АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Визначення параметрів зон радіаційного забруднення

Читайте также:
  1. А.Визначення розмірів і площі зони хімічного зараження
  2. Види комерційних банків. Визначення банківських операцій та їх класифікація
  3. Визначення
  4. Визначення
  5. Визначення
  6. Визначення
  7. Визначення
  8. ВИЗНАЧЕННЯ
  9. Визначення
  10. Визначення
  11. Визначення
  12. Визначення

При вирішенні завдань щодо підвищення стійкості роботи об’єктів господарювання (ОГ) у надзвичайних ситуаціях (НС), прогнозування оцінки радіаційної обстановки проводиться заздалегідь методом передбачення подій на ОГ.

Виявлення радіаційної обстановки передбачає, визначення методом прогнозування чи за фактичними даними моніторингу масштабів і ступеня радіоактивного забруднення місцевості та атмосфери з метою визначення їх впливу на життєдіяльність населення, дію формувань ЦЗ а також обґрунтування оптимальних режимів діяльності робітників і службовців об'єктів господарювання у зоні лиха.

Виконуючи прогноз вірогідної радіаційної обстановки на ОГ за сучасними методиками ми зможемо забезпечити:

— визначення параметрів зон радіаційного забруднення місцевості;

— достовірне відображення їх на карті (схемі) місцевості у масштабі;

— визначення часу початку випадання радіаційних опадів на території об'єкта;

— визначення основних способів захисту людей у зоні лиха.

 

Вихідними даними для проведення такого прогнозу мають бути:

— тип і потужність ядерного реактора;

— кількість аварійних ядерних реакторів — п;

— частка викинутих радіоактивних речовин (РР) — h (%);

— координати радіаційно-небезпечного об'єкта на якому сталась аварія;

— астрономічний час аварії — Тоб;

— метеорологічні умови;

— відстань до аварійного реактора — RK (км);

— коефіцієнт послаблення потужності дози випромінювання — Косл.

 

Серед можливих джерел РЗ місцевості найбільш небезпечними для людей є аварії на АЕС. Міжнародною комісією з атомної енергетики (МАГАТЕ) встановлено 8 рівнів небезпеки аварій на АЕС.

До 0 рівня відносяться події, які не мають істотного значення для безпеки.

Події 1 і 2 рівнів не створюють реальної загрози для людей і природи. Вони зв’язані зі зниженням готовності захисних систем операторного блоку.

Подія 3 рівня – це часткова утрата одного з елементів захисту, чи незначний викид РР, що не перевищує установлених обмежень.

Рівні з 4 по 7 – це аварії, пов’язані з радіоактивними викидами, можливим пошкодженням ядерного реактора.

Наприклад, до 7 рівня віднесено аварії на ЧАЕС у 1986 році та аварія у Японії, Фукусіма 2012р.

Аварія на АЕС характеризується тривалістю викидів (залежно від часу ліквідації аварії) і великим вмістом у викидах довго живучих радіонуклідів (плутонійю-239, стронцію-90, цезію-137 тощо).

При аварії на ЧАЕС у викидах було виділено 23 основні радіонукліди. Спочатку найбільш небезпечним був йод-131 (період напіврозпаду – 8 діб), який активно засвоюється організмом і накопичується в ньому.

З часом велику небезпеку становили цезій-134, потім цезій-137, стронцій-90, плутоній-239 з періодами напіврозпаду: 2, 30, 28 і 20000 років відповідно.

Активність РР, що випали на поверхні землі, визначається сумарною їх дією. Тому загальний рівень радіації (Р) з часом зменшується за законом

де Р - рівень радіації, перерахований на одну годину після початку викиду РР, Р/год;

t - поточний час, що відраховується від початку викиду РР, год;

a - показник, що характеризує тип і потужність аварійного реактора (для реактора ВВЕР =0,4).

При прогнозуванні наслідків аварії та плануванні заходів захисту населення і персоналу АЕС варто виділяти три фази протікання аварії.

Рання фаза – від початку аварії до моменту закінчення викиду РР в атмосферу і закінчення формування радіоактивного сліду на місцевості (від кількох годин до декількох діб).

Середня фаза – від моменту завершення формування радіоактивного сліду до вжиття усіх заходів захисту населення (від декількох діб до року).

Пізня фаза – після аварійна фаза тривалістю від декількох місяців до десятиріч. Ліквідуються наслідки аварії, відновлюється ЖД у районі лиха.

Для зручності планування заходів захисту населення на зараженій території, радіоактивний слід, на місцевості, поділяють на зони РЗ, з урахуванням вірогідних рівнів:

М – зона радіаційної безпеки ( Р/год);

А – зона помірного забруднення ( Р/год);

Б – зона сильного забруднення ( Р/год);

В – зона небезпечного забруднення ( Р/год);

Г – зона надзвичайно небезпечного забруднення ( Р/год).

У кожній зоні плануються відповідні заходи і способи захисту людей.

Існують, також, і інші визначення зон радіоактивного зараження.

Так, після ядерного вибуху зони РЗ визначають таким чином:

А - Р/год;

Б - Р/год;

В - Р/год;

Г - Р/год.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)