо дітей;
в) поверхневе забруднення пасовищ, сінокосів, і так само сільгосппродукції.
На ранній фазі виникають зони радіоактивного забруднення. Характеристика зон радіоактивного забруднення місцевості при аварії на АЕС представлена в таблиці 1.
Таблиця 1. Середні значення дози та потужності дози опромінення на межах зон забруднення місцевості, радій і рад/год.
| Найменування зон | Індекс зони | Доза опромінення у 1-й рік після аварії, рад | Потужність дози опромінення через 1 годину після аварії, рад/год | ||
| на зовнішній межі зони | на внутрішній межі зони | на зовнішній межі зони | на внутрішній межі зони | ||
| Слабкого радіоактивного забруднення | М | 0,0014 | 0,14 | ||
| Помірного радіоактивного забруднення | А | 0,14 | 1,4 | ||
| Сильного радіоактивного забруднення | Б | 1,4 | 4,2 | ||
| Небезпечного радіоактивного забруднення | В | 4,2 | |||
| Надзвичайно небезпечного радіоактивного забруднення | Г | Вище 5000 | Вище 5000 | 14,2 | Вище 14,2 |
Середня фаза характеризується:
- порівняно швидким зниженням потужності дози випромінювання на місцевості (приблизно в 10 разів за рік). Середня фаза починається через 1-2 місяці після аварії і триває 1-2 роки. На цій фазі, в навколишньому середовищі вже відсутні (через радіоактивний розпад) короткоживучі ізотопи телуру, йоду, барію, лантану, однак у формуванні гамма-полів зростає роль церію, ніобію, рутенію та цезію. Основними джерелами внутрішнього опромінення є радіоізотопи цезію (134Сs, 136Сs, 137Сs) і стронцію (89Sr, 90Sr) які надходять з продуктами харчування, які вирощувалися на забруднених територіях.
Після стабілізації радіаційної обстановки в районі аварії, в період ліквідації її тривалих наслідків, можуть встановлюватися зони:
Таблиця 2. Зони забруднення в період стабілізації.
| Найменування зони | Забруднення гамма-випроміненням, мр/час. | Забруднення цезієм ки/км2 | Забруднення стронцієм ки/км2 |
| Відчуження | |||
| Тимчасового відселення | 5-20 | 15-40 | 3-10 |
| Жорсткого контролю | 3-5 | до 15 | до 3 |
Пізня фаза починається через 1-2 роки після аварії і може тривати десятки і сотні років до досягнення радіоактивним забрудненням фонових значень як за рахунок фізичних і екологічних процесів, так і внаслідок контрзаходів.
Основним джерелом зовнішнього опромінення є 137Сs в випаданнях на ґрунт, а внутрішнього 137Сs та 90Sr у продуктах харчування, які виробляються на забруднених цими радіонуклідами територіях.
Поиск по сайту: